Громадська безпека та громадський порядок

Користування              правом              Співтовариства              на

працевлаштування в іншій ержаві-члені ЄС має, на пі ставі Договору, два обмеження: з огляду на “обґрунтовані докази”, пов’ язані з грома ським поря ком, з оров’ ям та безпекою,[77] а також по відношенню до певних видів роботи на державній службі.[78] Ці обмеження д озволяють влад і д ержави-члена ЄС відмовити громадянам інших країн-членів ЄС користуватися правами, на аними Договором та регламентами Співтовариства, з огляду на національні інтереси.

Договірні винятки у свободі пересування знаходять продовження у вторинному праві, так званій Директиві Ради № 64/221 Про координування спеціальних заходів щодо іноземців у сфері пересування та перебування, обґрунтованих міркуваннями про громадський порядок, громадське здоров’я та громадську безпеку. Усі положення директиви мають пряму обов’язкову силу. Крім того, у суд овій практиці Суд ом ЄС усі обмеження вільного пересування працівників тлумачаться вузько. Винятки, які опускаються, не можуть перетворитися у искримінацію, напр., щодо прийняття на роботу.[79]

Поняття громадської безпеки не було визначене ані у приписах європейського права, ані Су ом ЄС, але воно часто використовується ержавами-членами ЄС і звичайно трактується як альтернатива порушенням громад ського порядку. З рішень Суду ЄС витікає, що, як правило, йд еться про захист безпеки ержави та суспільства пере обличчям насильства, руйнувань та порушення спокою, незалежно від того, чи вони походять зсередини, чи ззовні країни. Також різноманітні терористичні акти становлять таку загрозу як для порядку, так і для громадської безпеки.[80]

Жоден правовий акт не розрізняє понять “громадського порядку та громад ської безпеки”. Більше того, схоже, що Суд ЄС розгляд ає ці терміни як рівнозначні.

Більш точний пі дхі д Суду можна знайти в рішенні R.

Концепцію “громад ського поряд ку” точніше визначено у справі Regina v. Bouchereau з посиланням на те, що загроза повинна походити від схильності особистості у майбутньому діяти у такий спосіб, який міг би становити реальну та д остатньо серйозну загрозу для громадського поряд ку, а також повинна бути пов’язана із порушенням “одного з фундаментальних інтересів суспільства”.

Можливість відмови щодо користування правами, які витікають із вільної міграції, зовсім не повинна бути пов’язана із поведінкою, яка не відповідає закону. Позиція Суду ЄС, пре ставлена у справі Bouchereau, була іще більше мод ифікована у рішенні Adoui and Cornuaille v Belgium[82]. Справа стосувалася д вох проституток, які под али скаргу на бельгійську владу у зв’язку з від мовою видати їм дозвіл на перебування в цій країні. Щоправда, проституція не була заборонена бельгійським правом, але часто висловлювалося побажання, щоб з метою захисту державного правопорядку деякі дії розглядалися як небажані та асоціальні.

Навед ені рішення Суду ЄС підводять до висновку про те, що, незважаючи на те, що у праві Співтовариства не існує визначення “громадського порядку”, з рішень Суду можна виділити один основний його елемент - “загроза для основних інтересів суспільства”. Проте цей елемент не є достатнім та зрозумілим. Адже цей “інтерес” може бути визнаний в одній ержаві основним, а в іншій - ні; також свобо а оцінки державною владою ніякою мірою не обмежена.

Право та су ова практика Співтовариства на ають не тільки право відмовити у в’їзді з огляду на “громадський порядок”, але й право вислати з території особу, яка на ній уже проживає, у випа ку, коли її особиста пове інка становить реальну та д остатньо серйозну загрозу для основних інтересів суспільства.[84] Таке висилання повинно бути необхід ним з точки зору д емократичного суспільства за умови, що по від ношенню до громадян зацікавленої д ержави вживаються подібні заходи у схожій ситуації.

Ві дпові дно до ст. 3 Директиви Ради № 64/221 заход и, які вживаються з огляду на громад ський поряд ок та громад ську безпеку, повинні спиратися виключно на інд ивідуальну поведінку зацікавленої особи. Цей обов’язок виключає передусім вживання такого заходу з метою “загального попередження”. Аналіз такого типу здійснено у ході розгля ду справи Bonsignore v Oberstadtdirektor of the City of Cologne , в якій італійський працівник, який проживав у Німеччині, купив пістолет (порушуючи при цьому німецький закон) і випад ково застрелив ним свого брата.

У свою чергу “окреме попере ження”, пов’ язане з особою, по відношенню д о якої вжито д аний захід, який спирається на громадський порядок, здається абсолютно обґрунтованим.

Громадянин іншої держави-члена ЄС може бути д епортований, якщо його поведінка становить ризик для громад ського поряд ку держави-члена ЄС. Проте сам факт здійсненого колись злочину не є д остатнім для того, щоб виправдати вислання, через те що він не є д остатнім д оказом того, що сама присутність судимої особи є загрозою. Ад же йд еться про те, що така присутність повинна породжувати майбутню небезпеку і дуже імовірну з огляду на поведінку д аної особи.

Суд ЄС сформулював іще одне важливе обмеження застосування положень про громадський порядок. На думку Суду заходи, які вживаються д ержавами-членами ЄС, повинні бути пропорційними.[85] Це означає, що концепції громад ського порядку можуть відрізнятися одні від одних у окремих державах, але впровадження принципу пропорційності призводить до того, що такі обмеження можуть бути не позбавлені підстав тільки і виключно з важливих причин. Таким чином, громадянин Співтовариства не може бути, наприклад, депортований з приймаючої д ержави тільки через те, що він не дотримався певних формальностей, які вимагаються цією державою.[86]