<<
>>

§ 4. Нормативний логовір

Поняття нормативного договору. Ще одним джерелом права є нормативний договір.

договір - це угода між правогворчнми суб'єктами, у результаті якої виникає нова норма права.

Не підлягає сумніву, що договір відіграє роль одного з найважливіших джерел міжнародного права. Історичні приклади свідчать, що така роль неодноразово випадала і на долю договору в інших галузях права; досить згадати, що договори відігравали значну роль в утворенні норм дернсавного права. Так, наприклад, феодальні держави не знали писаних конституцій. Саме тому досить тривалий час державний лад феодальних країн визначався різного роду угодами королів, князів та їх васалів, королів і міст, договорами сеньйорів з їх васалами тощо. Так, наприклад, договори Новгородської республіки з князем Олександром Ярославичем Невським 1240 та 1241 років були нормативними. Досить відомим прикладом нормативного договору е договір між англійським королем Йоганном Безземельним та його баронами в 1215 році, що визначив державний лад середньовічної Англії і отримав назву Великої хартії вольностей.

24       Теорія держави І права

368РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРАВА

до Конституції США у справах стосовно сегрегації в школах, не викликала заперечень Ейзенхауера. Однак він висловився проти подання суду, згідно з його запитами до міністерства юстиції, висновків щодо цих справ. Виходячи з принципу поділу влади, Бйзенхауер вважав, що це - відмова від виконання своїх обов'язків. «Як я розумію, - заявив він Браунеллу, - суди були встановлені Конституцією, щоб інтерпретувати закони; обов'язком виконавчого органу (міністерства юстиції) є виконання цих законів*. Президент вирішив, що суд намагається ухилитися від розгляду найбільш гострої соціальної проблеми в США і що «в цьому питанні Верховний Суд діяв, виходячи із спонукання, яке не є строго функціональним»1.

Браунелл вважав, що сегрегація на основі расової ознаки є антиконституційною.

Однак Ейзенхауер побоювався впливу нормативного акту, що ставить сегрегацію поза законом. Однак, вважаючи себе президентом усіх американців, у тому числі і чорношкірих, у своєму «Посланні про становище країни», він оголосив про використання всіх своїх повноважень, щоб покінчити з сегрегацією в, окрузі Колумбія та у збройних силах, що і було виконано.

грудня 1953 року Верховний суд США почав розглядати

справу щодо сегрегації «Браун проти Топека». 17 травня 1954

року він виніс рішення про неконституційність поділу дітей у

школах за расовою ознакою.

вересня 1957 року губернатор Арканзасу Орвал Фаубус рі

шуче відмовився забезпечити виконання судового рішення. Ви

кликавши національних гвардійців свого штату, він розташував

їх навколо центральної середньої школи Літл-Року і наказав не

допускати на її територію дванадцять чорношкірих учнів. Піс

ля низки юридичних маневрів 20 вересня федеральний суддя

заборонив губернатору і національним гвардійцям втручатися

в процес інтеграції навчання в центральній середній школі.

Фаубус поставив під сумнів повноваження федерального суду.

Ранком у понеділок 23 вересня величезна юрба расистів силоміць спробувала перешкодити процесу десегрегації в центральній середній школі Літл-Року. Його мер Вудрау Вільсон Макн у відповідь на це звернувся по допомогу безпосередньо до президента Ейзенхауера, який був змушений віддати наказ генералу Тенлору про застосування сили. Того ж дня за наказом генерала в Арканзас було перекинуто близько тисячі парашутистів зі складу 101-ї повітряно-десантної дивізії. Наступного дня вони

1 Амброа С. Зйзеакауер. Солдат й президент. - М., 1993. - С. 302.

