Заходи, які мають наслідки, еквівалентні кількісним обмеженням
Прикладами заходів, які мають наслідки, еквівалентні кількісним обмеженням, можуть бути закони, підзаконні акти, а також адміністративна практика держави. Суд ЄС також роз’яснив значення цього терміна у навед ених нижче справах.
До 1980 року Європейська Комісія не вважала перешкод и, спричинені взаємною невідповідністю національних норм, які застосовувались о товарів без розрізнення їх на вітчизняні та імпортовані, заход ами, що мають такі ж наслідки, що й кількісні обмеження. Ці перешкоди виникли виходячи із суверенітету країн-членів. Договір не позбавляє країни-члени їх законодавства чи регуляторної правомочності, він лише надає органам Співтовариства право гармонізації.
У справі Procureur du Roi v. Dassonville[8] Суд розглядав наступну ситуацію. Оператор імпортував шотланд ське віскі, яке виготовлялося в Англії, з Франції у Бельгію. Згідно з бельгійським законо авством він був зобов’ язаний на ати сертифікат про походження, який він міг отримати лише у митних органах Об’єднаного Королівства. Оператор вважав, що вимога на ання по ібного сертифікату за таких обставин була рівноцінною заходу, еквівалентному кількісним обмеженням імпорту і, таким чином, була заборонена на пі ставі ст. 30. У цій справі Суд дав визначення заходу, який має наслідки, еквівалентні кількісним обмеженням, таким чином: бу ь-які торговельні правила, запрова жені ержавами-членами, які можуть прямо або опосере ковано, ійсно або потенційно перешко жати торгівлі всере ині Співтовариства. Су також встановив, що вимога на ання сертифікату про похо ження, отримати який легко могли фактичні виробники і що о отримання якого у операторів, які не були виробниками, виникали значні труднощі, становить заборонений захід, який має еквівалентні наслі ки. Бельгійське законо авство було визнане таким, що не ві пові ає положенням Договору. Таким чином, Су ЄС у своєму рішенні по справі Dassonville схилився до необхідності більш широкого визначення заходів, що є еквівалентними кількісним обмеженням імпорту.
Згідно з рішенням Суду будь-яке положення вважається заходом із еквівалентними наслід ками, навіть якщо воно застосовується без різниці д о вітчизняних та імпортованих товарів. Дане рішення значно розширює сферу використання ст. 28 Договору.У справі Buy Irish Campaign[9] (Commission v. Ireland) фактичні обставини були наступними: ірландський уряд
спонсорував рекламну кампанію під лозунгом „Купуй ірлан ське”. Су ЄС встановив, що метою кампанії була заміна імпортних товарів вітчизняними і тому ірландський уряд порушив ст. 30 Договору.
У справі Cinetheque SA v. Federation Nationale des Cinemas Francais , Су мав справу із французьким законом, який забороняв про аж та прокат ві еокасет протягом першого року після вихо у фільму на екрани. Цей закон застосовувався як о вітчизняних, так і о зарубіжних ві еокасет. Дистриб’ ютори касет оскаржили цей закон як такий, що порушує вимоги ст. 28
Договору. Су встановив, що ст. 28 Договору не застосовується о національного законо авства, яке регулює истрибуцію кінематографічних робіт шляхом встановлення проміжку часу між одним методом їх дистрибуції та іншим, у зв’язку з чим встановлюється тимчасова заборона на паралельний показ фільмів на широкому екрані та на ві ео, якщо тільки заборона о наково застосовується о вітчизняних та імпортних касет, а бу ь-які перешко и торгівлі всере ині Співтовариства, які це законо авство спричиняє, не перевищують того, що є необхі ним ля забезпечення пріоритетності показу фільмів на широкому екрані. У цій справі Суд ЄС визнав, що обмеження, які накла алися французьким законо авством, були виправ аними, незважаючи на те, що вони пі па али пі ст. 28 Договору.
У справі Cassis de Dijon1 Суд розглянув заборону, встановлену німецьким законодавством на продажу лікерів, вміст алкоголю в яких не д осягав 30 %. Лікер Cassis de Dijon, який легально вироблявся та продавався у Франції та інших державах-членах ЄС, не відповідав вимозі щодо вмісту алкоголю і, ві пові но, німецькі власті наклали заборону на його продаж.
