5.1. Загальні положення

Нині існує не менш як 50 методів нетарифних торгових обмежень , що їх застосовують промислово розвинені країни.

що впливають на ціну експортованого (імпортованого) товару;

що не впливають на ціну експортованого (імпортованого) товару.

У доповнення до тарифних засобів державного регулювання міжнародної торгівлі уряди активно використовують і нета- рифні засоби: кількісні, приховані, фінансові.

Більшість з них, на відміну від митних тарифів, слабко піддається кількісній оцінці і тому погано відбиті у статистиці. Саме ця характеристика нетарифних методів дає мож-ливість урядам використовувати окремі з них або будь-яку їх комбінацію для досягнення своїх цілей у сфері торгової політики.

Часто перед урядом постає альтернатива: тарифний або не- тарифний інструмент торговельної політики використати в конкретній ситуації. Наразі перевага віддається нетарифним засобам, оскільки політично вони вважаються більш прийнятними, тому що, на відміну від тарифів, вони не є додатковим податковим бар'єром. Крім того, нетарифні міри зручніші в до-

сягненні певного результату. Наприклад, куди простіше обмежити імпорт сталі до певного обсягу шляхом уведення кількісного обмеження імпорту в розмірі цього обсягу, ніж вирахувати ту ставку імпортного тарифу, яка дозволить знизити імпорт до бажаної величини. Нарешті, нетарифні обмеження майже не регулювалися міжнародними угодами, і, використовуючи їх у своїй торговій політиці, уряди почувають себе вільніше, ніж при введені тарифних обмежень, що регулюються СОТ.

Нерідко використання нетарифних засобів, особливо інтенсивних кількісних, поряд навіть з відносно ліберальним митним режимом призводить до більш обмежувального характеру державної торгової політики загалом.

Можна вирізнити такі групи нетарифних методів регулювання зовнішньоекономічної діяльності:

Кількісні обмеження.

Приховані методи.

Фінансові методи.