Глава 18. Форма права

371

Слід мати на увазі, що згідно зі статтею 2 Віденської конвенції 1969 року про право міжнародних договорів, останні визначаються як врегульовані міжнародним правом угоди, укладені між державами та іншими суб'єктами міжнародного права в письмовій формі, незалежно від того містяться такі угоди в одному, двох чи декількох пов'язаних між собою документах, а також незалежно від їх конкретного найменування.

Міжнародні договори можуть бути різними за назвами (підсумковий акт міжнародної конференції, обмін нотами, протокол, трактат, пакт, конвенція тощо), але вони мають єдину сутність як джерело міжнародного права. Структура міжнародного договору складається з преамбули, основної частини та прикінцевих положень.

Щодо класифікації міжнародних договорів, то залежно від кількості сторін вони можуть бути двосторонніми або багатосторонніми. Прикладом двостороннього міжнародного договору є Договір про ненапад між СРСР та Німеччиною 1939 року. Прикладом багатостороннього договору є Віденська конвенція 1980 року про міжнародну купівлю-продаж товарів. За рівнем укладання розрізняються міждержавні, міжурядові та відомчі договори. Прикладом міждержавного договору е Хартія глобального інформаційного суспільства, що була підписана 22 липня 2000 року на острові Окінава (Японія). Прикладом міжурядового договору є Містобудівна хартія Співдружності Незалежних Держав, що була підписана у м. Мінськ 4 червня 1999 року. Прикладом відомчого договору є Меморандум про співробітництво між Головним управлінням державної служби України і Міністерством кадрів Китайської Народної Республіки у сфері державної служби та управління людськими ресурсами, що був укладений у м. Пекін 15 січня 2003 року. Зо сферою дії договори поділяються на політичні, економічні та зі спеціальних питань. Прикладом політичного договору є Комюніке глав держав та урядів, що було підписане у м. Генуї 22 липня 2001 року. Прикладом економічного договору є Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-про-дажу товарів від 11 квітня 1980 року. Прикладом договору зі спеціальних питань є Меморандум про співробітництво між Генеральною прокуратурою України і Прокуратурою Республіки Болгарія, що був підписаний у Києві 1 червня 2001 року.

Крім того, є договори, які підлягають ратифікації, і такі, які не підлягають.

Ратифікація - це міжнародно-правовий акт, за допомогою якого держава через свої компетентні (як правило, законодавчі) органи дає згоду на обов'язковість міжнародного договору.

24*

370

РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРАВА

НОРМАТИВНИЙ ДОГОВІР

Міжнародний договір

Союзний договір

Конституційний договір

Колективний договір

Постійні договори

Тимчасові договори

договори про утворення федерації договори про розмежування повноважень федерального центру та суб'єктів федерації

Рис. 18.2. Класифікація нормативних договорів

Навіть законодавство Середніх віків спочатку було результатом угоди між окремими носіями політичної влади. Недаремно писане право того часу, на відміну від звичаїв, називали угодами.

Значення нормовстановлюючих договорів і сьогодні визнається у всіх правових системах. Однак на відміну від договорів-угод дані угоди не носять персоніфікованого, індивідуально-разового характеру, їх зміст складає загальні правила поведінки (норми). На відміну ж від нормативно-правових актів дані договори — результат угоди рівноправних суб'єктів з приводу діяльності, що представляє їх загальний інтерес.

Найбільше значення нормативний договір має для трьох сфер права. Це насамперед міжнародне публічне право, де договори між державами завжди є нормативними. Нормативний договір є джерелом у сфері державного (конституційного) права, де існують такі договори, як конституційний і федеративний. Третьою сферою є трудове право, до джерел якого належать колективні договори.

На Заході існують нормативні договори у сфері міжнародного приватного права. Це, зокрема, загальні умови бізнесу, що вводяться комерційними організаціями; норми про мирову угоду та третейський суд, що приймаються торговими палатами та іншими структурами тощо.

Проте на сьогодні договір як форма права може існувати у вигляді колективного, союзного, конституційного та міжнародного (див.

рис. 18.2).

