§ 2. Криміналістична характеристика слідів рук

Шкіра на долонях рук і підошвах ніг має особливу будову. Вона складається з двох шарів: верхнього - епідерміса та нижнього - дерми тобто власне шкіри.

У верхній частині дерми розташовані сосочки (лат.

Індивідуальність папілярних узорів - це перша їхня властивість. Другою властивістю є їх відносна незмінність. Узори на пальцях рук формуються до шести місяців внутрішньоутробного життя зародка людини та майже не змінюються до повного розкладу тканин після її смерті. Папілярні узори на пальцях мають властивість відновлюватися, якщо ушкодження не торкається власне шкіри, тобто сосочкового шару. Ушкодження сосочкового шару залишає рубці на папілярному узорі. У похилому віці на папілярному узорі з'являються зморшки, складки, «білі лінії», побутові ушкодження, але загальна форма та окремі індивідуальні ознаки залишаються незмінними, що дозволяє ідентифікувати людину за слідами рук у будь-який період часу.

Нарівні з папілярними лініями на долоні руки існують інші ознаки будови шкіри. До них належать флексорні (згинні) лінії, складки-зморшки та пори.

Флексорні - це найбільш масштабні згинні лінії на поверхні долоні та між фалангами пальців. Складки-зморшки розташовані на всій поверхні долоні, їх поява та зникнення залежить від еластичності шкіри.

Пори - воронкоподібні заглиблення на папілярних лініях - служать для виходу вивідних протоків потових залоз, розташованих у сосочках.

132

Сліди пальців рук залишаються на всіх предметах, яких торкається рука людини: пластичних (пластилін, віск, глина, масло, розігрітий сургуч, стеарин тощо); сипких (крейда, борошно, тальк, цемент).

На сипких об'єктах утворюються об'ємні сліди, а на твердих - поверхневі.

Поверхневі сліди утворюються за рахунок сторонньої речовини, яка нашаровується на слідосприймаючий об'єкт або зноситься з нього, і поділяються відповідно на сліди нашарування та відшарування. Якщо на слід нанесено кольорову речовину (кров, фарбу, порошок, бруд тощо), він називається забарвленим, а якщо речовина безколірна, то утворений слід буде невидимим (безбарвним).

Більшість слідів пальців рук - безбарвні (невидимі), вони утворюються за допомогою потожирової речовини, яка виділяється на поверхню папілярних ліній. Якщо пальцем торкнутися предмета, залишається потовий (але не по-тожировий) слід, тому що на долонях рук та підошвах ніг, на відміну від інших частин шкіри, жирових залоз немає. Жирова речовина може потрапити на долоні рук від дотику до інших частин шкіри, рук, лиця, шиї, волосся, які сильно змащені жировою речовиною. Якщо палець торкається предмета не раз, слід стає менш насиченим. Спітнілі руки залишають насичені сліди.

Існують різноманітні методи й засоби виявлення потожирових слідів пальців рук: а) на предметах, витягнутих із води; б) на предметах, що підлягають впливу високої температури; в) на текстильних і синтетичних тканинах з дрібною структурною поверхнею; г) на тілі людини. Способи виявлення слідів пальців рук можна розділити на дві групи:

- методи й засоби для виявлення видимих слідів;

- методи й засоби для виявлення невидимих слідів.

Видимі сліди пальців рук - це об'ємні та забарвлені поверхневі сліди, для їх виявлення достатньо візуального спостереження при звичайному освітленні або при використанні кишенькового ліхтарика для створення косона-правленого освітлення.

У слідчій практиці більшість слідів рук - невидимі, а методи та засоби їх виявлення досить різноманітні, їх можна розділити на три групи - фізичні, хімічні та радіографічні.

Основу фізичних методів становлять об'єктивні закономірності, відомі у фізиці та суміжних з нею галузях знань, а саме: адгезія, змочування, конденсація, гальваностегія та люмінесценція.

Адгезія - це прилипання, зчеплення поверхонь різних тіл. Якщо на невидимий слід (нашарування потожирової речовини, яке певний час залишається липким) потрапляють частини будь-якої речовини, то вони прилипають і слід стає видимим. Тому до свіжих слідів порошки прилипають добре, а при висиханні потожирової речовини через деякий час можливість виявлення сліду адгезійними методами та засобами зменшується. Адгезійний метод виявлення слідів передбачає такі дії:

133

-невидимий слід можна виявити, доки потожирова речовина не висохла;

- можна використати будь-який сухий, дрібний, кольоровий порошок (сажу, окис цинку, порошок заліза, окис міді тощо);

- якщо слід не можна виявити за допомогою порошку, то це не означає, що сліду немає зовсім. У такому випадку треба застосовувати інші методи.

Для фізичних методів виявлення слідів використовують порошок заліза, відновленого воднем, газову сажу, окис кобальту, окис свинцю, гамму кольорових порошків на феромагнітній основі: білі (опал, топаз); червоно-жовті (рубін, гранат); темні (агат, сапфір). Немагнітні порошки застосовуються в аерозольній упаковці: «Дактозоль» - алюмінієва пудра; «Дактозоль-С» - газова сажа;«Дактозоль-Т» - тальк;«Дактозоль-ОЦ» - окис цинку.

