§2. Права та обов'язки нотаріусів

Зміст цих правовідносин складається з визначених Законом прав та обов'язків нотаріуса (ст.ст. 4, 5 Закону) та прав і обов'язків осіб, що звернулися за вчиненням нотаріального провадження, і які не мають законодавчого закріплення, але випливають із змісту нотаріальних процесуальних правовідносин.

Нотаріальні процесуальні права нотаріуса викладені в ст.ст.

— витребувати від підприємств, установ і організацій відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій;

— складати проекти угод і заяв;

— виготовляти копії документів та виписки з них;

— давати роз'яснення з питань вчинення нотаріальних дій і консультації правового характеру;

— нотаріуси можуть об'єднуватися у регіональні, загальнодержавні, міжнародні спілки та асоціації. Об'єднання нотаріусів представляють їх інтереси в державних та інших органах, захищають соціальні та професійні права нотаріусів (ст. 16 Закону);

— якщо справжність поданого документа викликає сумнів, нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, вправі затримати цей документ і направити його на експертизу (ч. 2 ст. 51 Закону);

— нотаріуси можуть займатись викладацькою та науковою роботою у вільний від роботи час (ч. 2 ст. З Закону).

Законодавством нотаріусу можуть бути надані й інші права. На нашу думку, не викличе заперечень і право нотаріуса мати майнові та особисті немайнові права, користуватися соціальним та медичним забезпеченням.

Стосовно загальних прав державних і приватних нотаріусів слід зауважити, що на відміну від державних нотаріусів до прав приватного нотаріуса слід відносити питання про встановлення розміру власного робочого часу, яке не має обмежень у законодавстві. Тому до прав приватного нотаріуса відноситься й питання щодо розміру робочого часу та порядку роботи на робочому місці. До прав приватного нотаріуса відноситься визначення розміру плати за вчинення того чи іншого нотаріального провадження.

Віднесення законодавством деяких вищезазначених положень до прав державних і приватних нотаріусів у деякій мірі потребують аналізу, оскільки вони можуть неадекватно тлумачитись.

Іноді громадянам безпідставно усно відмовляють у видачі деяких документів, отже позбавляють їх права навіть оскаржити дії посадових осіб, тому в цьому випадку право — обов'язок нотаріуса надати юридичну допомогу у витребуванні таких документів. При офіційному зверненні нотаріуса підприємство зобов'язане відповісти.

Тому, витребування документів від підприємств має належати також до обов'язків нотаріуса як і виготовлення копій документів та виписок з них, складання пооектів угод і заяв. Ці дії є складовою частиною нота-оіального провадження і визначають можливість комплексно надавати юридичну допомогу.

Право нотаріуса щодо затримання документа і направлення його на експертизу потребує уточнення, оскільки вимагає від нотаріуса, з одного боку, героїзму, не властивого цій професії, а з іншого для приватного нотаріуса — власних грошей, оскільки проведення експертизи небезкоштовне. Тому в цьому випадку доречно нотаріусу повідомляти про це відповідні підприємства, установи, організації або прокуратуру для вжиття необхідних заходів.

Нотаріуси можуть об'єднуватись у регіональні, загальнодержавні, міжнародні спілки та асоціації, які представлятимуть їх інтереси у державних та інших органах, захищатимуть їх соціальні та професійні права, здійснюватимуть методичну та видавничу роботу. В Україні вже існує об'єднання нотаріусів — це Українська нотаріальна палата та професійна гільдія нотаріусів (на жаль, у автора на час написання книги крім назви не має інших відомостей про професійну гільдію нотаріусів).

Українська нотаріальна палата є добровільною громадською організацією нотаріусів, що діє на засадах гласності, самоврядування і у відповідності до Конституції України, чинного законодавства, а також статуту.

Основними завданнями Української нотаріальної палати є:

— підвищення ролі нотаріату в умовах формування в Україні ринкових відносин, престижу професії нотаріуса створення умов для активної діяльності членів нотаріальної палати на основі єдності їх професійних інтересів;

— сприяння вдосконаленню діяльності нотаріусів по правовому обслуговуванню громадян, підприємств і організацій;

— забезпечення захисту законних соціальних інтересів членів палати, реалізації їх прав;

— сприяння міжнародним зв'язкам з метою зміцнення наукових і професійних контактів членів нотаріальної палати, обміну досвідом, співробітництва з міжнародними організаціями нотаріату.

Нотаріальні процесуальні обов'язки нотаріуса визначають його зобов'язання перед особою, яка звернулась за вчиненням нотаріальних дій (ст. 5 Закону):

— здійснювати свої професійні права та обов'язки відповідно до Закону і принесеної присяги;

— сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду;

— зберігати в таємниці відомості, одержані ним у зв'язку з вчиненням нотаріальних дій;

— відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам.

Суттєвого значення набирають останнім часом моральні умови здійснення нотаріальної діяльності. Так, присяга нотаріуса має такий зміст (ст. 6 Закону): “Урочисто присягаю виконувати обов'язки нотаріуса чесно і сумлінно, згідно з законом і совістю, поважати права і законні інтереси громадян і організацій, зберігати професійну таємницю, скрізь і завжди берегти чистоту ви

сокого звання нотаріуса”. Таким чином, зміст присяги виділяє найсуттєвіші законодавче закріплені ознаки професійних обов'язків нотаріуса, на якого покладається й моральний обов'язок — берегти чистоту високого звання нотаріуса. Аналогічну присягу дають й адвокати, але їх присяга крім моральних аспектів несе в собі передбачену законом дисциплінарну відповідальність адвоката за недотримання даної їм присяги. Але поняття моральних якостей нотаріуса як і адвоката потребують конкретизації. Отже, до професійних якостей нотаріуса мають увійти й моральні засади здійснення його діяльності. Але автор не погоджується із пропозиціями, що визначають зв'язок між професійною етикою та приватним життям. Необхідно створювати Кодекс професійної етики нотаріусів, але не потрібно в ньому ставити питання, які мають стосуватись особистого життя людини і не відносяться до норм, що регулюють нотарі--альні процесуальні відносини.