Міжнародний договір. Основним джерелом міжнародного права є міжнародний договір.

Міжнародний договір - це угода між двома або більше державами чи за участю інших суб'єктів міжнародного права (наприклад, міжнародних організацій) про встановлення, зміну або припинення взаємних прав та обов'язків у міжнародних відносинах.

Глава 18. Форма права              373

сторонами (суб'єктами) конституційного договору можуть

бути найвищі органи та їх законні представники відповідно

до гілок державної влади: президент, парламент, вища судо

ва адміністрація, що представляє судову владу тощо;

конституційний договір завжди ґрунтується на вільному во

левиявленні сторін і передбачає добру волю і взаємні поступ

ки суб'єктів у пошуку узгодженого на основі компромісу ва

ріанту змісту цього договору;

конституційний договір укладається на певний термін, тобто

він є тимчасовим актом; строк його дії фіксується в самому

акті, де також визначаються можливі варіанти і порядок його

пролонгації чи дострокового припинення;

на період дії конституційного договору тимчасово припи

няється чинність тих правових норм (у тому числі консти

туційних), що суперечать відповідним положенням цього

договору;

зміст конституційного договору випливає з його предмета,

формулюється у вигляді нормативно-правового матеріалу,

який відповідно подається у вигляді різних норм права: де

фініцій, конкретних регуляторів суспільних відносин, прин

ципів тощо. Співвідношення цих норм залежить від специ

фіки предмета конституційного договору і має забезпечувати

функціонування цього договору як нормативного акте. Отже,

у ньому повинні переважати норми - конкретні регулятори

суспільних відносин;

об'єктом правового регулювання є питання влади, саморегу

лювання, що потребують договірної форми. Крім того, нор

мативний договір може бути підставою для прийняття ін

ших нормативи о-правових актів, а також договорів;

норми права, що є змістом конституційного договору, розра

ховані на широке використання, невизначену кількість ви

падків і загальновизначених суб'єктів;

конституційний договір є частиною національного законодав

ства, його юридична сила залежить від місця державного орга

ну, що його видав, у системі органів державної влади.

Як свідчить практика, потреба в укладенні конституційного договору виникає в країнах, які перебувають на перехідному етапі розвитку. Прикладом такого конституційного договору є Конституційний договір між Верховного Радою України і Президентом України від 8 червня 1995 року, який до прийняття Конституції 1996 року надав можливість українському суспільству уникнути протистояння між зазначеними структурами, сприяти розвитку конституційного процесу і врешті-решт прийняти сучасну українську Конституцію.

372РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРАВА

Ратифікація можлива лише у двох випадках, а саме:

коли вона передбачена самим договором;

якщо представник держави підписав договір на умовах ра

тифікації.

В Україні згідно зі статтею 85 Конституції України лише Верховна Рада України наділена правом давати згоду на ратифікацію міжнародних договорів України шляхом ухвалення спеціального закону про ратифікацію, який підписується Головою Верховної Ради України. Так, прикладом такого закону е Закон Верховної Ради України № 833-ХІУ від 6 липня 1999 року «Про ратифікацію Протоколу про внесення поправок до Угоди про Міжурядовий фельд'єгерський зв'язок», де було зазначено: «Верховна Рада України постановляє:

Протокол про внесення поправок до Угоди про Міжурядовий фельд'єгерський зв'язок, підписаний 27 березня 1997 року ум. Москві, ратифікувати»1.

Щодо договорів, які не підлягають ратифікації, то згода на їх обов'язковість може надаватися шляхом підписання, обміну документами, які утворюють договір, приєднання до договору чи іншим способом, про який домовилися сторони.

Конституційний договір. Конституційний договір за своєю суттю є тією особливою формою права, у створенні якої можуть брати участь усі гілки державної влади.

