§ 1. Поняття і криміналістична характеристика паперових грошей

Гроші - особливий товар, що виконує роль всезагального еквівалента. В наш час засоби платежу мають найрізноманітніші форми: банкноти, монети, пластикові картки та дорожні чеки. Але незважаючи на різноманітність цих форм, минуле XX ст.

Паперові гроші - грошові знаки, котрі заміщають в обігу дійсні гроші - золото та срібло. Вони випускаються в обіг державою для покриття своїх витрат та мають встановлений нею курс.

Загальновідомо, що паперові грошові знаки з часу їх появи були об'єктом підвищеного злочинного зазіхання. Тому кожна держава намагається найкращим чином захистити свою валюту від підробки. Для цього використовуються спеціальний папір, фарби, способи друку та інші захисні елементи.

Оскільки мова про паперові гроші, доцільним буде почати саме з паперу, який використовується для виготовлення банкнот. Сучасні паперові гроші, особливо малого номіналу, увесь час у використанні, переходять із рук у руки тисячі разів. У зв'язку з цим, вони друкуються на високоякісному папері. Механічна тривкість паперу залежить прямо від якості розмелювання волокна. Для надання більшої тривкості й інших властивостей папір проклеюється в масі або з поверхні, у нього додаються наповнювачі. Найважливішою вимогою до банкнот є зносостійкість. Так, грошовий папір витримує декілька тисяч подвійних перегинів (до речі, звичайний друкарський папір ламається вже від кількох десятків), має величезну міцність на розрив, і значний опір надриву країв.

Виготовляють папір для банкнот з волокон бавовни, льону або конопель (звичайний папір виготовляють з деревини). Також до складу паперу додають синтетичні волокна. Завдяки різним спеціальним домішкам папір грошових

197

знаків має специфічну жорсткість і «дзвінкість». У відбитих ультрафіолетових променях папір банкнот не світиться, що відрізняє його від звичайного паперу. Що стосується більшості підроблених грошових знаків, то для них характерна так звана «млявість», відсутність «дзвінкості» і міцності.

Для виготовлення банкнот використовують спеціальні фарби, точний склад яких тримається у секреті для додаткового захисту. Ці фарби, спеціально створені у лабораторіях, мають багато властивостей. Вони не повинні відшаровуватися від паперу та осипатися, розчинюватися у воді та у побутових розчинниках, змінювати колір від дії світла, тепла та інших чинників. В останні роки для виготовлення банкнот використовують парні кольори фарб, які близькі між собою за кольором, але при копіюванні можливо отримати тільки один колір.

Також часто застосовуються особливі друкарські фарби, що відрізняються від стандартних по компонентах та мають спеціальні властивості. Наприклад, фарба «овіай» (скорочено від англійського ОрІісаІІу УагіаЬІе Іпк - буквально «чорнила, що оптично змінюються») - спеціальна поліграфічна фарба, яка змінює колір у залежності від кута зору (наприклад, у доларах США зразка 1996 р.). Також до таких спеціальних фарб можна віднести метамерні фарби (прозорі в інфрачервоних променях). Малюнок або текст, виконаний за допомогою такої фарби, виглядає цілісним зображенням, але його окремі срраг-менти різні за поведінкою в інфрачервоних променях.

Для виготовлення банкнот банки-емітенти часто використовують магнітні фарби, що містять особливий пігмент. Місця використання такої фарби мають визначені магнітні властивості, що дозволяє не тільки швидко сортувати і реєструвати банкноти, але й аналізувати їхню справжність. Така фарба застосовується для нанесення серійних номерів, локальних міток і в елементах малюнків. Необхідно пам'ятати, що фальшивомонетники магнітні фарби часто імітують, але ця імітація, як правило, погано відтворює відносно складні системи магнітного захисту банкноти.

Будь-який елемент грошового знаку, у тому числі його зображення, несе у собі якості захисту від підробки.

