Частина Третя: ICTOPІЯ ТЕКСТУ ШИРОКОЇ ПРАВДИ

I.

Скорочений кодекс Руської Правди, як я старався показати в попередній частині, привів мене до тексту другої громади списків, до ШирокоїПравди. Отже до студіювання цій громади я і переходжу.

H. Калачов у своїм групуванню списків Правди виявив добрий підхід клясифікувати цю громаду списків на підставі різних правничих збірників, де находилася Правда.¹³ Але вчений на самім початку свой клясифікацй' схибив, виділивши деякі з тих збірників в окремі т.зв. „фамілії⁴¹ списків (третю - „літописну⁴¹ і четверту - „різних збірників законів¹¹.) Таким чином я користуюсь тільки його щасливим початком клясифікації і всі списки Широкої Правди розкладаю у таких групах: 1. Списки юридичнихзбірників: 72, 73, 75, 76, 78, „Царського V¹¹, Болтіна. 2. Списки Мірила Правдивого: 3, 4, 5, 6, 7. 3. Списки з літописів чи Софійського Временника: 79, 80, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 88, Калачова ч. 39 ЦС-39). 4. СпискиКормчоїКниги: 8, 10, 13, 14, 15, 17, 21, 25/66, 27, 30, 31, 32, 36, 38, 39, 41, 42, 43,45,48, 53, 54, 55, 58, 60, 61, 64, Калачова чч. 21, 26, 30, 33, 39, Архангельський, і „Варіянти Калачова під чч. 46-50“.

Легко спостерегти що 4-та група (Кормчої Книги) посідає найбільшу кількість списків. Крім того, як доказувалося в попередній частині, автор Скороченого кодексу Правди в основу свой кодифікації поклав список дуже близький до 58-го, що входить у склад якраз цій 4ч)ї групи. Огже, я і починаю свій дослід тексту Широкої Правди із списків Кормчої Книги.^л Йду прямою дорогою, куди привів мене текст Скороченої Правди.

Ця група, у свою чергу, роопадасться на шість підгруп списків, а власне:

(а) Синодального списка p. 1282 (ч. 8);

(б) списків чч. 10, 13, 14, 15, 17, 21, 27;

(в) списка ч. 25/66;

(г) списків чч. 30, 31, 32;

00 списка ч. 64;

(є) списків чч. 36, 38, 39, 41, 42, 43, 45, 48, 53, 54, 55, 58, 60, 61,

Архангельський (Apx.), K-21, K-26, K-30, K-33.

Bd підгрупи відрізняються між собою зверхнім порядком складні і місцем уміщення в Кормчій Книзі, а також варіянтами. Щодо перших прикмет, то список 8 поміщено в Кормчій Книзі після уступу 8-го про жидівські слова, що зустрічаються в церковних книгах, і перед уступом 10-им, де знаходиться устав кн. Володимира про церковні суди.¹⁴ Списки підгрупи Б містяться в Кормчій Книзі після статті Доротея єпископа Тирського „о 70 ученикь¹¹ і перед статтею „Никифора, патріярха Царяграда, лЪтописець вскоръ¹¹;¹⁵ або перед статтею „Епифанія сказаніє о пророцЬхь¹¹, а сама Руська Правда закінчується словами: „До здЬ слово о Правды Руской.⁴⁴⁸⁶ Список 25/66 підгрупи B має такі зверхні властивості: (1) порядок частин Руської Правди змінений - спочатку викладається друга частина під заголовком Оуставъ великаго князя Владимера, що слідує після уставу св. Володимира ,ю церковныхь судахь и о десятинахь“, і перед статтею „СвидЬтельствование в діяконство и іерейство⁴⁴; а перша частина Руської Правди вміщена дещо дальше в Кормчій, і слідує безпосеред- но за словом Доротея єпископа Тирського „о 70 ученикь“, під заголовком Судь Ярославль Володимеровичь; за нею йде стаття „Никифора свят. Патріярха Царяграда лЪтописець вскорЬ⁴⁴. (2) Сама Правда таким протилежним розміщенням розбита на два розділи: одна її частина (друга) міститься під розділом 126 Кормчої Книги, а перша частина - під розділом 151.*⁷ (3) Перед цією останною частиною, себто перед властивим початком Правди після заголовка „Судь і т.д.“ міститься вступ про неправих судців”

Списки підгрупи Г вміщені до таких Кормчих Книг, що мають різний порядок статтей, але варіянтами самого тексту Правди вони цілком однакові і від усіх інших списків Широкої Правди - відмінні.

Такі самі особливості має і підгрупа Д. B свою чергу, більшість списків підгрупи Є об’єднуються тим що Руська Правда тут міститься після статті ,ю послушьствВ⁴⁴ і перед словом Сіраковим „на немилостивые цари и князи, иже неправдою судять⁴⁴.

Вистане побіжно переглянути численні варіянти цих списків, щоб пересвідчитись в тому, що кожда підгрупа різниться від другої і текстом. Наприклад:

(1) Варіянт 641-2.

Підгрупа A заголовка немає. Текст підгрупи Б має такий заголовок: A се аще кто борть разнаменаеть. Підгрупа В: O разломаніи борти. Текст підгрупи Г: Аже /кто/ борть знаменаеть. Підгрупа Д: O разнаменаніи борти. Текст підгрупи Є: O разнаменіи борти.

(2) Варіянт 314.

А: вирьвноую. Б*Ц,Є: вирноую. В: вировную. Г: вирноє.

(3) Варіянт 40-18.

А,Б: оже ли и додьржать свЬта. В: аще ли ж додьржать свЬта. Г: оже ли /и/ додьржать свЬта. Є: оже ли єго додьржать свЬта.

(4) Варіянт 49 38.

А: бологодЬлъ. Б,В: благодЬялъ. Г: бологодЬть. Д: благодилья. Є: бологодЬлити.

Таких варіянтів можна би було навести далеко більше (аж до 500), і вони констатують систематичне їх групування на підставі цих шести підгруп. He те важне, що ці різниці бувають і незначні (напр. варіянт 40*18) а значиме є це, що вони повторені впродовж цілого тексту Правди. Крім того, можна ще сконстатувати, що підгрупа Є, до якої входить аж 19 списків, у богатьох варіянтах розпадається на окремі дрібніші угруповання. Наприклад варіянт 47*1-2 показує що сп. 8 (гр. А) має такий заголовок: A оже кто скота вьзищеть. Деякі списки (53, 54, 55, 58, 60, 61) підгрупи Є: Овзьісканіискота; a інші списки (36, 38, 39, 41, 42, 43, 45, 48, K-21, K-26, K-30, Apx.) тої самої підгрупи Є: O вьзісканіи товара.

Така диференціяція в тексті показує, що чим більше таких різниць, тим легше визначити етапи текстуального розвитку Правди і тим буває ясніша історична перспектива від остаточного моменту коли текст Правди вже спинився у своєму розвиткові, аж до того первісного моменту, коли текст пам’ятки щойно зародився. Маючи це на увазі, я попробую навести приклади, що допоможуть вияснити цю перспективу історичного розвитку тексту Широкої Правди.

(1) Варіянт 38 45.

невЬдаю: 10, 13, 14, 15, 17, 21, 27, K-39, Болтіна, 73, 76, 78, 80, 82, 83, 84, 88.

(2) Варіянт 471-2.

A соже кто скота възищеть: 8, 3, 5, 6. (У 3, 5, 6 нема „А“). коунъ възьоцеть: 73, 75, 76. A/ce/ шжектокун/ъ/ взьпцеть: 10, 13, 14,15, 17, 21, 27. O взыскание скота: 4, 53, 54, 55, 58, 60, 61, 64. O вьзісканіи товара: 36, 38, 39, 41, 42, 43, 45, K-21, K-30,Apx., K-26, 48. Окунах/ь/: 72. O запрЪньи кунь: K-39, 78,79, 80, 82, 83, 84, 86, 88, Болтіна фол.).

(3) Варіянт 49*38.

занеже ему бологодЪялъ и хранилъ: 73, 75, 76, 78. благодЬялъ: 13, 14, 15, 17, 21, 27, 25/66, 80, 87, K-39. богодЪялъ: 82, 84. занеже ему бологодЪлъ и хоронилъ товаръ его: 8. занеже ему в1ъ! бологодЪлъ (30, 31, 32: бологодЪть) и хоронилъ товаръ /его, того/: 3, 4, 5, 6, 30,31,32. благодЪть (въ немає) ... товара его: 53, 54, 58, 60, 61, K-21. бологодЪлити (39: бологодЪлить) ... товара его: 36, 38, 42, 48, K-26, Apx. бологодЪлилъ: 41, 43. благодЪлья: 64.

(4) Варіянт 50*10.

или наставь на медь: 8. или наставь медь: 31, 32, 36, 41, 42, 53, 54, 58, 64, 25/66, 73, 75, 76, K-26, „Царського V“. или наставь в/ь/ медь: 3, 4, 5, 6, 10, 13, 14, 15, 17, 21, 27, 78, 84. или дасгавь ЦС-30*. каставъ) медь: 36, 45, K-21, K-30. или медь вь наставь: 30, Бол. B списку 72 цей вислів пропущений.

