130. Інвестиційна діяльність у спеціальних(вільних) економічних зонах і на територіяхпріоритетного розвитку
Загальні положення про спеціальні (вільні) економічні зони передбачені в главі 39 Господарського кодексу України (ст.ст.401-405). Згідно зі ст.405 ГК на території спеціальної (вільної) економічної зони діє законодавство України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, законом про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон, а також законом про створення конкретної спеціальної (вільної) економічної зони, прийнятим відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до законодавчого визначення, даного в Законі України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» від 13.10.1992 р.
(далі — Закон), спеціальна (вільна) економічна зона являє собою частину території України, на якій встановлюються і діють спеціальний правовий режим економічної діяльності та порядок застосування і дії законодавства України. На території спеціальної (вільної) економічної зони вводяться пільгові митні, валютно-фінансові, податкові та інші умови економічної діяльності національних та іноземних юридичних і фізичних осіб.Відповідно до Закону вільна економічна зона (ВЕЗ) створюються Верховною Радою України за ініціативою Президента України, Кабінету Міністрів України або місцевих рад та місцевої державної адміністрації. Статус і територія ВЕЗ, а також строк, на який вона створюється, визначаються Верховною Радою України шляхом прийняття окремого закону для кожної ВЕЗ. На території ВЕЗ законодавство України діє з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» або законом про створення
конкретної ВЕЗ.
Детально класифікація ВЕЗ дана в Концепції створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні (додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 14.03.1994 р. № 167), де передбачені такі види ВЕЗ:
Зовнішньоторговельні зони — частина території держави, де товари іноземного походження можуть зберігатися, купуватися та продаватися без сплати мита і митних зборів або з її відстроченням.
Форми їх організації: вільні порти («порто-франко»), вільні митні зони (зони франко), митні склади.Комплексні виробничі зони — частина території держави, на якій запроваджується спеціальний (пільговий податковий, валютно-фінансовий, митний тощо) режим економічної діяльності. Вони можуть мати форму експортних виробничих зон, де розвивається насамперед експортне виробництво, орієнтоване на переробку влас-
275
ноі сировини та переважно складальні операції, и імпортно-орієнтованих зон, головна функція яких — розвиток імпортозамінних виробництв.
Науково-технічні зони — ВЕЗ, спеціальний правовий режим яких орієнтований на розвиток наукового і виробничого потенціалу через стимулювання фундаментальних і прикладних досліджень, з подальшим впровадженням результатів наукових розробок у виробництво. Вони можуть існувати у формі регіональних інноваційних центрів — технополісів, районів інтенсивного наукового розвитку, високотехнологічних промислових комплексів, науково-виробничих парків (технологічних, дослідницьких, промислових, агропарків), а також локальних інноваційних центрів та опорних інноваційних пунктів.
Туристсько-рекреаційні зони — вільні економічні зони, які створюються в регіонах, що мають багатий природний, рекреаційний та історико-культурний потенціал у сфері рекреаційно-туристичного бізнесу.
Банківсько-страхові (офшорні) зони — це зони, в яких запроваджується особливо сприятливий режим здійснення банківських та страхових операцій в іноземній валюті для обслуговування нерезидентів. Офшорний статус надається банківським та страховим установам, які були створені за участю лише нерезидентів і обслуговують тільки ту їхню підприємницьку діяльність, що здійснюється за межами України.
Зони прикордонної торгівлі — частина території держави на кордонах із сусідніми країнами, де діє спрощений порядок перетину кордону і торгівлі.
Крім вищевказаних, в Україні можуть створюватися ВЕЗ інших типів, а також комплексні спеціальні (вільні) економічні зони, які поєднують у собі риси та елементи зон різних типів.
Прийнято багато нормативно-правових актів, що регулюють особливості функціонування окремих вільних економічних зон на території України.
Зокрема, в Україні створені наступні спеціальні (вільні) економічні зони: «Донецьк» і «Азов» — у Донецькій, «Закарпаття» — у Закарпатській, «Яворів» та «КурортополісТрускавець» —у Львівській, «Славутич» —у Київській, «Інтерпорт Ковель» —у Волинській, «Миколаїв» —у Миколаївській, «Порто-франко» —в Одеській області, «Порт Крим» — в Автономній Республіці Крим та запроваджені спеціальні режими інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку (далі — спеціальні режими): в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Закарпатській, Львівській, Житомирській, Чернігівській, Волинській областях, містах Шостка Сумської області і Харкові.
В останні роки було прийнято низку нормативно-правових актів про введення спеціального режиму інвестування на певних територіях.
276
Так, у Законі України «Про спеціальні економічні зони і спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» від
24.12.1998 р.
уперше знайшли легальне визначення такі поняття, як «спеціальний режим інвестиційної діяльності» та «територія пріоритетного розвитку».Відповідно до визначення, даного в ст.1 цього Закону, спеціальний режим інвестиційної діяльності — це режим, що передбачає введення податкових, митних та інших пільг, передбачених Законом, для суб'єктів підприємницької діяльності, які реалізують інвестиційні проекти, схвалені Радою з питань вільних економічних зон і спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій
області.
Територія пріоритетного розвитку — це територія в межах міста, району, на якій склалися несприятливі соціально-економічні умови і де запроваджується спеціальний режим інвестиційної діяльності з метою створення нових робочих місць.