Щоб уявити собі досить складний процес виготовлення паперових грошей, візьмемо в якості прикладу абстрактну банкноту, технологію виготовлення якої можна назвати найпоширенішою в наш час та такою, що забезпечує досить надійний захист від підробки.

Спочатку художник створює ескізи майбутньої купюри: чорно-білий варіант самої композиції та її кольорового вирішення. Після затвердження ескізів починається підготовка до друку. Що стосується самих способів друку, то гарніше всього з точки зору захисту є використання трьох спхобів друку: глибокого, плоского та високого (як, наприклад, у гривнях України). Чим складніший спосіб дрИ ку або комбінація декількох способів, тим надійніший захист банкнот від підробки.'* •

198

Малюнок, зроблений художником, переносять на металеву пластину для виготовлення срорми для глибокого друку. Зрозуміло, чому цей різновид глибокого друку називають металографією. Цей спосіб є єдиним для поліграфічного відтворення зображення, що забезпечує надійну гарантію захисту від підробки. Він дозволяє одержувати зображення і друкарські елементи, що сприймаються на дотик. Ефект тактильності (рельєфності) глибокого друку широко використовується в банкнотах усіх держав. В Експедиції Заготовлення Державних Паперів (так раніше називався російський «ПОЗНАК») вперше було застосовано цей спосіб друку для виготовлення паперових грошей зразка 1866 р. Цей спосіб друку зараз дуже розповсюджений у всьому світі для виготовлення грошей та цінних паперів. Друкарська форма металографії - це металева (стальна або нікелева) пластина, на яку нанесено поглиблений малюнок, виконаний від руки гравіруванням або травленням. За допомогою гравірувальних машин створюються складні візерунки з ліній (розетки, сітки), котрі після травлення в глибину визначають елементи малюнку грошового знаку. Далі додається шрифт та все компонується в єдиний малюнок, який розмножується за допомогою комплексу спеціального устаткування для тиражування грошових знаків.

Фонові зображення найчастіше виготовляються за допомогою плоского офсетного друку. Для цього спочатку виконуються офсетні проби. Фарби (наприклад, візьмемо їх вісім) розділяють на три кольорові групи: синю, червону та жовту. Для кожної групи виготовляється окрема друкарська форма. Фарба з кожної з трьох форм переноситься на гумове покриття циліндру офсетної машини, з якого потім отримують кольорове зображення.

Щоб надійно захистити від підробки грошовий знак, банкноти оздоблюються візерунками, розетками та іншими складними за будовою малюнками. Захисна сітка - це складний візерунок, створений гільйоширувальною машиною і складений із дуже тонких ліній. Захисна сітка буває одноколірною, двоколірною, коли лінії, що йдуть в одному напрямку, друкуються однією фарбою, а ті, що пересікають їх - іншою, і багатобарвною.

Одними з найбільш складних для підробки захисних елементів є так звані гільйоширувальні елементи, що виконуються у вигляді розеток і поясів. Ці засоби захисту грошових знаків з успіхом використовуються протягом більш

199

як півтора століття. Принцип побудови цих елементів ніби простий, але припускає дуже велику різноманітність у виконанні та є гарним засобом для художнього оформлення банкнот.

Багатокольорове фонове зображення, виконане за допомогою плоского (осрсетного) друку з орловським ефектом, характеризується зміною кольору ліній без розривів і зрушень із різким переходом одного кольору в інший.

Ірисовий друк (ще його називають райдужним та ірисовим розкатом), на противагу орловському, має поступовий перехід одного кольору в інший.

Такий захисний елемент як мікродрук найчастіше виконується за допомогою офсетного друку (іноді використовують глибокий спосіб друку).

200

Однак, останнім часом, усе частіше експерти зустрічаються з підробками, на яких зловмисники вже намагаються відтворити мікродрук.

За допомогою високого друку на банкнотах наносять серійні номери (для кожної купюри - свій номер) та підпис голови банку.