(5) Варіянт 51*22.

то дадять емоу коуны въ треть: 3, 4, 5, 6, 7, 8, 72, 73, 75, 76, 78, „Цар. V“. то дадяться /ему/ куны в/ь/ треть: 30, 31, 32, 36, 38, 39, 41, 42, 43, 45, 48, 53, 54, 55, 58, 60, 61, 64, K-21,K-26,Apx.

(6) Варіянт 53*1-3.

A се оустави Володимиръ: 8. Оуставъ ВолодимЬрь Всеволодича: 3, 4, 5, 6, 73, 75, 76, 78. Оустав/ь/ Володим/е^і/ра князя: 72, 36, 38, 41, 42, 43,54, 55, 58, 60, 61, 64, K-26, K-30, Apx. A се устави (10, 15, 17, 21: оуставилъ) Володимеръ князь: 10, 13, 14, 15, 17, 21, 30, 31, 32. Оуставь вєликаго князя Владимера: 25/66. A се оуставил/ь/ велики князь Владимер/ъ/ Всеволодичь Манамахъ: 80, 83, 87, 88, K-39, Бол.

(7) Варіянт 67-6.

а выиметь знаменье: 8, 72, 73, 76. выметь: 80, 82, 83, 84, 87, 88, K-39. вън/ь/меть: 3, 10, 27, 53, 54, 55, 58, 61. вънеметь: 56. вымуть: 75. вон/ь/меть: 5, 15, 21, 7, 14, 60, 64. в/о/эметь: 6, 17. авнемь: 4. в/ь/неи: 36,

38, 42, 48, K-26. вь немьесгь: K-21, 25/66. вонь: 30, 31, 32.

(8) Варіянт 90^l-2.

O задници: 8, 36, 38, 41, 42, 43, 45, 48, 53, 54, 55, 60, 61, 64, 25/66, K-26, K-30, Apx. O задницУхь/: K-21, 58. B списках 73, 75, 76 цього заголовку немає. /А,0/же /о/умреть смердъ: 3, 5, 6, 7, 10, 13, 14, 15, 17, 21, 27, 30, 31. O оумертвии смерда: 4. Q смердахъ: 72. Осмердьи задн/и, і/ц/t, i/: 78, 80. O смердии състаткЪ: 82, 83, 84, 87, K-39. O смердии /оЛггаткЪ: 88. O сстаткЪ смердии такоже и о боярскихъ сстаткЪхъ и о людских: Бол.

(9) Варіянт 9M-2.

O задници боярьстіи и людстии: 73, 75, 76, 78. O задниц/и, fc/ боярьс- тьи и о дружиннЪ ¢3, 4, 5: и о дружьнЪи; 6: и о ружнеи; 7: и о дружинЪ) 3, 4, 5, 6, 7, 8. B списках 30, 31, 32 заголовка немає. O задн/и,і/цьбояр/ь/ст^и: 21, 36, 38, 39, 41, 42, 43, 45, 48, 53, 54, 55, 58, 60, 61, 25/66, K-21, K-26, K-30, Apx.

(10) Варіянт 93*10.

Аже жена сядеть по моуже то oy своих дЬтеі взят часть а что на ню моужь вьзложить: 8. Аже жена сядеть по мужи то на ню часть дати а что на ню мужь вьзложить: 3, 4, 5, 6, 30,31, 32. Аже ли жена сядет/ь/ по моужи то дати на ню часть а что на ню моужь вьзложить: 36, 38, 39, 41, 42, 43, 45, 48, 53, 54, 55, 58, 60, 61, 64, 25/66, K-21, K-26, K-30,K-33,Apx. ...тодат!и,і!ю!21: eu/чдетьачтонаню...: 10, 13, 14, 15, 17, 21,27. Аще жена сядеть по моужЪ то дати си чясть о oy своихь дЬтеи взяти часть а что на ню моужь възложилъ: 80, 87, K-39. Аже жена сядеть по моужи то дати на ню часть а oy своихъ дьтеи взяти часть а что на ню моужъ възложилъ, тому же есть госпожа: 82, 83, 84, 88. Аще жена сядеть по моужи, то дати на ню / 75: еи/ чясть аще на ню что мужь възложилъ тому же ссть госпожа: 73, 75, 76, 78, „Цар.

(11) Варіянт 94 22.

матери своси: 3, 4, 5, 6, 30, 31, 32, 73, 75, 76, 78, 80, 82,83, 84, 87, 88, K-

39, Бол. своеа: 54, 58, K-21, 25/66. матересвдел: 10, 15, 17, 21, 36, 38, 39, 42, 43, 45, 60, 61, K-33, K-26, Apx. B більшості списків: матер/и, e/ своє/и, я/ иьзмуть; тільки в списках 36, 38, 39, 41, 42, 43, 45, 48, 53, 54, 55, 60, 61, 64, 25/66, K-21, K-26, K-30, K-33, Apx.: матере свое /а^я/ и то възмуть.

(12) Варіянт 107*7-52.

73, 75, 76, 78, 79, 80, 82, 83, 84, 86, 87, 88, K-39, Бол.: оть виры 9 коунъ а метьнику, (75, 76: метьнику, 78: метелнику, 79, 80, 82, 83, 84, 86, 87, 88, Бол.: м/е, ь/тал/ь/нику) 9 вЪкошь, а /от/ бортьнюе земли 30 коунъ, а метнику 12 /вЬкши, выкошь/ а оть рольинои (80, 83, 87, 88, K-39: ролеінои) земли! такожде, такоже! а освободивше челядинъ (80, 87, K- 39: челядина) 9 коунъ, а митнику (75, 76: метнику, 78: метелнику, 80, 82, 83, 84, 87, 88, K-39: мьтальнику) 9 вЬкошь а отъ иныхъ оть всьхъ тяжь,

KOMoy помогоуть, по 4 коуны, а/метнику, метельнику, митальнику / б вЪкошь. Ta сама стаття у списках 3, 4, 5, 6, 7: а се оуршци судебнии шгь виры 9 кунъ, а метелнику 9 вЪкошь, а оугь бортноЪ земли 30 кунъ а о иньхъ(8: аоньхъ.36, 38, 41, 42, 43, 45, 48, 53, 54, 55, 58, 64, 25/66, K-21, K-26, K-30, K-33, Apx., 13: а оть иньхъ, 10, 27, Вар. Кал.: а о инькь, 15, 17, 21: а и шньпсь, 14: пропущено) о всьхъ тяжь, кшму помсогуть, по 4 куны, а метелнику б иЬкошь. Речення підкреслені в сп. 73 ... Бол. пропущені в списках 3, 4, 5, 6, 7. Немає цих самих речень i в списках 8, 10, 13, 14, 15, 17, 21, 27, 36, 38, 39, 41, 42, 43, 45, 48, 53, 54, 55, 58, 60, 61, 64, 25/66, K-21, K-26, K-30, K-33, Apx.. B списках 30, 31, 32, стаття ч. 107 пропущена цілком, а в списку 72 майже повністю.

(13) Варіянт 108T2.

Список 80: аще братиа растяжоутся пред княземь о задници, то* который дЪтьскыи* идеть ихъ дЪлити* тому взяти гривна коунъ.

•: 3, 4, 5, 6, 21, 30, 76, - немає „то“. •»: 73 - который дЪлець дЬлить, 75, 76 - который дЪлець f75: дЬлечь) дЪлъ дЪлить. б: 3, 6, Бол.: дЪт/ь/скии. 4, 5, 30, 43, 80, 87, К-39: дЪтьскь^и/. 31: дЪтьцки/и/. 8: дЪчькыи. 38, 48, 53, 54: дЬчьскы. 42, 58: дЬчьски. 36, 39, 41, 55, 60, 61, K-21, K-26, Apx.: дЪчьскыи. 64, 25/66, K-30: д'Ьч/ь/скии. 13: дЬчьскъи. 13, 17, 21, 27: дЪчЛ»/скъ. 15: дЪческыи. 83, 88: дЬтескыи.72: дитиискьш. 78: дЪцски.

(14) Варіянт 55 67.

Список 72: паки будуть княжи куны то княжи куны первое* взяти а пр5; 55-43^6; 57-7-9; 57-26; 611-18 і багатьох інших. До тексту цієї самої громади Мірила Правдивого приводять і численні варіянти тексту підгрупи Г: 955; 312; 31-32; 55 32 і багатьох інших. Отже виходить що текст Мірила Правдивого ліг в основу текстів двох підгруп ф і Г) списків Кормчої Книги. Варіянти 27-9-16; 38*45; 4019-20; 49-38; 67-6; 107-7-52; 55-32 й інш. вказують що текст списків підгрупи Г є ніби молодший від тексту підгрупи Б. 3 другого боку, варіянт 38 45 свідчить що текст підгрупи Г заховав дуже старий вислів (видЪ який був мабуть і в оригіналі тексту цілої Широкої Правди: див сп. 8: вЪдЪ) про що буде мова далі.^м Отже треба припустити, що обидві ці підгрупи 0" і Б) вийшли із спільного тексту архетипу.⁹⁰ Коли ж взяти до уваги що текст списка 30 підгрупи Г є старший, про що свідчать варіянти 9-76-77; 29 49; 35*31-33; 381-2; 921-10; 58 3; 57-33-34; 58 35; 87-9- 10 й інш., то це доказує що текст сп. 30 вийшов із архетипу підгруп Г і Б. Від тексту сп. 30 міг повстати текст сп. 32, а потім текст сп. 31. Така їх правдоподібна хронологічна послідовність.

