Інструменти фінансового ринку

Об'єктами фінансового розподілу або інструментами фінансового ринку виступають грошові кошти та цінні папери. Цінні папери це основний товар фінансового ринку, який виступає предметом купівлі-продажу на цьому ринку.

У відповідності з Законом "Про цінні папери та фондову біржу" розрізняють такі типи цінних паперів:

> іменні цінні папери, що передаються шляхом повного індосаменту;

> цінні папери на пред'явника, що обертаються вільно.

Українським законодавством також визначені такі види цінних

паперів:

акції;

облігації внутрішніх республіканських та місцевих позик; облігації підприємств;

*■ казначейські зобов'язання підприємств;

•* ощадні сертифікати, векселі;

~~ приватизаційні цінні папери, інвестиційні сертифікати.

Взагалі всі цінні папери, шо обертаються на фондовому ринку, поділяються на:

> пайові (інвестиційні);

> позичкові (боргові);

> похідні.

Але українське законодавство не передбачає появи похідних цінних паперів від основних їх видів

Борговий цінний папір втілює в собі зобов'язання емітента сплатити відсотки і погасити основну суму заборгованості \ відповідності до встановленого графіка.

До боргових цінних паперів належать всі види облігацій, комерційні векселі, закладні, незалежно від того, хто є їх емітентом і який термін дії цих паперів.

Інвестиційний цінний папір дас її власнику право на частин) активів емітента, він с посвідченням про частку власності в і капіталі фірми.

До інвестиційних цінних паперів належать всі види акцій без виключення типів емітентів.

Боргові та інвестиційні цінні папери відображаються у різних статтях балансу фірми. Для емітента боргових цінних паперів це короткострокові та довгострокові позики; вони відображаються н розділі "ПАСИВИ".

# Акція цінний папір без визначеного часу обігу, що засвідчу t участь його власника у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дас власнику право на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна в разі ліквідації акціонерного товариства

Имісія акцій здійснюється у трьох випадках:

(D під час акціонування, тобто створення акціонерного товариства з метою формування акціонерного капіталу;

Ф коли вже діюча компанія перетворюється на акціонерне товариство;

(D при додатковій любії і заїрі капіталу для збільшення наявного

статутного капіталу.

Акції можуть бути іменними, на пред'явника; простими та

праві, звіюваними.

Корпорація може здійснювати випуск лише тих видів акцій, які

затверджені її статутом.

• Іменні це акції, в часники яких мають бути зареєстрованими в реєстрі корпорації. Про власників таких акцій у книзі реєстрації акціонерів робиться відповідний запис із вказівкою І часу та кількості куплених акцій.

Акції на пред’явника корпорацією не реєструються. Для керівництва корпорації більш зручними є іменні акції, бо вони дозволяють контролювати процес руху акціонерного капіталу і концен і рацію акцій у руках окремих акціонерів. Акціонери надають перевагу акціям на пред’явника, тому що вони вільно продаються та обертаються на вторинному ринку.

Прості це акції, власник яких має право голосу на І загальних зборах акціонерів і право на отримання дивідендів. Кожна акція наділяє її власника одним голосом на загальних зборах акціонерів. Вона не дає гарантії на отримання дивідендів, які залежать від господарської діяльності корпорацій.

Прості акції можуть випускатися серіями А і Б. Як правило, серія А передбачена для засновників корпорації, тобто для осіб, що підписали її статут, а серія Б для інших інвесторів.

Власники акцій серії А мають більше прав, а також можливість отримання більшої частки дивідендів (плата за ризик).

• Привілейовані акції і іменними і дають власнику переважне право на одержання дивідендів. а також на пріоритетну участь v розподілі майна товариства в разі його ліквідації. Власники привілейованих акцій не мають право брати участь в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачено його статутом.

Привілейовані акції можуть випускатись з фіксованими (у % до їх номінальної вартості), щорічно виплачуваними дивідендами. Виплату дивідендів здійснюють у розмірі, зазначеному в акції, незалежно від величини одержаного товариством прибутку.

Якщо прибуток відповідного року є недостатнім, виплату дивідендів за привілейованими акціями здійснюють з резервного фонду. Якщо розмір дивідендів, сплачуваних акціонерам за прост ими акціями, перевищує розмір дивідендів за привілейованими акціями, власникам останніх може надаватися доплата до розміру дивідендів, сплачених іншим акціонерам.

