Семінарське заняття № 17 Тема 19: Фінанси Європейського Союзу
| Мета роботи: | засвоїти, закріпити, поглибити та систематизувати знання студентів про розвиток торгівельних відносин та інвестиційної діяльності між Україною та ЄС, зосередивши їх увагу на перспективах співробітництва України та ЄС та основних напрямах інтеграційного процесу. |
План
- Розвиток торгівельних відносин та інвестиційної діяльності між Україною та ЄС.
- Перспективи співробітництва України та ЄС.
- Основні напрями інтеграційного процесу.
Методичні рекомендації
Розглядаючи перше питання перш за все слід показати, що основними формами економічного співробітництва України і ЄС є технічна і фінансова допомога, торгівля, інвестиційна діяльність. За обсягами технічної допомоги з боку ЄС Україна в 90-х роках посідала серед пострадянських республік друге місце після Росії. Технічна допомога здійснювалась через програми Тасіs — основний механізм реалізації УПС. Необхідно підкреслити, що Програма Тасіs бере початок від Програми технічної допомоги СРСР, започаткованої Протоколом від 2 серпня 1991р. Після розпаду СРСР Програма отримала назву ТАСІS. 11 лютого 1992 р. Україна разом з іншими країнами СНД підписала з ЄС Протокол угоди, де були визначені основні принципи програми для ННД. В 1995 р. абревіатура ТАСІS була замінена на Тасіs після поширення програми на Монголію, яка не була членом СНД.
Студенти повинні знати, що мається на увазі під технічною і фінансовою допомогою в рамках програми Тасіs. Далі необхідно показати пріоритетні напрями програми в Україні.
Країни – члени ЄС були у 90-х роках найбільшими донорами фінансової допомоги й другими після Росії кредиторами України.
З 1998 р. намітилася тенденція певної стагнації експорту українських товарів у ЄС, що вплинуло на позитивну динаміку попередніх років.
Студенти повинні знати, що лідером у торгівлі з Україною у 90-х роках була Німеччина. Далі йшли Італія, Франція, Іспанія, Австрія, Нідерланди. На ці країни припадало 77,8 % товарообороту України з ЄС. Найменші обсяги торгівлі спостерігалися з Люксембургом, Бельгією, Швецією. Практично ті ж самі країни займали провідні позиції в українському імпорті. Так, основними експортерами товарів з ЄС на український ринок наприкінці 90-х були Німеччина — 8,56 %, Італія — 2,77 %, Франція — 2,03 %, Великобританія і Нідерланди по 1,09 % та Фінляндія - 0,78 %.
Збільшенню експорту з України в ЄС, а також позитивним зрушенням у його структурі перешкоджали повільні структурні зміни у національному господарстві, розвиток тіньової економіки в зовнішній торгівлі, невисокий рівень конкурентоспроможності українських товарів.
На початку 90-х років Україна переважно експортувала у ЄС нафту й нафтопродукти, куплені в Росії за пільговими цінами. З середини 90-х років в експорті України до країн ЄС домінували такі товарні групи, як неблагородні метали (особливо продукція чорної металургії), текстиль та текстильні вироби, мінеральні та інші продукти, які загалом у 1998-2000 роках забезпечували 58-64% надходжень від поставок українських товарів на ринок ЄС.
У 90-х роках переважав експорт капіталомісткої продукції, успадкований в структурі виробництва колишнього СРСР, де перевага надавалась важкій промисловості. Трудомістка продукція вийшла на друге місце тільки з середини 90-х.
У свою чергу, ЄС звинувачував Україну в невиконанні УПС. У грудні 1999 р. ЄК привернула увагу України до 19 першочергових проблемних питань у торговельній сфері, серед яких — пільги для окремих інвесторів, зокрема, в автомобілебудуванні, проблеми із сертифікацією продукції, а також митні експортні збори та підвищення тарифів. У 2000 р. Україна забезпечила вирішення більшості з проблемних питань, що було підтверджено європейською стороною. Водночас, відбулися деякі зрушення у вирішенні проблемних питань з боку ЄС.