Водяні знаки ще в минулому столітті були розповсюджені у якості захисних елементів від підробки банкнот. Завдяки постійному удосконаленню технології їх виготовлення виникло певне розмаїття цих елементів. Водяний знак утворюється при відливанні паперу за рахунок різної товщини шару волокна. У процесі виготовлення паперу для грошових знаків сира маса в папероробній машині розподіляється на поверхні металевої відливної сітки. Малюнок водяного знаку переноситься на штампи та далі на металеву сітку валу-дендиролю (вирівнювач або егутер - порожнистий сітковий валик папероробної машини для вирівнювання поверхні паперу та нанесення водяних знаків) або безпосередньо на сітку циліндра круглосіткової папероробної машини. У місцях, що відповідають опуклим лініям візерунка, розміщається менша кількість волокон паперової маси, і шар паперу утворюється більш тонкий, на просвіт ці ділянки більш прозорі, а там, де товщина сітки зменшена і шар паперу товщий,- менше прозорі. Таким чином, розглядаючи папір на просвіт можна чітко побачити написи або зображення. Такі видимі на просвіт зображення на папері, утворені в процесі його виробництва називають «водяними» знаками.

Водяні знаки можна розділити на чотири види: темний - елементи водяного знака темніші фону паперу; світлий - елементи водяного знака світліші фону паперу; . двотоновий - синтезує перших два види;

г) багатотоновий - синтезує у собі елементи двох перших із поступовими переходами між ними.

Світлий водяний знак легко імітується, тому е не дуже надійним способом захисту від підробки. Технологія виробництва темного водяного знака більш складна, ніж світлого, а підробка його для фальшивомонетників утруднена. Двотоновий водяний знак також є досить складним і об'єднує в собі якості перших двох типів із різким переходом від одного тону до іншого. Багатотоновий водяний знак найскладніший зі всіх типів, його використовують для формування на папері портретів або складних сюжетів на банкнотах. Збагачений відтінками багатотоновий водяний знак зараз найчастіше використовується для захисту паперових грошей. Його виконання вимагає особливої технології виготовлення, спеціального складного устаткування та високої кваліфікації фахівців.

За змістом водяні знаки на банкнотах можуть бути у вигляді портрета, малюнка, символу, 'їхнього синтезу і т. д. За розташуванням водяні знаки поділяють на локальні, загальні та смугові.

Локальний водяний знак може розміщатися на вільному від друку полі банкноти (купоні) (наприклад, німецькі марки, російські рублі, швейцарські франки, українські гривні зразка 1994, 1995 та 2000 рр. та ін.) або на купоні, якщо усе поле банкноти задруковане (наприклад, англійські фунти стерлінги, фінські марки).

201

Загальний (розподілений) водяний знак становить собою рівномірне чергування того самого зображення, але по всьому полю банкноти (наприклад, російські рублі малого номіналу, українські гривні зразка 1992 р.).

Смуговий водяний знак характеризується його повторенням не по всьому полю банкноти, а у визначеній частині (наприклад, 10 шведських крон).

Додатково для ускладнення підробки банкнот вводять синтетичну або металізовану нитку у паперову масу. Таку захисну нитку часто оздоблюють мікротекстом з позначенням номіналу і належності грошового знаку до держави. Захисні нитки розрізняють двох різновидів: такі, що цілком знаходяться у паперовій масі та такі, що періодично «виринають» на поверхню банкноти (наприклад, грошові знаки Німеччини - марки; гривні НБУ зразка 1995 та 2000 р. вартістю 20 гривень). В останні роки захисні нитки мають металеві і дифракційні напилювання, здатні люмінесціювати у відбитих УФ-променях визначеним кольором (наприклад, долари США зразка 1996 р.).

Крім вказаних захисних елементів, папір грошових знаків оздоблюють іншими елементами. Наприклад, у Німеччині з другої половини XIX ст. почали застосовувати папір, винайдений американцем Джеймсом Вількоксом з «локалізованими» захисними волокнами. Ще на стадії відливу паперу в місцях, вільних від друкованих зображень, додавали найтонше кольорове шовкове волокно.

