<<
>>

4.5. Мито (тарифи)

Визначень митного тарифу існує кілька, залежно від того, який з аспектів внутрішньої та/або зовнішньої торговельної політики є важливим та актуальним, а взагалі вони доповнюють одне одного.

Митний тариф залежно від контексту може визначатися як: • інструмент торгової політики (форма) державного регулювання внутрішнього ринку країни при його взаємодії з світовим ринком;

звід ставок мит, що застосовуються до товарів, які переміщу-ються через митний кордон країни, систематизований згідно з товарною номенклатурою зовнішньоекономічної діяльності;

конкретна ставка мита, що підлягає сплаті при введені або вивезенні певного товару на/з митної території країни.

В цьому випадку поняття митного тарифу повністю збігається з поняттям мита.

Митний тариф будь-якої країни складається з конкретних ставок мит, які використовують для обкладання імпортних, експортних або транзитних товарів. Ці товари об'єднані за групами за ознакою походження (рослинні, тваринні, промислові та ін.) та ступенем їх обробки. Проти кожного товару (або товарної позиції) зазначається розмір мита, яким він обкладається.

Мито — обов'язковий внесок, що стягується митними органами при ввезенні або вивезенні товару та є умовою імпорту або експорту.

Мито виконує три основні функції:

фіскальну, що стосується і імпортних, і експортних мит, так як є однією зі статей дохідної частини Державного бюджету;

протекціоністську (захисну), що стосується імпортних мит, так як з їх допомогою держава захищає місцевих (національних) виробників від небажаної іноземної конкуренції;

балансувальну, що стосується експортних мит, введених з метою запобігання небажаного експорту товарів, внутрішні ціни на які з тих чи інших причин нижчі за світові.

Класифікація мита (табл. 7).

За способом стягнення115:

адвалерне мито — нараховує у відсотках до митної вартості товарів, які обкладаються.

Найпоширеніший вид мита у світовій практиці;

специфічне мито — нараховується у встановленому розмірі за одиницю товару, що обкладається;

комбіноване мито — об'єднує у собі обидва вищезазначених мита.

Сильною стороною адвалерного мита, на відміну від специфічного, є те, що воно підтримує однаковий рівень захисту на-

Таблиця 7 Види мита За способом стягнення Специфічне Адвалерне Комбіноване — За об'єктом обкладення Імпортне Експортне Транзитне — За характером Сезонне Антидемпінгове Компенсаційне — За походженням Автономне Конвенційне Преференційне — За статистич- ністю чи динамічністю Постійне Змінне — — За способом роз-рахунку Номінальне Ефективне — — За економічним характером Фіскальне Протекці-оністське — — За структурою митного тарифу Простий

(одноколон- ний) Складний (ба- гатоколонний) — — За розміром ставки мита Повне Пільгове Преференційне — ціонального (внутрішнього) ринку незалежно від коливань цін на товар, змінюється лише дохід до бюджету. В сучасних митних тарифах застосовуються обидва види мит. Але ж адва- лерне та специфічне мито по-різному реагують на зміну рівня цін на світовому ринку. При підвищенні цін ефективним є ад- валерне мито, при зниженні — специфічне. Так як останнім часом ціни на товари постійно зростали, в сучасній митній по-літиці промислово розвинених країн спостерігається тенденція підвищення ролі адвалерного мита в тарифах.

За об'єктом обкладення або за напрямком руху товарів116: • імпортне — ввізне мито накладається на імпортні товари при випуску їх для вільного обігу на внутрішньому ринку

країни. Цей вид мита превалює та застосовується усіма країнами світу для захисту національних виробників від іноземної конкуренції;

експортне — вивізне мито накладається на експортні товари при випуску їх за межі митної території держави. Застосовується вкрай рідко окремими країнами, зазвичай у випадку значних розбіжностей рівня внутрішнього регулювання цін та вільних цін світового ринку на окремі товари, і має на меті скоротити експорт, для того щоб відновити нестачу тієї чи іншої продукції всередині країни, і/або наповнити бюджет (з фіскальною метою).

В більшості країн експортних тарифів просто не існує, а в США їх введення навіть заборонено законодавством. Експортний тариф застосовується переважно країнами, що розвиваються, та країнами з перехідною економікою та накладається на товари традиційного експорту (кава — в Бразилії, какао — в Гані, нафта — в Росії);

транзитне мито накладається на товари, що перевозяться транзитом через територію певної країни, воно зустрічається вкрай рідко та зазвичай використовується як засіб торгової війни або спосіб наповнення бюджету.

