1. Криміналістична характеристика

Хабарництво і корупція — тісно пов'язані між собою злочини, що характеризуються разовими або систематичними фактами передачі державному службовцю, посадовій особі грошей, товарів або надання їм різних послуг за дії (бездіяльність), які ця особа вчинила, вчинить або повинна вчинити в інтересах особи, що дає хабара.

Чиновники державних установ, банків, місцевих організацій видають пільгові кредити, продають за безцінь державне майно сумнівним особам за хабари, прикривають їх злочинні махінації — все це корупція. Зараз деякі злочинні синдикати, клани беруть на своє утримання корумпованих державних, громадських службовців (податкової служби, митниці, міліції, виконавчих комітетів).

Хабарництво і корупція є найбільш небезпечними посадовими злочинами, вони зустрічаються майже в усіх сферах повсякденної діяльності. Хабари дають за різні послуги. В теперішній час великі хабари дають за покупку земельних ділянок, нерухомості, приватизованих або збанкрутілих державних підприємств, одержання вигідних кредитів, укладення угод, незаконний перевіз товарів через кордон і т. ін.

Предметами безпосереднього посягання цих злочинців служать гроші, автомобілі, аудіовідеотехника, коштовності.

Хабарництво — один з найбільш важких для розкриття і розслідування злочинів. Це пояснюється притаманними йому особливостями механізму слідоутворення.

По-перше, хабар передається завжди у відсутності очевидців; по-друге, обидва учасники — хабароодержувач і хабародавець — зацікавлені в приховуванні своїх дій; по-третє, оскільки всі учасники хабара несуть кримінальну відповідальність, остільки вони

не дають правдивих показань, вступають у змову; нарешті, нерідкі випадки одержання хабара за законні дії службовця, звідси в документах не залишається якихось слідів. Разом з тим при хабарництві і корумпованих діях залишаються певні сліди злочинів.

Слідова картина при хабарництві або корупції менше багата матеріальними слідами (рук, документів, предмети хабара), що залишаються на предметах хабара, матеріальній обстановці в місці передачі хабара, у вигляді фіктивних або підроблених документів.

Суб'єктами хабарництва і корупції є державні службовці; посадові особи, які постійно або тимчасово працюють в державній установі і одержують заробітну плату за рахунок державних коштів; особи, що перебувають у штатах місцевих органів і здійснюють функції представника влади або наділені адміністративно-господарськими повноваженнями; посадові особи комерційних і некомерційних установ (представники ради і генеральні директори товариств, президенти і віце-президенти акціонерних товариств, фондів), а також керівники різних об'єднань і асоціацій.

Особа хабарника характеризується тим, що він публічно охороняє державні інтереси, хоча одержує хабари і вчиняє протиправні дії; зовні потайливий, веде замкнутий спосіб життя, не показує, що його витрати значно перевищують офіційні доходи; зберігає гроші, цінності в схованках, на анонімних рахунках у банках, придбає дорогі речі, як правило, на підставних осіб. Він освічений, добре знає не тільки ділянку своєї роботи, а й існуючі в його діяльності проблеми, що можна використовувати для прикриття корупції, хабарництва.

При вивченні особи хабародавця, посередника необхідно враховувати не тільки його моральний вигляд, а й реальні обставини злочину, оскільки посадова особа нерідко вимагає хабара відкрито або приховано, натяками, невиконанням своїх службових функцій.