У наш час паперові гроші забезпечуються різноманітними волокнами і конфетті, які мають не тільки визначений колір та розмір, але і здатність люмінесціювати у відбитих УФ-променях. Крім того, вони можуть розрізнятися розмірами, формою та можуть розташовуватися або у визначених місцях на банкнотах, або хаотично по всій площині грошового знаку. Сукупність вказаних ознак дозволяє індивідуалізувати кожний вид валюти.

Для виготовлення сучасних паперових грошей використовують техніку, яка дозволяє одночасно друкувати лицьовий і зворотний боки банкнот, забезпечуючи при цьому точне їхнє суміщення або доповнення (на професійній мові поліграфістів це називається «приводкою»). Ця можливість дозволяє використовувати в якості засобу захисту суміщений малюнок, суть якого полягає в тому, що на лицьовому і зворотному боках банкнот на відповідних ділянках розташовуються зображення (від найпростіших ліній і геометричних фігур до складних малюнків). Якщо досліджувати банкноту на просвіт, ці зображення повинні ідеально суміщатися, доповнюючи один одного, та утворювати які-небудь логічно закінчені символи, сюжети або малюнки. Так, якщо подивитися на просвіт на білий шестикутник на марках Німеччини, ми побачимо літеру «О». Зображення виникне за рахунок точного суміщення шестикутника на лицьовому боці банкноти та шестикутника на звороті.

Об'ємність глибокого друку дозволяє утворювати різні приховані (латентні) зображення, що розпізнаються при вивченні банкнот у різних проекціях. На цій основі розроблений захисний елемент, названий кіп-ефектом. Це зображення, невидиме при розгляді під кутом, перпендикулярним до площини банкноти, але коли кут зору стає меншим 45 градусів, воно з'являється. Кіп-ефект розміщується, як правило, у місцях розташування номіналу, орнаментів та інших ділянках. Цей елемент не потребує наявності спеціальних

202

приладів або засобів, крім джерела світла. Відтворити кіп-ефект без застосування глибокого друку неможливо.

Сучасний технічний рівень поліграфічного обладнання дозволяє використовувати в якості захисних елементів знаки беззупинного друку, що становлять собою штрихи, символи або малюнки, які розташовані з країв банкноти або перетинають її попер_ек. Якщо сумістити протилежні краї банкноти, зображення утворить єдиний цілісний малюнок, що ідеально збігається в штрихах (наприклад, у російських рублях).

Ультрафіолетовий захист

Дуже популярним при виготовленні паперових грошей стало введення до складу фарб речовин, що володіють здатністю люмінесціювати. Широко застосовуються фарби, що люмінесціюють у відбитих УФ-променях із довжиною хвилі в діапазоні від 250 до 400 нм. Для кожного виду валюти характерний не тільки індивідуальний сюжет зображень, що світиться, але й колір люмінесценції. Фарби, що люмінесціюють, при підробці грошових знаків застосовуються нечасто. Однак в експертній практиці вже є випадки їхнього використання в якості імітації волокон, що люмінесціюють, міток і деяких прихованих зображень.

Інфрачервоний захист

Для захисту паперових грошей від підробки застосовують так звані мета-мерні фарби, що прозорі в інфрачервоних променях. Визначені сегменти зображень мають ефект прозорості і непрозорості. Малюнок або текст, виконаний за допомогою таких фарб, виглядає цілісним зображенням, але його окремі фрагменти різні по поведінці в інфрачервоному діапазоні. Більшість сучасних паперових грошових знаків забезпечені цим видом захисту (наприклад, фошові знаки України, Росії, США, Німеччини та ін.).

Використання метамерних фарб під час виготовлення підроблених банкнот дотепер не було зареєстровано. Тому цей вид захисту є дуже ефективним, а дослідження банкнот їх у відбитих інфрачервоних променях потрібно віднести до одного з основних методів встановлення справжності паперових грошей.

Магнітний захист

Часто для виготовлення паперових грошей використовують магнітні фарби, що містять особливий пігмент, які надають визначені магнітні властивості ділянкам банкнот (відповідно до магнітної картки).

