§6. Основи методики проведения судово-балістичної експертизи
Судово-балістична експертиза в класі криміналістичних експертиз є однією з найпоширеніших для розв'язання ідентифікаційних і неідентифікаційних завдань, які виникають при розслідуванні злочинів з використанням вогнепальної зброї.
Об'єктами судово-балістичної експертизи є: вогнепальна зброя (бойова короткоствольна, спортивна, мисливська, кустарна, саморобна); боєприпаси (патрони, вибухові речовини, кулі, гільзи, дріб, картеч, спеціальні кулі, пижі, прокладки); предмети зі слідами пострілу (пробоїни, вм'ятини, кіпоть, порошинки).
Ідентифікаційне дослідження проводиться з метою визначення групової належності об'єктів, а також установлення індивідуальної тотожності. Ідентифікація зброї виконується за слідами-
відображеннями, які утворюються на боєприпасах при пострілі — на патронах, гільзах, а також по частинах цілого, розрізненого в момент учинення злочину, наприклад, загублений магазин, заряджений патрон, дерев'яна щочка від револьвера, шомпол.
Більшість слідів на гільзах, снарядах і пошкоджених предметах утворюються внаслідок механічної взаємодії з наведеними вище його частинами, тому вони являють собою об'ємні сліди тиску, ковзання, тертя, обертання-ковзання. Таким чином, сліди бойка, переднього зрізу затвора, відбивача, кульові вм'ятини, пробоїни є слідами тиску, які утворені при прямолінійному русі, їх форма і розміри конформні слідоутворюючому об'єкту, що викорис
товується при ідентифікації. Особливість деяких слідів зброї пояснюється їхньою складністю, поєднанням в одному сліді декількох простих форм, наприклад, тиску і ковзання. Так, слід бойка на гільзі, відстріляної з пістолета ТТ, має форму круглої вм'ятини зі зривом "язичком", спрямованим вверх, і який являє собою слід ковзання. У зв'язку з цим слід бойка має загальну краплеподібну форму, що нагадує "кому". Такий слід утворюється внаслідок двох форм руху: спочатку бойок рухається прямолінійно — утворюється слід тиску, потім він починає рухатись прямолінійно-поступально і утворюється слід ковзання.
Слід зачіпа викидача, вікна ствольної коробки є комбінованими слідами: спочатку слід об'ємний, а наприкінці — ковзання.В основі механізму утворення слідів вогнепальної зброї лежать одні й ті ж форми механічного руху, які розглядалися вище і характерні для утворення слідів злочину взагалі. Проте методика їх експертного дослідження відрізняється лише деякими нюансами, насамперед, прийомами одержання мікроскопічне малих зразків для порівняльного дослідження і оцінкою результатів порівняння. В методиці судово-балістичної експертизи використовуються ті ж самі стадії дослідження: роздільна, порівняльна, оціночна і формулювання висновків.
Тут застосовуються ті ж самі прийоми порівняння: зіставлення, накладення, сполучення, така ж використовується техніка (МБС, МПК-1, МП-51, ПОН). Відмінність полягає в рівнях дослідження — макроскопічному і мікроскопічному, причому об'єкти досліджуються і порівнюються як безпосередньо, так і
опосередковано. У першому випадку виготовляють об'ємну копію, наприклад, бойка, і порівнюють її безпосередньо з бойком зброї, або ж поміщають їх в поле порівнюючого мікроскопа. Але частіш за все порівнянню підлягають сліди зброї на гільзі (снаряді), виявлених на місці події зі слідами на гільзах (снарядах), одержаних експериментальне з ототожнюваної зброї. При цьому можливі всі прийоми порівняння і технічні засоби. Таким чином, методика ідентифікаційного дослідження слідів вогнепальної зброї на гільзах багато в чому схожа з трасологічною методикою дослідження слідів- відображень взагалі.
Коло завдань неідентифікаційного дослідження широке, воно стосується питань, пов'язаних з установленням не тотожності об'єктів, а лише зі встановленням системи, моделі зброї, визнання її вогнепальною, встановленням придатності зброї для стрільби і її бойових якостей (убивчої сили, дальності уражання); з'ясування, з якого боку пробитий отвір кулею, з якої системи зброї відстріляна гільза (куля), знайдена на місці події; для якої зброї призначені боєприпаси, виявлені і вилучені у підозрюваного; яким чином виготовлена зброя, боєприпаси — заводським, кустарним чи саморобним способом і з допомогою яких інструментів; чи не використовувались предмети, пристрої для спорядження боєприпасів; де був той, хто стріляв.