Щодо списків підгрупи Б, то текст сп. 21 є так невдало переписаний і з такими помилками, що він найменше вартісний із усіх списків його підгрупи. Ьшіі списки цієї підгрупи Б на основі варіянтів 38*31- 32; 66*27; 107*40 й інш. показують, що серед них текст списків 14, 15, 17 є найпізніший. Дещо старшим є текст сп. 13, а ще старшим виявляється текст списків 10 і 27. Ь цих останних двох списків, як свідчать варіянти 5*25; 612; 7-26; 22-26; 5810; 8918; 102*41; 104*7; 10511; 105 23; 108-12; 115*6, правильніший є текст списка 10. Можна було б сподіватися, що якраз цей текст являється оригіналом цілої підгрупи Б, але так не є. Заперечує цьому варіянт 61-1-10 (на підставі якого видно що в тексті сп. 10 пропущене цілу речення), і варіянт 65 6. Коли би текст сп. 10 був оригіналом підгрупи Б, то його недокладності повторилися б і в інших списках цієї підгрупи, де фактично цих дефектів не знайдено. Отже слід припустити що серед відомих списків підгрупи Б немає ані одного що був би справжним оригіналом для цілої підгрупи. Хоч цей оригінал залишається невідомий, його треба мати на увазі, як гіпотетичний дороговказ для відшукання властивого тексту Правди.

Текст списків підгрупи Б показує, що їх архетип був найближчим до тексту списків Мірила Правдивого. Пам’ятаючи це, я повернуся до ще однієї підгрупи Кормчих, свідомо мною залишеної на боці, а власне до підгрупи В, що репрезентується поки що лише одним списком (ч. 25/66). Ha початку третьої частини цієї праці я вказував що текст 25/ббюго списка є розбитий і окремі части його в

Кормчій Книзі переставлені: кінцева частина від статті 53 („Устав Володимера Всеволодичя“) поставлена тут на перше місце, а щойно після деяких інших матеріялів міститься властивий початок (перша частина) Правди. B такім розміщенні найцікавішими є ті уступи Кормчої серед яких знаходяться окремі частини Правди. Про це вже було сказано.

Незвичайне розміщення тексту Правди в цім спискові дає мені можливість зробити слідуючий висновок: текст списка 25/66 складається із двох окремих частин які не тільки відділені одна від одної, але й розміщені протилежним порядком у порівнянні із текстом інших списків Правди Кормчої Книги. Цікаво що якраз із таких двох виразно зазначених частин в лінії „Кормчих“ списків Правди складалися: (і) два списки підгрупи Б (10 і 17)⁹¹ в яких перша частина містилася під розділом 90-им Кормчої Книги, а друга - під розділом 91: перша частина тут також поміщена після слова Доротея „о 70 ученикь“ і перед „Никифора патріярха Царяграда лЪтописець вскорЪ“; (ii) три списки Мірила Правдивого (3, 5, 6), в яких текст Правди так само складається із двох розділів 28 і 29, і міститься після статті ,ю церковньссь людехь и судьхь и о десятинахь“ і перед статтею церковних правил ,ю власЪхъ“. Вже з цього зверхного опису легко зробити другий цікавий висновок а саме: перша частина Правди у сп. 31 списана з одної із Кормчих Книг типу сп. 15 або 17 підгрупи Б, а друга частина на перший погляд ніби списана з одного із списків Мірила Правдивого (типу сп. 3, 5, або 6).

Розглядаючи варіянти тексту першої частини Правди сп. 25/66, видно таку саму залежність сп. 25/66 від тексту вказаних списків підгрупи Б у варіянтах 1-13; 3-14; 6-15; 618; 9 33; 9-35; 9 55; 10-16; 17-10; 22-36; 27-24; 29-34; 31*2; 31-32; 34 9; 36 51; 37-61; 37 68; 38-1-2; 38 45; 38 49; 39-1-2; 41-25; 43'9; 49 38; 50*12 і інш.; а у варіянтах 3761Ц58; 38*1-2 легко добачити найближчу залежність в тій першій частині тексту Правди в списку 25/66 від тексту сп. 17ч>го.

Трохи інша картина помітна у варіянтах другої частини сп. 25/66- ого. Багато варіянтів збігається із текстом сп. 3, 4, 5, 6, 7; а ще більше варіянтів вказує на звязок тексту сп. 25/66 із підгрупою Є.

Придивляючись до схожостей тексту сп. 25/66 із текстом поодиноких списків Мірила Правдивого і текстом підгрупи Є, я помічаю таку картину: (і) Текст сп. 25/66 є найближчим до тексту сп. 4 у варіянтах 5310 і 67-6; (ii) із списком 6 його лучять варіянти 67-21; 104-7; 98-4; 114-29-32; (iii) із списками 4 і 6, варіянти 74-37 і 96-48; (iv) із списками 6 і K-21, варіянти 57-10 і 65*11; (v) із списком К-21 підгрупи Є, варіянти: 67 6; 1015; 10118; 102 7; 5825; 64-42; 761; 76 3; 791; 8114; 8319; 8619; 11111; 1141; 114*32; 11619; 116 21; (vi) із списками К-21 і 17, варіянт 58-10.

Отже картина стиків тексту сп. 25/66 є дуже різноманітна; але кидається у вічі несподіваний статистичний підрахунок, що текст сп. 25/66 найбільше збігається із текстом сп. К-21 підгрупи Є. Після такого висліду мушу звернутися до поодиноких варіянтів усіх тих списків які збігаються з текстом сп. 25/66, і розглянути їх індивідуально.

(1) Варіянт 67-6. Сдив. вище ст. 41 приклад 7).

сп. 8: а выиметъ знаменье; в тексті сп. 3 підкреслене слово читається въньметь; сп. 5: воньметь; сп. 6: возметь; сп. 4: вь немъ (вислів попсований); сп. К-21 i 25/66: вь немъ есть. B цім варіянті текст сп. 25/66 найближче єднається з текстом списків К-21 і 4.

(2) Варіянт 101*5.

сп. 8: а еже жена върчеться сЪдЪти по моужи; підкреслений вираз в тексті інших списків: 3 - ворчетьс; 4 - върчеться;¹¹ К-21 i 25/66 - порчєтся.В цім варіянті текст сп. 25/66 найближчий до тексту сп. К-21.

(3) Варіянт 5825.

сп. 8, 3, 4, 5, 6: емоугосподинъвелить,Сп. К-21 i 25/66: ...повелЬл/ь/.

(4) Варіянт 8M4.

У всіх списках: а господиноу гривна; але підгрупа Б має а господину затщину гривна (сп. 13: за т/и/шину, сп. 14: за /т/щину), i цю вийнят- кову ампліфікацію мають чужі цій підгрупі списки 25/66 і К-21 („затщину“).

(5) Варіянт 114-32.

Майже всі списки: и дати емоу вязебное 10 кунъ. Сп. К-21 і 25/66 (випадково сп. 41) замісць 10 кунъ мають 5 кунъ.

Наведені варіянти яскраво показують що текст сп. 25/66 в цій другій частині Правди найближче підходить до тексту сп. К-21 Кормчої Книги і лише краєм стикається із текстом сп. 4 Мірила Правдивого.

B розділі П цієї частини я прийшов до висновку, що список 58 і К-21 є найстаршими в підгрупі Є а архетип їх був оригіналом цілої підгрупи. Ha початку розділу Ш я прийшов до висновку, що архетип підгрупи Є разом із архетипом підгрупи Г вийшли із тексту типу списків Мірила Правдивого. Тепер із вищенаведених п’яти прикладів я переконуюсь що архетип підгрупи Є є також архетипом сп. 4. Ha мій погляд список 25/66 не був списаний ані з тексту сп. 4, ані з тексту сп. К-21 і ось чому.

Обидві частини Руської Правди списка 25/66 виступають яскраво як окремі і самостійні цілості, властиво як два окремі „устави“: (1) „великого князя Володимира“ і (2) „Судь Ярославль Володимиро- вичь“. Огже вони були списані тільки з такого тексту, в якому ці дві частини також виступали як два окремі розділи. Я вже доказав, що перша частина Правди списка 25/66 вийшла із тексту списка 17 підгрупи Б або з його архетипу; друга частина так само мусіла мати анальоґічний прототип; але якраз до ролі такого прототипа не підходить ані текст сп. 4, ані сп. К-21-ий, бо тексти цих списків об’єднують обидві частини Правди в єдиний розділ, чи то Кормчої Книги (сп. К-21) чи Мірила Правдивого (сп. 4).⁹² Отже тільки їх архетип, також зложений із двох розділів прислужився своєю другою частиною до повстання другої частини сп. 25/66.

