§4. Деякі прийоми використання слідів рук і ніг для одержання інформації про людину

Сліди рук і ніг — найпоширеніші джерела інформації про злочин і злочинця. Вони відображають морфологічну будову

шкірного покриву поверхні долонь і підошов ніг. (До речі, сліди ніг, взутих у взуття, шкарпетки розглядаються у розділі V — "Сліди

засобів учинення злочину".) Загальна форма і особливості будови

папілярних візерунків на руках і підошвах ніг містять орієнтовну і доказову інформацію, насамперед про суб'єктів злочину — обвинуваченого і потерпілого.

Відомо, що папілярні візерунки, які сформувалися ще під час утробного періоду, залишаються відносно незмінними протягом

всього життя і зникають тільки з розкладанням тканин. Разом з ростом і життєдіяльністю людини папілярні візерунки збільшуються: площа і лінії візерунка стають більшими, з'являються складки, зморшки, шрами і рубці. Ці вікові зміни дозволяють за слідом визначити приблизний вік. Для цього потрібно взяти масштабну лінійку і покласти її впоперек потоку папілярних ліній у візерунку. Потім порахувати кількість ліній, які припадають на ділянку в 5 мм. Якщо слід залишений дорослим, то їх буде від 9 до 12, для підлітка 10—12 ліній, а для молодшого школяра 12—13 ліній.

Поряд з папілярними лініями у візерунку спостерігаються білі лінії, які представлені у вигляді борозенок-тріщин, що пересікають папілярні лінії впоперек, а також зморшки, які свідчать про певний вік людини. Однак походження білих ліній можна з'ясувати шляхом експериментального спостереження. Існує версія, що білі лінії — це ознаки тривалої праці на холоді незахищеними руками. Разом з тим білі лінії зустрічаються у осіб, діяльність яких ніяким чином не пов'язана з охолодженням рук.

Папілярні лінії більш товщі у чоловіків, ніж у жінок, тому відбитки дитячих рук нескладно сплутати з відбитками жінки. Відбиток сліду пальця може відобразити характер роботи людини. Так, у взуттьовиків часто спостерігаються ушкодження на пальцях, у столярів, різьбярів по дереву надрізи, у музикантів мозолі на пальцях від гри на смичкових інструментах.

Будова папілярного візерунка на поверхнях долонь інколи нагадує форму дуг, петель, завитків. Через те інколи буває важко визначити, чи це слід від пальця, чи від долоні. Таку диференціацію варто доручати спеціалісту. Однак слідчий також може судити про це. Візерунки долонь схожі на пальцеві, але, як правило, значно більші за розміром; потоки ліній більш плавні, а лінії мають мало відгалужень (вил, островків), багато обривів, мало викривлень.

Якщо на місці події виявлено декілька слідів, залишених однією рукою одночасно, то неважко визначити руку за розміщенням слідів. Для цього достатньо подумки з'єднати сліди прямою лінією і подивитись, в який бік вона буде нахилена. Для правої руки — вправо, а для лівої — вліво (мал. 38). Самий довгий середній палець, потім безіменний та мізинець. Відбитки їх розміщені на різних висотах відповідної руки, утворюючи при цьому скіс. Якщо сліди залишені неодночасно (не одним доторком), то визначити руку значно складніше. У криміналістиці існує декілька методик визначення руки за окремими відбитками пальців. Найпростішими є визначення за петльовим і завитковим візерунком. Розглянемо їх більш докладно.

Визначення руки за петльовим візерунком. Відомо, що петльові візерунки ділять на ульнарні і радіальні. Ульнарні (мізинцеві) звернуті відкритою частиною в бік мізинця, а радіальні — в бік великого пальця (мал. 38). Результати статистичних спостережень вченими багатьох країн свідчать, що ульнарних петель 95—96 %, а радіальних тільки

4—5 %. Враховуючи, що більшість петель — ульнарна, то з точністю до 4—

5 % можна стверджувати:

— якщо відкрита частина петлі у

сліді повернута вправо, то слід

залишений правою рукою;

— якщо відкрита частина петлі повернута вліво, то слід залишений лівою рукою.

Визначення руки за завитковим візерунком. Якщо форма завиткового візерунка має вигляд спіралі, то направ

лення папілярних ліній для правої руки буде лівоокружним, тобто проти руху годинникової стрілки,'а для лівої

руки — за ходом годинникової стрілки.

Проте статистичних даних, які б ствер

джували обгрунтованість цих правил, не існує. Тому при вирішенні питання про те, якою рукою зроблений круговий візерунок, більш обгрунтованим

буде, якщо виходить із визначення кута нахилу осі візерунка у сліді. Ця методика полягає ось у чому. В сліді потрібно визначити його вертикальну вісь і опустити її на базисну лінію. Для правої руки вісь буде нахилена вправо, а для лівої — вліво.

Визначення руки і пальців за іншими ознаками. При цьому треба враховувати неоднакову анатомічну структуру папілярного візерунка на різних пальцях. Так, папілярні лінії великого пальця крупніші (більші), ніж на інших пальцях і на долоні. Площа середнього і безіменного пальців найчастіше має форму прямокутників. Природно, сліди пальців можна визначити за їхнім розташуванням при одночасному їх утворенні, одному торканні, обхваті.

Прийоми відмежування сліду пальця від сліду долоні. Оскільки на поверхні долоні будова папілярних ліній може мати форму подібну до загальних форм будови на пальцях — нігтьових фалангах, то визначити, якою саме частиною руки залишений слід дуже складно. На місці події таку задачу потрібно ставити перед спеціалістом, хоча в деяких випадках слідчий самостійно може одержати про це орієнтовну інформацію, використовуючи рекомендації А. О. Фокіної. Ніжки петльового візерунка на пальці, як правило, зігнуті, а на долоні прямі, потік ліній у візерунках, залишених долонею, прямий, а якщо й зігнуті, то плавно, в пальцевих візерунках більш зігнуті, в слідах пальців лінії найчастіше розташовані паралельно базисним лініям. Наведені рекомендації для визначення руки і пальців та обмеження їхніх слідів, нанесених долонею, зрозуміло, приблизні і ознаки їх завжди належить пов'язувати з механізмом утворення слідів, положенням руки і суб'єкта щодо слідосприймаючої поверхні.