Як ідентифікаційні, так і неідентифікаційні дослідження проводяться в рамках судово- балістичної експертизи, тому розгляд їх проводиться одночасно.Ототожнення зброї за слідами на кулях і гільзах. На балістичну експертизу слідчий подає: зброю, патрони з осічками, кулі, дріб, пижі, прокладки, боєприпаси (патрони для нарізної і мисливської зброї) для одержання експериментальних порівняльних зразків. Не можна слідчому самому одержувати порівняльні зразки і надсилати їх на експертизу замість боєприпасів. Останні повинні бути аналогічні дослідним гільзам, кулям.
Експериментальний відстріл досліджуваної зброї проводить експерт в спеціальних умовах, застосовуючи кулеуловлювачі, які дозволяють одержувати порівняльні зразки.
Порівняльне дослідження дослідної і експериментальної гільз проводиться за всіма слідами зброї, відображеними на гільзах, передусім бойка, переднього зрізу затвора (щитка колодки), які є на всякій гільзі, відстріляній з будь-якої зброї. Використання для ідентифікації інших слідів залежить від виду зброї і чіткості слідів. Для автоматичної зброї обов'язково треба порівнювати сліди відбивача, зачепа викидача, а для 9,0 мм і 7,62 мм гільз проміжного патрона необхідно знайти сліди вікна кожуха затвора (ствольної коробки). При достатній чіткості сліда ідентифікацію можна провести і за одним з них. Наприклад, сліди вікна ствольної коробки дуже інформативні і достатні для ототожнення за одним слідом.
Методика ототожнення зброї за кулями більш складна, оскільки слід на кулі плоскісний, утворений при ковзанні по достатньо довгій поверхні каналу ствола і являє собою складну систему відображень багатьох його профілів. Безпосереднє порівняння слідоутворюючого об'єкта зі слідом на кулях не проводиться, тому що реально здійснити його не можливо. Для порівняльного дослідження одержують експериментальні кулі шляхом відстрілу ототожнюваної зброї. Порівняння здійснюється опосередковано — сліда зі слідом. Дослідну і експериментальну кулі поміщають у спеціальний кулетримач і розташовують на предметних столиках МПК-1, обертаючи кулі в полі мікроскопа, порівнюють ширину полів і нарізів, заміряють їх розміри, кут нахилу нарізів, вибирають відповідне збільшення; боріздки і валики розташовують у полі мікроскопа так, щоб кінець одних був початком інших.
Одначе застосування цього прийому не дозволяє в полі мікроскопа одночасно порівнювати всі сліди на кулях. Тоді порівнюють їхні копії, які одержують шляхом прокатки куль по м'яких матеріалах (фользі, легкоплавкому металі, свинцю, воску та ін.). Одержані плоскі копії слідів фотографують і порівнюють фотознімки. Інколи вдаються до механічної розгортки; кулю розрізають по вертикальній осі, оболонку розправляють, а потім фотографують і порівнюють знімки. Особливу складність при порівнянні слідів каналу ствола на кулях являє оцінка одержаних збіжностей. Відомо, що траси за шириною можуть збігатись, але бути різними за висотою. Для цього проводять профілографічне дослідження і порівнюють про- філограми.Ідентифікація гладкоствольної зброї за слідами на снарядах (дробу, картечинах, спеціальних кулях). Саморобна вогнепальна зброя, яку застосовують злочинці, майже вся гладкоствольна. Тому ототожнення гладкоствольної зброї за слідами на дробу набуває особливого значення для слідства. Методика ототожнення довгий час залишалась не розробленою. Вона не відома і в зарубіжній літературі. У 1958-1960 pp. така методика була розроблена Ф. В. Гущиним, співробітником Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса і впроваджена в практику.
Розроблені пристрої для одержання експериментальних слідів на дробу були захищені авторськими свідоцтвами. Методика дослідження надто складна і трудомістка, вона описується у спеціальній літературі для судових експертів. Якщо дуже стисло, то суть її полягає в одержанні зразків каналу ствола зброї на експериментальному снаряді, який порівнюється із слідами на дробу, вилученому із трупа. Для порівняння використовуються порівняльні мікроскопи і профілограми.