Що причинилося до переставлення тексту обох частин Правди в сп. 25/66 Кормчої Книги? Ha мій погляд невиразний заголовок Уставь великаго князя Владимера другої частини Правди дав привід переписувачеві припустити що це був окремий „устав“ князя Володимира

Святославовича (Святого.) Цей переписувач відділив цю другу частину (статті 53-121) від тексту Правди і вмістив її після уставу св. Володимира »о церковних судах и о десятинах“, як самостійний „устав“, а „Судь Ярославль Володимеровичь“, себто Правду Руську сина Володимира Святого (статті 1-52) помістив нижче, як цілком відокремлений твір.

rv.

Bci підгрупи списків Руської Правди текст яких увійшов до Кормчої Книги (крім списка ч. 8 підгрупи А) привели мене до тексту Правди, що міститься в різних копіях збірника Мірило Правдиве. До цього збірника стародавних законів приводить мене ще й такий факт. Любимов, переводячи палеографічні досліди над текстом Троїцького списка Правди (ч. 3) в порівнянні з текстом списків, що ввійшли до Кормчої Книги, завважив, що шість списків Кормчої Книги, у своїй другій частині (мабуть словяно-руській?) мають такий заголовок: Сія книги мЪрило праведное,” Цей заголовок показує що збірник Мірило Правдиве увійшов як цілість до Кормчої Книги, а з ним очевидно і Руська Правда. Цей безперечний факт ще більше підтверджує мій висновок, що в основу тексту Руської Правди що ввійшов до Кормчої Книги потрапив текст із Мірила Правдивого.

Шкода що Любимов не назвав точніше тих списків Кормчої Книги в яких міститься вищенаведений заголовок. Згідно з моїми спостереженнями найближчий текст до тексту Правди з Мірила Правдивого це текст шести списків підгрупи Б: 10, 13, 14, 15, 17, 27. Можливо що якраз вони і є ті списки Кормчої Книги в яких знаходиться згаданий заголовок. Я радий, що висліди моїх текстольоґічних спостережень наявно збігаються із фактичними хоч дуже скупими виписками із Кормчої Книги зробленими В. Любимовим.⁰ Це свідчить про те, що хід моїх студій ішов за варіянтами по цілковито надійній лінії. Отже, до тексту Правди у списках Мірила Правдивого я і переходжу. Почну із переліку головніших варіянтів.

(1) Варіянт 3-14.

3, 4: виревную. 5, 6 (і 8): в/и/, /р/ь, е^ную. 7: веревную.

(2) Варіянт 6*15.

3, 4, 5: верви нынЬ. 6: вервии. 8: вьрви нынЪ.

(3) Варіянт 13-8.

8, 3, 5, 6: ратаинЪмь. 4: рата и ли инЪмъ.

(4) Варіянт 15*1-2.

3, 4, 5: O ремественицЪ и о ремественицЪ. 6, 7: O ремественикЪ и о ремественицЪ. 8: O ремьствьницЪ.

(5) Варіянт 29-М.

3, 5,6: A придеть кровавъ моужь. 4: O кровавЪ мужи. 8: Оже придеть кръвавъ моуж.

(6) Варіянт 29-33.

3, 5, 6, 8: видокъ. 4: видоки.

(7) Варіянт 29-55.

3, 4, 5: вылЪзуть послуси. 6: выидоут. 8: выстоупять.

(8) Варіянт 29-58.

3, 5, 6, 8: тото. 4: того.

(9) Варіянт 30-25.

3, 4, 5, 6, 7: а. 8: то.

(10) Варіянт 32-1-2.

3, 4, 6: O челяди. 5: O челядіи. 7: O челядинЪ. 8: O челядЪхъ.

(11) Варіянт 32-3.

3, 5, 6: А. 4: Аще. 8: Аже.

(12) Варіянт 34-18.

3, 4, 8: въ своємь городЪ. 5: въ своемь шгородЪ. 6: въ своей юградЪ.

(13) Варіянт 3617-18.

5: доити. 8: то ити.

(14) Варіянт 37-13.

3, 5, 6, 7: порть. 4: порты. 8: пърть.

(15) Варіянт 3717.

4, 7: вьюедоуть. 8: вьшедеть.

(16) Варіянт 38-1-2.

3, 5,7: Аже познаєть кто челядь. 6: Аже познасть кто челядинъ. 4, 8: Q челядинЪ.

(17) Варіянт 38*31.

3, 4, 5: ать. 6: а тои. 7: а шть. 8: оть.

(18) Варіянт 38*45.

8: невЪдЪ.3,4, 5, 6,7: пропущено.

(19) Варіянт 39-1-2.

3, 4, 5: O свюдЪ же. 6, 8: O сводЪ.

(20) Варіянт 3911.

8: нЪтоуть. 4: нЪту. 6: нЪть.

(21) Варіянт 46-3.

3: Аже (8: Оже) будуть холопы тать€ судъ княжь. 6: ...соуть княжи. 4: судь княжь (початок пропущений).

(22) Варіянт 471-2.

4: O взыскание скота. 3: Оже кто скота взыицеть. 8: A шже...

(23) Варіянт 49-13.

8: нЪтуть. 3: нЪ. 4: нЪтоу. 6: нЪть.

(24) Варіянт 49*38.

3: бологодЪлъ. 7: бологодЪяль. 8: бологодЪлъ.

(25) Варіянт 52-10.

8: то ити смоу про своє коуны. 3: то ити ему про своЪ куны. 5, 7: ити ему присвое... 6: ити сму про тЪ.

(26) Варіянт 53-10.

8: съэвавъ. 3, 5, 6: созва. 4: съзва.

(27) Варіянт 56 29.

8: не роботять. 3: не робять. 4, 5, 7: не работять. 6: не ротять.

(28) Варіянт 6618.

3, 4, 5, 8: не складьгаати. 6: не складьшали.

(29) Варіянт 67-6.

8: выиметь. 7: воиметь. 3: въньметь. 5: воньметь. 6: възметь. 4: вь немъ.

(30) Варіянт 67-21.

8, 3: нЪту.6: ність.

(31) Варіянт 70-3.

8, 3: росічена. 4, 5, 6, 7: раэсЬчена.

(32) Варіянт 71*1-2.

8: заголовка немає. 3, 5,6: Ажектобортьразнаменаєть.4: Обортіи.

(33) Варіянт 72-11.

3, 4, 5: перегородить межю. 6: переградить межю. 8: немає межю.

(34) Варіянт 74-37.

3, 5: писцю. 4, 6: пис/ь/цоу.

(35) Варіянт 901-2.

3, 5, 6: Аже оумреть смердь. 4: O оумертвии смерда.

(36) Варіянт 90-6.

8: Аже оумреть смердь. 3, 5, 6: Иже смердь оумреть. 4: Иже смердь оумреть без дЪтии.^п

(37) Варіянт 91-1-2.

3, 4, 5: O задниці боярстЪи и о дружънЪи. 6: ...и оружинЪи. 8: ...и о дроужиннЬ.

(38) Варіянт 94-22.

3, 5, 6, 8: своєи.

(39) Варіянт 1011-2.

8: A се 0) женЪ 0)же върчеться сідіти по муди. 3: O женЪ аже ворчеться сЪдЪти. 4: O женЪ. 5: Въ женЪ аже ворче сЪдЪти.

(40) Варіянт 101-3.

3, 5,6: Аже. 4: Иже. 8: A сже.

(41) Варіянт 102*6.

3: начнуть діти си. 4, 5: .. .ci. 6: .. .ся. 8: си діти.

(42) Варіянт 102-13.

3, 4: всяко хотЬти. 8: хотіти всяко и сЬдЪти. 5, 6: після всяко бракує и.

(43) Варіянт 10315-16.

8: то. 3,5,6: а. 4: опущено.

(44) Варіянт 104-7.

3, 5: одиноі. 4: единое. 6: єдинаа.

(45) Варіянт 105-5.

3, 8: иночима. 6: иносотчима.

(46) Варіянт 10512.

8: възворотять. 3, 4, 5: възворотить. 6: възвратить.

(47) Варіянт 105-15.

8: нань же. 3, 5,6: на неже. 4: на неиже.

(48) Варіянт 105*17.

3, 8: вьиіізуть.6: выидоуть.

(49) Варіянт 105-30.

8: дьржать. 3,4,5: держить. 6: дръжить.

(50) Варіянт 107-40.

8: а о ньхъ. 3, 4, 6: о иніхь. 5: иніхь. 7: а шніх.

(51) Варіянт 108-12.

8: дЬчькыи. 3, 6: дітьскии. 4, 5: дітьскь^иА

(52) Варіянт 10813-15.

3, 4: йдіть ихъ ділить. 5: ...ділить. 6, 7: ділити. 8: дічькьіи дЪти и ихъ ділить.

(53) Варіянт 109-18.

3, 6: трии. 4, 7: трехъ. 5: три. 8: треи.

(54) Варіянт 54-1-2.

3, 5, 6: Ажекоторыикупець...истопиться.4: ...истопися.

(55) Варіянт 54-57.

