5.1. Загальна характеристика адміністративного права
Адміністративне право у Великій Британії досить довгий час вважалось частиною права конституційного і лише на початку XX століття відокремлюється комплекс норм, що регулюють організацію та діяльність адміністрації.
Для британського адміністративного права характерними є такі риси, як верховенство парламенту, розподіл повноважень між адміністрацією та судами, відповідальність міністрів, верховенство права.
Парламент є вищим державним органом Великої Британії.
Суди не можуть виголосити акт парламенту неконституційним, тим більше, що конституції, як єдиного акта, у Британії немає.Головним завданням адміністративного права є підтримання рівноваги між необхідністю мати ефективну адміністративну владу і захистом окремих осіб і суспільства в цілому від зловживань цієї влади. Тому правовими нормами мають бути встановлені межі адміністративної влади, її суб'єкти та процедура їх діяльності.
Міністри є головними представниками держави. Тому вони відповідають за все у підпорядкованій сфері — як за власні дії, так і за дії своїх підлеглих. Перед парламентом вони несуть політичну відповідальність, перед судами — юридичну.
Щодо останнього, верховенства права, слід зазначити, що, для того, щоб зрозуміти розвиток адміністративного права в цій країні, необхідно пам'ятати, що воно грунтується на комбінації гиіе о/ Іаіи з принципом парламентського суверенітету та принципом иііга иігез. Цей принцип є процедурним принципом у системі соттоп Іаиг. Будь-який акт, прийнятий у межах компетенції (іпіга иігез), не може оскаржуватися перед суддею, однак акт, що виходить за межі компетенції свого автора (иііга иігез), може оскаржуватися за допомогою різних засобів юридичного захисту (гетейіез). Проблеми компетенції починають хвилювати суддів, починаючи з XVII століття, хоча сам термін иііга иігез з'являється лише у
508
509
XIX.
До середини XIX ст. значна частина місцевої адміністрації була у віданні мирового судді, і адміністративне право розвивалось спочатку як контроль за діяльністю цього судді. Суд Королівської лави, а потім Вищий Суд анулювали такі рішення мирового судді, котрі виходили за межі його компетенції. Доктрина иііга УІГЄВ веде британського суддю до того, що він здійснює контроль легальності адміністративної діяльності, який можна було порівняти з касаційним контролем. Проте, існують і спеціальні засоби оскарження дій адміністрації. Незаконне чи несправедливе рішення може бути замінене справедливим рішенням судді. Саме так було створено суди адміністративної апеляції, рішення яких можуть оскаржуватися перед Вищим судом, потім — перед Апеляційним судом і навіть перед Палатою лордів (Ж. Зіллер).Все це й виробило загальноприйняту у Великій Британії тезу про те, що адміністративне право за своєю природою є частиною конституційного права, яка розкриває конкретні, істотні та забезпечені механізмом практичної реалізації правові кордони, в межах яких може відбуватися законна і компетентна адміністративна дія. Пізніше з'являється визначення адміністративного права як галузі права, яка стосується, насамперед, контролю за діяльністю урядової влади з метою захисту прав громадян (Я. Грегірчак).
Еще по теме 5.1. Загальна характеристика адміністративного права:
- 21.1. Загальна характеристика провадження по справах, що виникають з адміністративно-правових відносин
- 17.3. Загальна характеристика основних галузей права
- Загальна характеристика основних галузей права України
- 3.1. Загальна характеристика індуського права
- 20.7. Поняття і загальна характеристика тлумачення права
- 4.1. Загальна характеристика іудейського права
- 2.1. Загальна характеристика конкурентного права ЄС
- 2.1. Загальна характеристика мусульманського права
- 5.1. Загальна характеристика канонічного права
- Поняття та загальна характеристика системи права
- 4.1. Загальна характеристика аграрного права Співтовариства