Злочини проти волі, честі та гідності особи передбачені третім розділом Особливої частини КК.

їх безпосереднім об'єктом є охоронювані кримінальним законом суспільні відносини з приводу захисту волі, честі та гідності особи.

Незаконне позбавлення волі або викрадення людини (ст.

Безпосереднім об'єктом даного злочину є фізична свобода людини, що передбачає реалізацію нею права на свободу пересування.

Об'єктивна сторона передбачає вчинення даного злочину у двох формах: а) незаконне позбавлення волі людини; б) незаконне викрадення людини.

Під незаконним позбавленням волі потрібно розуміти створення перешкод вільному пересуванню потерпілого, вчинене з порушенням процедури, встановленої законодавством (наприклад, зв'язування потерпшого, залишення його у закритому приміщенні, ненадання інваліду засобів для пересування тощо).

Незаконне викрадення — це протиправне переміщення особи з одного місця до іншого, поєднане із відкритим або таємним заволодінням людиною та фактичним обмеженням свободи її пересування.

Суб'єктом злочину є фізична, осудна особа, якій до моменту вчинення злочину виповнилося 16 років.

Суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом.

До кваліфікованих ознак цього злочину відносяться дії:

щодо малолітнього (особа, яка не досягла 14 років);

з корисливих мотивів (бажання одержати матеріальну вигоду;

щодо двох чи більше осіб;

за попередньою змовою групою осіб (див. ч. 2 ст. 28 КК);

138 Глава 17.

способом, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого;

супроводжуються заподіянням потерпілому фізичних стра ждань;

із застосуванням зброї;

здійснюються протягом тривалого часу.

Особливо кваліфікуючими ознаками є вивчення даного злочину: організованою групою (див. ч. З ст. 28), що спричинило тяжкі наслідки.

Під тяжкими наслідками розуміється спричинення смерті потерпілому, тяжких тілесних ушкоджень.

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 146 — обмеження волі на строк до трьох років або позбавлення волі на той самий строк; ч.

Захоплення заручників (ст. 147).

Кримінально караним є захоплення заручників або тримання особи як заручника з метою спонукання родичів затриманого, державної чи іншої установи, підприємства чи організації, фізичної або службової особи до вчинення, чи утримання від вчинення будь-якої дії, як умови звільнення заручника (ч. 1 ст. 147).

Об'єктом даного злочину є особиста воля та особиста безпека особи.

Об'єктивна сторона характеризується вчиненням діяння у двох формах: а) захоплення особи як заручника; б) тримання особи як заручника.

Під захопленням потрібно розуміти протиправне посягання пов'язане із затриманням і обмеженням вільного пересування.

Тримання особи як заручника — це насильницьке унеможлив-лення вільного вибору поведінки заручника щодо пересування.

Суб'єкт злочину є фізична осудна особа, якій до моменту вчинення злочину виповнилося 14 років.

Суб'єктивна сторона характеризується виною у формі прямого умислу та спеціальною метою — спонукання певних осіб, підприємств, установ чи організацій до вчинення, чи утримання від вчинення будь-яких дій.

Кваліфікованими видами захоплення заручників (ч. 2 ст. 147 КК) є:

— захоплення у якості заручника неповнолітнього (особу чо ловічої або жіночої статі, якій на момент захоплення не ви повнилося 18 років);

Злочини протії волі, честі та гідності особи 139

вчинення організованою групою (ч. З ст. 28);

вчинення відповідних дій, поєднаних з погрозою знищення людей;

спричинення тяжких наслідків (смерть потерпілого, спричи нення тяжких тілесних ушкоджень, великої матеріальної шкоди тощо).

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 147 — позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років; ч. 2 ст. 147 — позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.

Підміна дитини (ст. 148).

Об'єктом злочину є особиста свобода та недоторканість дитини.

Потерпілою виступає чужа дитина, тобто, яка не є біологічною дитиною суб'єкта злочину, ідентифікувати яку, через окремі причини (немовля, батьки не бачили ще цю дитину), надзвичайно важко.

Об'єктивна сторона полягає у підміні чужої дитини на іншу.

Підміна полягає у вчиненні необхідних діянь, спрямованих на ті, щоб батьки або законні представники не дізналися про факт підміни, вчинена з корисливих чи інших особистих інтересів.

Суб'єкт злочину — спеціальний.

Суб'єктивна сторона передбачає наявність таких обов'язкових ознак, як вина у формі прямого умислу і корисливі або інші особисті мотиви.

Покарання за злочин: обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк.

Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людей (ст. 149)

Основним безпосереднім об'єктом цього злочину є воля і гідність людини. Додатковим безпосереднім об'єктом — порядок перетинання державного кордону, здоров'я людини тощо.

Об'єктивна сторона злочину передбачає вчинення його у наступних формах: а) продаж людини; б) інша сплатна передача людини; в) здійснення стосовно людини будь-якої іншої незаконної угоди, пов'язаної із законним переміщенням її за згодою або без згоди через державний кордон України.

Продаж — це угода про передачу людини однією особою ("продавцем") іншій особі ("покупцеві") за певну грошову винагороду.

140 Глава 17.

