Перевірка розрахунків з бюджетом

Операції, проведені в рамках здійснення розрахунків підприємства з бюджетом, є особливим об’єктом державного контролю. Пильна увага контролюючих структур спричинена наявністю великої кількості порушень з боку суб’єктів підприємницької діяльності, у зв’язку з чим державний бюджет недоодержує певну частину належних коштів.

Беручи до уваги різноманіття податкових зборів і платежів, необхідно зробити акцент на значній трудомісткості контрольних процедур, які виконують перевіряючі, а також високих кваліфікаційних вимогах, що пред’являються до ревізорів.

Якість перевірки розрахунків підприємства з бюджетом багато в чому залежить від того, наскільки ревізори володіють нормативною базою контролю, як глибоко вивчена специфіка діяльності підприємства, що перевіряється, і проаналізовані результати попередніх перевірок, чи існує відпрацьована методика проведення контрольних робіт.

Слід зазначити, що нині, реформуючи податкове законодавство, держава покладає на бухгалтерську службу кожного підприємства роботу, яку, на наш погляд, повинні виконувати органи державного контролю. Велика кількість обов’язкових додатків, розшифровок, довідок та іншої спеціалізованої документації, по-перше, деякою мірою збільшує ймовірність помилки з боку бухгалтера, по-друге, перетворює роботу контролюючих працівників на механічну процедуру.

До головних завдань перевірки розрахунків з бюджетом можна віднести такі напрями контролю:

1. Перевірка правильності визначення оподатковуваної маси й величини отриманого внаслідок розрахунку податкового платежу.

2. Контроль своєчасності надання в органи державного управління податкових декларацій (супутньої або документації, що заміняє декларацію) і перерахування платежу через установу банку.

3. Перевірка повноти перерахування в бюджет належних податкових зборів і платежів.

4. Стягнення виявленої недоїмки з одночасним застосуванням штрафних санкцій по виявлених порушеннях податкового законодавства й контроль виконання порушниками прийнятих контролюючими органами рішень.

Кожен ревізор може розширити коло завдань шляхом обмеження питань, які розв’язуються в рамках окремо взятого завдання. Склад і черговість пропонованих завдань контролю багато в чому визначають послідовність виконання перевіряючими ревізійних процедур.

Протягом усієї тематичної перевірки розрахунку податку на прибуток і його сплату в бюджет ревізори повинні стежити, щоб усі операції підприємства, прийняті до уваги при визначенні оподатковуваної маси, відбувалися на законній підставі з урахуванням організаційної форми господарювання й діючої нормативної бази.

Для цього, насамперед, ревізори уважно вивчають статутні документи, щоб з’ясувати види діяльності, якими дозволено займатися підприємству. У ході подальшого проведення тематичної перевірки ревізійні працівники постійно звертають увагу на відповідність здійснюваних підприємством операцій із закріпленими в статут видами діяльності. Отримані в результаті нестатутної діяльності суми підлягають обов’язковому перерахуванню в доход бюджету.

Працівники контролюючих органів детально вивчають правильність оформлення первинної й договірної документації, які підтверджують законність (обґрунтованість) здійснення окремих операцій. Формальна перевірка документів дає змогу розкривати незаконні операції внаслідок за виявленими виправленями в документації, відсутністю обов’язкових реквізитів (печатки, підписів посадових осіб, дати й т.п.).

Поряд з перевіркою правильності оформлення документації ревізор зобов’язаний перевірити наявність усієї необхідної документації, що обґрунтовує кожну операцію.

Сутність перевірки наявності й правильного оформлення документації полягає в підтвердженні обґрунтованості включення (не включення) окремих операцій до складу валових доходів або валових витрат.

Правильність визначення оподатковуваної маси при розрахунку податку на прибуток багато в чому залежить від використовуваної посадовими особами підприємства методики формування даного показника. Ревізорам необхідно звертати увагу на організацію податкового обліку в бухгалтерії підприємства. Перевіряється, чи в кожному випадку виникнення валових витрат і валових доходів використовуються рахунки №18 “Валові витрати” й 48 “Валові доходи”. Якщо рахунки №18 і №48 не використовуються, варто з’ясувати, яким саме чином формуються дані про величину оподатковуваного прибутку.