Важливою подією у відносинах України з ЄС стало прийняття Радою ЄС 9 жовтня 2000 р. постанови про вилучення України з переліку країн з неринковою економікою і поширення на український експорт порядку визначення «нормальної вартості» згідно з правилами, які застосовуються щодо країн із ринковою економікою.При розгляді другого питання необхідно показати, що трампліном для майбутнього членства України в ЄС може стати співробітництво у сфері зовнішньої політики й політики безпеки. Україна визнана ЄС одним із ключових факторів регіональної і загальноєвропейської стабільності й безпеки. Активна діяльність України в ОБСЄ, її посередницька роль в придністровському конфлікті (Молдова), участь у миротворчому процесі в Боснії та в Косово, активна і виважена позиція щодо розширення НАТО на Схід та започаткування особливого партнерства з цією міжнародною організацією свідчить як про зацікавленість України у формуванні системи європейської безпеки, так і про можливість широкої й активної співпраці України і ЄС. Налагодження співробітництва з ЄС у згаданій сфері не лише дозволить активізувати участь України в європейських справах, але сприятиме усвідомленню її європейської ролі в середині країни.
Спільна стратегія ЄС щодо України запропонувала нові напрямки посилення політичного діалогу. Студентам слід визначити ці напрями і дати їм характеристику.
У рамках першого Робочого плану реалізації Спільної стратегії ЄС щодо України, який діяв у період Португальського головування в ЄС (перша половина 2000 р.), була започаткована серія консультацій на експертному рівні з питань роззброєння, експорту звичайних озброєнь, загальної безпеки, нерозповсюдження ядерної зброї, проблематики ОБСЄ тощо. Рішенням Політичного комітету ЄС, схваленим у січні 2000 р., Україна отримала право приєднання в односторонньому порядку до заяв від імені ЄС.
Студенти повинні знати, що Україна має певні напрацювання в діалозі і співробітництві із ЗЄС. Зокрема, було укладено такі важливі документи, як «Каталог сфер практичного співробітництва між Україною і ЗЄС» та «Співробітництво між Україною і ЗЄС у сфері далеких авіаційно-транспортних перевезень».
Україна пропонує вивести відносини у цій сфері на рівень особливого стратегічного партнерства з ЄС, аналогічного особливому партнерству між нею і НАТО.Одночасно з зовнішньою політикою і політикою безпеки відправним пунктом для подальших позитивних зрушень у ставленні ЄС до України може стати розвиток партнерства у сфері юстиції і внутрішніх справ.
Студентам необхідно показати основні моменти співробітництва України і ЄС.
На завершення розгляду питання слід показати, що розширення Європейського Союзу (15+12) й виникнення спільного українсько-євросоюзівського кордону об'єктивно зумовили для України сприятливу ситуацію, відкриваючи для неї додаткові інтеграційні можливості як на регіональному й міжрегіональному, так і на загальноєвропейському рівнях. При цьому впливовим кроком буде створення між ЄС та Україною зони вільної торгівлі. Для початку переговорів щодо цього потрібно, щоб Україна вступила до СОТ, що дозволить розпочати практичну роботу зі створення зони вільної торгівлі.
При розгляді третього питання слід показати, що інтеграція України до Європейського Союзу є складним і тривалим процесом, який відбувається вже 15 років і невідомо скільки часу ще буде продовжуватися. Це буде залежати в першу чергу від нашої держави — наскільки швидко вона зможе виконати всі умови ЄС, визначені для країн-кандидатів на вступ у Спільноту. Тому Україна повинна чітко і послідовно дотримуватись виконання цих умов, які визначені в її інтеграційній стратегії як основні напрями інтеграційного процесу. Це такі напрями:
1. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС, забезпечення прав людини.
2. Економічна інтеграція та розвиток торговельних відносин між Україною та ЄС.
3. Інтеграція України до ЄС у контексті загальноєвропейської безпеки.
4. Політична консолідація та зміцнення демократії.
5. Адаптація соціальної політики України до стандартів ЄС.
6. Культурно-освітня і науково-технічна інтеграція.
7. Регіональна інтеграція України.
8. Галузева співпраця.
Студенту повинні дати характеристику кожному з цих напрямів інтеграційного процесу.