Ототожнення цілого за частинами зброї, боєприпасів. На місці події нерідко залишаються сліди-предмети, які утворилися внаслідок ділення цілого на частини, тому ототожнення цілого за частинами є важливим фактором при розслідуванні злочинів. У зв'язку з цим постають такі запитання: чи складали куля і гільза до розділення один патрон; чи дана зброя зберігалась в кобурі, виявленій і вилученій у підозрюваного; чи складали одне ціле дерев'яна щочка і револьвер, вилучений у звинуваченого.
Оскільки сліди розчленування різні за механізмом утворення (механічне, хімічне, біологічне), остільки і методики, що використовуються, визначаються залежно від слідів. Наприклад, щоб установити факт зберігання зброї в даній кобурі, використовують трасологічні методики, а для встановлення слідів металізації і змазки на кобурі — фізико-хімічні.Неідентифікаційні судово-балістичні дослідження дозволяють визначити: 1) стан вогнепальної зброї і боєприпасів; 2) обставини, за яких виконувалися певні дії; 3) можливість виконання певних дій; 4) механізм виникнення пошкоджень і мікрочастинок- накладень. Розглянемо їх докладніше.
1. Судово-балістичне дослідження зброї для визначення його
стану дозволяє встановити: чи є даний предмет вогнепальною зброєю, чи придатний він для стрільби і які його балістичні характеристики (убивча сила, дальність польоту кулі та ін.); яка
давність пострілу із даної зброї; чи є даний предмет снарядом, якого зразка, для якої зброї.
Зараз абсолютна давність пострілу не встановлюється, хоча розв'язується питання: чи проводилась стрільба із зброї після його останньої чистки; яка вибухова речовина використовувалась при стрільбі із зброї, вилученої у підозрюваного. Для розв'язання цих питань зброю треба належним чином упакувати, а саме: ствол
заткнути ватою; якщо передбачається тривале зберігання, то ствол зброї треба протерти декілька раз марлевими тампонами, які поміщають в конверти, а потім в поліетиленові пакети.
2. Значну групу задач неідентифікаційного дослідження складає
встановлення обставин, за яких відбулись певні дії, наприклад, з якого боку зруйнована перешкода (розбите скло, зроблена
пробоїна); з якої відстані стріляли, як була розташована зброя відносно потерпілого, яка черговість кульових пошкоджень, яка послідовність пострілів.
Так, дистанція пострілу (близького) визначається за особливостями відкладень продуктів пострілу (кіпті, змазки, порошинок, металізації); напрямок польоту кулі встановлюють на місці події шляхом візування з участю спеціаліста, а також за допомогою експертизи, якщо зібрані необхідні вихідні дані.
Для візування потрібні дві відмітки (пробоїни) кулі. Ці сліди з'єднують ниткою (шпагатом), напрямок якого вкаже траєкторію польоту кулі; уявно продовжуючи її, можна визначити місце, з якого стріляли. Якщо кульові пробоїни точно зафіксувати відносно площини землі і об'єкта, в якому вони знаходяться, то з допомогою експертизи можна розв'язати це завдання.
Відносне положення потерпілого і зброї визначається комплексним дослідженням, як правило, судовим медиком і криміналістом-балістом. Для цього треба пред'явити всі матеріали справи
3. Трапляється, коли звинувачений посилається на несправність зброї і висуває версію про те, що постріл стався без натиску на спусковий крючок внаслідок, наприклад, падіння, трясіння зброї та ін. Так, інспектор ДАІ затримав злочинця, який розшукувався, і конвоював його, тримаючи оголений пістолет ТТ. Наближаючись до КПП. він випадково штовхнув затриманого в спину дулом пістолета і стався постріл — затриманий був убитий.
У процесі виконання судово-балістичної експертизи було встановлено, що пістолет ТТ був несправний (спрацювало шептало). Якщо зброя заряджена, то достатньо пістолетом з незначною силою ударити дулом по перешкоді, як станеться постріл, тому що курок зійде з бойового зводу.
Таку зброю необхідно вилучати з особливою обережністю, не можна змінювати положення частин зброї, можна лише розрядити її (витягти магазин і патрон із патронника), зазначивши всі виконані дії в протоколі.
При перевірці версій про самогубство з вогнепальної зброї необхідно встановити, чи міг потерпілий власноручно завдати ушкодження, яке при цьому повинне бути положення зброї? Відповідати на це належить комплексній експертизі, для якої необхідні матеріали справи і точне розташування раневого каналу на тілі потерпілого.
