7.2. Фіскальні заходи 7.2.1. Митний союз. Заборон а мита на імпорт та експорт до ЄС та всіх зборів, що мають еквівалентний ефек
Співтовариство засновано на митному союзі, що передбачає: а) заборону між державами-членами мита на імпорт і експорт та зборів, що мають еквівалентний ефект; б) прийняття спіль- ного митного тарифу щодо інших країн (ст.
23 Договору про Співтовариство).
1 Див.: Справа 7/68, Commission v. Italy (Re Export Tax on Art Treasures) (1968) EC R 423, (1969) CML R 1.
2 Див.: Справа 45/87, Commission v. Ireland (Ireland Re Dundalk Water Supply) (1988) ECR 4929, (1989) 1 CML R 225. У рішенні no справі 7/78, R. v. Thompson (1978) EC R 2247, (1979) 1 CML R 47 було вирішено , що термін "товари" покри - ває тако ж й колекційн і срібні та золоті монети , за умови , що вон и не є в обороті як засіб платежів.
79
Вимога скасуванн я мита не обмежуєтьс я лиш е митом на товари , що походять з держав-членів , але стосуєтьс я тако ж товарів з інших країн (зокрема, України), якщ о вони вже є у вільному обігу на Внутрішньом у ринк у Співтовариства . Це означає, що після того, як товар з іншої країни законн о по- трапив до однієї з держав-членів ЄС , на нього поширюютьс я свободи Внутрішнього ринку Співтовариства, так само як і на товар, що походить з держави-член а ЄС. При цьому застосу- вання спільного митного тарифу до товарів з інших країн не дозволяє товарам, які вироблено поза межами ЄС , входити на Внутрішній рино к за тарифо м нижчим , ніж товари, вироблені в ЄС.
Товари , що потрапляют ь до ЄС з інши х країн , обклада - ються митом відповідно до спільного тарифу, яки й інакше на- зивається спільним зовнішнім тарифо м (ст.ст. 25—27 Договору про Співтовариство). Цей тари ф приймаєтьс я Радою Міністрів кваліфіковано ю більшістю голосів за подання м Європейської Комісії.
Стаття 25 Договору пр о Співтовариств о забороня є запро - ваджувати будь-які нові мито чи збори, що мають еквівалентний ефект, між державами-членами .
Тому цю норму називають "ста- тичною". Попередні ст.ст. 13—15 Договору пр о Співтовариство (які усунуто Єдини м Європейськи м Актом) передбачали ска - сування наявних імпортних мит до кінця перехідного періоду. Згідно зі ст. 25 Договору пр о Співтовариство держави-член и ЄС повинн і утримуватися від впровадженн я будь-яких нових мит на імпорт чи експорт і від підвищенн я вже чинног о мита. При цьому ст. 25 Договор у про Співтовариств о однозначн о має пряму дію, бо саме вона була предметом розгляду у відомій справі Van Gend en Loos.Згідно з визначення м ЄС П захід, що має ефект, еквівален- тни й запровадженн ю фіскально ї перешкоди , — це будь-який грошовий збір, який встановлено в односторонньому порядку на національні або іноземні товари, що перетинають кордон, та який не є митом у буквальному значенні, навіть якщо такий збір не є дискримінаційним чи протекціоністським за дією та якщо продукт, на який встановлено збір, не конкурує з будь-яким на- ціональним продуктом'.
Заходи, що мають еквівалентни й ефект, можуть мати різно - манітні форми : зокрема їх може бути приховано у вигляді по - датку чи будь-якого іншого платежу. ЄС П установив, що мито
1 Див.: Справа 24/68, Commission v. Italy (Statisical Levy) (1969) ECR 193, (1971) CML R 611.
80
на товари незалежно від їх цілей та призначенн я між держа- вами-членам и заборонено . Установлення будь-якого збору на товари, що перетинають кордон держав-члені в ЄС , дорівнює перешкоді вільному руху товарів на Внутрішньому ринку Спів- товариства.
Підприємцеві, що сплатив таке безпідставно встановлене мито чи збір, право Співтовариства надає можливість подати рести- туційний позов. Така можливість називається принципо м San Giorgioза назвою справи, в якій ЄС П уперше його застосував. Таки й позов має подаватися відповідно до національних про- цесуальних вимог держави-член а ЄС , до якої було подано позов. Якщ о потерпіла сторона зазнала також додаткових фінансових збитків у зв'язк у зі сплатою безпідставно встановленого мита чи збору, існує можливість додаткового позову про компен - сацію зазнаної шкоди2 .
Встановлення мит та зборів у торгівлі між державами-чле - нами ЄС Договір про Співтовариство не передбачає, крім певних винятків . Стягненн я зборів , ми т т а платежі в н а товар и у Співтоваристві дозволено:
а) за реальні адміністративні послуги;
б) за перевірки, що вимагаються правом Співтовариства;
в) за збори , що підпадають під внутрішнє оподаткуванн я держави-член а ЄС.
Реальні адміністративні послуги — це послуги, що мають проводитис я на корист ь суспільства, а не індивідів чи будь- яки х груп у межах суспільства3 . Плата за таку послугу повинн а відображати реальну вартість послуг, що надаються4 . За цією категорією не допускається встановлення платежів за будь-які санітарні перевірки5 .
Правом Співтовариства передбачається можливість установ- ленн я платежів для покриття витрат на перевірки, що вимага- ються правом СпівтоваристваПроте водночас заборонено вста- новленн я платежів, що вимагаються у зв'язк у з перевірками за національни м правом7 .
1 Див. : Справа 199/82, Amministrazione delle Finanza dello Stalo v. San Giorgio
(1983) EC R 3595, (1985) 2 CML R 185.
2 Див. : Справа C-192/95 , Societe Comateb v. Directeur General des Duoanes et
Droits Inderects (1997) EC R 1-165, (1997) 2 CML R 649.
3 Див.: Справа 24/68, Commission v. Italy (Statisical Levy) (1969) EC R 193, (1971) CML R 611.
4 Див.: Справа 170/88, Ford Espana v. Spain (1989) EC R 2305.
5 Див.: Справа 87/75, Bresciani v. Amministrazione delle Finanze dello Stato (1976) EC R 129, (1976) 2 CML R 62.
6 Див.: Справа 18/87, Commission v. Germany (1988) EC R 5427.
7 Див.: Справа 46/76, Bauhuis v. Netherlands (1977) EC R 5.
81
Щодо категорії зборів, що підпадають під внутрішнє опо- даткування держави-члена, то справжній податок — це захід, що належить до системи внутрішніх податків і застосовується систематично до категорій продуктів, згідно з об 'єктивними критеріями, незалежно від походження товарів1'.