<<
>>

БЮДЖЕТНО-ІНВЕСТИЦІЙНА МОДЕЛЬ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ

Хронічна розбалансованість фінансово-економічної системи України, вимагає формування нової моделі стабілізації та розвитку соціально- економічних процесів у державі. Уже давно державний бюджет сучасної української держави трансформувався у технічний фінансовий план, кошторис надходжень і витрат, що не забезпечує економічного зростання національної конкурентоспроможності та соціального добробуту країни.

Проте, він залишається найважливішим інструментом державного регулювання, розв’язання політичних, виробничих, економічних, соціальних проблем, який повинен акумулювати необхідний фінансовий ресурс власного відтворення у довгостроковій перспективі. За таких умов, невід’ємним важелем економічного регулювання виступає бюджетне інвестування. Це обумовлює актуальність даної теми дослідження.

Вагомий внесок у дослідження теорії і практики бюджетних інвестицій присвячені праці вітчизняних та зарубіжних вчених, серед яких: С. Буковинський, О. Кириленко, Т. Затонацька, І. Запатріна, І. Луніна, М. Кейнс, М. Фрідман, А. Фуенте.

В рамках даного дослідження можна запропонувати наступне визначення бюджетних інвестицій, як видатків бюджетів різних рівнів на фінансування державних цільових програм, фінансування інвестиційних проектів, програм розвитку окремих регіонів і галузей економіки, соціального та науково- технологічного розвитку.

Практична важливість даної економічної категорії полягає в тому, що держава через систему бюджетних інвестицій приймає безпосередню участь у інвестиційних процесах. Світовий досвід свідчить, що пріоритетним напрямом та запорукою ефективності такого інвестування є активізація інноваційної діяльності в соціальній та економічній сферах [4, с. 65].

Проте інновації вимагають адекватних інвестиційних ресурсів, а інвестиції у свою чергу здатні принести більший прибуток або соціальний ефект лише за умов активного фінансування інноваційних проектів та програм.

Так прослідковується чітка демонстрація шумпетерівської ідеї про те, що монополія яка забезпечена успішними інноваціями, хоча породжує збитки, з точки зору статичної ефективності але з надлишком компенсує цю шкоду здійснюючи інвестиції в інновації.

З метою максимізації інноваційно-інвестиційного ефекту реалізації проектів за участі бюджетних коштів можна визначити наступні принципи: - законодавчого регламентування відносин бюджетного інвестування з урахуванням сучасних ринкових умов; - достатності бюджетних інвестиційних ресурсів; - чіткий конкурсний підбір пріоритетних програм та проектів; - реалізації інвестування на основі взаємодії ланцюга наука-техніка-виробництво; - інвестування на довгострокову перспективу; - контролю за цільовим використанням інвестиційних кошітв; - забезпечення соціально-економічного ефекту.

Участь держави як інвестора відіграє вагоме значення, але його не слід перебільшувати. Такі інвестиції доцільні в технопарки та інфраструктуру (інженерну, науково-виробничу, інформаційну і соціальну).

Дослідження А. Фуенте висвітлюють граничну межу бюджетних інвестицій яка є оптимальною на рівні 2% ВВП і не повинна її перевищувати [5]. Перевищення якої характеризуватиме надмірне втручання держави в інвестиційні процеси. А заниження даного рівня говорить про незацікавленість держави у власну економіку, що і спостерігається на даний час в Україні, призводить до відтоку приватних інвестицій та зниження інвестиційної привабливості вітчизняної економіки.

Тому, доцільно на законодавчому рівні затвердити розмір державних гарантій для реалізації виключно інвестиційних та інноваційних проектів до 2%, що на 2013 рік повинен становити 33 млрд. грн. згідно прогнозного показника ВВП (на 2013 рік встановлено не більше 1% ВВП, що становить тільки 16 млрд. грн.).

Одним із джерел фінансування інвестиційної діяльності держави є кошти від приватизації державного майна[1, с. 87].

Так у 2011 році загальний обсяг надходжень від приватизації складав 11 млрд.

грн., що становив 0,9 % ВВП та майже на половину менше рекомендованого оптимально значення.

Крім цього, часто кошти від приватизації державного майна, які повинні мати інвестиційний характер, використовуються на поточне споживання, а бюджетні ресурси інвестиційного спрямування розпорошувалися між багатьма державними цільовими програмами, більшість з яких залишалась не профінансовано із-за відсутності реальних джерел фінансового забезпечення, що безумовно зменшувало очікуваний соціальний та економічний ефект бюджетного фінансування, тим самим зменшувало конкурентний економічний потенціал національної економіки України.

