Про фігури заключения.

У логіці крім зовнішньої форми заключения відрізнено ще багато більше моді, 64 можливих, що з них лише 19 вважалося придатними для вжитку. Подекуди дійшли до певного роду може зайвих дрібничковостей.

Говорять, що в категоричному заключены може бути terminus medius або а) підметом горішнього речення (ρroρositio major) або присудком долішнього речення (propositio minor) (це бачимо в загально знаному прикладі: «всі люди є смер­тельні; Kaioc є людиною, отже він є смертельный), або б) при­судком горішнього й долішнього речення, або в) підметом горішнього й долішнього речення, або г) присудком горіш­нього речення й підметом долішнього речення. З цього по­ставлено схему для чотирьох фіґур категоричного заключен­ия, означуючи:

установивши для осуду S (суб’єкт, підмет) = P (присудок! як формулу:

Залишаючи першу фіґуру як «шкільну фіґуру«, зверні­мося до інших фіґур та розважмо їх докладніше. У дійсності не треба завсіди підходити до обоснования осуду так, як це бачимо у багатьох випадках, беручи під увагу ці ж фіґури.

Візьмемо приклади, які відносяться до другої фіґури, щоб ясніше показати, про що йде. В одному підручнику філософії читаємо такий приклад: «Кожна чеснота дає внут­рішнє задоволення; справедливість дає внутрішнє вдоволення; отже справедливість є чеспотою«. Як зараз же побачимо, треба бути незвичайно обережним, якщо йде про другу фіґуру. її передумовляе цілий ряд особливих приписів. Ці приписи є необхідними тим більше, що цілком докладно по другій фіґурі формулуються в книжках логіки т. зв. позірні силогізми. (Ці позірні силогізми, як па прикладах побачимо, не обманю­ють у дійсності — на превелике щастя — напевно ні одної людини.

Або інший приклад: »Всі люди мають дві ноги; всі птахи мають дві ноги; отже всі люди є птахами«.

Згадані чотирі фіґури помножено. Як це сталось? — По­дамо тут про це коротке звідомлення. Під увагу взято кожне окреме речення силогізму: propositio major, propositio minor і conclusio. Залежно від цього, чи речення було загально при­такуючим, або загально заперечуючим, чи партикулярно при­такуючим або партикулярно заперечуючим, названо кожне з них відповідною голосівкою. І так: загально притакуюче = а; загально заперечуюче = е; партикулярно притакуюче = і; пар­тикулярне заперечуюче =--^ о. Таким робом повстали нові схеми заключепь. Коли, н. пр., перше речення було загально при­такуючим, а два наступні партикулярно притакуючими, тоді отримано заключения: а і ?. Одну можливість по другій ви- трискладові слова. Кожен зі складів містив одну голосівку і так: голосівка першого складу такого-то трискладового слова відносилася до propositio major, голосівка другого складу озна­чала propositio minor, голосівка ж третього складу conclusio. Приклад: замість формули а а а казали: barbara, замість е а е

— казали: celarent, замість е і о — казали : ferio, замість е а о

— казали: felaρton і т. д. Тому, що по знайдено часто слів зі змислом, які підходили б під формулу, видумували ново­твори, нові слова без змислу, бо ж головним було те, щоб порядок відповідних голосівок у трискладовому слові від­повідав порядкові голосівок даної формули. Щоб легше було запам’ятати ці формули, створено зі згаданих слів рядки, які виучувано на пам’ять. Ці рядки знані під назвою versus memoriales. Пони мали означати всі заключеневі modi.. Versus memoriales: Barbara, Celarent primae[‡‡‡‡], Darii J∙erioφte, Cesare, Camestres, 'Testtno, Baroco secundae*.

Oarapti, Jelapton, Oisamis, Datisi, Bocardo, Jerison, quartae sunt Bamalip,. Calemes, Dimatis, Jesapo, Jresison.

При іспитах питали звичайно отак: «Можеш назвати мені заключения Celarent, Darii і т. д. ? На Celarent була звичайно така відповідь: «Ніяка людина не е досконалою; кожен мис- тець е людиною; отже ніякий мистець не е досконалим.» На питання про заключения Darii подавано загально відому відповідь: «Всі люди е смертельні; Каюс є людиною; отже Kaioc є смертельний».

Як ми могли вже попередньо переконатися, не може бути, кажім, передове чи яке інше положення горішнього, доліш­нього чи кінцевого речення суттєвого значення. Іншими сло­вами: це байдуже, чи поодинокі речення в силогізмі: con­clusio згл. propositio minor, чи пак propositio major займають н. пр. передове місце. У versus memoriales розрізняється у цьому випадку навіть різні modi — н. пр. Camestres і Cesare.

Modus Camestres :

Всі чотироногі хижі звірі їдять м’ясо. Жадний жувач не їсть м’яса. Отже жадний жувач не є хижим звірем.«

Modus Cesare:

«Жадний жувач не їсть м’яса. Всі чотироногі хижі звірі їдять м’ясо. Отже жадний чотироногиіі хижий звір не є жу- вачем.«

Хоча які велитенські і без сумніву основні заслуги мають схолястики для розвитку нашої новочасної філософії, але все ж не можна в нашому випадку вимкнути ствердження факту, що цього роду спроба зрізничковування виказує може дещо зайвий формалізм. Коли б хто покликувався в даному ви­падку на Аристотеля, який започаткував фіґури, то не повинен би забувати про обставину, що Аристотель при заснуванні логіки міг започаткувати цю або іншу спробу, яка не від­повідала може вповні вимогам пізнішого, більш розвиненого стану логіки. Зрештою, якщо вже мова про Аристотеля, то треба згадати, що він сам казав, що пізнання суті осягається лише через першу фіґуру.

Незалежно від цих критичних розважань, подамо де­кілька прикладів з versus memoriales, щоб показати читачеві різні фіґури й заключеневі modi.

Modus Ferio:

Планета має власне світло;

Деякі ясні зорі є планетами;

Деякі ясні зорі немають отже власного світла.

Modus Bocardo:

Деякі мистецтва не знаходять взору у природі.

Всі мистецтва можуть видати твори досконалої краси. Дещо досконало гарне не має отже взору у природі.

Modus Bamalip:

Всі соли є мінеральними; всі мінерали є неорганічні; Дещо неорганічного є отже сіллю.