Вивчення інформації про залишки на рахунку №20 “Виробничі запаси” є обов’язковим питанням перевірки розрахунків підприємства по податку на прибуток. Тут перевіряється правильність визначення приросту або убутку балансової вартості матеріальних цінностей, тому що деякі підприємства не враховують або спотворюють ці дані, щоб занизити суму податку на прибуток, що підлягає сплаті в державний бюджет України.

Перевіряючі можуть піддати контролю вірогідність сум витрат на ремонт основних коштів, включених підприємством до складу валових витрат. Підприємство має право відносити на валові витрати не більше наж 10% від вартості основних коштів на початок звітного податкового періоду.

Після того як ревізор переконався у вірогідності інформації про понесених підприємством валових витратах й отриманих ним валових доходів, варто перевірити правильність розрахунку самого податку на прибуток.

Своєчасність надання податкової звітності й перерахування податку на прибуток є черговим питанням перевірки розрахунків підприємства по даному напряму. Строки сплати податкових платежів і документального повідомлення органів державного управління встановлюються в спеціальних інструктивних матеріалах. Наскільки підприємство витримує відповідні строки, можна перевірити на підставі дати платіжного доручення, що підтверджує перерахування податку до бюджету.

Здійснення своєчасних перерахувань до бюджету - ще не повний гарант коректності розрахунків, що перевіряються. Це пояснюється тим, що не виключається можливість неповної сплати підприємством належного платежу. Така ситуація визнається контролюючими органами порушенням податкового законодавства й спричинює накладення штрафних санкцій, як і у випадку простроченої подачі в банк платіжного доручення або несвоєчасного подання податкової декларації. Повнота перерахування податку перевіряється у відомості аналітичного обліку розрахунків з бюджетом або в журналі №1 (Кт сч.31 “Рахунку в банках”), дані яких зіставляються з належною до перерахування суми податку.

Але в певній ситуації неповне перерахування належних податків до держбюджету не є порушенням, тому що в попередніх звітних періодах могла мати місце виплата, що перевищує необхідну суму податку. Посадовим особам підприємства необхідно документально підтвердити факт переплати, а ревізор зобов’язаний перевірити відповідність суми переплати попереднього періоду величині недоплаченого податку в проміжку часу, що перевіряється.

Розрахунки підприємства на податок на додану вартість займають важливе місце в межах розглянутої тематики.

На самому початку перевірки необхідно з’ясувати, чи було зареєстроване підприємство як платник податку на додану вартість. Підтвердженням реєстрації в органі державного управління є відповідне свідоцтво. Потім має сенс порівняти дату реєстрації (одержання свідоцтва) з датою початку фінансово-господарської діяльності. Таке порівняння спрямоване на виявлення незаконного включення окремих сум до складу податкового кредиту. Це пов’язано з тим, що, не маючи свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, підприємство не має права включати суму сплаченого ПДВ у податковий кредит. Тому ревізори починають перевірку саме із з’ясування цього питання.

З огляду на роль податку на додану вартість у формуванні державного бюджету, законодавчо затверджені додаткові реєстри обліку, які покликані підсилити контроль розрахунків на податок на додану вартість.

Ревізори перевіряють наявність на підприємстві книги придбань і книги продаж, а також їхню реєстрацію в податковій адміністрації. Також контролю піддається послідовність нумерації вищезгаданих книг, які, крім цього, повинні бути обов’язково прошнуровані.

Наступним кроком є взаємна перевірка книги придбань або книги продаж і податкових накладних на предмет відповідності величини ПДВ в обох документах. Можливе виявлення випадків, коли по деяких операціях, відбитих у книзі придбань, відсутні податкові накладні або вони не містять усіх реквізитів. У таких випадках підприємство не мало підстав включати відповідні суми податку на додану вартість у податковий кредит звітного періоду, що перевіряється.

Не слід виключати загальну перевірку законності операцій, здійснюваних підприємством. Перевіряючи договірні документи, які є підставою для операцій з продажу або придбання чого-небудь, необхідно перевірити правильність і повноту їхнього оформлення, зіставити кількісні та якісні параметри в договорах, супровідних і податкових документах.

