<<
>>

67. Управління наукою.

Суб’єктами державної науково-технічної політики є органи державної влади та державного управління.

Верховна Рада України є суб’єктом державної науково-технічної політики. ВРУ формує науково-технічну політику на основі щорічного звіту Уряду України.

До державних органів, які здійснюють науково-технічну політику належать:

- Уряд України, який для здійснення державної науково-техн.

політики створює відповідні організаційні структури.

- Міністерства, відомства та ін. центральні органи держ. управління Укр., місцеві органи держ. влади і управління беруть участь у здійсненні держ. науково-техн. політики в межах своїх повноважень, передбачених чинним законодавством.

- Організації, установи та підприємства (організації науково-техн. експертизи, інформації, сертифікаційні служби) можуть брати участь у здійсненні державного впливу в науково-техн. сфері.

- До самоврядних наукових організацій, що фінансуються державою належать Академія наук України та Українська академія аграрних наук. Ці організації залучаються до фундаментальних досліджень, розробки і втілення наук.-техн. політики, експертизи важливих наукових та народногосподарських проектів.

- Держ. органи здійснюють наук.-технічну політику за участю громадських наукових та наук.-техн. об’єднань.

Закон України «Про наукову й науково-технічну діяльність» визначив основні повноваження суб'єктів державного регулювання й керування в сфері наукової й науково-технічної діяльності.

Так, Верховна Рада України:

- здійснює державне регулювання в сфері наукової й науково-технічної діяльності;

- визначає основні початки й напрямки державної політики в сфері наукової й науково-технічної діяльності;

- затверджує пріоритетні напрямки розвитку науки й техніки й загальнодержавні (національні) програми науково-технічного розвитку України;

- здійснює інші повноваження, які відповідно до Конституції України ставляться до її ведення.

Президент України як глава держави й гарант її державного суверенітету сприяє розвитку науки й техніки з метою забезпечення технологічної незалежності країни, матеріального добробуту суспільства й духовного розквіту нації.

Президент України відповідно до Конституції й законів України:

- визначає систему органів виконавчої влади, які здійснюють державне керування в сфері наукової й науково-технічної діяльності в Україні;

- забезпечує здійснення контролю за формуванням і функціонуванням системи державного керування в сфері наукової й науково-технічної діяльності;

- для здійснення своїх повноважень у науковій і науково-технічній сфері створює консультативно-дорадча рада з питань науки й науково-технічної політики.

Важлива роль і місце в системі державного регулювання й керування в сфері науково-технологічної діяльності належить Раді з питань науки й науково-технічної політики при Президенті України.

Відповідно до Положення про Раду з питань науки й науково-технічної політики при Президенті України основними завданнями Ради є:

- внесення пропозицій щодо державної політики в сфері наукової й науково-технічної діяльності, інтелектуальної власності й трансферту технологій;

- оцінка стану науки й техніки в Україні;

- експертиза проектів законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України з питань наукової й науково-технічної діяльності, інтелектуальної власності й трансферту технологій;

- аналіз проектів національних і державних науково-технічних програм, пропозицій щодо пріоритетних напрямків розвитку науки й техніки, основних початків і напрямків кадрової політики, підготовки, атестації наукових кадрів, міжнародного співробітництва із цих питань, поліпшення соціального захисту науковців і підйом суспільного престижу їхньої роботи;

- сприяння координації діяльності академій наук, вищих навчальних закладів, галузевих науково-дослідних інститутів, підприємств, установ і організацій у сфері наукової й науково-технічної діяльності;

- розробка пропозицій щодо створення цивілізованого ринку об'єктів інтелектуальної власності в Україні;

- підготовка пропозицій щодо фінансування наукової й науково-технічної діяльності, аналіз ефективності використання засобів, що виділяються для цього.

Рада утвориться в складі Голови, першого заступника й заступника Голови, відповідального секретаря й членів Ради. Очолює Рада Президент України.

Персональний склад Ради затверджує Президент України, Голова, перший заступник і заступник Голови, відповідальний секретар і члени Ради беруть участь у його роботі на громадських засадах.

Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади має, зокрема, такі повноваження в сфері наукової й науково-технічної діяльності:

- здійснює науково-технічну політику держави;

- представляє Верховній Раді України пропозиції щодо пріоритетних напрямків розвитку науки й техніки і її матеріально-технічне забезпечення;

- забезпечує реалізацію загальнодержавних науково-технічних програм;

- затверджує державні (міжвідомчі) науково-технічні програми відповідно до певного Верховною Радою України пріоритетними напрямками розвитку науки й техніки.

МОЗ України в процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє з Радою з питань науки й науково-технічної політики при Президенті України, Міжгалузевою радою по професійно-технічному утворенню, Комісією Кабінету Міністрів України з питань науково-технічного розвитку, Міжвідомчим комітетом із проблемам захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності, органами виконавчої влади, академіями наук, Радою міністрів Автономної Республіки Крим і органами місцевого самоврядування, а також з відповідними органами інших держав.

Інші центральні органи виконавчої влади в межах своїх повноважень:

- здійснюють керування в сфері наукової й інноваційної діяльності й відповідають за рівень науково-технічного розвитку відповідних галузей;

- визначають напрямок розвитку наукового й науково-технологічного потенціалу галузей, направляють і контролюють діяльність підлеглих їм наукових організацій;

- беруть участь у формуванні пріоритетних напрямків розвитку науки й техніки в Україні, державних наукових і науково-технічних програм і державного замовлення;

- формують програми науково-технічного розвитку відповідних галузей і організують їхнє виконання;

- організують розробки, освоєння й виробництво сучасної конкурентоспроможної продукції на основі використання нових високоефективних технологій, устаткування, матеріалів, інформаційного забезпечення;

- готовлять пропозиції щодо вдосконалення економічного механізму забезпечення науково-технічного розвитку відповідних галузей;

- здійснюють інші повноваження, передбачені законодавством України.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві ради, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади щодо наукової й науково-технічної діяльності відповідно до їх компетенції:

- забезпечують виконання державних наукових і науково-технічних програм;

- розробляють і організують виконання регіональних (територіальних) програм науково-технічного розвитку;

- створюють місцеві інноваційні фонди відповідно до законодавства України;

- сприяють розвитку технопарків, технополисов, інноваційних бізнес-інкубаторів;

- залучають відповідні наукові установи (з їхньої згоди) до рішення проблем науково-технічного розвитку регіону.

<< | >>
Источник: ОГЮА. Шпагралка по адміністративному праву України. 2011. 2011

Еще по теме 67. Управління наукою.:

  1. § 5. Система органів управління наукою та їх повноваження.
  2. 3. Об’єкти та суб’єкти управління. Види соціального управління
  3. 1.Поняття методу державного управління. Класифікація методів управління
  4. 2. Національне агентство з управління державними корпоративними правами (далі — Агентство) здійснює повноваження з управління:
  5. 4. Поняття та сутність державного управління. Особливості державного управління
  6. §8. Комісія з розгляду подань Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних. Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції щодоанулювання свідоцтв про право на заняття нотаріальною діяльністю
  7. Управління ліквідністю
  8. 1. Сутність феномену управління
  9. 62. Система управління органами юстиції.
  10. Комплексна система управління ризиками
  11. Сутність корпоративного управління
  12. 6. Загальне поняття управління.
  13. 4.1. Проблема управління конфліктами
  14. § 40. Поняття і зміст державного управління.