Конституційний договір - це угода між різними гілками влади, у результаті якої з'являються нові норми права, що регулюють засади функціонування політичної системи суспільства, встановлюють засади державного ладу, організації і діяльності ключових ланок державного механізму, визначають принципи територіальної організації держави, закріплюють основи правового статусу особи, її взаємовідносини з державою.

Конституційний договір має низку специфічних ознак, а саме:

-              предмет (об'єкт) конституційного договору становлять сус

пільні відносини, виникнення яких пов'язане з найважли

вішими (можна сказати, фундаментальними) аспектами ор

ганізації та функціонування держави, зокрема, влади і ста

тусу її гілок, розподілу, перерозподілу, уточнення повнова

жень найвищих органів різних гілок влади, делегування

повноважень тощо;

1 Про ратифікацію Протоколу про внесення поправок до Угоди про Міжурядовий фельд'єгерський зв'язок. Закон України № 833-XIV від 6 липни 1999 року // ВВР. - 1999. - № 34. - Ст. 297.

374              РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРАВА

Приклад 18.1

Сторони за Конституційним договором між Верховною Радою України та Президентом України

Верховне Рада України як єдиний законодавчий орган - а одного боку, та Президент України як глава держави І глава виконавчої влади - з другого боку, тобто Сторони, що є суб'єктами конституційного права, які одержали свої повноваження безпосередньо від народу...

Джерело: Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України, укладений 8 червня 1995 року // Конституції'і конституційні акти України. Історія і сучасність. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАМ України, 2001. - С. 257.

Як бачимо, Конституційний договір називає конкретні право-творчі суб'єкти, які його укладають: Верховну Раду України як законодавчій орган (має право творити закони) та Президента України (має право творити укази).

Колективний договір. Досить специфічним видом нормативного договору є колективний договір, що діє в рамках підприємств, установ і організацій.

Колективний договір ~ це угода, що укладається між власником підприємства або уповноваженою ним особою з однієї сторони і трудовим колективом найманих працівників, який уповноважив профспілковий комітет чи інший представницький орган на проведення колективних переговорів і укладення договору, - з іншої, з метою врегулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, що потребують додаткової регламентації з урахуванням особливостей здійснення праці на даному підприємстві, а також питань, що не урегульовані чинним законодавством.

Сторонами колективного договору є роботодавець і уповноважений трудовим колективом профспілковий чи інший представницький орган. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання трудових, виробничих і соціально-економічних відносин; забезпечення організації оздоровлення і відпочинку працівників; нормування і оплати праці; забезпечення нштлово-побутового, медичного і культурного обслуговування; встановлення системи, форм і розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (премій, надбавок, доплат тощо); щодо режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку; встановлення компенсацій, гарантій і пільг; участі трудового колективу у формуванні, розподілі та використанні прибутку підприємства, установи і організації.

Глава 18. Форма права              375

Своєрідність колективного договору як правової форми встановлення умов праці на підприємстві, в установі або організації полягає в тому, що завдяки колективно-договірним нормам підвищується рівень правових гарантій, які встановлює чинне законодавство. Так, наприклад, сьогодні в Унраїні практикується внесення до колективних договорів додаткових пільг для працівників, що поєднують роботу з навчанням.

Отже, виходячи з наведеного, можна дійти висновку, що призначення сучасного колективного договору полягає в тому, щоб з урахуванням місцевих умов та особливостей виробництва в межах конкретного підприємства сприяти виконанню планів, удосконаленню організації виробництва, забезпеченню умов праці та побуту робітників і службовців, залученню їх до управління виробництвом за допомогою детального регулювання важливих елементів виробничих і трудових відносин.

Союзний договір. У федераціях та державоподібних об'єднаннях (юридичні конфедерації та реальні унії) юридичною першоосновою утворення виступає федеративний (союзний) договір.

Союзний договір - це угода, яку можна визначити як спосіб регулювання міждержавних відносин між кількома державними утвореннями або країнами (штати, кантони, республіки, землі тощо), що мають ознаки державного суверенітету, з метою здійснення спільних для всіх суб'єктів завдань.

