Ринок цінних паперів і особливості його регулювання в Україні

В українській економічній літературі постійно вживаються такі терміни як "фінансовий ринок", "ринок капіталів", "ринок цінних паперів", "фондовий ринок".

Єдиним більш-менш розробленим терміном, якому було дано офіційне визначення, є "ринок цінних паперів".

# Ринок цінних паперів < багатофункціональною системою, що сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу та соціальну сфери, структурній перебудові економіки, позитивній динаміці соціальної структури суспільства, підвищенню добробуту громадян за рахунок володіння та вільного розпорядження цінними паперами, підготовленості населення до ринкових відносин.

Але в даному визначенні не вказано, хто діє на ринку цінних паперів (суб’єкти), який характер відносин, в які вступають його учасники, і з якої нагоди утворюються ці відносини.

11а наш потять ринок цінних паперів являє собою особливий сегмент фінансового ринку, на якому складаються відносини з приводу купівлі- продажу спеціальних документів (цінних паперів), що мають власну вартість, вільно обертаються та свідчать про відносини співволодіння, позики та похідних від них між тими, хто залучає ресурси, випускаючи ЦІННІ папери (емітенти), і тими, хто їх купує (інвестори), опосередкований. як правило, участю особливих суб'єктів підприємницької діяльності - фінансових посередників. (Авт.)

Якщо висловитись менш просторо, ринок цінних паперів цс частина ринку позикових капіталів, де здійснюється емісія та купівля-продаж цінних паперів документів, що підтверджують майнове право та право власності на підставі їх надання

Ринок цінних паперів є більш широкою категорією, ніж фондовий ринок. Хоча чіткого визначення останньому і немає, але виходячи з назви і найбільш частого контексту вживання цього терміна,

можна зрозуміти, шо мова йде про ті цінні папери, за допомогою яких формуються фонди Отже, можна сказати, шо до складу інструментів фондового ринку увійдуть акції (за їх допомогою формується статутний фонд підприємства); облігації підприємств (кошти від їх розміщення можуть спрямовуватися як на формування основних, так і оборотних активів підприємства); облігації державної позики та казначейські зобов'язання (через їх реалізацію відбувається "доформування" державного та місцевих бюджсіів) Що стосується інших цінних паперів (векселі, ощадні та депозитні сертифікати, похідні цінні папери), особливо це стосується боргових зобов'язань, то вони обертаються на ринку цінних паперів.

Але в той самий час ринок цінних паперів не є окремим самостійним інститутом ринкової економіки, а є частиною фінансового ринку країни.

Законодавче регулювання роботи ринку цінних паперів у різних країнах відбувається по-різному, але його метою завжди було створення найбільш сприятливих умов для інвесторів та емітентів. Загальні правила поведінки на ринку цінних паперів емітентів, інвесторів та фінансових посередників сформульовані у міжнародних стандартах за торгівельними системами, клірингу та розрахунками за цінними паперами.

До принципів функціонування цивілізованого ринку цінних паперів належать:

> прозорість;

г відкритість та доступність;

> упорядкованість.

> конкуренптість.

У відповідності з цими принципами вітчизняний ринок цінних паперів поділено на:

© біржовий;

(D позабіржовий.

Цей розподіл зафіксовано у Концепції функціонування га розвитку фондового ринку України.

Біржовий сегмент ринок біржових фірм та банків І переважно брокерський (обертається 1% цінних паперів)

/Іозабіржовий - ринок фінансових посередників, переважно І дилерський, який згідно Концепції поряд з філіями Української ¹ фондової біржі посідає місце регіональних фондових бірж

Формами обігу цінних паперів є готівкова та безготівкова. (Безготівкові цінні папери обов'язково розміщуються у депозитаріях, що покликані зберігати цінні папери, вести облік та здійснювати контроль операцій з ними, а також здійснювати інші функції згідно до депозитного договору).

