1.4. Наука кримінального права

Останнє положення є найважливішим у науці кримінального права.

У процесі досліджень наука кримінального права здебільшого застосовує такі методи:

а) діалектичний — використання законів і категорій діалектики;

б) догматичний (формально-логічний) — коментування й визначення кримінально-правових норм і понять;

в) соціологічний — аналіз конкретних видів злочину як соціального явища;

г) компаративістський (порівняльно-правовий) — зіставлення й аналіз кримінального законодавства в цілому або окремих його норм різних країн світу;

д) історико-правовий — дослідження кримінально-правових інститутів і практику їх застосування в їх історичному розвитку.

Дослідження історії розвитку науки кримінального права в Російській імперії показує, що неоціненний внесок у цю науку зробили українські вчені.

Кістяківський Олександр Федорович (1833-1885) — започаткі- вець славетного наукового роду Кістяківських. Закінчив юридичний факультет Київського університету. Після кількох років практичної роботи обирається доцентом, а потім професором кафедри кримінального права і судочинства Київського університету, де працював до кінця життя. Почесний професор СПБ і Московського університетів. Написав велику кількість наукових робіт.

Учнем і послідовником О. Ф. Кістяківського був Леонід Сергійович Білогриць-Котляревський (1855-1908). Він також закінчив юридичний факультет Київського університету і через роки повернувся в нього професором кафедри кримінального права, де і працював до кінця життя. Представник старовинного українського шляхетського роду. Найважливіші роботи: "Поняття кримінального права і підстави покарання", "Творча сила звичаю у кримінальному праві", "Завдання і метод науки кримінального права", "Загальні риси історії кримінального права", "Підручник російського кримінального права" тощо.

Ще один видатний український вчений-криміналіст — Михайло Павлович Чубинський (1871-1943) — теж закінчив

юридичний факультет Київського університету, де був учнем Л. С. Білогриць-Котляревського. Викладав у ряді університетів імперії. В 1918 р. був міністром юстиції в уряді гетьмана в Україні. Потім емігрував до Югославії. Найвидатніші праці "Мотив злочинної діяльності і його значення в кримінальному праві", "На-риси кримінальної політики", "Курс кримінальної політики".

В еміграції був членом комісії, яка працювала над створенням кримінального законодавства Югославії, написав ряд праць з кримінального права цієї країни, в тому числі два видання "Науково-практичного коментарю до нового Кримінального Уло- ження Югославії".

Наука кримінального права тісно пов'язана з багатьма іншими науками і насамперед з іншими галузевими правовими науками: конституційного, адміністративного, кримінально-процесуального, кримінально-виконавчого та міжнародного права. Серед інших наук найтісніші зв'язки у кримінального права з кримінологією і правовою статистикою.

Кримінологія — це наука про стан злочинності, її причини, особу злочинця та шляхи попередження злочинності.

Кримінологічна інформація та дані правової статистики дають змогу адекватно оцінити ефективність дії кримінального законодавства в процесі його застосування, є основним джерелом, на підставі якого розробляються пропозиції щодо удосконалення діючого кримінального законодавства.

Оскільки кримінальне право містить норми, які вирішують питання кримінальної відповідальності у зв'язку із станом здоров'я як злочинця так і потерпілого, то його наука тісно взаємодіє з такими науками, як судова медицина і судова психіатрія.

На даних науки кримінального права базується навчальний курс "Кримінальне право України". Як і саме кримінальне право (і КК також) цей курс поділяється на Загальну й Особливу частину.

Загальна частина курсу в основному відповідає розділам Загальної частини Кримінального кодексу, але й містить теоретичні теми, не представлені в КК окремими розділами. Теми курсу

Загальної частини можна поділити на такі блоки: 1) Поняття, предмет, завдання, система і принципи кримінального права України (ці питання розглянуто вище); 2) Вчення про закон про кримінальну відповідальність; 3) Вчення про злочин; 4) Вчення про покарання, його призначення і звільнення від покарання.

Особлива частина курсу будується (крім вступної частини) за окремими розділами Особливої частини КК, які об'єднують у собі злочини, що мають єдиний родовий об'єкт.