КОМ І С І Я

Комісія вважається "гарантом Договорів". Нині вона нараховує 20 членів (по два від Франції, Німеччини, Великої Британії, Італії й Іспанії та по одному від кожної іншої країни), яких обирають на підставі їхньої кваліфікації і впевненості в безсумнівній незалежності (Договір про злиття (ДЗ), ст.

Комісію очолює голова, яким є один з комісарів, що призначається "за спільною згодою країн ЄС" і чий термін головування може подовжуватися на два роки (ст. 4 (ДЗ)). Комісія складається з 20 директорів, кожний з яких відповідає за певний напрям політики Співтовариства і очолюється генеральним директором. Комісарам підзвітні директори з локальних питань, чиї повноваження і сфера діяльності чітко визначені.

На Комісію покладається потрійна функція. По-перше, вона виступає як ініціатор, або "мотор" Співтовариства. Усі важливі рішення приймаються Радою на основі пропозицій Комісії (згідно повноважень Ради "пропонувати Комісії провести будь-яке дослідження, що, на думку Ради, є необхідним для досягнення спільної мети, і подавати до неї відповідні пропозиції" (ст. 152 (ЄС)). Використовуючи Договір про ЄС як інструкцію, Комісія може формулювати пропозиції з будь-якого питання, якщо це не передбачено Договором, з конкретних повноважень або згідно загальніших повноважень ст.235 (ЄС). Поки Рада дотримувалась тактики одностайного голосування, а повноваження Комісії щодо висунення ініціатив обмежувались політичною прийнятністю, необхідно було готувати заходи, припустимі для загального впровадження.

По-друге, Комісія виступає як спостерігач за діяльністю Співтовариства. Країни-члени зобов'язані, згідно ст. 5 (ЄС), "вживати усіх необхідних заходів... щоб забезпечити виконан-

36

ня зобов'язань, які випливають з цього Договору або з дій інститутів Співтовариства. Вони повинні утримуватися від будь-яких заходів, що можуть поставити під загрозу досягнення цілей цього Договору". До компетенції Комісії належить з'ясування і запобігання будь-яких порушень права ЄС з боку країн-членів у разі необхідності через подання до Європейського Суду відповідно до ст.169 (ЄС) (див. також подібні положення щодо примусового виконання у судовому порядку норм, які стосуються державної допомоги, ст. 93 (ЄС)). Комісія має повну свободу дій з цього питання'. Комісії також надано повноваження щодо здійснення антимонопольно'! політики ЄС, а також застосування санкцій у формі штрафів і платежів щодо фізичних осіб за порушення конкретних статей законодавства ЄС.

Для виконання контрольних функцій Комісія має широкі слідчі повноваження (див., наприклад, ст.213 (ЄС) і Регламент 17/62 (ЄС), ст.14), а країни Співтовариства і фізичні особи (наприклад, згідно Регламенту (17/62 (ЄС)) зобов'язані надавати будь-яку інформацію, необхідну для здійснення цих повноважень.

По-третє, Комісія діє як виконавча влада Співтовариства. Після прийняття Радою рішень у сфері політики, практичні дії часто вимагають створення додаткових законодавчих актів. Цим займається Комісія, яка діє згідно повноважень, наданих Радою. Повноваження Комісії з імплементації можуть контролюватися дорадчими, управлінськими, розпорядчими комітетами, які складаються з державних службовців і призначаються Радою. Існує думка, що така система разом з компетенцією Ради згідно ст. 145(3) (ЄС) щодо збереження права "здійснювати безпосередньо свої повноваження з імплементації" самостійно або за допомогою своїх комітетів може підривати авторитет Комісії.

Крім того Комісія має "повноваження приймати (власні) рішення" (ст.155 (ЄС)). Політика конкуренції забезпечується виключно Комісією. Так рішення, що регламентують упровадження норм Співдружності, наприклад, у галузі сільського господарства, можуть передбачати самостійні адміністративні рішення з боку Комісії.

1 Справа 48/65, Alfons Lutticke GmbH v. Commission [1966] ECR 19.

37

Нарешті, при здійсненні зовнішньої політики Співтовариства Комісія зобов'язана діяти як сторона на переговорах, проте укладає угоди лише Рада (ст.228 (ЄС)). До речі, певні угоди можна укладати тільки після отримання згоди Європар-ламенту (ст.228(3) (ЄС)).