Криміналістична характеристика злочинів

На всіх етапах становлення методики розслідування окремих видів і груп злочинів спроби вчених-криміналістів мали різні вектори спрямування щодо визначення криміналістичної характеристики.

розповсюдженість злочинного діяння. Фактор, який обумов лює криміналістичну готовність органів розслідування;

особливості виявлення даних злочинів, що мають порівняно загальний характер;

типові риси самого злочинного діяння і обстановки вчинен ня злочину (об'єкт злочинного посягання, місце, час, умови, інші обставини, що характеризують обстановку, виявлені під час аналізу кримінальних справ даної категорії як закономірності чи тенденції);

248

механізм слідоутворення, характерний для даного виду чи групи злочинних посягань, тобто,- інформацію про локалізацію слідів, їхні ознаки, види збереження та інші дані, що дозволяють ефективніше шукати сліди і працювати з ними;

спосіб учинення злочину - це обумовлений (детермінова ний) цілою низкою суб'єктивних і об'єктивних факторів комплекс дій суб'єкта (суб'єктів) щодо підготування, учинення і приховання злочинного діяння. Не всі способи включають три названих еле менти. Є такі злочини, наприклад, "імпульсивні", які складаються тільки з дій щодо їх вчинення. Це безмотивне чи з хуліганських спонукань нанесення тілесних ушкоджень. Спосіб учинення зло чину є стрижнем його криміналістичної характеристики;

особливості особи (вікові, психологічні, фізичні та ін.) і по ведінку обвинувачених у справах даної категорії, виявлених при вивченні слідчої й судової практики;

узагальнені дані про особу потерпілого, які є специфічними чи закономірними у справах певної категорії;

типовий слідовий вібавід (ві - відображення, ба - бачення, від - відтворення) вчиненого злочину є система матеріальних та ідеальних його відбитків як відповідних ознак на час скоєння, об'єднаних логічним процесом пізнання істини за принципом: відображення, бачення, відтворення з урахуванням чинної кримі нально-процесуальної форми;

9) іншу інформацію, отриману в результаті проведених дослі джень щодо розробки криміналістичних характеристик.

Під криміналістичною характеристикою злочину розуміють сукупність інформації, знань про певний вид чи групу злочинів, отриману в результаті спеціальних досліджень, що є важливим структурним елементом методики розслідування, який обумовлює методичні рекомендації й у кінцевому результаті сприяє розкриттю, розслідуванню і попередженню злочинів.

Окремі автори, обґрунтовуючи криміналістичну характеристику злочинів, відносять до її типових елементів й інші складові: предмет злочинного посягання, кваліфікацію вчиненого, слідчу ситуацію, слідову картину тощо.

1 Салтевський М. В. Криміналістика. Підручник: У 2 ч. Ч. 2.- X.: Консум, 2001.-С. 269.

249

1) картиною є твір живопису, написаний переважно фарбами на полотні, картоні, дошці тощо. Іншими словами, у свідомості кожної особи поняття "картина" асоціюється як певний образ, малюнок.

Останнім часом науковці піддають критиці згадане криміналістичне поняття "слідова картина", пропонуючи йому на противагу словосполучення "слідова обстановка". Передбачається, що поняття "слідова обстановка" об'єднує в єдине ціле час, місце, обставини, обстановку вчинення злочину. В основі своїй слідова обстановка концентрує проблематику ідеальних та матеріальних слідів. Проте пропонована заміна не є повною та логічною. Найдоцільніше запровадити в криміналістичну науку натомість поняття "слідова картина" - як елемент криміналістичної характеристики - поняття "слідовий вібавід". У даному разі пропонується термін, що утворюється з абревіатури трьох слів-компонентів: вібавід (повторимо: ві - відображення, ба - бачення, від - відтворення).

Передбачається, що відображення як перший компонент - це об'єктивний процес, основним механізмом якого є дія, і стан - як результат дії - відбиття.

Обґрунтування другого компонента - бачення обумовлено суб'єктивними особливостями слідчого, який має здатність сприймати органами чуття, у тому числі зором, спостерігати явища об'єктивної дійсності. Близько 90% усієї інформації людині дають зорові образи. Проведення слідчим огляду місця події з метою виявлення наслідків зазначеного відбиття - слідів злочину та інших речових доказів, з'ясування обстановки злочину, а також інших обставин, які мають значення для справи, є процес суб'єктивний, але не пасивний.

Третій компонент - відтворення також має суб'єктивну природу. Так, слідчий, сприймаючи відомості при проведенні огляду, залучає один із процесів своєї пам'яті, під час якого відбувається "оживлення" його свідомості у вигляді образів, об'єктів, що ним сприймалися, уявлень, почуттів, думок. Важливою рисою є реконструкція відтворюваного матеріалу, яка відбувається, зокрема, при розумових та вольових зусиллях слідчого.

Викладене дає підстави резюмувати, що однією з типових ознак (особливостей), притаманних певним видам (групам) злочинів, що має значення для їх розслідування та обумовлює криміналістичні методики, прийоми, засоби, є слідовий вібавід, а не слідова картина.