ТЕМА 4. Конституція як Основний Закон суспільства та держави

1. Поняття Конституції України.

2. Історія Конституції України 1996 р.

3. Структура і функції Конституції України.

4. Охорона Конституції України.

Основні поняття та терміни:

Конституціоналізм, Конституція, фактична конституція, юридична конституція, формальна конституція, матеріальна конституція, Конституція як Основний Закон держави, зміст Конституції, правовий зміст конституції, суспільний зміст конституції, квазіконституції, система конституції, структура конституції, класифікація конституцій, форма конституції, функції конституції, реалізація конституційних норм, політична функція, юридична функція, установча функція, ідеологічна функція, гуманістична функція, організаційна функція, стабілізуюча функція, консолідуюча функція, обмежувальна функція, зовнішньополітична функція, механізм реалізації конституційних норм, дотримання конституційних норм, виконання конституційних норм, використання конституційних норм, застосування конституційних норм, правотворча функція, охоронна функція, інтегративна функція, системотворча функція.

1. Термін «Конституція України» досить поширений не лише в науці конституційного права, а й в інших юридичних науках, а також у повсякденному вжитку. Він є похідним від іншої історично сформованої юридичної категорії «конституція», яка виникла задовго до зародження самого конституційного права як галузі права і вживалася у різних значеннях в багатьох сферах суспільного життя.

Сучасного значення термін «конституція» (від лат. сої^іііиііо - «встановлення», «устрій», «заснування») почав набувати лише в XVII ст., що ознаменувалося бурхливим розвитком конституційних ідей у Великій Британії, Франції та інших тогочасних країнах Західної Європи, а також у Північній Америці. Його етимологічне походження викликало чимало наукових дискусій на всі часи. На думку С. С. Дністрянського кожна держава мусить мати певну форму, в якій вона регулює суспільний лад.

Представники різних правових шкіл по-різному тлумачили поняття «конституції». Представники природної школи права розуміли під нею суспільний договір, який виражає волю народу; представники нормативістської школи - вираження абсолютної основоположної норми права; інституціоналісти - статут держави і нації; марксистської - вищий закон, що закріплює повновладдя правлячого класу тощо.

У радянській юридичній науці конституцією було прийнято вважати основний закон держави, що виражає, як і будь-який закон, соціально- політичну природу держави і волю пануючого класу. Інші погляди сформувалися в незалежній України. На думку М. І. Козюбри, під конституцією розуміють систему загальнообов’язкових норм, що мають, як правило, вищу юридичну силу і регулюють основи відносин між людиною і суспільством, з одного боку, і державою - з другого, а також засади організації самої держави та її відносин зі світовим співтовариством.

Конституція України є основою всієї правової системи України. Вона становить базове, фундаментальне джерело, як для конституційного права України, так і для всіх галузей національного права України - адміністративного, фінансового, цивільного, кримінального та ін.

Система Конституції України наперед визначає, обумовлює у загальних рисах систему конституційного права як галузі національного права, систему науки конституційного права та систему навчальної дисципліни з конституційного права.

Відповідно до світової конституційної доктрини, сутність конституції полягає у тому, що вона покликана обмежити державну владу, свого роду хартія, що обмежує владу в рамках держави та владу держави в рамках суспільства.

В юридичній науці й практиці конституція розглядається як основний закон держави, який регламентує найважливіші суспільні відносини. До них належать засади Конституційного ладу, правового становища особи, державного устрою, організації та діяльності органів державної влади, функціонування місцевого самоврядування тощо.

Однією із найважливіших юридичних властивостей конституції є її найвища юридична сила, завдяки чому конституція відрізняється від всіх інших правових актів, знаходячись у їх ієрархії на першому місці.

2. Конституціоналізм в Україні має давні традиції, а час його зародження пов'язується з Гетьманською державою (середина XVII ст. - кінець XVIII ст.). Саме в перебігу та після закінчення Національно- визвольної війни українського народу під проводом гетьмана Б. Хмельницького 1648-1654 рр. з'явився ряд актів, що мали велике конституційне значення та були спрямовані на побудову демократичної держави.