3, 5, 6: чии то товаръ. 4, 7: чии товаръ. 8: чье то коуны.

(56) Варіянт 5510.

3, 5, 6: господь. 4: господь и. 8: гость.

(57) Варіянт 55 31.

3, 6: первии. 5: перви. 8: пьрвии.

(58) Варіянт 55-48.

3, 5, 6: первое. 4: прьвое. 8: пьрвіе.

(59) Варіянт 55-67.

3, 5: первое. 4: прьвое. 8: переже.

(60) Варіянт 64-25.

3, 5, 6: или что будеть ино. 4: или будеть ино. 8: или ино что будеть.

(61) Варіянт 64-26.

3: что будеть чюжего взялъ. 4: что будеть oy него взялъ. 8: что будеть чюжего взялъ.

(62) Варіянт 65-1-2.

3, 8: A се охже (3: аже) холопъ оударить. 4: о холопі ударі. 5: A се аже холопъ ударить.

(63) Варіянт 85*40^3.

3, 4: и смЪти и на желЪзо. 8: и смете.... 5: имЪти (пропущене и), 6: имЪти и.

(64) Варіянт 85*54.

3, 8: не обинить ли сго. 4: не обидить.

(65) Варіянт 87*12-15.

3, 8: запа на нь боудеть. 4: запанань.

(66) Варіянт 87*16-17.

3, 8: любо прохоженис. 4:.. .прохождение. 7: прихоженьс.

(67) Варіянт 96*48.

3, 8: одину. 4, 6: сдину.

(68) Варіянт 97*19.

3, 5: городнЪ. 4: городни. 6: городнии. 8: городень.

(69) Варіянт 98*5.

3, 4, 5: рсобьи. 6: рабие. 8: робьс.

(70) Варіянт 99*6.

8: малы. 3, 4, 5: мали. 6: и мати.

(71) Варіянт 99*18-21.

8: то токмо имъ ближеи. 3: то кто имь ближии. 4, 6, 7: то кмо имь...

(72) Варіянт 99*76.

3, 6: ростерялъ. 4, 5: растерялъ. 8: истерялъ.

(73) Варіянт 100*6.

3, 4, 5: вслкъ. 8: всяко. 6: сякъ.

(74) Варіянт 110*5.

3: обельнос. 8: обьлнос. 4: обильное.

(75) Варіянт 110*58^0.

3: сь рядомь ли. 8: с рядомъ. 6: сь родомь ли.

(76) Варіянт 114*10.

3, 5: городЪ. 4, 6: грд/Ь, e/. 8: родЪ.

(77) Варіянт 117*3^.

3, 5, 6: Аже пустить холопъ. 8: Аже кто поустить холопа.

(78) Варіянт 121*33-34.

8, 3: паки ли а вькупаеть. 4: замісць а маємо я. 5, 7: паки ли (без а).

Переглядаючи наведені варіянти п’яти списків Мірила Правдивого і зводячи їх у систему, я приходжу до слідуючих висновків: 21 варіянти підтверджують повну єдність списків 3, 5 і 6; 14 варіянтів вказують на подібність і навіть однаковість у виразах списків 3, 4 і 5; 6 варіянтів констатують схожість списків 3 і 4; а 55 варіянтів доказують що 3 і 5 є найтісніше між собою споріднені - один із цих двох списків являється можливою копією другого.

b решти списків найближчим до 3 і 5 є текст списка 6; але 14 варіянтів показують, що цей останний список є пізніший від обох попередних і ближчий до тексту списка Зого (віддалена копія?). Текст списка 4 є найбільше віддалений від тексту списків 3, 3 і 6. Досить вказати на такі варіянти як ч. 5, ч. 8, ч. 22, ч. 32 і інш. щоб побачити їх дуже відмінні між собою ознаки. Наприклад у варіянті ч. 29 найстарший вислів читається так: а вьмметь знамениє (сп. 8, 73, 75, 76, 80, 83, 87, 88). Список 3 має вьньметь; список 5 і 7 - воньметь і воиметь; список 6 - возметь; а список 4 - вь немь. Попсований вислів 4oro списка дав у частині підгрупи Є Кормчої Книги (сп. 36, 38, 42, 48, K- 21,K-26 і др.) - вь немь чи вь неи. Таке викривлення почалося із збірника Мірило Правдиве, бо хоч в тексті списка 3 знаходимо ще більш-менш правильний вислів вьньметь, то через вокалізацію глухого ь в о і заникнення ь у тексті сп. 5 і 7 маємо вже викривлені воньметь (сп. 5) і воиметь (сп. 7) завдяки чому список 6, шукаючи правдивого сенсу, мусів змінити вираз сп. 3 на возметь. B тексті підгрупи Г Кормчої Книги бачимо ще більшу помилку: вонь. Зникнення ь і вокалізація ь в інших списках дали вьнеметь чи вьнем без кінцевого -меть а в списку 4-ім дало вь немь і т.д. Таким чином процес викривлення йшов ніби під впливом місцевої говірки t,npa- вильно“, але дав такі наслідки, що сенс первісного речення цілком затемнювався. Це помилкове перетлумачування виразу відкриває нам історичну перспективу щодо способу текстуальних ЗМІН B поодиноких списках. B цій хронольоґічній скалі текст списка 4 вже є виразно пізніший.

Але поруч хронольоґічної спостерігається й інша скаля. Візьмім наприклад варіянт ч. 36. B тексті списків 73, 75, 76, 80, 83, 87, 88, 82, 84 читається такий вислів: Аще смердъ оумреть без/ъ/ дЬт/ии, еи/. B списках 8, 3, 5, 6, 7 це речення вже скорочене (Аже смердь оумреть); а тим часом сп. 4 це речення заховує повністю (Иже смердь оумреть без дЪтии). Цей варіянт показує що текст сп. 4 ніяк не міг вийти із громади сп. 3, 5, 6, 7. Він повстав іншою дорогою, яка тягнеться безпосередно із архетипу всієї групи Мірила Правдивого із якого очевидно вийшов також текст списка Зч>го. b того самого архетипу, а не b тексту сп. 3 вийшов текст сп. 5 і 7.

Історія повстання тексту відомих нам списків Мірила Правдивого (3, 4, 5, 6,7) мені уявляється такою: протоґраф X b виразом без дЬтеи й іншими поправнішими висловами, про що мова буде далі, ліг в основу тексту сп. 4 й архетипа У списків 3 і 5, 7; b тексту сп. 3 був пізніше списаний текст сп. 6. Графічно цей процес можна представити ось як:

Протоґраф X, що заховав у своєму тексті правильні вислови ,J5eзъ дЪтии“, „выиметь“ і інш. без сумніву приводить мене до історичної лінії тексту, що репрезентується списками Софійського Временника і списками стародавних юридичних збірників; про цю першу лінію тексту Правди я вже говорив раніше. До тексту списків цієї першої лінії я і мусів би перейти. Але залишається ще невиясненою підгрупа A що репрезентується єдиним і найстаршим зацілілим списком Правди ще з року 1282, списком Кормчої Книги колишної Синодальної бібліотеки (ч. 8). До вияснення тексту цього списка я і переходжу.

V.

Синодальний список Руської Правди був колись найпопулярні- ший серед усіх списків Широкої Правди, починаючи від 1815 p. коли він був опублікований Калайдовичем і Строєвим.⁹⁴ Навколо тексту цього списку вчений спір ведеться до сьогодняшного дня із найрізноманітнішими вислідами. Ha підставі моєї клясифікації цей список належить до підгрупи A Кормчих Книг. Текстольоґічні студії варіянтів тексту всіх попередних списків Широкої Правди почасти зачепляли і текст цього загадкового списку, цього найстарішого діда, що протягом 5^>-ти століть стояв осторонь і не дав після себе жодного потомства. Правда свого часу Розенкампф,⁹⁵ а за ним і Калачов⁹* гадали, що текст списку бувшого купця Лаптєва, а потім самого Розенкампфа (текст p. 1534 - моїм численням сп. ч. 13) є копією сп. 8, але Карський, навівши з тексту його варіянти у нераз згадуваній своїй праці,⁹⁷ уможливив довести що список 13 приналежний до підгрупи Б, є посередний між списками цієї підгрупи, і досить далекий до тексту сп. 8.

Текст сп. 8 стояв цілковито поза увагою переписувачів та кодифікаторів і не приваблював до себе жодного літературного зацікавлення. Він так і залишився самотнім дідом, поховавши в собі якийсь творчий процес, якийсь рух правничої думки, хоч видно що та думка чи творча редакційна праця не була реальною, життьовою, і не викликала виразного наслідування (крім одного, про що буде мова далі).^р

Найголовніше що звертає на себе увагу коли текст цього списка прирівнювати до тексту всіх інших списків Широкої Правди, це те що сп. 8 у першій частині пропустив статті 18-19 (о поклепнЪи вирі), а в другій частині уклав статті в зовсім іншому порядку аніж в інших списках, не змінивши притім і не переробивши основно ані одної статті (опріч деяких заголовків).

