§1. Анатомічна будова шкірного покриву голови людини і криміналістичне значення його слідів

Голова людини майже наполовину вкрита волосяним покривом, лише її передня частина та бокові поверхні можуть залишати сліди. Торкаючись цими ділянками голови різних предметів або навпаки — людина залишає потожирові сліди шкірного покриву — лоба, щік, кінчика носа, підборіддя, вушних раковин.

У п'ятдесяті роки японські вчені звернули увагу на особливості будови рельєфу шкіри губ та розробили методику криміналістичного дослідження їх слідів з метою ідентифікації людини. Пізніше французькі вчені дослідили будову вушних раковин і дійшли висновку, що вушні раковини можуть залишати сліди, за якими можливе ототожнювання злочинців. У колишньому СРСР роботи в сфері дослідження рельєфу шкірного покриву голови і можливості використання його слідів для ототожнювання були виконані у 70-ті роки С. І. Ненашевим^[42]. Він експериментально підтвердив дані іноземних учених і довів, що не тільки шкіра губ та вушних раковин має особливу анатомічну будову, а й шкіра інших частин обличчя також має свої особливості, використання яких можливе для ідентифікації.

На відкритих поверхнях обличчя шкіра так само складається з дерми, покритої епідермісом, дерма має сосочки, але вони розміщені хаотично і не створюють папілярних валиків, як на долонях та підошвах ніг. Разом з тим будова дерми створює специфічний рельєф, який відрізняється, наприклад, щік від шкіри лоба, підборіддя від кінчика носа, що створює умови для диференціювання слідів шкірного покриву голови від слідів, залишених іншими ділянками шкіри людини, наприклад, тильним боком долоні.

Шкіра на відкритих ділянках голови має "зірчасту" будову, на долонях рук і підошвах ніг існують папілярні лінії, а на інших частинах тіла людини рельєф нагадує "сітку" (мал. 39).

Ознаки будови рельєфу шкіри голови умовно ділять на загальні та часткові. Загальні ознаки характеризують окремі ділянки відкритої частини голови у плані анатомії — форма, розмір та розташуван-

Мал. 39

ня, а також абсолютні величини: довжина, ширина, висота, протяжність ознаки. Так, загальними ознаками для вушної раковини будуть: її форма, ширина, висота, форма деталей — завитка, козелка, протикозелка, мочки, а також їх положення.

Часткові ознаки — це форма, розмір і розташування деталей мікрорельєфа шкіри — пор, волосяних фолікул, дольок, лобних зморшок і т. ін. Саме мікроскопічна будова шкіри окремих ділянок обличчя дозволяє диференціювати ці сліди на місці події серед інших слідів шкірного покриву.

Пропонуємо розглянути особливості будови шкірного покриву обличчя (мал. 39).

Лоб. Для рельєфу шкіри лоба характерна витягнута будова пор, фолікул, дольок. Саме овально-витягнута будова рельєфу характеризує сліди лоба. Боріздки, зморшки майже завжди розташовані паралельно та горизонтально і переважно спрямовані до центру лоба, крім міжбрівних зморшок, які розміщуються вертикально.

Щоки. Для рельєфу шкіри щік характерна "зірчаста" будова фолікул і пор. Вони не мають горизонтальної витягнутості, форма пор і фолікул у більшості випадків кругла, загальна форма "зірчаста", овальна з нерівними краями. Зморшки і бороздки в основному розташовані під нахилом або вертикально до вушної раковини або до підборіддя.

Підборіддя. На підборідді пори і фолікули здебільшого круглі або "зірчасті", нерідко розташовані на фоні надзвичайно малих вертикальних боріздок.

Ніс. На кінчику носа пори і фолікули крупніші, ніж на підборідді або щоках. Форма кругла, овальна.

Губи (червона кайма). Рельєф шкіри являє собою дрібні вертикальні або нахилені валики й боріздки, що створює характерний малюнок.