Державна зрада

(ст. 111). Кримінально караним є перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, за умов, якщо ці дії умисно вчинені громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.

Безпосереднім об'єктом цього злочину є охоронювані законом суспільні відносини щодо забезпечення зовнішньої безпеки держави, суверенітету, територіальної цілісності і недото-

Злочини проти основ національної безпеки 115

рканності, обороноздатності, державної, економічної чи інформаційної безпеки.

Об'єктивна сторона цього злочину полягає у вчиненні хоча б одного з таких діянь: а) перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, що може виявлятися у вступі на службу до війська ворожої держави, наданні допомоги агентам спецслужб ворожої держави тощо; б) шпигунство — передача або збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю.

Державна зрада — це злочин з формальним складом і є закінченим з моменту вчинення будь-яких передбачених ст. 111 КК дій.

Суб'єкт злочину — громадянин України, який досяг 16-річ-ного віку.

Суб'єктивна сторона державної зради характеризується виною у формі прямого умислу та спеціальною метою — заподіяти шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.

Покарання за злочин: позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.

Закон (ч. 2 ст.

громадянин не вчинив ніяких дій на виконання злочинного завдання іноземної держави, іноземної організації або їх представників;

громадянин добровільно заявив органам державної влади про свій зв'язок з ними та про отримане завдання.

Про державну таємницю: Закон України від 21 січня 1994 року // Відомості Верховної Ради. — 1994. — № 16. — Ст. 93.

116 Глава 16.

Диверсія (ст. 113). Основний безпосередній об'єкт диверсії — охоронювані законом суспільні відносини в окремих сферах національної безпеки. Додатковим об'єктом злочину можуть бути життя та здоров'я особи, навколишнє середовище і власність. Предметом цього злочину можуть бути: об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення (нафтопроводи, мости, електростанції тощо); стада домашніх тварин, риба; посіви сільськогосподарських культур, лісові масиви.

Об'єктивна сторона диверсії полягає у вчиненні дій (вибухів, підпалів тощо) спрямованих на: а) масове знищення людей; б) заподіяння тілесних ушкоджень чи іншої шкоди здоров'ю; в) зруйнування або пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення; г) радіоактивне забруднення; ґ) масове отруєння; д) поширення епідемій, епізоотій (масові захворювання тварин) чи епіфітотій (масові захворювання рослин).

Диверсія вважається закінченим злочином з моменту вчинення вибуху, підпалу чи іншої дії незалежно від настання суспільно небезпечних наслідків.

Суб'єкт злочину — особа, що досягла 14-річного віку.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і спеціальною метою — ослаблення держави. Саме спеціальна мета диверсії є критерієм відмежування її від подібних складів злочинів: вбивств, забруднення навколишнього природного середовища, терористичного акту тощо.

Покарання за злочин: позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.