Коли до цього списка пристосувати нумерацію статтей переведену мною на підставі сп. 3 академічного видання Ґрекова, то картина переміщень статтей в тексті сп. 8 представляється так: початкові статті йдуть нормальним порядком (1-17, 20-52) але в другій частині Правди статті чергуються інакше - 53 (54 і 55 пропущені), 56 (57^>5 пропущені), 66-74 (75-87 пропущені), 101-109, а далі слідують раніше пропущені статті: 54, 55, 57^5, 75-87, 96-100; після такого перебігу пропущених статтей порядок нормального чергування знова встановлюється: 110, 111, 112 і тд. аж до 121oi' включно.

Про причини такого порядку статгей списка 8-ого в науковій літературі був спір. Перший хто пробував це зясувати був Тобін* Він гадав що така неоднаковість в порядкові статгей Синодального списка в порівнянні з іншими списками Широкої Правди повстала від того що картки Кормчої, в якій був уміщений цей список, підчас перейду його із Новгорода до Москви, а звідтіля назад до Новгорода,⁹⁹ розклеїлись і в той час коли рукопис наново зшивався, ці картки були переплутані; від такої чисто механічної причини змінився і порядок статтей.

Ці висновки Тобіна зустріли спротив із боку H. Калачова,¹⁰⁰ який порадив йому СГобінові) перед остаточним присудом, заглянути до самого рукопису і пересвідчитись там безпосередно. Справді коли Тобін переглянув рукопис Синодального списка, він від свого твердження відмовився і зазначив, що висловлений ним здогад стосується не до самого рукопису Синодальної Кормчої Книги, а до його оригіналу.¹⁰¹ Калачов не погодився з цією гіпотезою.¹⁰² Я ж уважаю, що хоч в цілому твердження Тобіна не можна прийняти, все ж таки одне його припущення оправдане, а власне те, що сп. 8 є пізніша копія з якогось невідомого і навіть досить давного тексту Широкої Правди.

Калачов, поклавши текст 8ч>го списка в основу свого видання Правди відносить його до т.зв. ,другої фамілії⁴⁴ списків, текст яких він уважає особливо близьким до первісної або навіть основної копії Широкої Правди. Мрочек-Дроздовський пішов ще дальше. B основу історичного розвитку Правди він кладе принцип еволюційного розвитку стародавнього руського фкраїнського) права від звичаєвого до писаних (літературно оброблених) законів та їх кодексів.¹⁰³ B цій схемі історичного розвитку від устно-примітивних норм права через поступове оброблення поодиноких статтей, їх систематизацію та кодифікацію, в цій згори визначеній скалі історичного розвитку права Мрочек-Дроздовський визначає історичну перспективу і для Руської Правди. B його схемі наш список Правди ч. 8 займає посереднє місце від Короткої Правди до Широкої, і через це саме текст його є нібито найстарший не тільки хронольоґічно але й тематично від усіх інших списків Широкої Правди. Мрочек-Дроздовський пише: „Синодальний список, відрізняючися від Академічного (Короткої Правди - Л.Б.) розширенням, є менше повний у відношенні до Троїцького, а як тип ізвода - представляє собою своєрідне вийняткове явище; він менше правильний, більше невпорядкований - в цім легко переконується прочитавши Троїцький список у вищенаведеному порядку чергувань Синодального списку. Ось і яке відношення Синодального списка до короткої Правди, представником якої являється Академічний список, і до списків розширеної Правди, представником і типом якої являється Троїцький список. Чим же вияснюються ті відношення? Або: чому Синодальний список, який безсумнівно належить до групи списків поширеної Правди, являється з таким своєрідним, тільки йому принале- жавшим порядком статтей?

Спробую це вияснити. Перед нами три ізводи одної і тої ж пам’ятки; всі три ізводи відносяться до різного часу. Що це означає? Це означає що дана пам’ятка підлягала різночасно трьом редакціям. 3 якої причини? Безсумнівно тому, що перша і друга редакції були чи показалися незадовільними. B наслідок цього, редакції удосконалювалися: перша мусіла бути найбільш невдалою, третя - відносно викінченою. Забудьмо тимчасово що коротка Правда мусіла на всякий випадок вважатися старшою від розширеної, і подивімся котрий із тих трьох ізводів Руської Правди находячися в нашім розпорядженні є менше, а котрий більше вдалий. Само собою розуміється що прийоми першого редактора, чи упорядника першого ізводу, були більш примітивні, простіші, аніж прийоми його наступників в справі утворення Правди. Найпростіша, первісна прийома в цій справі являється безсумнівно впорядковання статтей в хронольоґічному порядку. Коротка Правда являється прикладом такого хронольоґічного ізводу. Упорядник тут обмежився лише тим, що до початкового законодацтва Ярослава він прилучив три слідуючі доповнення Ярославичів. Тематичний порядок тут ще дуже слабий. Він виявився лише в тім що такси кормів і приходів не вміщені в середині системи, а віднесені до кінця ізвода. B той спосіб, коротка Правда це найдавніший ізвод як з історичного так із чисто зверхнього, редакційного погляду.⁴⁴ Але „заміна хронольоґічного порядку в послідовності статтей більш продуманим і відповідим тематичним, не може бути переведена відразу... матеріял що накопичився з бігом часу не відразу піддався праці впорядника який стремів його освітити думкою і звязати в об’єднанні предметів.

3 другого боку слід пам’ятати, що з бігом часу Правда розширювалася; отже, особливо в більш пізних оводах знаходяться додатки нових статтей. Із сукупности цих рефлексій не трудно переконатися, що Синодальний список, будучи по своїй формі пізніший ніж Академічний, єйстаришй від Троїцького.

Огож b всіх трьох ізводів Правди які признаються основними, найстарший - це звід Академічного списку, відносно новий - Троїцький, а середнє місце межи ними занимає список Синодального ізвода.⁴⁴¹⁰⁴

Відмінне становище заступає Серґеєвич. Його висновки є близькі до думок Тобіна. Говорячи про переміни в послідовності статтей, дослідник пише: „Тільки в Синодальному списку ці переставки досягають значимого розміру. Вони починаються після статті 49 (на підставі Троїцького списку виданого Калачовим) і заторкують цілі ряди статтей аж до 102-гої,^с з котрою відновлюється їх спільний порядок із іншими списками. Але і ці відступлення треба відносити до невігластва переписувача, а не до наявности пам’ятки окремої редакції. Переписувач Синодального списка мав під рукою оригінал цілком такого самого типа як той із якого був переписаний Троїцький список, але він перемішав послідовність статтей. Що первісна послідовність статтей є попсована в Синодальному списку а не в других виходить із того, що послідовність Синодального списку становить його особливість і нігде не повторюється. Навпаки, послідовність Троїцького списка повторяється у всіх списках цеї обширної фамілії з лише часами невиликими відступленнями. I це дає право вважати послідовність Синодального списка порушенням первісного порядку. "¹⁰⁵

Отже висновок Серґеєвича є цілком суперечний з тим до якого прийшов був Мрочек-Дроздовський.

Василь Чернов знова підносить думку Мрочека-Дроздовського і вважає текст Синодального списка найранішим, бо його кодифікація є менше вдала.¹⁰⁶

Карський із свого становища теж уважає Синодальний список найближчим до первісного тексту Правди. Ha його думку цей список найкраще відбиває основний текст Руської Правди, що в головних своїх частинах повстає ще в XI сг. і був доповнений на початку ХП ст. Через це саме, Синодальний сп. 1282 p. є один із найважніших списків щодо вирішення різних питань, зв’язаних із Руською Правдою. Розбираючи питання, чому статті Синодального списка своєю системою та порядком відріжняються від інших списків Широкої Правди, Карський не погоджується з Серґеєвичем, що вважав Синодальний список пізнішим, ані з Тобіном, який гадав, що переписувач Синодального сп. просто переплутав статті. Збиваючи думки цих дослідників, Карський прийшов до висновку що „реальний вид Руської Правди в Новгородській Кормчій 1282 p. - найстаршій руко- писі - показує як при Володимирові Мономаху і після нього поступнево прибували статті до цієї пам’ятки. B повній Руській Правді Троїцького списку, ми вже маємо більш-менш кодифіковану пам’ятку XW ст., списану з ориґінала що став основою для всіх пізніших ізводів.“¹⁰⁷

3 порівнання цих думок дослідників видно, що в означенні давності тексту сп. 8oro змагаються два основні погляди: (1) текст списку 8-ого є найдавніший серед усіх списків Широкої Правди і послідовність його статтей органічно зв’язана з процесом утворення самого списку Мрочек-Дроздовський, Чернов, Карський); (2) текст 8- ого списку в послідовності статтей є пізнішим і повстав у наслідок переплутання карток рукопису СГобін), або в наслідок того, що переписувач переплутав статті свого оригіналу (Серґеєвич). Щоб розвязати цю контроверсію, необхідно звернутися до самого тексту, і простудіювати його як найдокладніше.

Переглядаючи варіянти тексту Правди в усіх списках, я переконався що переважаюча більшість їх лучить текст сп. 8 із текстом списків Мірила Правдивого. Така найбільша спорідненість 8-ого списка із зазначеною групою списків доказує, що текст цього списка вийшов в своїй основі із тексту Широкої Правди вписаного до Мірила Правдивого. Ось найяскравіші приклади:

(1) Варіянт 21-12-15.

