4. Структура права в пострадянських правових системах

Правові системи держав, що утворилися на пострадянському просторі, мають аналогічну з романо-германським правом структуру права, визнаючи галузеву класифікацію. Основними галузями права є: конституційне (державне), цивільне, адміністративне, кримінальне, фінансове, цивільно-процесуальне, кримінально-процесуальне, право соціального забезпечення, земельне, сільськогосподарське, природоохоронне, трудове, фінансове, митне, комерційне, банківське право та ін.

Незважаючи на схожість структурної будови пострадянських правових систем, форма викладення нормативно-правового матеріалу в рамках галузей і інститутів має свою специфіку.

На відміну від більшості романо-германських правових систем, у пострадянських правових системах із радянського часу збережено виділення сімейного, трудового і земельного права в окремі від цивільного права галузі з переважанням імперативних норм.

Вплив «класичного» романо-германського права виявився в деякому ослабленні імперативних начал у сімейному праві, що сприйняв, зокрема, інститут шлюбного договору в нових сімейних кодексах (наприклад Сімейний кодекс РФ 1995 p., Сімейний кодекс України 2002 p.).

Трансформація регулювання цивільно-правових відносин почалася на рубежі 1980—1990-х pp. У 1986 р. в СРСР було дозволено індивідуальну трудова діяльність, у 1987 р. прийнята Ухвала про спільні підприємства, в 1988 р. — новий закон про

' Цивільний кодекс України: Прийнятий Верховною Радою України 12 січня 2003 р.

кооперативи. Таким чином було легалізовано приватну власність і приватне підприємництво. Так Конституція України визнає три форми власності: приватну, державну і комунальну1.

Підсумком реформи цивільного права стала кодифікація, що враховує досвід європейської кодифікації в цій сфері, а також особливості власних цивілістичних традицій. Завдяки новій кодифікації в цій сфері було проведено розділення юридичних осіб на суб'єктів приватного і публічного права, виділено норми про особисті немайнові права фізичних осіб і ін. (ЦК РФ, ЦК Республіки Білорусь в 1998 p.).

На початку 90-х років XX ст. держави, що утворилися на пострадянському просторі, зіткнулися з необхідністю створення власного нового господарського законодавства, яке забезпечувало б функціонування нових економічних систем цих держав.

Так в Україні у 2003 p., одночасно з Цивільним кодексом, було прийнято Господарський кодекс2, що встановлює основи господарювання в Україні і регулює господарські відносини, які виникають у процесі організації і здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між суб'єктами і іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

З переходом до ринкової економіки, появою різноманіття форм власності, а також з ухваленням нових конституцій пострадянських держав, необхідність ухвалення нових трудових кодексів, покликаних реформувати трудове законодавство, стала очевидною. Нові трудові кодекси були прийняті в більшості держав, що утворилися на пострадянському просторі. Наприклад, Трудовий кодекс Республіки Таджикистан було прийнято в 1997 p., Трудовий кодекс Киргизької Республіки — у 1997 p., Трудовий кодекс Республіки Білорусь — у 1999 р. і т.ін. Ці кодекси регулюють нові відносини у сфері організації праці, взаємин працедавців і працівників, а також роль профспілок у цьому процесі.

1 Конституція України: Прийнята п'ятою еггіпо Исрхоиніїї Ради Украйни

28 червня 1996 р.

О внесении изменений в Конституцию У кришім: Закон Украины от 8 декабря 2004 г.

// Відомості Верховної Ради України. 2005. — № 2. — Ст. 44.

2 Господарський кодекс України: Прийнятий Верховною Радою України 16 січня

2003 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 18-22. — Ст. 144

434

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

435

Конституційне (державне) право регулює питання, пов'язані з політичною і соціально-економічною основою держави, закріплені в конституції. Конституція, як політико-правове ядро та нормативна основа правової системи пострадянських держав, володіє вищою юридичною силою в системі законодавства, оскільки її положення є основоположними. Конституції цих держав визначають як принципи функціонування, так і структуру, функції і механізм їх реалізації законодавчою, виконавчою і судовою владою.

Адміністративне право в структурі права пострадянських правових систем займає особливе місце, оскільки за допомогою його норм здійснюється управління соціальними процесами в суспільстві. У 90-ті pp. XX ст. сфера адміністративного права в цих де-ржавах зазнає корінних змін, направлених на оновлення регулювання всього комплексу адміністративно-правових відносин. Перш за все, зросла роль законів у регулюванні діяльності адміністрацій і, відповідно, зменшилася роль підзаконних актів.

