3. Порівняно вищий рівень мінімальної страхової суми при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну особи, ніж відповідний рівень мінімальної страхової суми при заподіянні шкоди життю та здоров'ю особи внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

Співвідношення розмірів сум мінімального відшкодування відповідно у випадках заподіяння шкоди:

—   життю та здоров'ю третіх осіб (500 нмдг);

—   майну третіх осіб (1500 нмдг)4.

—   свідчить про більший ступінь «піклування» держави стосовно забезпечення відшкодування витрат, пов'язаних із заподіянням шкоди майну третіх осіб, ніж їх життю та здоров'ю.

2 Постанова Кабінету Міністрів України від 6 липня 1998 року № 1024 «Про здійснення контролю за наявністю страхового сертифіката у власників (користувачів) зареєстрованих в Україні транспортних засобів у разі виїзду на територію іншої країни» (її положеннями презюмується можливість виїзду на територію іншої країни лише за виконання відповідних вимог, що ставляться до осіб при перетинанні кордону, умови щодо особи і, зокрема, наявності чинного договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів).

3  П. З постанови Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1996 року №1175 «Про порядок і умови проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів».

4 П З Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок і умови проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів».

162

:рито-

рахо-ників ранс-

цого-

ядо-

,аза-)бам. цнієї унку

здоїш у осіб

ви-

Іпе-йну

сон-Іаїні гься ять-Іору

ок і них

Іого

4. Збитковість страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу для страхової компанії

Встановлені на законодавчому рівні5 розміри страхових платежів за звичайними договорами обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів є надзвичайно низькими для цього виду страхування, якщо брати до уваги ймовірність настання ризиків, що страхуються.

5. Перешкоди безпосередньому доступу іноземних страхових посередників до ринку страхових послуг в Україні

Посередницька діяльність страхових та перестрахових брокерів у страхуванні та перестрахуванні здійснюється як виключний вид діяльності і полягає, зокрема, у:

—   консультуванні;

—   наданні експертно-інформаційних послуг;

—   виконанні робіт, пов'язаних з підготовкою, укладенням та виконанням (супроводом) договорів страхування (перестрахування), в тому числі щодо врегулювання збитків у частині одержання та перерахування страхових платежів, страхових виплат та страхових відшкодувань за угодою відповідно із страхувальником або перестрахувальником,

—   наданні інших посередницьких послуг у страхуванні та перестрахуванні за переліком, встановленим Уповноваженим органом6.

Страховими посередниками в Україні можуть бути як резиденти, так і нерезиденти.

§ 1. Що стосується страхових (перестрахових) брокерів — нерезидентів, то вони можуть надавати вищезазначені послуги лише через постійні представництва (філії) в Україні. Причому ці представництва мають задовольняти наступним вимогам:

—   бути зареєстровані як платники податку відповідно до законодавства України; та

—   бути включені до державного реєстру страхових або перестрахових брокерів7.

Мета пред'явлення таких вимог є очевидною: оподаткування, ведення обліку та звітності щодо діяльності нерезидентів — страхових посередників відбуватимуться у державі перебування (Україні), що дає можливість здійснення контролю за такою діяльністю з боку компетентного органу та суттєві економічні переваги.

5 Постанова Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1228 «Про затвердження розмірів страхових платежів за звичайними договорами обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів на території України».

lt;• Ст. 15 Закону України від 7 березня 1996 року №85/96-ВР «Про страхування» (у редакції Закону України від 4 жовтня 2001 року № 2745-ІІІ).

7 Ч. 9 ст.15 Закону України від 7 березня 1996 року №85/96-ВР «Про страхування» (у редакції Закону України від 4 жовтня 2001 року № 2745-111) та п. З Положення «Про особливі умови діяльності страхових брокерів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1999 року № 747 «Про впорядкування діяльності страхових брокерів».

163

Однак вимога щодо створення постійного представництва передбачає ведення відповідної діяльності на довготривалій основі, що не завжди збігається з інтересами самих страхових посередників.

§ 2. Крім того, відповідно до національного законодавства перестраховими брокерами можуть бути лише юридичні особи8.

Таким чином, фактично немає можливості доступу до українського пере-страхового ринку для перестрахових брокерів [в тому числі нерезидентів], які є фізичними особами.

Це суттєво звужує коло професійних посередників, які мають бажання та можливості працювати на українському ринку страхових послуг, та перешкоджає подальшій лібералізації ринку перестрахування.