Скликанне иової Ради державної, 1907. p.

Тоді появив ся цісарський патент, що скликав н о в о в и б p а н у P а д у державну на 17. червня

1907. p. Ta саме в сім моменті, коли у нас міліони поневолених надіями добра народів стрічали перший народний парлямент, зза кордону прийшла вість, що царським маніфестом з 16.

Руський (український) Клюб у в і д e н c ь к і м п a p - л я м e н т і — по дводневних нарадах завязав ся як одноцільний клюб з 30. послів, бо оба соціял-демо- крати: Вітик і Остапчук вступили до спільного соціял-демократичного клюбу. Ce значить, що до нашого клюбу приступили: українські національні демократи з Буковини і Галичини, українські радикали і так зв. руссофіли. Вони признали істнуваннє мало- p у c ь к о ї н а ц і ї та приймили своїм завданнєм: заступство і оборону інтересів малоруської нації для її самостійного розвою. При енунціяціях клюбу мало уживатись терміну малоруський або український”⁰).

Такий клюб під проводом п. Романчука зорґа- нізувано більшістю голосів, головно заходами п. Василька, котрий виказував, що клюб з. 30 послів буде мати сильнійше становище в парляменті і супроти правительства, та руссофільські посли будуть нам в клюбі менше шкідливі як поза клюбом.

Сим штучно зліпленим ділом зробили посли своїй суспільности велику, хоча неприємну несподіванку. „Д і л о“ зараз написало: лишає ся нам надіятись, що наші посли для пятьох Руссофілів не схотять торгувати чистотою нашої національної ідеї. A руссофіль- ськийорґан „Галичанинъ" закричав, що становище руссофільських послів вважає: зрадою „русской на- роднойидеи". ПрофесорМихайло Грушевський написав відтак в „Ділі", що сформуваннє українського клюбу у віденськім парляменті булоби маніфестацією новочасного руху українського, єдности і солідарности українства австрійського і російського.

Я був противний сій новій консолідації з pycco- фільськими послами, бо знав я добре, що з сього

^В0) У Відні виходила в p. 1907, ,,R u t h e n і s c h e K о r r e s - p о n d e η z“. Опісля рішили українські посли до Ради державної заснувати редакційний комітет до дальшого ведення місячника ,,U k r а і n і s c h e R u n d s c h а и“.

нє вийде нічо доброго та жалував, що ми втратили цілі два перші дні в парляменті на пусту драчу з Руссофілами, замісць приготовитись до роботи в парляменті...

Тому негайно посихдвох пекольнихднях поспіль- ного обдурювання уложив я за порадою з найблизши- мн товаришами, дня 19. червня!907.р. державно- п p а в н у з а я в у, щоб її внестн в останнім речинцн, дня 20. червня 1907. p. Ha сю заяву зібрав я підписи всіх членів клюбу, та подав її в свій час. Сей важний політичний акт подаю в цілім тексті:

„Заява руських послів Ради державної в справі державно-правного стиновиска руського народа в Галичииі і Буковині (відчитана на засіданню Палати послів Ради державної у Відні дня 20. червня 1907. і втягнена до протоколу 2. засідання XVlII. сесії Палати послів Ради державної).

Підписані руські посли з Галичини і Буковини при нагоді отворения нової Палати послів Радн державної, вибраної перший раз на основі загального права виборчого, стверджують, що руське королівство Галичини з Володимиріею, ревіндиковане в році 1772. на підставі приналеж- ности до угорської корони, наслідом найвисшого декрету з 2.серпня 1848. мало разом з cy- межною Буковиною бути сполучене в окр ему pуську п p овінцію та на під- c та в і ко н c ти туці ї з 4. м ap т а 1849. ма л о

0 д e p ж а т и о к p e м н й c о й м к p а є в и й.

Сей природний напрям провідний до автономії руськоі'О народа нарушено тим, що сполучено руські провінції Галичини і Володимирії з кня зівствами Аушвітц і Затор, належними до чеської корони та з великим князівством Краківським

1 витворено невластивий стан сполукою історично і національно зовсім ріжнородних областей краевих з просто суперечними змаганнями правно- політичними в одну провінцію монструального обєму та в насліді руський нарід н супереч постановам всіх основних законів видано під

•безглядне верховодство галицького сойму краевого.

Отсим способом зломано ціле руське население на його питомій землі, до чого австрійське правительство іще значно причинило ся наданнєм виємкового становиска галицького намісника, санкціонованнєм виємкових законів для Галичини, креованнєм польського міністра і без- карностію галицьких урядників адміністраційних.

Також при запровадженню нового права виборчого до Ради державної осібнимн постановами для Галичини вкорочено Русинів у їх праві, так як майже до половини зменшено число належних їм мандатів.

Помимо рішучого протесту руських послів з 22. падолиста 1906. року постановлено іще розширити компетенцію галицького сойму краевого у Львові, зменшуючи круг ділання австрійської Ради державної.

Вкінці нові вибори до Ради державної переведено в Галичині тенденційно і протизаконно та тим іще зменшено мінімальне чнсло мандатів, припадаюче Русинам.

Отсі події наказують нам, заступникам галицьких і буковинських Русинів, як частини руської нації, що ніколи не зрїкла ся своєї самостійности, — прилюдно заявити, що ми, змагаючи до національно-територіяльиої авто- н о м і ї в а в c т p і й c ь к і й д e p ж а в і, застерігаємо ся проти неприродного, на ніяких історичних правах неосновуючого ся лучення, зглядно розлучування нашого народа дорогою краєвої автономії, та протестуємо проти розширення краєвої автономії, протн виємкових законів для Галичини і проти зменшування нашого заступництва протизаконним переводженнєм виборів.

3 отсим застереженнем вступаємо до Палати послів і заявляємо, що усіх сил доложимо, аби усунути крнвду, що тяжко давить Русинів та привернути наші національні і політичні права.

Відень, 20. червня 1907. Д-р Кость Левицький, Цеглинський, Пігуляк, Николай Василько, Лука- севич, H. Спинул, В. Курилович, д-р Лагодин- ський, Будзиновський. д-р K. Трильовський, д-р Бачинський, д-р А. Колесса, Фолис, д-р В. Охри- мович, Ілія Семака, д-р Петрушевич, Тит Война- ровський, Тимотей Старух, д-р Глібовицький, Po- манчук, д-р Окуневський, д-р Дністрянський, д-р Стахура, Онишкевич, Петрицький, Олесницький, д-р Евген Левицький, В.

B часі отворення віденського парляменту загального голосування приїхав був до Відня галицький намісник граф A н д p і й П о т о ц к і та відбув нараду з „Колом Польським”, в справі приєднання польських людовців, та при сій нагоді говорив в ко- люарах парляменту з нашими послами, переважно з п.Олесницьким якголовою соймового клюбу.. Він хотів поєднати ся з нами на підставі реформи виборчої до г а л и ц ь к о г о c о й м у, але не погоджував ся на загальие і рівне право голосування, а пред- кладав поширеннє виборчого права на додаткову курію тих, що досі не мали права безпосередного голосування, та прирікав нам 30 до 40. мандатів. Ci свої предложення повторював він кількома наво- ротами, але ми обстоювали домаганнє загального права виборчого до сойму, бо думали і були переконані, що по впровадженню загального і безпосередного права виборчого до парляменту, мусить прийти черга на запроваджеинє такогож права виборчого до галицького сойму...

8.