Варто оптимізувати розподіл фінансування інвестиційних проектів регіонального розвитку між центральною владою та приватними інвесторами, зокрема через механізми державно-приватного партнерства шляхом надання бюджетної підтримки.

На нашу думку, важливим джерелом забезпечення бюджетних інвестицій мають стати зовнішні запозичення, які повинні мати спеціальне призначення та спрямовуватись на розвиток, а не на споживання. В Україні у 2012 році заплановано зовнішніх запозичень на рівні 37,5 млрд. грн., з них лише близько 3 млрд. грн. до спеціального фонду.

Крім зовнішніх запозичень, значну роль у фінансовому забезпеченні реалізації інноваційно-інвестиційних проектів займають кошти населення, валюта в обігу. Дійсно у 2012 за різними даними в готівковому обігу валюти, перебуває близько 80 млрд. дол. США, що на 10 млрд. дол. США більше ніж у 2011 році та на 42 млрд. дол. США більше ніж у 2008 році.

Таким чином, в Україні, поки що не створено достатньо передумов та механізму для ефективного використання бюджетно-інвестиційної моделі спрямованої на забезпечення економіко-інноваційного розвитку та досягнення соціального ефекту. Проте саме така модель сприятиме концентрації інвестиційних ресурсів на вирішенні ключових проблем державою, стимулюванні пріоритетних інноваційних напрямів підвищення конкурентоспроможності національної економіки, фінансового забезпечення досягнення пріоритетів розвитку суспільства.

Список використаних джерел

1. Затонацька Т. Г. Бюджетні інвестиції в реальний та людський капітал як

інструмент впливу на соціально-економічний розвиток країни /

Т. Г. Затонацька // Наукові праці НДФІ. - №42. - 2008. - с. 87.

2. Кириленко О. П. Теорія і практика бюджетних інвестиції: монографія /

О. П. Кириленко, Б. С. Малиняк. - Тернопіль: Економічна думка. - 2007. - с. 286.

3. Попель Л. А. Бюджетні інвестиції як складова інвестицій реального сектору економіки / Л. А. Попель // Вісник Хмельницького національного університету. - №2 - 2011. - с. 205-209.

4. Рожко О. Д. Інноваційно-інвестиційна спрямованість бюджетної політики в Україні / О. Д. Рожко // Фінанси України. - 2011. - №1. - с. 64-73.

5. Клівіденко Л. М. Роль тазначення бюджетних інвестицій у соціально- економічному розвитку України [Електронний ресурс] / Л. М. Клівіденко, Ю. Б. Прокопишин. - Режим доступу: http://www.economy. nayka.com.ua/index.php?operation=1&iid=1098.

Мельникова Л.О.,

старший науковий співробітник, Центр наукових фінансово-економічних експертиз, ДННУ «Академія фінансового управління» Міністерства фінансів України

<< | >>
Источник: Світові тенденції та перспективи розвитку фінансової системи України: зб. матер. IX Міжнар. наук.-практ. конференції, 25-26 жовтня 2012 р./ Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ,2012. - 300 с.. 2012

Еще по теме БЮДЖЕТНО-ІНВЕСТИЦІЙНА МОДЕЛЬ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ:

  1. 130. Інвестиційна діяльність у спеціальних(вільних) економічних зонах і на територіяхпріоритетного розвитку
  2. Тема 3 Стратегія соціально-економічного розвитку країни.
  3. § 2. Прогнозування та планування економічного і соціального розвитку
  4. 2. Особливості політичного розвитку. Соціально-реформістська модель організації суспільства: становлення та криза.
  5. 1. Порядок укладання Україною міжнародних економічних договорів України
  6. Соціальна ситуація розвитку старшокласників
  7. 40. Соціальна ситуація розвитку та провідна діяльність дошкільняти.
  8. 10.Конференція ООН по торгівлі і розвитку – міжнародна економічна організація.
  9. 34.Економічна і соціальна Рада ООН – міжнародна організація. Загальна характеристика.
  10. 56. Соціальна ситуація розвитку молодшого школяра.
  11. Соціальна ситуація психічного розвитку дитини
  12. 34. Соціальна ситуація розвитку та провідна діяльність немовляти
  13. 10.3. Тенденції розвитку соціально-правової держави в Україні