сп. 8: то ти имъ правьдоу желЪзо. Сп. 3, 4, 5, 7: то ти имь правдоу желЪэо.¹⁰* Сп. 73, 75, 76: томоу правда желЪэо (найпоправніший вислів).

(2) Варіянт 27-14-15.

Сп. 8, 3, 4,5, 6, 7: или око или не оутнеть. Сп. 72,73, 75, 76: или око или нось оутнеть (найпоправніший вираз).

(3) Варіянт 47-1-2.

8, 3, 5,6: A о)же кто скота вьзьпцеть. 73, 75, 76: .. .коунъ възыщеть. 72: O кунах.

(4) Варіянт 50-10.

8: или наставь на медь. 3, 4,5, 6: или наставъ вь медь. 73, 75,76: или наставъ медъ,

(5) Варіянт 54-56-57.

8: то како любо тЪмь чъс то коуны жьдоуть ли ємоу а своя имъ воля или продадять ли своя имь воля. 3, 4,5,6, 7: різниця лише та, що замість чьс то коуны маємо чии то товаръ. 73, 76: то какъ любо чии то коуны ждоуть ли ємоу своя имь воля продадять ли сго.

(6) Варіянт 8710-15.

8: любо запа на нъ боудеть любо прихожениє ночнос. 3,4,5,6: майже так само, тільки в сп. 4 маємо запанань. 73, 76: любо ли запна не будеть.

Крім варіянтів що споріднюють сп. 8 із текстом списків Мірила Правдивого є ще й такі варіянти які можна вважати старшими від тексту списків Мірила Правдивого; є також ряд варіянтів молодших. Ось приклади поправніших і старших варіянтів:¹⁰⁹

(1) Варіянт 49-38.

8: ємоу бологодЪлъ и хоронилъ товаръ сго. 3, 4, 5, 6, 7: сму въ бологодЬлъ и хоронилъ товаръ того. 73, 75, 76: ємоу бологодЪялъ и хранилъ (але пропущено товаръ).

(2) Варіянт 66 3-7.

8: Ha послоушъство холопа не складають. 4: A послоушества на холопа не выкладывай. 3, 5,6,7: A послоушьства на холопа не складають. 72, 73,75, 76: Напослоушьствохолопане/вьі/кладівають.

(3) Варіянт 64-7-10.

8: то господинь въ томъ. 3,5, 6: то господинъ вь немь. 73, 75, 76: то господину въ /томъ, немъ/ не платити.

A тепер варіянти молодші і попсовані:

(1) Варіянт 3-14.

8: вирьвноую. 3, 4: виревноую. 7: веревноую. Найпоправніший вираз - вервьноую (сп. 72).

(2) Варіянт 68-23.

8: O борти. A треба O бобрі.

(3) Варіянт 69 4.

8: Аже оукрадеть кто борть. 4, 7: Аже оукрадеть борть. 3, 5,6, 72, 73, 75: Аже оукрадеть бобрь (правильний вислів).

(4) Варіянт 1041-16.

8: Аже боудоуть двою моужю діти а одинои матери а о немь своєго. 3, 4, 5, 6,7, 72, 73, 75, 76: .. .a сединои матери то онЬмь своєго сотця задниця а OHtMb своєго (правильний вислів).

(5) Варіянт 108*11-15.

8: который дtчькыи діти и ихъ ділить. 3, 4, 5, 6, 7: который дітьскь^и/ йдіть ихь ділить (правильний вислів).

(6) Варіянт 6413-16.

8: нь оже господинь индЬ налЬзоуть то заплатить переднии господинь сго. 3, 4,5, 6,7: но оже кдЬ u налЬзоуть...

Bci ці наведені варіянти представляють аж три категорії: (а) поправніші і старші, (б) споріднені із текстом списків Мірила Правдивого, і (в) молодші. Вони доказують що текст 8-ого списка Правди є найближчим до тексту Мірила Правдивого в списках 3, 5, 7; та що історія його тексту пішла по лінії тексту цих списків. Але, з другого боку, текст сп. 8 заховує в собі досить виразів поправніших, що вийшли із кращого тексту Широкої Правди і є доказом що текст сп. 8ч>го не був безпосередно списаний із вищеназваних списків (3, 5, 7), бо тоді згадані поправніші вислови в тексті сп. 8 не існували б. Отже із цього всього можливий лише один висновок: текст сп. 8 є списаний із поправнішого від цих списків тексту, але дуже до них близького. Коли поглянути на графічний образок ^Цив. ст. 57), що подає історичну скалю тексту всіх списків Мірила Правдивого, то можна бачити, що ймовірним оригіналом з якого був списаний текст сп. 8 є архетип Z, від якого вийшов текст списків 5 і 7. Що текст списку 8 не сягає далі архетипу Z себто не вийшов із архетипу У чи навіть із протографу цілої цієї групи списків - X, доказується тим, що в тексті сп. 8 відсутні деякі старші властивості тексту, які має навіть сп. 4 (див. варіянт ч. 36 на ст. 53) або інші подібні поправніші властивості мови що наблизили б сп. 8 до тексту найстаршої групи списків Широкої Правди.

Таким чином, я вважаю що текст Синодального списка не є найстарший із всіх списків Широкої Правди, як думали Мрочек- Дроздовський, Чернов і Карський. Текст сп. 8 є досить пізний і сягає тільки до тексту тієї групи списків, що заховалась в громаді збірника Мірило Правдиве, і то лише з того тексту що був анальоґічний до тексту сп. Троїцького або й пізніший, хоч у всякому випадку старший від тексту списків 5 і 7.

Залишається загадковим і незрозумілим (1) чому переписувач тексту сп. 8 так вільно поводився із порядком статтей свого оригіналу, і (2) чому він додавав від себе низку новель до статтей або опускав чи змінював цілі речення, і то радше механічно. Приклади такої самовільної праці незвичайно яскраві: (а) переставлення статтей проведене цілком механічно без жодної тенденції провести якусь нову їх сис- тематізацію; (б) механічно пропущені статті 18-19; (в) механічно і самочинно укладач в статті 69 почав писати про крадіж ,Л5орті“, коли ціла стаття говорить про крадіжку бобра; (г) свавільно відрізує кінець статті 665, 75-87, 96-100. Коли ж переписувач спостеріг, списуючи статтю 109, пропуск цих статтей, або, звіряючи з оригіналом, завважив брак такої кількости статтей, то став їх негайно списувати одна за другою,і щойно опісля прийшов до статті 110, та вже тримався оригіналу аж до кінця Правди. (3) Вищезгадані зміни, додатки, пропуски, пошкодження, зустрічаються переважно в непереставлених статтях, цебто в тих (66, 67, 69, 93 і т.д.) які він первісно списував з пам’яти. (4) Помилки про крадіж „борті“ замість бобра, пересунення кінця однієї статті на початок дальшої і заголовка - на цілу фразу назад, інтерполяції речень, яких зовсім не було в оригіналі, опущення інших, це все лише свідчить про lapsus memoriae, а не mensis чи саІапй.

Огак зясувавши характер опрацювання Правди у сп. 8, насувається питання: що це за дивний процес лггера^рного оброблення твору? Чи це є акт свідомої праці? Чи в її основі лежали глибші вимоги судової практики? Чи авдор ставив собі якесь завдання дати новий кодекс Правди в новій кодифікаційній справі, після вимог духа його часу? Вже В. Серґеєвич вказав, що текст сп. 8 не ховає в собі глибших вимог систематизації статтей, чи кращого упорядкування в порівнянні з оригіналом.¹¹² Навпаки переписувач виявив повну десистематизацію; виявив відсутність будь якого критерія щодо дальшого і кращого упорядкування статтей. Через це саме Правда в спискові ч. 8 є кроком назад відносно кодифікаційної праці. Коли можна, і навіть необхідно текст цього списка вважати окремою редакцією, то не як наслідок якогось наперед поставленого завдання зредаґувати наново текст Правди, а радше як спробу списувати текст з пам’яти, яка розгубила порядок статгей.

Ha тексті цього 8-ого списка закінчується наша студія щодо другої лінії тексту Широкої Правди (див. ст. 45), що заховався в Кормчих Книгах і Мірилі Правдивому. Про взаємочинність цих двох правничих збірників xa їх хронольоґічну послідовність вже існує кілька поглядів. H. Суворов, базуючись (1) на передмові до Кормчої Книги списку 8юго, в якій зазначається що юна написана p. 1282 з наказу князя новгородського Димитрія Олександровича і на кошти боголюбивого архиєпископа новгородського Климента, та покладена ними в Софійську соборну церкву „на почитание священикомь и на послушание крестьяномь и собЬ на спасение души“^ш а також (2) на тому, що юна, ця Кормча, складена після Номоканону з XrV титулів (Номоканон Фотія) що був перекладений на словянську мову ще за Ярослава і список котрого (від ХП ст.) заховався аж до нашого часу, - вважає що ця Кормча раніше вбрала в себе статті староруського права, аніж витворився збірник Мірило Правдиве. A цей останний збірник, на думку Суворова, з’явився десь аж у ХГУ ст., і зміст його запозичено із Кормчої Книги т.зв. Софійської фамілії, цебто тієї фамілії яку репрезентує Синодальна Кормча, де заховався список Правди ч. 8.