Окремим напрямом перевірки розрахунків підприємства по податок на додану вартість контроль своєчасності включення сум податку в розрахунок величини податкового кредиту або при визначенні розміру податкових зобов’язань. У цьому випадку ревізор керується Законом України “Про податок на додану вартість”, де зазначено, що датою виникнення податкових зобов’язань (кредиту) вважається дата, яка доводиться на податковий період, протягом якого відбулася яка-небудь подія, зроблена раніше:

1. Дата зарахування (перерахування) коштів на банківський рахунок як оплата товарів (робіт, послуг), преметів продажу, а у випадку продажу за наявні - дата оприбуткування (витрати) грошей у касі.

2. Дата відвантаження (одержання) товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що підтверджує факт виконання робіт (послуг).

Як джерела контролю своєчасності віднесення ПДВ до відповідного податкового періоду можуть бути використані: книги продажів і придбань, журнали-ордери й відомості по рахунках №30 й №31, журнал №3, аналітичні відомості по рахунках №36, №37, №63, №64, дані по дебету рахунку №37(1) і кредиту рахунку №68(1) (авансові платежі).

Вибірково виконується арифметична перевірка правильності вирахування податку на додану вартість, що полягає у виконанні найпростіших розрахунків. До продажної вартості товарів застосовується ставка 20% (вартість товару х 0,2). Якщо величина ПДВ приводиться в тому числі, як складова загальної суми операції, потрібно помножити підсумкову суму продажу (поставки) на 0,1666. Можна сказати, що паралельно з арифметичною перевіркою тут має місце застосування нормативної перевірки.

Коли вірогідність даних про розміри податкового кредиту й податкових зобов’язань не викликає сумнівів, перевіряючий може перейти до перевірки правильності визначення ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет. При наявності перевищення податкового кредиту над податковими зобов’язаннями визначається сума належної з бюджету компенсації (відшкодування). Отримана сума порівнюється з даними декларації.

Члени ревізійної групи зобов’язані звернути увагу на обґрунтованість застосування нульової ставки, а також здійснення операцій, які не є об’єктом оподатковування по податку на додану вартість.

Своєчасність і повнота перерахування податку на додану вартість контролюється аналогічно перевірці розрахунків по податку на прибуток.

Крім розглянутих податків, перевірці підлягають операції по вирахуванню й сплаті акцизного збору, прибуткового податку, комунального податку, податку на землю, гербового збору й великого переліку інших платежів.

Кожний платіж повинен бути перевірений ревізорами з урахуванням всіх норм і особливостей, найбільш властивих і характерних розрахунковим операціям по даному податку.

На першому плані завжди є база оподатковування й працівники органів контролю повинні чітко уявляти методику її формування. Тому в даному напрямку необхідно виділити значення прийому техніко-економічних розрахунків, який використовують ревізори. Прикладом може бути розрахунок сум комунального податку, де визначальним фактором у визначенні розмірів платежу виступає чисельність працівників підприємства.

Строки сплати в бюджет обов’язкових податків і платежів (зборів) та надання по них звітних даних, як правило, не збігаються. Тому, потрібно дуже уважно контролювати дотримання підприємством установлених строків подачі звітності й сплати по кожному податку.

Ще один напрям контролю, що має велике значення для ефективності контрольних дій, стосується організації обліку розрахунків підприємства з бюджетом. Глибока аналітичність облікових даних, належне оформлення первинної документації, правильна кореспонденція рахунків дають можливість підприємству уникнути здійснення незаконних дій і знижують трудомісткість ревізійного процесу.

Прийняття рішень за результатами перевірки розрахунків підприємства з бюджетом спрямоване на вилучення в бюджет недоотриманих коштів, а також застосування штрафних санкцій до винуватців.

Розміри штрафів залежать від платежу, по якому було допущене порушення. Крім того, має значення й вид порушення, виявленого під час тематичної перевірки. По кожному порушенню в нормативних актах передбачені певні фінансові санкції. Посадові особи сплачують адміністративні штрафи. Підприємства проводять сплату фіскальних штрафів.

Ревізійні органи наділені правом не застосовувати штрафні санкції в ряді випадків. В основному штрафи можуть не застосовуватися при незначних сумах недоплати, а також, коли підприємство самостійно виявило порушення й проінформувало про це контролюючі органи.

У підсумку відзначимо, що процес контролю розрахунків підприємства з бюджетом можна вважати сформованим й відпрацьованим. Тепер державі необхідно оптимізувати податкову політику, тому що в цей час підприємства потенційно нездатні на легальне функціонування.

2.11.