4. Установлення механізму виникнення вогнепальних ушкоджень має принципове значення для практики розслідування злочинів. Чи є ушкодження кульовим? Яка причина деформації снаряда і які перешкоди він подолав? Відповіді на ці запитання дозволять будувати розшукові версії і можуть змінити напрямок слідства. На твердих предметах (листовий метал, сухе дерево) розмір наскрізного отвору, як правило, відповідає діаметру кулі, а на дні "сліпої" пробоїни відображається мікрорельєф передньої частини кулі. Складніше справитися з цими завданнями, коли перешкода повністю зруйнована. Тут можливі два варіанти: 1) у перешкоді є кульовий отвір і вона ціла (кульовий отвір у віконному склі); 2) перешкода повністю зруйнована (скло розбите і осколки його розкидані всередині приміщення).
1). Кульова пробоїна — це результат механічної дії твердого тіла, яке рухалось з великою швидкістю, попереду якого виникає ударна 304
газова (повітряна) хвиля. Куля утворює отвір і передає енергію перешкоді, яка разом з ударною хвилею прогинає перешкоду, котра навколо пробоїни розтріскується, внаслідок чого утворюються радіальні тріщини невеликої довжини і дуже вигнуті "зламані" (мал. 67, о). Це
перша ознака кульової пробоїни.
Проте скло можна пробити сталевим шариком, випущеним із дитячої гумової рогатки, або ж кинути його рукою. У склі буде отвір, схожий на кульовий, але радіальні тріщини будуть довгими і прямими (мал. 67, б).
2). У другому випадку скло повністю зруйноване дробовим снарядом, каменем або видавлене рукою. Злочинці нерідко руйнують скло рукою зсередини приміщення, збирають осколки і вкидають їх назад для того, щоб інсценувати проникнення до приміщення. Для викриття інсценування і встановлення факту — з якого боку зруйноване скло і яким предметом необхідно серед осколків вибрати декілька з радіальними тріщинами і дослідити їх поверхню. Згідно з правилом Матвеева, на радіальних і
концентричних тріщинах осколків виникають характерні
віялоподібні сліди "звиви", які своєю ширшою частиною на радіальних тріщинах (мал. 68, 1; 2) звернуті в бік руху кулі, а на концентричних (кругових) з радіальними — навпаки (мал. 68, 3). Оглядаючи осколки при боковому чи відблисковому освітленні, неважко визначити, з якого боку було зруйноване скло (мал. 68, 4; 5; 6). При цьому, який бік внутрішній, а який зовнішній,
встановлюється за додатковими ознаками, наприклад, наявністю слідів замазки, забрудненню скла, окисленню його та ін.
Експериментально (М. В. Салтевський, 1951 p.) було встановлено,
що кинути камінь рукою (мускульною силою), снаряд — металевий шарик з гумової рогатки можна зі швидкістю не більше як 50 м/сек. При цьому радіальні тріщини на склі будуть довгі і прямі, а віялоподібні "звиви" на них пологі (мають невеликий кут з поверхнею). Це характерна ознака для руйнування скла не кулею, швидкість якої значно перевищує 50 м/сек. Для кулі "звиви" на радіальних тріщинах круті (мал. 67, а).
Снаряд, руйнуючи перешкоду, деформується сам. Все залежить від співвідношення твердості снаряду і перешкоди. Куля, вдаряючись об
сталеву або іншу міцну перешкоду, розплющується при прямолінійному русі і набуває іншої форми при зіткненні з перешкодою. На кулях, які пробили перешкоду, залишаються її мікросліди, частки скла, фарби, штукатурки, впресовані в оболонку. Мікроскопічні дослідження дозволяють визначити вид і приблизний склад часток. Характер руйнувань свідчить не лише про перепону, але й про зброю. Так, розрив кулі при основі, свідчить, що вона відстріляна з обріза, дульний зріз якого має нерівності, і прорив газів розриває оболонку кулі при основі. Якщо куля не відповідає калібру зброї, то при польоті вона "перевертається" і розриви при цьому бувають у верхній частині, внаслідок влучення її в ціль "боком" — циліндричною частиною. Найбільш сильно деформуються
безоболончаті свинцеві кулі і дріб, на дробинах нерідко виникають сліди ковзання, схожі на сліди каналу ствола, останнє необхідно мати на увазі при направленні дробу на експертизу.