Два владики, 1899. p.

Ta скоро потому, два владики засіли у нас на Престолах: старий і ‘молодий. Старий митрополит львівський о. Юліян Куіловський і молодий епископ станиславівський о» Андрей Шептиць- к и й.

Митрополит о. K у І Л O B C ь K и й, пересяклий духом польським, віддавав ся ка старости своїх літ богоміллю за відпущеннє гріхів та вирікаючись всякої політики говорив явно: Волію змовити один „Отче наш“, ніж мішати ся до політики... A молодий владика о. Андрей Шептицький покинув спольщену родину, панство і світський стан та вступив до монастиря Чина св. Василія, із звання і власної охоти: трудити ся для народу. Сей його крок всіляко у нас розважувалось та були й підозрівання про його місію, себто післанництво польонізації українського народу. Але епископ о. Шептицький як новий владика умів приєднати собі симпатії нашого народу. Зараз при нагоді привітів заявив він, — що по своїм силам буде трудитися для добра народу, та що уважає за конечне: ^[52]

°" Андрей Шептвцький

^fcroP^ijl “ОЛЇТ. думки

г a p м о н і ю м і ж в л а д и к о ю а д у x о в e н с т в о м i н a p о д о м . Опісля сказав він про політику: справу руську уважаю за свою, та між нами не може бути дісгармонГі!.. Ta коли старий владика став голосити, що читальні більше шкоди духовної, як користи приносять, то молодий владика в своїх посланіях заохочував до закадання читалень, захоронок для дітей і инших пожиточних для народу установ... Отсе був початок діяльности молодого владики...

27.