Загальні положення

Найважливіша специфіка правових систем, що дозволяє об'єднати їх в дану правову сім'ю, полягає в особливому підході до права як регулятора суспільних відносин, заснованого на конфуціанських філософських переконаннях і конфуціанській моралі.

Згідно з традиційно-етичною доктриною права, у своїй поведінці людина повинна керуватися не юридичними мотивами, а прагненням до гармонії, злагоди і миру. У випадках, коли виникала необхідність вирішення майнового або іншого побутового спору, в силу вступали погоджувальні процедури. Саме вони в очах конфліктуючих сторін були більш справедливими й ефективними засобами у вирішенні виникаючих конфліктних ситуацій, ніж юридичні процедури.

Іншими словами, специфіка праворозуміння є головним кри-терієм віднесення даних правових систем до сім'ї традиційно-етичного права, незважаючи на наявні суттєві відмінності між ними.

Таким чином, на думку більшості компаративістів, одною з найважливіших рис, що дозволяють об'єднати правові системи даних держав у далекосхідну правову сім'ю, є своєрідне розуміння права і те місце, яке йому відводиться в суспільному житті.

Із цього приводу Р. Давид відзначав: «На відміну від Заходу, народи цих країн не схильні вірити в право як засіб забезпечення соціального порядку і справедливості. Зрозуміло, у них існує право, але воно наділене субсидіарною функцією і відіграє незначну роль. До судів тут звертаються і право знаходить застосування лише тоді, коли вичерпані всі інші способи вирішити конфлікт і відновити порядок. Чітко окреслені рішення, які дає

160

X.

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

161

право, пов’язаний з ним примус — усе це зустрічає крайнє несхвалення, тут виходять із того, що соціальний порядок повинен охоронятися, переважно, методами переконання, технікою посередництва, самокритичними оцінками поведінки, духом помірності і згоди»1.

Конфуціанська концепція як підґрунтя праворозуміння, характерна для всього далекосхідного права, зумовлює поведінку кожного індивіда в конкретній ситуації на користь соціальної ієрархії.

Унаслідок таких поглядів народи Далекого Сходу з насторо-женістю ставляться до ідеї права взагалі і позитивного права зокрема, з його суворістю й абстрактністю. В основу їх правової культури і праворозуміння покладено не концепцію суб'єктивних прав, а ідею колективізму.

І незважаючи на те, що на сучасному етапі розвитку дані правові системи запозичили багато правових положень у романо-германського і загального права, традиційне мислення продовжує виконувати роль «фільтру» при адаптації запозичень і, зрештою, визначає їх реалізацію.

Гармонія виступає стрижнем, що забезпечує природний порядок, який досягається в цих суспільствах у результаті взаємодії людини, суспільства і природи. Для її досягнення необхідна згода, компроміс, переконання, відчуття помірності, а не індивідуалізація особи.

Традиційно-етичне право тісно пов'язане з конфуціанською мораллю, у рамках якої не перебільшується роль релігійного чинника. Етичні норми забезпечують правомірну поведінку членів суспільства шляхом виховання в них високоморальних стандартів, і сприяють тому, що окремий член суспільства відчуває себе частиною великої сім'ї, колективу, держави і суспільства.

Таким чином, традиційно-етична концепція праворозуміння, заснована на конфуціанських філософських переконаннях, не заперечує право і його значення в суспільстві але відводить йому другорядне значення, і полягає в тому, що людина у своїй поведінці повинна дотримуватися, у першу чергу, не права, а згоди і гармонії,

1 Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности. — М.: Междунар. отн., 1998. — С. 354.

і, відповідно, право повинне служити засобом забезпечення такої згоди і гармонії в суспільстві.

До сім'ї традиційно-етичного права входять правові системи таких держав, як Китай, Японія, Корея, Малайзія, М'янма (до 1989 р. — Бірма), Монголія та ін. Держави Далекого Сходу мають різне історичне коріння суспільного розвитку, що позначається на їх сучасному політичному, економічному і культурному розвитку.