Корпорація може випускані декілька серпі привілейованих акцій При цьому різні серії мають різну кількість привілеїв. Опис привілеїв за кожною серією акцій розміщується на її сертифікаті. Привілейовані акції випускаються на суму 10 % оплаченої о статутної о фонду і можуть бути таких видів:

кумулятивні, »а якими сплачуються не лише поточні, але н нссплачені раніше відсотки:

з корегованою ставкою, відсотки за якими можуть збільшу- ватись або зменшуватись:

некумулятивні, іцо не дають права на відсотки за будь- який період, якшо рада директорів не оголосила їх виплату: Ъ конвертовані, які можуть бути обміняними на просі і. з пайовою участю, за якими сплачуються додаткові дивіденди. якщо за простими акціями вони є більшими За кін,кістю голосів, що акції надають їх власникам на таї альних зборах акціонерів, розрізняють, так звані, одноголосні, баїаго- голосні та безголосні акції.

Певна кількість акцій, що зосереджена в одних руках і забезпечує більшість голосів, мас назву контрольного пакету акцій.

Власник акції формально не вважається власником підприємства. Він не мас права вилучати свою частку з виробництва, оскільки ця частка не має самостійного значення.

Якшо акціонер з тих чи інших причин захоче позбутися належних йому акцій, він може повернути їх самому ювариству або продати їх на ринку цінних паперів.

Акція містить такі реквізити:

фірмове найменування товариства та його адрес) назву цінного папера "А КЦІЯ";

*■ порядковий номер;

*■ дату випуску; вид акції;

номінальну вартість;

~~ їм 'я власника (для іменної акції),

розмір статутного фонду акціонерного товариства на день випуску акції, а також кількість акцій, що випускаються;

*■ термін виплазпи дивідендів;

підпис Голови правління акціонерного товариства або іншої уповноваженої на це особи;

^ печатку акціонерного товариства______________________

Фінансовий ринок 4₍о

До акції може додаватися купонний лист на виплату дивідендів, шо містить такі основні дані:

сс> порядковий номер купона на виплату дивідендів;

сС> порядковий номер акції, за якою виплачують дивіденди.

о найменування акціонерного товариства;

О рік виплати дивідендів

Дохід від простих акцій цілком залежить від чистого доходу підприємства.

• Облігація цінний папір, що засвідчує внесення його власником певних коштів і підтверджує зобов 'язання емітента відшкодувати власнику номінальну вартість цього цінного папера в передбачений у ньому термін і з вшиатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачено умовами випуску). Можуїь випускатися державою (державна позика), місцевими органами самоврядування (муніципальні позики), підприємствами чи їх об'єднаннями. Облігації випускають з метою залучення коштів. Вони г формою кредитування емітентів особами, що придбали облігації. До загальних витрат емітентів облігацій належать: сумарні річні доходи на обслуговування облігацій;

- технічні витрати на випуск облігацій; витрати на розміщення облігацій.

Гарантією погашення облігації як строкового боргового зобов'язання с загальна гарантія з боку емітента. Цією гарантією є право власника облігації на частину майна у випадку невиконання емітентом своїх зобов'язань, але без права на арешт цього майна.

Облігації можуть бути іменними та на пред’явника; відсоткові, за якими відсоток сплачується у відповідності з умовами їх випуску, розмірами і терміном випуску, і бсзвідсоткові. тобто цільові, за якими відсотки не сплачуються, але власник може придбат и на них певні товари, конвертовані, які можна обмінювати на інші цінні напери; гарантовані, під які с застава нерухомості; незабезпечені серійні, які погашаються серіями; ординарні всі одразу з правом достроковою погашення за бажанням власника; компенсаційні, які в будь-який момент можна обміняти на готівку.

Різниця між акціями та облігаціями підприємства полягає в тому, що: " власник облігацій є кредитором корпорації, а акціонер одним з її власників;

> власник облігації отримує за нею відсотки, які с фіксованими та визначеними, протягом вказаного в ній терміну. Акціонер отримує дивіденди, які корпорація сплачує лише за умови отримання прибутку;

> як і інші кредитори, власники облігацій не мають права голос г. акціонер мас право голосу при розв'язанні всіх питань, що стосуються його майнових інтересів,

> процентні платежі, що сплачуються за облігаціями, відносяться на витрати корпорації. Вони здійснюються з оподаткованого прибутку Джерелом дивідендів с чистий дохід, який залишається після сплати податків.

