Індивідуальні особливості пам’яті

Індивідуальні особливості пам’яті виявляються у швидкості, точно­сті, міцності запам’ятовування й готовності до відтворення. Вони зале­жать від особливостей вищої нервової діяльності, рівня оволодіння спо­собами запам’ятовування, систематичності у засвоєнні знань.

За індивідуальними особливостями змісту пам’яті виокремлюють наступні типи пам’яті:

а) наочно-образна, яка характерна для людини, яка краще за­пам’ятовує образи (слухові, рухові, смакові);

б) словесно-логічна -властива людям, які краще запам’ятовують словесний матеріал;

в) проміжний - якщо у людини немає чіткої переваги жодного з по­передніх типів.

Приналежність особистості до певного типу пам’яті залежить від співвідношення у неї першої та другої сигнальних систем, від особли­востей професійної діяльності.

Серед учнів вирізняються також динамічні типи пам’яті, які необхі­дно враховувати у навчанні. Школярі можуть запам’ятовувати матеріал:

— повільно й ненадовго;

— швидко, але ненадовго;

— швидко й надовго;

— повільно й надовго.

Знаючи свій тип пам’яті, учень має змогу ефективніше працювати над засвоєнням навчального матеріалу. Наприклад, на уроці повідом­лення нового матеріалу школяр одразу зрозумів його й отримав високу оцінку. До наступного уроку закріплення він уже не готувався, а під час опитування не зміг нічого пригадати. Отже, тип його пам’яті відзнача­ється швидким запам’ятовуванням і нетривалим збереженням. Завдання вчителя в тому, щоб знати типи пам’яті учнів та надавати кожному з них індивідуалізовані консультації щодо самостійної навчальної діяль­ності.