За характером:

сезонне ввізне/вивізне мито застосовується для оперативного регулювання міжнародної торгівлі продукцією сезонного характеру, передусім сільськогосподарською. Зазвичай термін дії його не може перевищувати кількох місяців на рік, і на цей період дія звичайного митного тарифу з цих товарів призупиняється (ст. 10 Закону України "Про єдиний митний тариф" — до 4 місяців); Дискримінаційні мита:

117

антидемпінгове мито застосовується у разі ввезення на територію країни товарів за ціною нижчою, ніж їх нормальна ціна в країні експорту, у разі якщо такий імпорт завдає шкоди місцевим виробникам подібних товарів або перешкоджає організації та розширенню національного їх виробництва. Воно є різновидом компенсаційного мита та вста-

новлюється з метою протидії демпінгу, для вирівнювання

118

ціни до рівня, що вважається нормальним ;

119

компенсаційне мито накладається на імпорт тих товарів, під час виробництва яких прямо або опосередковано вико-ристовувалися субсидії, якщо їх імпорт завдає шкоди національним виробникам таких товарів, встановлюється з метою вирівнювання умов торгівлі;

відповідне мито — є реакцією держави на певні дії торгового партнера, вона може поширюватися на всю торгівлю або на окремі товарні групи і встановлюється для впливу на партнера з метою скорочення обмежень, які він застосовує.

За походженням:

автономне мито, яке вводиться на основі односторонніх рішень органів державної влади країни.

Зазвичай рішення про введення митного тарифу приймається у вигляді закону парламентом держави, а конкретні ставки мит встановлюються відповідними відомствами (міністерством торгівлі, фінансів, економіки та ін.) і схвалюються урядом;

конвенційне (договірне) мито встановлюється на базі двосторонніх або багатосторонніх угод, наприклад таких, як Генеральна угода з тарифів та торгівлі (ГАТТ) або угод про митні союзи;

преференційне мито має нижчу ставку порівняно зі звичайно діючим митним тарифом і вводиться на підставі багатосторонніх угод на товари з країн, що розвиваються. Мета префе-ренційного мита полягає у підтримці економічного розвитку цих країн за рахунок їх експорту. З 1971 р. діє Загальна система преференцій, що передбачає значне зниження імпортних тарифів розвинених країн на імпорт готової продукції з країн, що розвиваються.

За статистичністю чи динамічністю змін:

постійний митний тариф, ставки якого одноразово встановлені органами державної влади і не можуть змінюватися залежно від обставин тривалий період часу. Більшість

країн світу має саме митні тарифи з постійними ставками;

змінний митний тариф, ставки якого можуть змінюватися у визначених органами державної влади випадках, наприклад зміні рівня світових або внутрішніх цін, рівня державного субсидування. Такі тарифи досить рідкісне явище, але використовуються, наприклад, у Західній Європі в рамках Єдиної сільськогосподарської політики.

За способом розрахунку:

номінальні тарифні ставки, що зазначені у митному тарифі. Вони формують загальне уявлення про рівень митного обкладання, до якого країна вдається щодо свого імпорту або експорту;

ефективні тарифні ставки демонструють реальний рівень мита на кінцеві товари, розрахований з урахуванням рівня мит, що вже були накладені на імпортовані вузли, деталі та комплектуючі цих товарів.

За економічним характером:

фіскальне мито забезпечує максимальний можливий приток доходів до державної казни. Прикладом можуть бути імпортні мита на товари, що в цій країні не виробляються (тропічні товари в Європі).

Фіскальне мито може зростати безмежно;

протекціоністське мито встановлене для того, щоб захищати національну промисловість та її продукцію від більш конкурентоспроможної іноземної продукції. Вони зазвичай застосовуються на етапі індустріалізації або розвитку окремих галузей виробництва в країні.

За структурою митний тариф:

простий (одноколонний), тобто встановлена лише одна ставка мита для кожного товару незалежно від країни походження цього товару;

складний (багатоколонний) — передбачає по кожному товару дві або більшу кількість ставок мита.

За розміром ставка мита:

повна (максимальна або генеральна) — зазвичай найвища ставка, яка застосовується до товарів з походженням країн, з якими не укладено торгових угод;

пільгова (преференційна) — нища ставка, що зазвичай застосовується до товарів з тих країн, з якими підписано торгові угоди і, що особливо важливо, яким надано режим найбільшого сприяння.

<< | >>
Источник: Г. О. Анцелевич, В. О. Голубєва, Т. В. Злуніцина. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності: Навч. Посіб. . Г. О. Анцелевич, В. О. Голубєва, Т. В. Злуніцина та ін; За заг. ред. О. Х. Юлдашева . — К.: МАУП,2005. — 272 с.. 2005

Еще по теме 4.5. Мито (тарифи):

  1. § 4. Основания освобождения от уплаты нотариальных тарифов. Льготы при уплате нотариальных тарифов
  2. Мито в тарифі встановлюється двома методами
  3. 79. Державне мито.
  4. 27. Державне мито.
  5. 6.4.1. Мито.
  6. § 2. Державне мито
  7. 12.2. Державне мито
  8. 17 Виды таможенных тарифов и их классификация.
  9. КВОТЫ И НЕВИДИМЫЙ ТАРИФ
  10. 7.6. Спільний митний тариф ЄС
  11. Общий таможенный тариф