Інша оплатна передача — це передача людини однією особою іншій за певну не грошову винагороду (за звільнення від виконання певних обов'язків, обмін тощо).

Здійснення стосовно людини будь-якої іншої незаконної угоди включає в себе: 1) домовленість про переміщення людини за її згодою або без її згоди через державний кордон України; 2) домовленість про подальший продаж людини чи інша передача іншій особі (особам) з метою сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, втягнення у злочинну діяльність, залучення в боргову кабалу, усиновлення (удочеріння) в комерційних цілях, використання у збройних конфліктах, експлуатації її праці.

Суб'єкт злочину загальний — фізична, осудна особа, якій до вчинення злочину виповнилося 16 років.

Суб'єктивна сторона передбачає наявність таких обов'язкових ознак, як вина у формі прямого умислу та мета.

Кваліфікованими видами торгівлі людьми (ч. 2 ст. 149) є вчинення даного злочину: 1) щодо неповнолітнього; 2) кількох осіб; 3) повторно за попередньою змовою групою осіб; 4) з використанням службового становища; 5) особою, від якої потерпілий був у матеріальній або іншій залежності.

Особливо кваліфікованими видами торгівлі людьми (ч.

організованою групою;

пов'язане з незаконним вивезенням дітей за кордон чи не поверненням їх в Україну;

з метою вилучення у потерпілого органів чи тканин для трансплантації;

з метою насильницького донорства;

якщо ці діяння спричинили тяжкі наслідки (смерть, тяжка хвороба потерпілої особи) тощо.

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 149 — позбавлення волі на строк від трьох до восьми років; ч. 2 ст. 149 — позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої; ч. З ст. 149 — позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Експлуатація дітей (ст. 150).

Безпосереднім об'єктом злочину є свобода дитини від фізичної або інтелектуальної експлуатації. Потерпілою від даного злочину є дитина, яка не досягла віку з якого законодавством дозволяється працевлаштування, фактично виконувала ро-

Злочини проти волі, честі та гідності особи 141

боту до досягнення 16 років або фактично виконувала роботу, у віці від 14 до 16 років з порушенням вимог ч.ч. 2, 3 ст. 188 Кодексу законів про працю України.

Об'єктивна сторона характеризується: вчиненням суспільно небезпечних дій; пов'язаних з певним способом експлуатацією дитини.

Під експлуатацією необхідно розуміти присвоєння результатів праці дитини.

Злочин вважається закінченим з моменту початку фактичного виконання дитиною роботи. Одержання матеріального прибутку не є обов'язковим для визнання злочину закінченим.

Суб'єкт злочину загальний — фізична, осудна особа, яка до вивчення злочину досягла 16 років.

Суб'єктивна сторона характеризується виною у формі прямого умислу та спеціальною метою — отримання прибутку. Відношення винної особи до наслідків у вигляді істотної шкоди для дитини (ч. 2 ст. 150) може проявлятися і за умови непрямого умислу або необережності.

Кваліфікованими видами вчинення злочину є:

експлуатація кількох дітей (двох або більше);

якщо експлуатація, що спричинила істотну шкоду для здо ров'я, фізичного розвитку або освітнього рівня дитини;

експлуатація, поєднана з використанням дитячої праці в шкідливому виробництві.

Істотною шкодою для здоров'я, фізичного розвитку або освітнього рівня дитини є тяжка хвороба, тривале припинення навчання тощо.

Використання дитячої праці в шкідливому виробництві передбачає залучення дитини до роботи зі шкідливими і небезпечними умовами праці, до підіймання важких предметів.

Покарання за злочин: арешт на строк до шести місяців або обмеження волі на строк до трьох років; позбавлення волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Незаконне поміщення в психіатричний заклад (ст.

Безпосереднім об'єктом злочину є свобода людини. Потерпілою від злочину є психічно здорова людина, тобто така, що не страждає на психічний розлад, або ж страждає на психічний розлад, але її обстеження та (або) лікування можливі не лише в стаціонарних умовах, тобто не потребують обов'язко-

142 Глава 18.

вої госпіталізації до психіатричного закладу або продовження такої госпіталізації.1

Об'єктивна сторона передбачає наявність таких ознак: а) вчинення суспільно небезпечного діяння; б) місце вчиненого злочину (психіатричний заклад).

Кваліфікуючою ознакою (ч. 2 ст. 151) є спричинення тяжких наслідків, які виступають у якості обов'язкової ознаки об'єктивної сторони поряд із діянням, причинним зв'язком і місцем вчинення злочину.

До тяжких наслідків (ч. 2 ст. 151) відносяться смерть, самогубство, самокалічення потерпілої особи, спричинення їй тілесного ушкодження.

Суб'єкт злочину спеціальний — лікар-психіатр або член комісії лікарів-психіатрів, який має право приймати рішення про госпіталізацію особи до психіатричного закладу.2

Суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини у формі прямого умислу, або необережністю щодо наслідків (ч. 2 ст. 151 КК).

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 151 — арешт на строк від трьох до шести місяців або обмеження волі на строк до двох років, або позбавлення волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років; ч. 2 ст. 151 — позбавлення волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.