56. Порядок узгодження сум податкових зобов'язань. Нарахованих контролюючим органом.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», яка доповнює і конкретизує конституційний обов’язок кожного щодо сплати податків (ст. 67 Конституції України), платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми в установлені законами терміни.

Закон Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі — Закон № 2181) впровадив у практику господарювання термін «узгоджене податкове зобов’язання». Цей термін, хоча і не визначений прямо в законі, проте використовується як зрозумілий і може бути пояснений дуже просто — як сума податку (збору), яку платник зобов’язаний сплатити до бюджету (цільового фонду) у визначений строк.

Отже, відповідно до Закону № 2181 податкове зобов’язання може бути узгоджене одним із таких способів:

- самостійно, шляхом подання платником контролюючому (податковому чи іншому) органу податкової декларації (розрахунку) — самостійне узгодження;

- внаслідок нарахування контролюючим органом, рішення якого можуть бути оскаржені в адміністративному (адміністративне оскарження) або судовому порядку —апеляційне узгодження.

Згідно з п. 5.1 Закону № 2181, податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої декларації. Особливістю є те, що узгоджене в такий спосіб зобов’язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Отже, при самостійному узгодженні моментом узгодження податкового зобов’язання є дата подання податкової декларації (розрахунку) контролюючому органу.

На практиці трапляються випадки, коли платники податків виявляють помилки в самостійно узгоджених ними сумах податкових зобов’язань.

В таких умовах Закон передбачає можливість їх виправити, надавши контролюючому органу уточнюючі показники в одній із форм (на власний вибір):

- шляхом подання уточнюючого розрахунку;

- шляхом їх відображення у податковій декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

У випадках, встановлених законом (п.п. 4.2 і 4.3 Закону № 2181), контролюючий орган вправі самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податку. Основними з таких випадків є:

- встановлення за результатами документальних перевірок діяльності платника податків фактів заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях;

- виявлення внаслідок проведення камеральної перевірки арифметичних або методологічних помилок у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов’язання.