Періодичність сплати податків за облігаціями здійснюється у вигляді відсотка на підставі купона відривного талона і надрукованою на ньому відсотковою ставкою Кількість купонів дорівнює кількості виплат за облігацією до її погашення Облігація має такі обов'язкові елементи:

Поміши грошова сума, що вказана на лицевій стороні І сертифікату облігації. Її отримує власник у день погашення

Купонна ставка обумовлений відсоток від номінальної І вартості, який емітент мас сплачувати щорічно Хоча купонна ставка встановлюється як річна Вона може сплачуватись частинами, тобто раз у півріччя або раз на квартал

Дата погашення календарна дата. день, коли компанія повертає покупцю суму, що дорівнює номіналу облігації, і І припиняє виплату відсотків.

0 Договір емісії контракт на випуск облігаційної позики Він є договором між емітентом та трастовою компанією Трастова компанія гарант надійності корпорації перед швее горами. слідкує за тим. як емітент виконує свої обов'язки.

Положення про вишиту пункт угоди про емісію, згідно з яким емітент створює спеціальний фонд погашення, з якого І здійснюється вишита відсотків і номінальної вартості облігацій Цей фонд контролюється трастовою компанією.

0 Забезпечення активи або майно корпорації яке і ¹ поручительством під час випуску облігацій Корпорація може випускати облігації без забезпечення. Виходячи з наявності забезпечення, облігації поділяють на забезпечені та не забезпечені.

Рейтинг оцінки інвестиційних якостей облігації І спеціальними фірмами

Оцінюються лише облігації, які мають широкий вторинний ринок. Облігації, шо мають високий рейтині, отримали назву облігацій інвестиційного класу.

Облігації мають ринковий курс.

Що стосується облігацііі, які обслуговують державний борг, їх класифікація розглядається у відповідній темі навчального посібника.

Акції та облігації підприємств можуть бути вимушеними в обіг лише після їх реєстрації відповідними фінансовими органами. А у випадку, коли акції та облігації призначені для відкритого продажу, у тому самому фінансовому органі має бути зареєстрованим і проспект емісії.

Українським законодавством встановлено два суттєвих обмеження діяльності акціонерних товариств у якості емітентів. Так. вони мають право випускати облігації на суму 25 % оплаченого статутного фонду, а кількість привілейованих акцій 10% від

статутного фонду.

• Вексель це документ, складений за встановленою j формою, який підтверджує безумовний обов'язок векселедавця апатити у зазначений термін вказану у векселі суму. Розрізняють два види векселів.

Ф простий (соловексель)

Ф персказиий і тратта)

Простий вексель містить такі реквізити: найменування "ВЕКСЕЛЬ";

просту і нічим не обумовлену обіцянку сплатити визначену суму; зазначення терміну платежу; зазначення місця, в якому має здійснитися платіж; найменування того, кому або за наказом кого платіж має бути здійснений;

дату і місце складання векселя;

- підпис векселедавця.

Персказиий вексель мас містити, крім вищеназваних реквізитів у підпунктах 1,3-7, також, просту і нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму; найменування того, хто повинен платити (платника).

Документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, не мас сили простого або переказного векселя, за винятком таких випадків:

вексель, термін платежу за яким не вказано, розглядається як такий, що підлягає оплаті за пред'явленням;

^ при відсутності особливого зазначення, місце, позначене поруч з шійменуванняи платника (місце складання документа для простого векселя), вважається місцем платежу і одночасно місцем проживання платника (векселедавця - для простого векселя );

о вексель, в якому не вказане місце його складання, визнається підписаним у місці, позначеному поруч >• найменуванням векселедавця.

Переказним вексель являє собою документ, в якому зазначена письмова вказівка векселедержателя, (трасанту) особі на яку виставлений вексель, тобто платнику (трасату),сила піти зазначену суму грошей пред'явнику векселя чи особі, що вказана у векселі, (ремітенту) через певний термін або на вимогу.

Трасат стає боржником за векселем тільки після того, як він акцептує його, тобто згодиться на сплату поставивши на векселі свій підпис.

Акцептант переказного векселя так само як і вексе іедавець простого векселя, є головним вексельним боржником і несе відповідальність ш оплату векселя у встановлений термін

Ремітент векселедержатель, вказаний і тратті, в результаті передачі йому трасантом права на отримання І грошей від трасата.

Передача права здійснюється шляхом передаточного надпису - індосаменту.

• Індосамент це передаточний надпис на векселі чи іншому цінному папері, який означає перехід прав по цьому документу до іншої особи (ремітенту), і в свою чергу індосант це особа, яка здійснює індосамент.