Як замінники порошків можна використовувати й інші речовини. Важливо, щоб вони були сухими та ретельно подрібненими.

Змочування - це фізичне явище, яке виникає при стиканні рідини з твердим тілом. Існують змочувані та незмочувані тіла. Наприклад, жирова речовина - незмочувана у воді. На цьому принципі ґрунтуються методи виявлення слідів жирової речовини на папері шляхом фарбування у водному розчині аніліновим фарбником (фіолетовим, синім тощо). Якщо занурити аркуш паперу у розчин барвника, то фон його піддається срарбуванню, а слід потожиро-вої речовини залишається білим. Цим методом користуються при виявленні слідів на чистих аркушах паперу.

Конденсація - перехід речовини із газоподібного в рідкий або твердий кристалічний стан. Це явище лежить в основі методу виявлення слідів парами йоду та методу вакуумного напилення. Для застосування парів йоду існують різноманітні йодні трубки. Метод вакуумного напилення досить складний і тому застосовується в лабораторних умовах.

Найбільш поширений метод виявлення слідів парами йоду. Для водяного підігріву, наприклад, використовують термос. Перед виїздом на місце події в термос наливають гарячу воду. Для виявлення слідів у колбу термоса занурюють йодну трубку та проводять скурювання поверхні звичайним шляхом. Такий субліматор парів йоду дозволяє одержувати струмінь у 60 °С, що необхідно при виявленні слідів рук на тканинах.

Для виявлення потожирових слідів рекомендована суміш із крохмалем: 1 частина йоду на 10 частин крохмалю. Кристалики йоду розтирають у ступці, змішують з крохмалем. На тканину порошок наносять щіточкою або посипають. Через 745 хвилин порошок струшують, а виявлений слід закріплюють порошком заліза, відновленого воднем. За допомогою такого способу вдається виявити сліди папілярних узорів на тканинах давністю до 3-5 днів.

Гальваностегія - це нанесення на поверхню предмета частин металу, металевих плівок методом електролітичного осадження. Якщо предмет зі слідом занурити в електролітичну ванну, вся його поверхня покриється металом, а папілярні лінії як незмочувані залишаться чистими.

Потожирові сліди можна виявити й шляхом люмінесценції, яка спостеріга-

134

ється в різних ділянках спектра, головним чином в ультрафіолетовій, інфрачервоній.

Суть хімічних методів виявлення невидимих потожирових слідів пальців рук полягає у тому, що хімічна речовина, яку наносять на слід, вступає в реакцію з потожировою речовиною сліду. Утворюється забарвлена сполука, яка відрізняється від фону паперу, предмета.

До хімічних засобів належить розчин азотнокислого срібла, марганцевокислого калію з сірчаною кислотою (на 100 см3 води - 1 г марганцевокислого калію, 0,2-0,3 мл сірчанрї кислоти).

Для виявлення слідів на склі, полімерних плівках, фаянсі, папері достатньо предмет занурити в розчин, а потім сполоснути його у воді.

Досить поширені такі хімічні засоби виявлення слідів пальців рук, як розчини нінгідрину або алоксану в ацетоні. Розчин наносять на об'єкт пульверизатором або тампоном і залишають на світлі. Через 7-9 годин на об'єкті з'являється фіолетове (нінгідроване) або оранжеве (алоксанове) зображення сліду.

Хімічні розчини застосовують у лабораторних умовах для виявлення старих слідів на папері, картоні, дереві давністю до 10 років.

Суть радіографічного методу полягає в тому, що об'єкт зі слідами пальців опромінюють потоком нейтронів, внаслідок чого деякі елементи (натрій, калій, фосфор, магній тощо), які належать до складу потожирової речовини, перетворюються на радіоактивні ізотопи. Потім до об'єкта притискують фотоплівку в місці розташування папілярних ліній сліду, і фотоплівка засвічується. Якщо плівку проявити, то на прозорому фоні буде одержано слід пальця.

Цей метод застосовують, коли слід знаходиться на друкованому тексті, кольоровому малюнку, від впливу якого звичайним методом позбавитися майже неможливо. Крім того, радіографічний метод дозволяє виявити сліди давністю до 50 років.

У потожирових слідах пальців рук на гладких полірованих поверхнях, якісному папері та інших відповідних об'єктах відображуються пори, форма розташування яких на папілярних лініях суто індивідуальна. Таким чином, комплекс пор неповторний і може бути використаний для ідентифікації людини.

При пороскопічному дослідженні для ототожнення достатньо ділянки папілярного узору розміром 5x5 мм. Важливо, щоб у сліді були чітко відображені пори. Експериментальні зразки пороскопічних слідів відбираються за допомогою фахівця, як правило, на склі, гладких полірованих об'єктах. Пороско-пічне дослідження проводиться в експертних підрозділах.