Міжособистісні взаємини та розвиток колективу

Міжособистісні взаємини характеризують відносно стійку систему вибіркових, усвідомлених і емоціональних зв’язків між членами малої групи. Міжособистісні взаємини людей (зв’язки) визначаються, в осно­вному, їх спільною діяльністю й ціннісними орієнтаціями.

Спілкування і взаємини - тісно пов’язані явища, які відображають складний процес соціального життя людини, коли вона безпосередньо контактує з іншими, або самі контакти відсутні, проте суб’єктивні зв’язки з іншими, їх усвідомлення, оцінка, осмислення постійно висту­пають важливою сферою внутрішнього світу особистості.

Міжособистісні взаємини становлять мотиваційне ядро поведінки, спільної діяльності та спілкування, їх змістовну сторону, й виступають внутрішньою, особистісною основою взаємодії, а саме спілкування є зовнішнім проявом взаємин. Т.О.Рєпіна (1988) порівнює міжособистіс­ні взаємини з айсбергом, у якого лише надводна його частина виявля­ється у поведінкових аспектах особистості, а інша, підводна частина, залишається прихованою. Тобто, сутністю взаємин виступають не по- ведінкові акти, а внутрішня основа, що їх зумовлює.

У структурі міжособистісних процесів виділяють три взаємопов’язаних компоненти: поведінковий (праксичний), афективний (емоціональний), гно­стичний (когнітивний) (О.О.Бодальов, Я.Л.Коломінський, Б.Ф.Ломов та ін.).

Розроблено близько десяти різних класифікацій міжособистісних взаємин. Їх приклади подано у табл. 9.

Таблиця 9 Класифікація міжособистісних взаємин різними психологами

Розвиток колективу пов’язаний з удосконаленням взаємин між його членами. На низькому рівні міжособистісні взаємини визначаються симпатіями або антипатіями, тобто безпосередньо.

На високому - взаємини між учасниками залежать від їх внеску у спільну діяльність, яка є особистісно значущою для кожного. Відтак, взаємини в таких групах опосередковані цілями й змістом спільної діяльності (діяльнісне опосередкування) (А.В.Петровський). За на­явності цієї ознаки можна відзначити, що група досягла рівня колек­тиву.

У колективі виникають високоморальні взаємини між його членами, ознаками яких є наступні:

1) ціннісно-орієнтаційна єдність (ЦОЄ), що характеризується збли­женням позицій учасників щодо цілей діяльності, способів їх досягнен­ня, основних цінностей;

2) колективістська ідентифікація - ставлення до інших як до себе і до себе, як до інших;

3) адекватна атрибуція відповідальності - справедливий розподіл відповідальності за загальний результат спільної діяльності;

4) єдність функціонально-рольових очікувань, що передбачає адек­ватне уявлення про те, що і в якій послідовності повинен робити кожен член колективу.

4.