Знова Сойм галицький, 1899. p.
Своїм звичаєм зібрав ся C о й м к p а є в и й дня 28. грудня 1898, та мав радити дуже коротко, а що· през. міністрів г p а ф T у н не міг наладнати торговельно-політичної угоди з Угорщиною і скликати парляменту, то галицький Сойм тривав аж до 28.
марта 1899, але у своїй діяльности був сей Сойм неплідний і бездільний.
Маршалок краєвий граф Стан. Бадені згадав у своїй вступній промові кріваві розрухи мазурських селян проти Жидів і не міг найти слів осудження на тих злочинних агітаторів, що нарід підбурили,— хоча мав на думці ксьондза C т о я л о в c к о г о. Далі підніс він потребу організації кредиту для селян і заповів проект організування к ас P а й ф а й з e н а під патронатом виділу краевого.
Намісник граф A e в П і н і н ь c к і відчитав подяку цісаря за адресу з приводу його ювилею, — в двох грамотах: польській і руській. B сих однаких грамотах згадано про потребу відповідного поля для діяльности репрезентацій краєвих. При кінці своєї промови згадав новий намісник, що воля Сойму буде для нього обявом бажань цілого краю.
П. Б a p в і н с ь к и й поставив зараз в н e c о к н а - г л и й, щоби справити портрет покійного кардинала Сильвестра Сембратовича коштом фонду краевого і умістити в соймовій палаті.
Польська соймова більшість була в сій сесії приголомшена тяжким ударом своєї ф і н а н c O в о ї п а - нами в краю, що проявилась крахом великих інституцій, як Галицька каса ощадности і Галицький банк кредитовий у Львові та инших по повітах, як також самоубійствами директорів: Зіми і Крижановского, посла Віктора і инших. B дебаті над справою гарантії краю за зобовязання Галицької каси ощадности виступив п. O к у н e в с ь к и й з різкою критикою польського господарства, та висказав ся, що родак Бадені перемінив колишну любов руського народу до Австрії в простий обовязок. Проти сього висказу п. Окуневського виголосив п.
Вахнянин своє за- стереженне, в котрім заперечив, мов би нарід руський був льояльний для монарха з обовязку, бо ми любимо династію і маємо для неї вдячність з переконання (17. лютого 1899.).B сій сесії поставив п. Урбаньскі іменемшля- хотської більшости Сойму внесок на заостреннє p e- ґ у л я м i н у с о й м о в о г о, на взір реґуляміну iiap- ляментарного з p. 1897, бо шляхта польська не чулась безпечною в своїм Соймі. Сей внесок викликав опозицію польської лівиці і наших независимих послів, але проте більшість ухвалила в дні 27. марта 1899, зміну реґуляміну. B сій дебаті промовляв також ru Вахнянин. як ґенеральний бесідник „проти“ і до- магав ся, щоби .справу зміни соймового реґуляміну по думці внесків лівиці відослати до Виділу краевого, а вкінці сказав, що треба би завести острійший p e ґ у л я м і н у в и X о в а н н ю л ю д e й.
3 внесків наших послів, годить ся згадати, що п. Б a p в і н с ь к и й домагав ся заложення руської женської школи виділової у Львові та п. Окунев- c ь к и й знесення оплати мита на краєвих дорогах.
Вкінці ухвалив Сойм статут для щ а д н и ч и x І П O 3 И Ч K O B И X C п і л о к з необмеженою порукою, як також закон про ш к о л и p e а л ь н і на підставі предложения правительства та згідно зі шкільним законом краєвим. I знова пращаннє Сойму, при чім п. З а я ч к і в с ь к и й звернув ся до намісника з просьбою, щоби підвладні орґани берегли приписів згля- дом уживання руського язика. Мабуть невелике до- маганнє, бож соймовою резолюцією з 20. лютого 1898, стверджено, що обовязуючі приписи заспокоюють потреби населення руського і його права...
25.