# Основне завдання депозитарію бути номінальним держателем цінних паперів Саме у такий спосіб він реєструється у реєстрі акціонерів. Основні трудної - первинне нагромадження достатньої кількості депонованих цінних паперів клієнтів для того, щоб запобігти частіш зверненням до реєстру під час реалізації цінних паперів.

Для швидкого проведення великої кількості розрахунків з цінними паперами г необхідним ще один інститут ринку - клірингова палата або депозитарно-клірингова організація.

Головним завданням фондового ринку України є створення умов для нормального розміщення інвестицій. Ринок цінних паперів відображає економічні співвідношення, що виникають під впливом попиту і пропозиції на позичковий капітал, який рухається у формі цінних паперів.

В Україні наданий час існує як мінімум три ринки цінних паперів.

> акції акціонерних товариств, що утворилися як класичні акціонерні товариства;

> акції приватизованих підприємств;

У державні цінні папери.

Але й досі не виявлено процентне співвідношення між цими ринками.

Розвиток і функціонування національного ринку цінних паперів в Україні стримується об'єктивними та суб'єктивними факторами:

«=> відставанням діючої законодавчої та нормативної бази функціонування ринку цінних паперів від розвитку реальних процесів;

^ недостатнім державшім регулюванням національного ринку цінних паперів;

^ відсутністю необхідного захисту інтересів дрібних інвесторів з боку держави.

Регулювання ринку цінних паперів умовно можна поділити на: саморегулювання; державно-правове регулювання.

Саморегулювання може бути індивідуальним і колективним Індивідуальне саморегулювання передбачає дотримання встановлених правил поведінки кожним з учасників операцій на ринку цінних паперів Колективне саморегулювання пов'язаної відпрацюванням правил і положень, які мають дотримуватись групами учасників ринку До колективного саморегулювання можна віднести створення фондової біржі як окремого інституту. ЩО об’єднує осіб, які займаються торгівлею цінними паперами, а також представників різних організацій, створених як на біржовому, так і на поза- біржовому ринках.

Умови, що склалися в Україні, вимагають більш інтенсивного розвитку державно-правового регулювання ринку цінних паперів, яке полягає у прийнятті законів, постанов та інших нормативних актів, що регламентують ті чи інші сторони відносин, пов'язаних і обігом цінних паперів, а також встановленням контролю іл дотриманням законодавства через державні органи.

Основними формами державного регулювання ринку цінних паперів с:

—► прийняття актів законодавства з питань діяльності

учасників ринку ;

---- * регулювання випуску та обігу фінансових активів;

---- ♦ реєстрація випусків (емісій) фінансових активів та

інформації про їх випуск, контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску та продажу фінансових активів.

---- ► регулювання прав і обов'язків учасників ринку,

__ р, видача спеціальних дозволів {ліцензій) на здійснення

професійної діяльності на ринку та забезпечення контролю за такою діяльністю;

---- ► створення системи захисту прав інвесторів і контролю за

дотриманням цих прав емітентами фінансових активів і особами, які здійснюють професійну діяльність на фінансовому ринку;

---- * контроль за достовірністю інформації, що надасться

е мітентами, особами, які здійснюють професійну діяльність на фінансовому ринку, контролюючим органам;

---- ► контроль за дотриманням антимонопольного законодавства

на ринку тощо.

За допомогою законів та нормативних актів держава впливає на поведінку учасників ринку і певною мірою спрямовує розвиток ринку у відповідному напрямі.

Розглянемо правову базу становлення та розвитку ринку цінних паперів в Україні. Це Закони України "Про господарські товариства", "Про підприємства в Україні", "Про підприємництво", "Про власність", "Про зовнішньоеконмічну діяльність", "Про банки і банківську діяльність", "Про депозитарій", а також закони щодо приватизації.

Діяльність на українському ринку цінних паперів регулюють такі законодавчі акти: Закон України "Про цінні папери та фондову біржу" 18.06.1991р.. "Про депозитарій"; Указ Президента України "Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії" 19.02.1991р.

13.5.