Процеси пам’яті

Пам’ять передбачає такі процеси, якзапам’ятовування, відтворення, забування,збереження.

Процес запам’ятовуваннязначно відрізняється залежно від наяв­ності мнемічної мети. При її відсутності запам’ятовування є мимовіль­ним.

Це підтверджує дослідження П І Зінченка. Двом групам людей да­вали завдання утворити париу наборі різних зображень: в одній групі - за смислом, а в другій - за першою буквою назви зображеного. Потім за одним зображенням просили пригадати парне йому. Кращі результати виявились при групуванні зображень за смислом. Тобто матеріал, на який спрямована діяльність, запам’ятовується краще. Ці закономірності важливі для навчального процесу. Краще засвоєння навчального мате­ріалу передбачає активне його сприймання учнями.

При наявності у людини мети запам’ятативиникаєдовільне за­пам'ятовування. Вонозалежить від наступних чинників:

а) особливостей мнемічної задачі (запам’ятати близько до змісту; відтворити переважно форму, а не зміст; запам’ятати фрагмент дослівно);

б) мотивів (інтерес, обов’язок, зв’язок з майбутньою професією, за­ради оцінки);

в) оволодіння способами запам’ятовування. Найбільш важливими є такі узагальнені способи запам’ятовування (А.О.Смірнов):

— смислове групування (розбиття матеріалу на частини, знахо­дження зв’язків між ними);

— смислові опорні пункти (створення схем, креслень, малюнків);

— співвіднесення запам’ятованого з відомим;

— відтворення (переказ, повторення).

Використання вчителем співвідношення довільного і мимовільного запам’ятовування на уроці залежить від типу заняття. При вивченні но­вого матеріалу головне - зрозуміти його, а не запам’ятати. Тому більше навантаження падає на мимовільне запам’ятовування. При закріпленні навчального матеріалу на перший план виходить задача запам’ятати, тому переважає довільне запам’ятовування. Отже,настанова учням за­пам’ятати матеріал є доцільною лише після того, як вони його зрозуміли

Відтворенняє активним творчимпроцесом. Відтворюваний матеріал зазнає якісних змін внаслідок його обробки людиною. Зміни виявля­ються як відбір матеріалу; викладення головного; узагальнення змісту; перебудова в його структурі; додавання нового змісту; заміна слів, ви­разів тощо.

Види відтворення:

— впізнавання - відтворення об’єкту при повторному його сприй­манні;

— власне відтворення (без додаткових ознак);

— пригадування (коли необхідні зусилля);

— спогади (відтворення подій особистого життя).

Забуванняполягає у випадінні матеріалу з психічної діяльності.

Причини забування:

1) інтерференція (змішування) нового матеріалу з відомим. Має такі різновиди: проактивне гальмування (наступний матеріал забувається під впливом попереднього), ретроактивне (забування відомого матеріа­лу під впливом нового);

2) згасання умовних нервових зв’язків (при втомі, відсутності відт­ворення та використання матеріалу в діяльності).

Як залежить забування від тривалості часу, що проходить від моме­нту сприймання матеріалу? Дослідження темпів забування вперше про­вів Г.Еббінгауз.Отримані ним результати зображені на графіку, який названо кривою Еббінгауза (рис. 6). При однакових проміжках часу (Δt1=Δt2) найбільший об’єм (V) матеріалу забувається одразу після його сприймання (за інтервал Δt₁), а потім втрата матеріалу вповільнюється. Отже, ΔV1> ΔV2.

Рис.

Пізніше було виявлено явище ремінісценції, що полягає у зростанні об’єму відтвореного матеріалу через тривалий період його збереження. Це відомі всім ситуації, коли людина раптомщось пригадує (рис. 7).

Рис. 7. Ремінісценція

Збереження - це процес більш чи менш тривалого утримання мате­ріалу в психіці людини. Для нього необхідно, щоб інформація викорис­товувалась у діяльності. Успішність збереження залежить від обсягу матеріалу. Чим більшим він є, тим менший його процент зберігається. Тому не можна перевантажувати учнів інформацією. В процесі збере­ження матеріал якісно змінюється.

Таким чином, аналізуючи процеси пам’яті в цілому, можна виділити дві їх сторони:

1) динамічну, спрямовану на перетворення інформації;

2) консервативну, орієнтовану, щоб зберегти інформацію. За­пам’ятати будь-який новий матеріал можна за умови, що інший матері­ал в цей час забувається.

5.