Для виявлення таких захисних ознак, як магнітний та інфрачервоний захист, розроблені і випускаються різними фірмами (наприклад, «Вілдіс», «Спектр», «Аналітичні системи») спеціальні прилади, оснащені високоточним датчиком магнітного та інфрачервоного контролю. Його локальність і чутливість дозволяють точно визначити розташування спеціальних фарб на банкноті і порівняти з картиною, що спостерігається в справжніх грошових знаках.

Оптичні ефекти

Для додаткового захисту банкнот від підробки на грошові знаки наносять захисні оптичні елементи. Підробити такі елементи без спеціальної апаратури і знання технології неможливо. Різновидами оптичних ефектів, які останнім часом дуже часто використовують для захисту документів, є голограми - тримірні площинні зображення, кінеграми - багатосюжетні дифракційні зобра-

203

ження (нові марки Німеччини) та інтерференційні (багатобарвні) зображення (австралійські долари та фінські марки). Розміщення таких оптичних ефектів на банкнотах завжди локалізовано. Важливо знати, які грошові знаки забезпечені такими елементами і який їх зміст та розташування.

Всі голографічні ефекти пояснюються ефектом інтерференції. Для розуміння принципів роботи сучасних голографічних і «псевдоголографічних» захисних елементів, які застосовують при виготовленні паперових грошей, необхідно усвідомити дію одного досить простого оптичного приладу - дифракційного штахету, що становить собою пластину, яка прозора або відбиває промені, із нанесеними на ній регулярними штрихами з фіксованою відстанню між ними. Властивість дифракційного штахету давати відбиту хвилю, що переливається всіма кольорами райдуги, широко використовується при створенні захисних знаків на сучасних паперових грошах. Найбільше примітивні знаки - це просто дифракційний штахет, що вирізаний за контуром малюнка. При цьому інша частина захисного знака - гладка плівка, що відбиває світло.

Незважаючи на те, що подібні захисні елементи часто називають «голо-грасрічними», вони мають до голограм дуже віддалене відношення. При наявності визначених навичок, доступу до матеріалів та обладнання, підробка подібних знаків не становить особливої складності, тому що в якості вихідної матриці можна використовувати стандартні промислові дифракційні штахети.

Для поліпшення зовнішнього вигляду захисного знака і його захисних властивостей, застосовуються більш складні способи побудови, наприклад, «кінеграми». За цією назвою ховаються добре усім знайомі численні наліпки, плівки на різноманітних виробах. На них при зміні кута розгляду видно геометричні фігури, зірочки, які нібито рухаються до центру, або від центру. Зображення при цьому переливаються всіма кольорами райдуги. Сюди ж відносяться широко використовувані сьогодні такі елементи, як написи та малюнки, що нібито змінюють своє положення. Всі подібні знаки - це теж дифракційні штахети, однак, малюнок на них складається не з одного штахету, а з різних, із різними напрямками штрихів і відстанню між ними. Саме кінеграми складають сьогодні основну масу оптичних захисних «голографічних» елементів на сучасних банкнотах. Для встановлення вказаних захисних знаків на грошових знаках, їх потрібно перебити на плівку (найчастіше на лавсановій основі). Потім плівка зі знаком закріплюється на визначеній ділянці банкноти. Переважно для цього використовують термічне тиснення за допомогою нагрітого гладкого штампу, що запресовує плівку у папір (тому дані захисні елементи ще називають термофамами).

Зараз для одержання більш складних захисних знаків починають використовувати так звані кіноформи. Зазначені кіноформи за своєю природою розташовані набагато ближче до істинних голограм, чим прості дифракційні штахети. Насправді, істинні голограми на захисних знаках можна побачити дуже рідко, тому що виробництво голограм є дуже складним і дорогим процесом. Головна їх перевага - це повна ілюзія об'ємності зображеного на них об'єкта. Не варто занадто переоцінювати голографічний захист, він є тільки дуже гарним доповненням до звичайних способів захисту.