Головні характеристики спільного законодавства

Угода передбачає різноманітні процедури ухвалення рішень для формування й прийняття законодавчих актів у ЄС. Диспозиції щодо прийняття рішення є спільними для кількох інституцій, кожна з яких відіграє певну роль, що змінюється відповідно до прийнятої процедури.

Якщо можна говорити про “законодавство”, слід, однак, зауважити, що однією з фундаментальних характеристик процесу прийняття рішень у Союзі, особливо в минулому, було певне

суміщення політичного й адміністративного апаратів держав членів, що на законодавчому рівні виявлялося в центральній ролі, наданій Раді міністрів, а на виконавчому — у розвитку фе номена “комітологп”27

Зростання важливості Європарламенту й збільшення його законодавчих прерогатив та політичного контролю, зокрема й за виконанням комунітарних актів, водночас змінює саму природу системи, яка розвивається в бік більшої політизацп та чіткішого розрізнення виконуваних ролей і типів діяльності

Процедура консультації

На основі процедури консультації Єврокомісія має предста вити пропозицію в Раду і просто проконсультуватися з Європар- ламентом Дізнавшись позицію Парламенту, Рада може приймати рішення щодо пропозиції Єврокомісії і зможе змінити и лише при одностайному голосуванні На практиці політична угода між Єврокомісією й окремою державою членом достатня для Єврокомісії для здійснення своєрідного “позитивного вето” щодо запропонованих змін, внесених державами-членами

Процедура спільного прийняття рішень

У процедурі спільного прийняття рішень Європарламент реалізує справжню законодавчу владу на паритетних умовах із Європейською Радою

На першому етапі процедури Комісія представляє власну пропозицію до Ради і до Парламенту Незалежно від того, чи Рада прийме до розгляду пропозицію Комісії, а Парламент не подасть поправок, чи то пак Рада прийме всі поправки, подані Парламентом, вона може остаточно прийняти акт, представлений у такий спосіб

Якщо немає повної згоди між Парламентом і Радою на пер шому етапі, то Рада виробляє “спільну позицію” і повідомляє про неї Парламентові Рада і Комісія мусять інформувати Пар ламент про мотиви відповідних позицій Тут розпочинається другий етап, на якому Європарламент при абсолютній більшості

членів може: прийняти позицію Ради щодо пропозиції Комісії або не висловлюватися з цього приводу, і тоді акт буде прийнятий згідно зі спільною позицією; відхилити пропозицію (абсолютною більшістю), і тоді акт вважається неприйнятим; запропонувати зміни (абсолютною більшістю).

В останньому випадку текст із поправками передається Раді і Комісії, яка формулює власну думку щодо самих поправок. Якщо Рада не схвалює усіх поправок, розпочинається етап “погодження”. Єврокомісія має великий вплив на етапі, що передує погодженню, оскільки її позиція щодо поправок Парламенту визначає систему голосування в Раді: кваліфікованою більшістю — для прийняття поправок, схвалених Комісією; одностайним голосуванням щодо поправок, відкинутих Комісією.

На етапі погодження представники Європарламенту й Ради, об’єднавшись у “комітет примирення”, розпочинають переговори з контроверсійних пунктів законодавчої пропозиції з Комісією, яка має “історичну пам’ять” щодо пропозиції та різних етапів процедури й бере на себе важку роль посередника між двома законодавчими владами. Якщо цей комітет після шістьох тижнів роботи не може прийняти спільний проект, то акт вважається неприйнятим. Якщо ж через 6 тижнів комітет примирення схвалює спільний проект, то Парламент абсолютною більшістю голосів та Рада кваліфікованою більшістю голосів протягом шістьох тижнів можуть прийняти цей акт на підставі спільного проекту. Якщо ж одна з інституцій не приймає спільний проект, запропонований акт вважається неприйнятим.

НОВА ПРОЦЕДУРА СПІЛЬНОГО ПРИНЯТТЯ РІШЕНЬ

Рада і Європарламент виконують, таким чином, спільну за конодавчу функцію на умовах паритету Амстердамська угода не лише спростила та модифікувала процедуру спільного прийняття рішень, але й розширила межі u застосування Ніц цька угода передбачає дальше розширення цих меж Вилученими з неї залишаються важливі питання демократи, політики або фінансів, такі як сільськогосподарська політика (за окремими специфічними винятками), конкуренція, податкова сис тема, організовані на основі процедури консультації, політика згуртованості, до якої застосовується процедура відповідності думок28, справи економічного й монетарного союзу, де залежно від обставин застосовуються, в цілому, всі процедури, за винят

о              u

ком спільного прийняття рішень , торговельна політика, у якій не передбачено участі Європейського Парламенту30, нарешті, застосування спільного прийняття рішень пов’язане з різноманітними умовами й відстрочками щодо питань контролю зовнішніх кордонів, віз, політики надання політичного притулку та за ходів проти нелегальної імміграції

Процедура відповідності думок

На відміну від процедури спільного прийняття рішення, при якій Парламент користується повнотою законодавчої влади, процедура відповідності думок надає Парламенту тільки право вето, адже пропозиція може бути прийнята лише за позитивної думки Європарламенту Європарламент, однак, не має можли вості пропонувати поправки він може лише “ухвалити або відхилити” За деякими винятками, як-от політика згуртованості, процедура відповідності думок не застосовується для звичайних законодавчих актів, вона передбачена для рішень спеціального характеру, як, наприклад, укладання угод про асоціацію чи кооперацію між Співтовариством і третіми країнами (тобто тими, що не є членами Євросоюзу), рішення про розширення Союзу, яке дає згоду на входження нових держав, санкції, передбачені в разі грубих і неодноразових порушень фундаментальних прав з боку однієї з держав

В разі, коли процедура відповідності думок передбачає прийняття Радою рішення кваліфікованою більшістю, Комісія

має сильну позицію, адже вкрай рідко Європарламент виражає негативну думку, — Єврокомісія не змушена “вести переговори щодо поправок” з останнім і може зосередитися на “побудові” більшості всередині Ради.

Інша річ, коли Рада має приймати рішення одностайним голосуванням, як це трапляється у випадку з рішеннями-щодо громадянства або уніфікованих електоральних систем для європейських виборів. У такому разі роль, передбачена для Європарламенту, зміщує маятник виразно в напрямку міжурядових переговорів, і поле для маневру Єврокомісії стає вкрай обмеженим3/