Питання для обговорення
- Дайте характеристику історії розвитку відносин між Україною та ЄС?
- Назвіть основні етапи інтеграції України до ЄС.
- Охарактеризуйте нормативно-правову базу співробітництва між Україною та ЄС.
- Що необхідно зробити Україні для виконання Копенгагенських критеріїв вступу до ЄС?
- Якими є основні засади співробітництва України і ЄС на сучасному етапі?
- Які фактори стримують інтеграцію України до Європейської Спільноти?
- Назвіть критерії розширення і поглиблення європейської інтеграції.
- Яку технічну і фінансову допомогу отримує Україна з боку ЄС?
- Що таке програма Tacis? Які її основні завдання?
- Назвіть основні напрямки співпраці України і ЄС у сфері юстиції і внутрішніх справ?
- Для чого необхідна стратегія інтеграції України до ЄС?
- Які основні пріоритети стратегії інтеграції України до ЄС?
- Коли і ким була прийнята стратегія інтеграції України до ЄС і на який період часу вона розрахована?
- Що включає в себе внутрішнє забезпечення інтеграційного процесу України відповідно до її стратегії?
- Коли має початися наступний етап співробітництва України і ЄС стосовно їх інтеграції і які його завдання?
Тести
- В якому році абревіатура ТАСІS була замінена на Тасіs?
а) 2002 р.;
б) 2005 р.;
в) 1995 р.
- В якому році Рада Міністрів ЄС надала Україні статус країни з ринковою економікою?
а) 2002 р.;
б) 2005 р.;
в) 2007 р.
Ключові терміни і поняття
|
|
|
|
|
|
Теми для підготовки доповідей та рефератів
- Політика щодо досліджень і технологій.
- Політика стосовно довкілля.
Література
[29] розд.
3, тема 7,8.5. методичні рекомендації до виконання
ІНДИВІДУАЛЬНИХ ЗАВДАНЬ
Індивідуальна робота з дисципліни “Фінанси” передбачає виконання курсової роботи. Методичні рекомендації до виконання курсової роботи видані окремим виданням.
Кожен студент отримує завдання на початку V семестру.
Мета індивідуальної роботи полягає в тому, щоб навчити студентів бачити головне в проблемі, користуватися літературою, статистичними даними, розвинути уміння аналізувати складні питання та робити висновки.
Робота над курсовою роботою здійснюється протягом семестру. Контроль за станом виконання курсової роботи здійснюється на індивідуальних заняттях.
Еще по теме Семінарське заняття № 17 Тема 19: Фінанси Європейського Союзу:
- Семінарське заняття № 15 Тема 19: Фінанси Європейського Союзу
- Семінарське заняття № 16 Тема 19: Фінанси Європейського Союзу
- Семінарське заняття № 15 Тема 12: Фінанси домогосподарств
- Семінарське заняття № 9 Тема 16: Міжнародні фінанси
- Семінарське заняття № 12 Тема 11: Фінанси суб’єктів господарювання
- Семінарське заняття № 16 Тема 12: Фінанси домогосподарств
- Семінарське заняття № 14 Тема 18: Фінанси країн з розвиненою ринковою економікою
- Семінарське заняття № 14 Тема 11: Фінанси суб’єктів господарювання
- Семінарське заняття № 13 Тема 18: Фінанси країн з розвиненою ринковою економікою
- Семінарське заняття № 13 Тема 11: Фінанси суб’єктів господарювання
- Семінарське заняття № 8 Тема 9: Місцеві фінанси. Бюджетний федералізм і фінансове вирівнювання
- Семінарське заняття № 6 Тема 9: Місцеві фінанси. Бюджетний федералізм і фінансове вирівнювання
- Модуль V Змістовий модуль №9. Фінансова безпека держави і міжнародні фінанси Тема 19. Фінанси Європейського Союзу
- Семінарське заняття № 7 Тема 9: Місцеві фінанси. Бюджетний федералізм і фінансове вирівнювання
- Семінарське заняття № 4 Тема 14: Фінансовий ринок
- Семінарське заняття № 5 Тема 14: Фінансовий ринок