Індосамент на векселі, крім передаточного надпису, викопує також функцію гарантії.

Кожний індосант за векселем несе солідарну відповідальніст ь $л плат іж разом з векселедавцем і акцептантом.

Вексель використовується як один із головних платіжних засобів при товарній формі кредиту.

В Україні первинне розміщення цінних паперів серед потенційних інвесторів забезпечують комерційні банки, брокерські контори, централізовані фондові біржі, інвестиційні фонди та компанії, трастові товариства, холдингові фірми (торгівці цінними паперами). Усі посередники шукають власну нішу.

Комерційні банки як депозитарні фінансові посередники можу?ь бути емітентами не лише акцій та облігацій, але й інструментів грошового ринку - депозитних та ощадних сертифікатів, векселів Якщо на підставі емісії акцій та облігацій формується власний та позичковий капітали банку, то випуск векселів та сертифікатів можна розглядати як форму залучення так званих керованих депозитів, або безвідкличних вкладів

Право емісії власних акцій та облігацій отримують лише ті комерційні банки, які органі зовані у формі акціонерного товариства, а депозитні сертифікати та векселі може випускати будь-який комерційний банк, не залежно від організаційно-правової форми.

Чинним законодавством передбачено, що при заснуванні акціонерних комерційних банків, а також при перетворенні банку з пайового в акціонерний, всі його акції мають бути розподіленими між засновниками, тобто допускається лише закрите розповсюдження акцій першого випуску.

Перший випуск акцій банку має цілком складатися із простих акцій банку. Його реєстрація і продаж банком-емітентом повністю звільняється від оподаткування на операції з цінними паперами. При реалізації акцій КБ їх першим власником не може виступати банк, тобто купувати їх за власні кошти (на баланс). Але на вторинному ринку банки, як правило, виступають покупцями своїх акцій, шо не обмежується чинним законодавством.

Велика кількість акціонерних банків досить активно діють на вторинному ринку банківських акцій з мстою підтримки ринкового курсу власних акцій.

Депозитний сертифікат це грошовий документ, що і підтверджує внесення в банк коштів на певний термін.

Він мас фіксовану відсоткову ставку. Кошти можуть бути стягнутими, лише за поданням в банк правильно оформленого сертифіката.

Депозитні сертифікати можуть бути купленими протягом всього терміну їх дії, а відсоток за ними нараховуються з дня придбання. Вони розглядаються як керовані пасиви, які банк може залучити самостійно шляхом пропозиції вищих відсотків. Вони є альтернативою ліквідним активам, які банки мають тримати в якості вторинних резервів для здійснення не передбачених платежів.

Терміни дії депозитних сертифікатів - 10 днів 8 років, відповідно їх сума від 500 до 5 мли. ам. дод., відсоткова ставки залежать від розміру і терміну дії вкладу. Більшість сертифікатів не може бути переданою іншим особам. До закінчення певного терміну можна стягнути кошти у банку лише сплативши штраф.

Відмінність депозитних сертифікатів від ощадних полягає в тому, шо перші можуть видаватися лише юридичним особам, а другі - лише фізичним.

Після закінчення терміну дії сертифіката, останній стає документом за вимогою і банк має сплатити всю суму за ним за першою вимогою власника. У зв'язку з чим у банку виникає ризик одночасного пред'явлення до сплати значної кількості прострочених

сертифікатів, шо викликає необхідність тримати значні резерви вільними.

Банки можуть розповсюджувати власні сертифікати як через філії, так і через брокерські фірми на умовах комісії.

Комерційні папери це короткострокові зобов'язання без забезпечення, які випускаються великими банками з високою ліквідністю.

їх випускають для залучення короткострокових коштів для фінансування сезонних пот реб в обіговому капіталі; номіналом 1000 дол; терміном дії ЗО 270діб. Вторинний ринок таких зобов'я зань фактично відсутній.

Інвестори купують комерційні цінні папери, бо дохід за ними і більш високим, ніж за державними фондами або казначейськими векселями Для емітентів випуск комерційних цінних паперів також вигідний, тому шо відсоток за ними нижчий, ніж за банківськими позиками

Банк-смітент повинен мати високий рейтинг кредитоспроможності. Як правило, на суму випуску відкривається кредитна лінія, яка є гарантією погашення комерційних цінних паперів після закінчення терміну їх дії.

Таблиця 13 1

Характеристика емітентів цінних паперів (за даними МВФ)