Імпортер вважав, що німецький закон не відповідає ст. 28 Договору. Суд ЄС підтримав аргументацію останнього і встановив, що бу ь-який товар, який легально виготовлений і продається у певній країні-члені, має бути опущений на ринок інших країн-членів, навіть якщо цей товар було виготовлено у відповідності до технічних норм, що ві різняються ві норм, встановлених у приймаючій країні. При цьому, обмежувальні заход и можуть застосовуватися, якщо вони є необхі ною умовою отримання основних вимог, головним чином, у сферах ефективності податкового контролю, охорони здоров’я, дотримання прозорості комерційних розрахунків та захисту споживачів.Даний принцип означає, що країни-члени не повинні вимагати, щоб імпортований товар відповідав усім нормам, визначеним для вітчизняного товару, оскільки такі вимоги будуть надмірними порівняно із поставленою метою, або ж це неминуче призве е о виокремлення і превалювання певного принципу (наприклад, щодо охорони здоров’я) над іншим (вільним рухом товарів).
Національні заходи, що становлять перешкоду для вільного руху товарів, мають ві пові ати наступним трьом умовам ля визнання їх такими, що ві пові ають праву Співтовариства:
- вони повинні відповідати необхідним умовам, визначеним Суд ом ЄС (критерій необхід ності);
- вони мають бути співставними з метою, яку вони переслідують (критерій пропорційності);
- для досягнення цієї мети має використовуватись найменш обмежувальний мето .
Справа Torfaen Borough Council v. Bamp;Q PLC1 стосувалася заборони торговим законом Об’єд наного Королівства роздрібної торгівлі в неділю. До фірми Bamp;Q були застосовані санкції за порушення згаданого закону. Вона заявила, що останній не відповідає ст. 28 Договору і, відповідно, не може
застосовуватися. Су ЄС, натомість, повторив аргументацію, яку він дав у справі Cinetheque: заборона, встановлена ст. 28 Договору, не застосовується до національних правил, які забороняють роздрібним прод авцям відкривати свої магазини в не ілю, якщо обмежувальні наслі ки таких правил не переважують наслі ки, які мало на меті їх встановлення.
У цій справі Суд також визнав, що обмеження, які накладалися французьким законодавством, були виправд аними, незважаючи на те, що вони підпадали під ст. 28 Договору. Обидва вищезгад ані рішення широко критикувалися у зв’язку із тим, що Суд їх не обґрунтував.У справі Keck and Mithouard1 фактичні обставини були наступними: Keck amp; Mithouard продавали французьке пиво та каву за цінами нижче роздрібних. На них згід но із французьким законо авством були накла ені санкції за про аж за демпінговими цінами. Відповідач наполягав на тому, що французький закон суперечив ст. 28 Договору.
Суд ЄС встановив, що відповідно до ст. 28 кількісні обмеження та будь-які еквівалентні їм заходи забороняються між державами-членами. „Суд постійно наголошував, що будь- які заходи, які можуть прямо або опосередковано, дійсно або потенційно перешко жати торгівлі всере ині Співтовариства, є заходом, еквівалентним кількісним обмеженням. У зв’язку із зростаючою тенденцією операторів щодо використання ст. 28 Договору з метою оскарження бу ь-якого правила, яке обмежує їх комерційну свободу, навіть у випадках, коли ці правила не спрямовані на товари з інших ержав-членів, Су вважає за необхідне переглянути та роз’яснити свою практику у цьому питанні”. Так, не зважаючи на раніше постановлені рішення, Су встановив, що застосування о товарів з інших ержав- членів національних правил, які обмежують або забороняють певну торговельну практику, не вважається таким, що може прямо або опосере ковано, ійсно або потенційно перешко жати торгівлі всере ині Співтовариства у розумінні рішення у справі Dassonville, якщо ці правила застосовуються о всіх ві пові них операторів без винятку та без різниці між вітчизняними та іноземними операторами. Відповідно, Суд встановив, що ст. 28 Договору не забороняє встановлення національним законом заборони на збитковий продаж товарів.
Зважаючи на судову практику потрібно зауважити, що Суд ЄС відійшов від минулого широкого визначення заходів, що мають еквівалентні наслід ки, яке він встановив в Dassonville, і зараз застосовує звужене тлумачення ст. 28 Договору,
розмежовуючи заходи, які стосуються самих товарів і їх характеристик (критерії Cassis de Dijon), та заходи, які стосуються торговельної практики (критерії Keck and Mithouard). Суд встановив, що лише д о першого типу заходів може застосовуватися ст. 28 Договору, в той же час другий тип заход ів загалом не підпад ає під його дію.
Тим не менше, термін „торговельна практика” є дуже нечітким та залишає значні сумніви щод о свого тлумачення.