Вегетативне розмноження рослин

Вегетативне розмноження рослин - це утворення нових особин з вегетативних органів. В його основі лежить регенерація, тобто здатність рослин відновлювати свій організм з будь-якої частини свого тіла.

Цибулинами в природі розмножуються багато рослин степів і напівпустель: цибуля, тюльпан, гіацинт, нарцис, лілія. А у

сільськогосподарській практиці - овочеві (цибуля, часник) і дикоростучі рослини (тюльпан, нарцис, амариліс, гіацинт). Гладіолуси розмножуються бульбоцибулинами. Промислове виробництво картоплі - важливої харчової і технічної культури - засновано на використанні посадкового матеріалу виключно бульб.

Для вегетативного розмноження можна використовувати надземні повзучі

- вуса. Стелячись по поверхні землі, вони вкоріняються і дають нові пагони. Міжвузля повзучих пагонів відмирають, і нові рослини втрачають з материнськими зв’язок, так у природі і сільськогосподарській практиці розмножуються суниці.

Людина широко використовує здатність рослин до вегетативного розмноження, звертаючись до штучного розведення - живцями. Живцем називають частину пагона, кореня, листка. Живцями пагона розмножують виноград, смородину, аґрус, троянди, пеларгонію; кореневими живцями - малину, вишню, сливу, осику, тополю, горобину. Листовими живцями, тобто листками або навіть їх частинами, можуть розмножуватись небагато рослин - лимон, бегонія, глоксинія, фіалка. Деякі рослини погано вкоріняються при відділенні живців материнської рослини і тому їх розмножують відводками. При такому розмноженні гілки рослин пригинають до землі і присипають ґрунтом, залишаючи верхівку над землею. На загорнутій ділянці гілки розвиваються додаткові корені. Вкорінений пагін відділяють від материнської рослини і пересаджують в інше місце.

- зберігаються. Успіх щеплення залежить від повного зростання прищепи і підщепи. На практиці є багато способів щеплення: вічком або окуліровкою, щепленням у розщепу. Добре вдаються щеплення між сортами, гірше - між видами, ще важче між родами. Вдалим є щеплення між представниками родини пасльонові (томати, картопля, перець, тютюн), гарбузові (гарбуз, диня, огірок). Таким чином, у природі широко розповсюджено природне вегетативне розмноження, а штучне використовується у рослинництві. При цьому успадковуються ознаки материнського організму, що використовується в сільськогосподарській практиці для збереження цінних сортів. Вегетативне розмноження швидко дозволяє отримати велику кількість особин і великий врожай.(рис. 10.12).

Рис.10.12. Вегетативне розмноження.

Запитання для самоконтролю

1.Яке значення вегетативного розмноження у природі?

2. Які види вегетативного розмноження властиві покритонасінним рослинам?

3. Чим відрізняється кореневище від кореня?

4. Які ознаки підтверджують, що бульба і цибулина - це видозміни пагона?

5. Які відмінні ознаки бульб і цибулин?

6. Як можна пояснити з точки зору біоценотичних зв’язків здатність рослин до вегетативного розмноження?

7. Які корені утворюються при вегетативному розмноженні?

11.6.