Для реалізації цих цілей починається активний розвиток процесуальної складової адміністративного права, шляхом розроблення процесуальних процедур багатьох видів адміністративної діяльності. Так в Україні у 2005 р. було прийнято Кодекс адміністративного судочинства, до юрисдикції якого входить розгляд скарг на рішення, дію або бездіяльність суб'єктів публічно-правових відносин1.

Сфера кримінально-правових відносин також зазнала корінних змін. У всіх пострадянських державах було прийнято нові кримінальні кодекси.

Так новий КК України 2001 р2. замінив колишній, прийнятий ще 1960 p., і відображає нову кримінально-правову політику, зумовлену новою соціально-економічною і політичною ситуацією, що склалася в Україні. Новий КК України відображає досягнення сучасної науки кримінального права, ґрунтується на Конституції

' Кодекс адміністративного судочинства України: Прийнятий Верховною Радою України 6 липня 2005 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2005. — № 35-36, № 37. — Ст. 446.

2 Кримінальний кодекс України: Набрав чинності 1 вересня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 25-26. — Ст. 131.

України і загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.

КК Азербайджанської Республіки1, прийнятий у 1999 p., свідчить про характерну в цілому для законодавства Азербайджану спадкоємність раніше прийнятих законів з тими, що прийняті пізніше, зумовленими новими реаліями життя суспільства. Це пов'язано зі змінами, що відбулися в політичній і економічній системі Азербайджанської Республіки, що отримали закріплення в новій Конституції. У КК інакше визначено значущість для Азербайджану об'єктів кримінально-правової охорони. Особлива частина КК починається не з розділу про захист державних інтересів, а з розділу про злочини проти миру і безпеки людства. Тепер як самостійні виділено нові розділи: розділ XXII «Злочини проти неповнолітніх і сімейних відносин», розділ XXVIII «Екологічні злочини» і розділ XXX «Злочини у сфері комп'ютерної інформації».

Новий КК Латвійської Республіки побудовано за іншим принципом. Загальна частина КК складається з таких розділів: множинність злочинів, суб'єктивна сторона злочину, стадії здійснення злочинного діяння, звільнення від кримінальної відповідальності і покарання. На перше місце особлива частина КК ставить розділ про злочинні діяння проти людства, миру, військові злочини та геноцид. В особливу частину КК включені розділи, невідомі колишньому КК, зокрема про злочинні діяння проти природного середовища, проти безпеки руху та ін.

Відмінності в кримінальних кодексах держав пострадянського простору виявляються і у виді покарань, передбачених за вчинення злочинів.

1 Уголовный кодекс Азербайджанской Республики: Утвержден Законом Азер

байджанской Республики от 30 декабря 1999 г. / Вступ, в силу с 1 сентября 2000 г.;

Пер. с азербайдж. Б.Э. Аббасова.; Науч. ред. И.М. Рагимов; — СПб.: Юрид. центр

Пресс, 2001. —356 с.

2 Уголовный кодекс Республики Казахстан: Закон Республики Казахстан от

16 июля 1997 г. (с изменениями и дополнениями на 1 августа 2001 г.) / Предисл.

И.И. Рогова. — СПб.: Юридический центр Пресс, 2001. 466 с.

436

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

437

службі, обмеження свободи, арешт, утримання в дисциплінарній військовій частині, позбавлення волі і страта. КК Республіки Білорусь 1999 р. передбачає тринадцять видів покарань. Додатково до вищеперелічених видів додаються конфіскація майна, позбавлення військового або спеціального звання і довічне ув'язнення.

В КК України передбачено такі види покарань: штраф, позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, позбавлення права посідати певні посади або займатися певною діяльністю, суспільні роботи, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, конфіскація майна, арешт, обмеження волі, утримання військовослужбовців у дисциплінарному батальйоні, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі. Тобто до системи покарань входять 12 різноманітних покарань. Чотири з них — суспільні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, арешт і обмеження волі — це новели, які не були раніше відомі чинному кримінальному законодавству України.

Кримінальні кодекси деяких пострадянських держав передбачають страту (Російська Федерація, Казахстан, Узбекистан, Білорусь), хоча на неї встановлено мораторій. А в інших державах дана міра покарання взагалі не передбачається (Латвія, Литва, Естонія, Україна).

Отже, незважаючи на істотні зміни в структурі права в державах, що утворилися на пострадянському просторі, вона характеризується спільними властивостями і ознаками. Разом із тим, це не виключає існування відмінностей як у рівні розвитку, так і у підходах до її формування.