Початок новітнього конституційного процесу в Україні пов'язується з прийняттям Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р., де утверджувалося здійснення українським народом його невід'ємного права на самовизначення та проголошувалися нові принципи організації публічної влади та правового статусу людини і громадянина. У цьому процесі можна виділити три основні етапи.

Перший етап новітнього конституційного процесу в Україні охоплює період від 16 липня 1990 р. до 26 жовтня 1993 р. На першому етапі розпочалася робота з підготування проекту нової Конституції України. Хронологічно вона здійснювалася таким чином:

- 24 жовтня 1990 р. Верховна Рада Української РСР утворила Конституційну комісію (Комісію з розроблення нової Конституції Української РСР) у складі 59 осіб під головуванням тодішнього Голови Верховної Ради Української РСР Л. Кравчука;

- Комісія розробила Концепцію нової Конституції України, де було сформульовано загальнометодологічні принципи майбутньої Конституції України.

- на основі Концепції Комісія підготувала проект нової Конституції України, останній варіант якого датується 26 жовтня 1993 р.

Паралельно з цим до чинної на той час Конституції Української РСР 1978 р. вносилися зміни і доповнення з метою привести її у відповідність із положеннями Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. та Акта проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р. Через загострення політичної ситуації, що відобразилося у протистоянні різних гілок влади, після 26 жовтня 1993 р. конституційний процес було фактично перервано.

Другий етап почався після завершення дострокових парламентських і президентських виборів та охопив період від 10 листопада 1994 року по 8 червня 1995 року.

Цей етап характеризувався відновленням конституційного процесу. 10 листопада Верховна Рада України затвердила новий склад Конституційної комісії, співголовами якої стали Президент України Л. Д. Кучма та Голова Верховної Ради України О.О. Мороз.

Одночасно з розробленням проекту Конституції України на другому етапі необхідно було вирішити питання про встановлення (до прийняття Конституції України) тимчасового конституційного правопорядку. Завершився другий етап 8 червня 1995 р. укладенням Конституційного договору між Президентом України і Верховною Радою України про організацію державної влади та місцевого самоврядування на період до прийняття нової Конституції України. Конституційний договір дозволив створити умови для прискорення конституційного процесу в Україні.

Третій етап охопив період від 8 червня 1995 р. (підписання Конституційного договору між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України») до 28 червня 1996 р. (прийняття Конституції України Верховною Радою України).

Четвертий (новітній) етап сучасного конституційного процесу в Україні розпочався після прийняття Конституції України 28 червня 1996 р.

3. Структура конституції - внутрішня будова конституції, поділ на частини, внутрішня узгодженість складових частин, послідовність їх розташування. Структуру конституції утворюють її складові частини. Зазвичай, структура конституції включає: преамбулу, тобто вступну частину; основну частину; прикінцеві положення; перехідні положення. Інколи можуть міститися і додатки.

Преамбули містяться у переважній більшості конституцій. У них можуть викладатися історія країни до прийняття конституції, визначатися перспективи подальшого розвитку тощо. Преамбули мають важливе значення для тлумачення всіх положень конституції, а також чинних законів.

Основна частина конституції поділяється на розділи, глави. Кількість розділів та глав, порядок їх розташування у значній мірі визначається межами конституційного регулювання та принципами, що лежать в основі конституції.

Прикінцеві та перехідні положення в структурі Конституції України являють собою розділи ХІУ і XV, які містять різні за характером норми. Зокрема вони стосуються дії чинного законодавства в перехідний період створення нового законодавства на основі нової конституції. Також вони визначають порядок здійснення державної влади та місцевого самоврядування в період до створення передбачених новою конституцією інститутів; норми стосуються деяких тимчасових визначень щодо застосування певних положень конституції, визначають деякі інші питання.

Функції Конституції відображають її вплив на суспільні відносини. Ці функції розкривають сутність Конституції, її внутрішній зміст стосовно тих завдань, які стоять перед суспільством і державою на певних етапах їхнього розвитку. Всі функції конституції поділяються на групи: соціальні та правові. Серед соціальних функцій Конституції виокремлюють: політичну, ідеологічну, програмну, інформаційну. Серед правових - установчу, регулятивну, інтеграційну, охоронну.

