Iснуу пять типових способiв обману при шахрайствi, коли винний: 1.

пять типових способiв обману при шахрайствi, коли винний:

1. Видає себе за особу, яка має право на отримання

майна (грошей) i якою вiн в дiйсностi не у. Видає се

103

бе, наприклад, за щкасаторазii!iффдотавиика власника, за посланця близької потерiдирому особи тощо.

2.

3. Змiнюу зовнiшнiсть речi чи видає одну рiч за iншу

(мiдну за золоту, <куклу>за пачку грошей i т. iн.).

4. Умовчуу про обставини, якi для цього випадку у iстотними i обовязковими (наприклад, отримання виплат

на вмерлу дитину).

5. Надає пiдробленi документи для отримання майна чи

грошей (пiдробленi накладнi, вимоги, чеки, лотерейнi

квитки тощо).

Якщо потерпiлий у звязку з вiком, фiзичними чи психiчними вадами або iншими обставинами не мiг правильно

оцiнити i розумiти змiст, характер i значення своїх дiй або

керувати ними, то передачу ним майна чи права на нього не

можна вважати добровiльною. Заволодiння майном засобом

зловживання цими вадами або вiком чи станом потерпiлого, за наявностi до того пiдстав, може квалiфiкуватися за

ст. 81 КК України, а заволодiння правом на майно - як недiйсна угода (ст. 51,52,54,55 ЦК України).

Зловживання довiрям - це обман довiря, яке було виражено потерпiлим винному. Використовуючи надане йому

довiря, винний обертає у свою власнiсть передане йому

майно (наприклад, аванс за майбутню роботу, отримане

напрокат майно тощо).

Отримання майна пiд умовою виконання якого-небудь

зобовязання квалiфiкууться як шахрайство лише у тому

разi, коли винна особа ще в момент заволодiння цим майном мала мету його привласнити, а зобовязання - не вико

Див.: п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України вiд 25 грудня

1992 р. - Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримiнальних

та цивiльних справах.

Див.: п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України вiд 25 грудня

1992 р.-Там само.-С. 117.

нувати. Зокрема, якщо винна особа отримуу вiд iншої особи

грошi чи iншi цiнностi нiбито для передачi посадовiй особi

в якостi хабара, маючи намiр не передавати їх, а привласнити, то вчинене квалiфiкууться як шахрайство за ст. 83 КК

України.

Шахрайство, вчинене посадовою особою, якщо вона з

метою обману чи зловживання довiрям, зловживала становищем, квалiфiкууться за сукупнiстю злочинiв, передбачених вiдповiдними частинами ст. 83 i ст. 165 КК України.

Iстотними ознаками шахрайства у такi його властивостi:

а) особа, яка передає винному майно чи грошi, не усвiдомлюу факту обману;

б) особа, яка, передаючи винному майно чи грошi, помиляуться, вважаючи, що отримання-передача майна у

правомiрна i вона добровiльно передає його винному

назавжди;

в) разом iз передачею майна чи грошей винному передаються i всi повноваження власника.

За цими ознаками шахрайство вiдрiзняуться вiд кражi,

яка була вчинена iз застосуванням хитрощiв чи обману, що

полегшили її вчинення, або з використанням доступу до

майна. У деяких випадках кража може бути вчинена стосовно

майна, яке було передано винному з певноюметою (передати, перевезти, зберегти).