<<
>>

Боєприпаси

- це ооєзаряди, без яких неможливі постріли. Боєзаряд складається із вибухової речовини, снаряда і пижа, гільзи для з'єднання заряду в одне ціле. Старовинні зразки вогнепальної зброї, деякі мисливські і сучасні саморобні є дульно-зарядними.

Тобто зарядження здійснюється через дульну частину ствола - спочатку засипають порох, потім закладають пиж,

159

на який поміщають снаряд (кулю чи шріт) і прикривають його знову пижем. Для пострілу необхідно через спеціальний отвір у казенній частині ствола запалити порох і лише тоді відбудеться постріл. Подібну запальну зброю виготовляють, як правило, неповнолітні. У практиці її називають самопалами.

Усі складові частини сучасного заряду об'єднані в одному пристрої, який називають патроном. Патрон - це боєзаряд, що об'єднує всі елементи, необхідні для пострілу. Такий патрон називають унітарним. За формою і конструкцією патрони мають різні розміри, наприклад, неоднакові розміщення ініцію-ючої речовини для запалення порохового заряду. З цього приводу розрізняють патрони центрального і бокового займання.

Сучасні гільзи виготовляють зі сталі, обробляють міддю і покривають антикорозійним лаком. Форма гільз - пляшкоподібна, конічна або циліндрична. Гільзи старих зразків (для гвинтівок), мисливських і дрібнокаліберних спортивних патронів на денці мають «шляпку», а нових зразків - кільцеву проточку (канавку). У центрі денця є капсульне гніздо, в яке поміщають капсуль з ударно-вибуховою (ініціюючою) речовиною.

Снаряд (куля) закріплюється в дульці гільзи шляхом обжиму (гвинтівоч-ний, пістолетно-кулеметний патрон калібру 7,62 мм зразка 1943 Ь.; дрібнокаліберний спортивний патрон калібру 5,6 мм; бойовий патрон калібру 5,45 мм); шляхом кернування (револьверний та пістолетно-кулеметний патрон калібру 7,62 мм зразка 1930 р.) і щільної посадки (патрон калібру 9,0 мм).

Патрони для мисливської зброї мають циліндроподібні металеві або ж картонні гільзи багаторазового використання. Після першого пострілу гільзу можна налаштувати вручну, використовуючи спеціальні пристрої, наприклад, «Діана». Кулі військових зразків за формою передньої частини бувають гострокінцеві, плоскі і напівсферичні. Хвостова частина у деяких куль має конічну форму (важка, бронебійна). За конструкцією кулі розрізняють як оболончасті і оезоболончасті. Оболончасті мають стальну оболонку, всередині якої розміщується свинець або осердя для зростання убивчої сили. Безрболончасті кулі - це моноліт із металу (свинець, чавун). Безоболончасті кулі використо-вуються в спортивних і мисливських патронах.

Спеціальні безоболончасті кулі використовуються для споряджання патронів мисливської зброї. Інколи спеціальні кулі використовують злочинці для стрільби із обрізів мисливської зброї.

<< | >>
Источник: П. Д. Біленчук, В. К. Лисиченко, Н. І. Клименко та ін.. Криміналістика: Підручник. / За ред. П. Д. Біленчука- 2-ге вид., випр. і доп.- К.: Атіка,2001.- 544 с.. 2001

Еще по теме Боєприпаси:

  1. Боєприпаси
  2. § 3. Основні відомості про ручну вогнепальну зброю і боєприпаси до неї
  3. §6. Основи методики проведения судово-балістичної експертизи
  4. § 4. Злочини проти порядку користування військовим майном і його зберігання
  5. § 3. Криміналістична характеристика організованих злочинних утворень і основних напрямків їхньої діяльності
  6. Спеціальний порядок набуття права власності громадянами на окремі види майна
  7. Аналіз складу злочину контрабанди. Види контрабанди.
  8. Судова балістика
  9. §4. Сліди вогнепальної зброї і механізм Їх утворення
  10. § 4. Криміналістична характеристика слідів вогнепальної зброї та механізм їх утворення
  11. Контрабанда (ст. 201).
  12. Радіоактивні ізотопи
  13. КРИМІНАЛІСТИЧНА ТЕРМІНОЛОГІЯ (короткий словник)
  14. Порушення правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення (ст. 414).
  15. Стаття 414. Порушення правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення
  16. Мародерство (ст. 432).
  17. Е.Ф. Борисов. Хрестоматия по экономической теории / Сост. Е.Ф. Борисов. - М.: Юристъ, 2000. - 536 с., 2000