Політична функція полягає в тому, що Конституція України є важливим політичним документом. Здійснюючи політичну функцію, Конституція України визначає і закріплює належність влади в Україні, напрямки внутрішньої і зовнішньої політики держави, форму правління, форму державного устрою та політичний режим.

Здійснюючи ідеологічну функцію, Конституція формує певний тип суспільної свідомості, важливою складовою якої є правосвідомість.

Зміст економічної функції полягає в тому, що Конституція регулює основоположні суспільні відносини, які становлять економічні основи суспільного і державного життя, що є матеріальною основою всіх інших інститутів.

За допомогою реалізації установчої функції Конституція здійснює первинне правове регулювання найважливіших соціальних і правових інститутів суспільства. Через установчі норми Конституції засновуються органи державної влади, органи місцевого самоврядування, різноманітні інститути демократії, тощо.

Програмна функція Конституції полягає у забезпеченні належності та ефективної дії інститутів і норм основного закону. Це досягається за допомогою організації і функціонування механізму забезпечення конституційної законності, створення й діяльності відповідного органу, який забезпечує правову охорону конституції.

4. Правовий захист Конституції України здійснюють:

1. Вищі органи державної влади: Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України.

2. Правоохоронні органи (суди, прокуратура), центральні та місцеві органи виконавчої влади.

3. Орган конституційної юрисдикції (Конституційний Суд України), який є основним, визначальним елементом системи правових засобів захисту Конституції України.

4. Збройні Сили України, на яких покладається оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості.

5. Громадяни України. Активні форми охорони Конституції України громадянами передбачені в її тексті. Так, ст. 55 встановлює, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Скласти схеми:

■ Поняття, особливості Конституції України;

■ Основні етапи становлення Конституції України.

Теми рефератів і доповідей:

■ Конституціоналізм як загальна теорія Конституції.

■ Конституції України: основні етапи становлення.

■ Конституційна реформа в України

Тести для самоконтролю:

1) Реально існуючий суспільний устрій, основу якого складають ті об'єктивні відносини, які визначають найбільш суттєві економічні, політичні, соціальні та інші характеристики суспільства:

a) Фактична конституція;

b) Реальна конституція;

c) Юридична конституція;

б) Формальна конституція.

2) Перша конституція Української держави з'явилася:

a) 1710 р.;

b) 1718 р.;

c) 1929 р.;

4) 1937 р.

3) Особлива система конституційно-правових відносин, які опосередковуються у загальному вигляді повновладдя народу, його суверенітет - це:

a) Зміст конституції;

b) Конституціоналізм;

c) Квазіконституція;

4) Конституційний процес.

4) Сучасна Конституція України містить:

a) 15 розділів та 152 статей;

b) 12 розділів та 152 статей;

c) 15 розділів та 161 статей;

4) 12 розділів та 161 статей;

5) На якій сесії Верховної Ради України була прийнята Конституція України від 28 червня 1996року:

a) Двадцятій;

b) П’ятнадцятій;

c) П’ятій;

4) Першій.

6) Спосіб вираження і організації конституційних норм та інститутів - це:

a) Класифікація конституцій;

b) Реалізація конституції;

c) Форма конституції;

4) Прийняття конституції.

7) Яка функція конституції полягає у забезпеченні належної дії інститутів і норм Основного Закону, що досягається за допомогою специфічного механізму відповідальності:

a) Установча;

b) Забезпечувальна;

c) Правотворча;

4) Охоронна.

8) За відповідністю реальним відносинам у суспільстві конституції бувають:

a) Реальні, формальні, фактичні;

b) Писані, неписані, змішані;

с) Демократичні, авторитарні;

д) Жорсткі, м’які, змішані.

9) Правова охорона конституції здійснюється у таких формах:

a) Конституційний контроль і перевірка;

b) Конституційний нагляд та інспектування;

c) Конституцій контроль і нагляд;

д) Конституцій контроль, нагляд, перевірка, інспектування.

10) Законопроект про внесення змін до Конституції України може бути поданий до Верховної Ради України Президентом України або не менше як... народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України:

a) 1/2 частиною;

b) 1/3 частиною;

c) 1/4 частиною;

д) 1/6 частиною.

Література: нормативно-правова база [1];

основна [3; 5]; додаткова [17].