Основними ознаками союзного договору є:

нормативно-правовий характер положень, тобто його загаль

ність і обов'язковість для виконання;

рівність прав і обов'язків у політичній, економічній та соціа

льній сферах;

суб'єктами договору можуть бути будь-які державні утво

рення, які мають потенційні правові, історичні, економічні або

культурні умови для цього укладання;

змістом договору можуть бути питання організації діяльно

сті структур вищих органів державної влади, питання оборо

ни країни, розв'язання конфліктів між суб'єктами федерації,

питання зовнішньої політики, фінансів, оподаткування тощо.

За часом союзний договір може бути безстроковим (договір про утворення федерації) або терміновим (договір про утворення конфедерації). В останньому випадку федеративний договір діє до досягнення певної мети.

У свою чергу безстроковий федеративний договір може бути договором про утворення федерації (договір про утворення СРСР 1922 року або спроба утворити Союз Суверенних Держав

Глава 18. Форма права

377

- враховуючи, що Республіка Татарстан як держава є об'єднаного з Російською Федерацією Конституцією Російської Федерації', Конституцією Республіки Татарстан та договором про розмежування предметів ведення та взаємне делегування повноважень між органами державної влади Російської Федерації і органами державної влади Республіки Татарстан, беруть участь у міжнародних та зовнішньоекономічних відносинах, дійшли згоди про таке:

Стаття  1

Розмежування предметів ведення та взаємне делегування повноважень між органами державної влади Російської Федерації та органами державної влади Республіки Татарстан здійснюється Конституцією Російської Федерації, Конституцією Республіки Татарстан та цим договором.

Джерело: О разграничении предметов ведення й взаимном делегиро-

вании полком о чи й мвжду органами государственной в ласт й Российской

Федерации й органами государственной впасти Республики Татарстан. До-

говор Российской Федерации й Республики Татарстан от 15 феврапя 1994 г.

// Конституционное право России: Сборник конституционно-правовьіх зк-

тов / Отв. ред. О.Е. Кутафин. - М.: Юристь, 1998. - Т, 1. - С. 666.

Питання для самоконтролю

Що таке нормативний договір?

Що таке міжнародний договір?

Що таке ратифікація?

Що таке конституційний договір?

Що таке колективний договір?

Що таке союзний договір?

1, Які існують види союзного договору?

8. Які Існують види безстрокового федеративного договору?

<< | >>
Источник: Сухонос В.В.. Теорія держави і права: Навчальний посібник. - Суші: ВТД «Уні- верситетська книга»,2005. - 536 с.. 2005

Еще по теме § 4. Нормативний логовір:

  1. Д. 9.5. Понятие, признаки и виды нормативно-правовых актов Нормативные правовые акты являются одним из источников прав в
  2. 2. Властивості та види нормативно-правових актів. Поняття юридичної сили нормативно-правового акту.
  3. § 13. Підзаконний нормативний акт державного підприємства, установи, організації. Підзаконний нормативний акт комерційної організації
  4. § 12. Підзаконний нормативний акт органу місцевого самоврядування. Підзаконний нормативний акт місцевого органу виконавчої влади
  5. Действие нормативных актов
  6. Понятие и виды нормативных актов
  7. Нормативно-правовые акты
  8. § 3. Види нормативно-правових актів
  9. 18.5. Систематизація нормативно-правових актів
  10. §7. Пределы действия нормативных актов
  11. §10. Поняття і форми систематизації нормативно-правових актів
  12. Нормативный документ
  13. Договор нормативного содержания
  14. § 6. Дія нормативно-правових актів у часі
  15. §3. Систематизация нормативных правовых актов
  16. § 5. Систематизація нормативно-правового матеріалу
  17. § 10. Поняття л/дзаконного нормативно-правового акта.
  18. §5. Нормативно-правовые акты Российской Федерации