Ha жаль Суворив не вказав джерела, з якого він зачерпнув ці відомості про Мірило Правдиве і цим показав голослівність сюго твердження.¹¹⁴ Я розпоряджаю іншими відомостями. Відомі археологи та історики, як К. Калайдович і П. Строєв зазначають, що повстання Мірила Правдивого відноситься до першої половини XII ст.¹¹³ Це твердження вони зачерпнули із перводжерела і заснували „на автентичних словах широкої передмови Мірил,“¹¹⁶ себто на передмові в рукописові Мірила Правдиюго,звідкіля час повстання можна вивести з докладною точністю.

Ha підставі цих тверджень Калайдовича і Строєва, спертих на конкретних даних, я приходжу до висновку що не Мірило Правдиве вийшло із Кормчої Книги, а радше навпаки, староруська частина Кормчої повстала із Мірила Правдивого.^т Я теж переконуюсь в цьому з точного напису в деяких Кормчих, який наводить Любимов: „Сія книги Мърило Праведное“.¹¹⁷ Остаточно ж мене переконали висліди моїх студій над текстом Руської Правди, із яких видно, що текст Правди Кормчих Книг вийшов із тексту Правди Мірила Правдивого, і то аж два рази: (1) переписувач p. 1282 свій список (ч. 8) черпав з пам’яти і доправляв із невідомого тексту (архетипу списків 5 і 7); а із старшого невідомого тексту повстав окремий і кращий текст списку ч. 3. Отже хронольоґічно текст списка 8 (Синодальна Кормча) повстав із тексту списка молодшого від тексту списка 3 і 4 і старшого від тексту списків 5 і 7. (2) Другий раз текст Правди із Мірила Правдивого перейшов у Кормчу Книгу до підгрупи Б з якої цей текст перероблювався наступними Кормчими.

Отже, зясувавши досить складні проблеми Сцжерело із якого повстав текст сп. 8; його відношення до списку 3 і взагалі до тексту Правди, що ввійшов до збірки Мірило Правдиве), я переходжу до питання яке тимчасово було залишене на боці при кінці розділу ГУ, але до якого привів мене текст сп. 4ч>го, цебто питання хронольоґізації першої лінії тексту Правди, що заховався у списках стародавних збірників законів, та в списках літописної групи Софійського Временника. Почну із тексту останних.

VI.

Текст усіх цих списків введено до пізнішого Новгородського літопису, т.зв. Софійського Временника, або Софійського першого літопису. Цей літопис, на підставі двох списків (чч. 87 і 88) вперше був виданий П. Строєвим;¹¹® вдруге, на підставі шести списків був виданий Археографічною Комісією під назвою Софійського першого літопису;¹¹⁹ по-третє C. Юшковим,на підставі тексту 11 списків.¹²⁰

Текст Руської Правди у всіх цих списках літопису вміщено до p. 1019, після описання Альтського бою і перенесення мощів свв. Бориса і Гліба, та після слів: „И нача Ярославь вои дЬлити: старостамь своимь по 10 гривень а смердамь по гривнЪ, а новгородцемь по 10 гривень и отпустивши я вся домовь и давь имь правдоу и оуставь списавь грамоту рече: по сему ходите и держите якоже списахь вам.“ Після Руської Правди слідує „Судебник царя Константина“ та продовжується літопис. У відрізненні від інших списків Правди ці списки мають заголовок: Оустав великаго князя Ярослава Володимерича о соудьхь, а перша стаття починається заголовком: Соудь о доушегоубстаЬ.¹²¹

Але найбільша відмінність літописних списків Правди від усіх інших та, що за останньою 52-ою статтею першої частини O мЪсячномь рЪзоу добавлено аж 17 нових статтей, в яких вичислюється приплід після 12, 9, Зюх і тд. років в кількості штук худоби і в кунах від овець, кіз, свиней, кобил, бджіл; прибуток від жита, вівса, ячменю, сіна і тд. Стаття 53-та, себто перша стаття другої частини Правди (Устав Володимира Мономаха) тут числиться 70-ою. Таким чином, текст Широкої Правди в цій літописні громаді списків розширюється із 121 статтей аж на 142 (правда,не у всіх списках). Вже зазначені відмінності показують, що ці списки складають окрему громаду Правди; але, крім вищенаведених, вони мають ще низку відмінних, тільки їм властивих, прикмет, які теж слід відзначити.

Bci ці прикмети дозволяють мені розпреділити списки Софійського Временника в чотири угруповання. До першого належать тексти списків 82, 84, 87, 88; в них, як і у всіх інших списках Широкої Правди, та сама кількість статтей і той самий їх порядок, хоч поодинокі списки мають деякі свої власні особливості. До другого угруповання стосуються списки 79 і 80; в них обох бракує однієї статті (А се оуроци ротнии) яка знаходиться у всіх інших списках цієї літописної громади. До третього угруповання відносяться списки 83, 85 і K-39. Найяскравіша їхня відмінність від усіх інших списків є та, що статті 72-75 перенесені й уміщені після статті 108. Четверте угруповання складає єдиний список 86. Властивість його тексту є та (1) що в ньому трапилися (опріч вищезгаданої перестановки статтей 72-75) два дуже великі пропуски, не рахуючи значної кількости малих; наприклад

(а) бракують статті від кінця 67-ої аж по 71-у включно,

(б) пропускаються статті 76-106 включно; і (2) на місце першого пропуска (67-71) вставляється кінець статті 106 від слів аще ли и всЪ сьиове боудоуть лиси і всю статтю 108.

Ha основі вказаних особливостей тексту кождого угруповання списків можна помітити певну хронольоґічну лінію їх послідовности і розвитку. Так, найближче до архетипу цієї літописної групи стоїть група списків 82, 84, 87, 88; дальше через свій пропуск однієї статті стоять списки 80 і 79; але варіянтами (про що згодом) вони стоять так само близько до архетипу, а може й ближче, як перша група. Переходовими від цих перших двох груп є списки 80 і 87, текст яких є близький до третьої групи списків, а саме до 83, 85, K-39. Від цієї третьої групи списків міг повстати і текст списка 86oro четвертої групи. Такою виглядає в грубім зарисі хронольоґічна скаля розвитку тексту цієї літописної громади Широкої Правди. Але для стислішого означення її слід звернутися за прикладами до тих пропусків і до варіянтів що є більш характерними для поодиноких списків.

Починаю від тексту списка 86. Послідовність статтей його тексту така: 1-66 (враховуючи 17 додаткових статтей l*-17* після ст. 52), початок 67чгї ст. (кінець 67ч>ї до 71-ої включно пропущені), друга половина ІОбюї ст., 72-75 (76-106 пропущені), 107-121. Характером свого укладу статтей цей 86-ий список дуже наближується до тексту третьої групи (сп. 83, 85, K-39) де послідовність статтей така: 1-71 (72-75 пропущені), 76-108, 72-75, 107-121. Найбільша схожість тексту 86-ого списка із текстом списків 83, 85, К-39 є та, що статті 72-75 слідують за статтею 108, а після них ідуть статті 107-121. Вже ця одна повна ана- льоґія порядку статтей у другій половині тексту показує стислу залежність сп. 86 від тексту списків третьої групи. Але текст сп. 86, чи текст того списка з якого він списувався пропустив статті: кінець 67юї, 68, 69, 70, 71, далі 76-105 і початок ІОбої; статті 72-75 заховалися в тексті тільки завдяки тому, що були перенесені аж по ст. 108. Подаю деякі варіянти:

(1) Варіянт 40-19. O тати.

80: ли додержать. 83, 86, 87. K-39: додержать.

(2) Варіянт 66 6-7. O послушьствЪ.

78, 80: не вьскладакль. 83, 86, 87, K-39: не вскладьшаи. 82, 84: не выкладывай.

(3) Варіянт 59-7.

80: в коупу. 83, 84, 85, 86, 87, K-39: копноу.

(4) Варіянт 9*32-35.

80: а коуровь ємоу по двоє. 87: а корувь. 83, 86, K-39: а коровь.

(5) Варіянт 16-3.

85, 87, 88, Бал.: A смердіи. 83, 86, K-39: A смердеи. 80, 79: A за смердь и.

(6) Варіянт 35-50-53.

80: тои же єму начнеть платити. 83, 86, K-39: то же. 85: тожь.

Варіянти 1-3 показують що текст сп. 86 стоїть найближче до тексту сп. 83, 85 і K-39; а варіянти 4Л зближують текст списка 86 тільки до сп. 83 і K-39. B свою чергу текст списка K-39oro великою кількістю інших варіянтів наближується до тексту списків 79 і 80, які мають свої особливості (цих особливостей не поділяє текст сп. 83 і 86). Ось ці варіянти:

(1) Варіянт 9-67.

86: сыпати. 80, 79, K-39: соути.

(2) Варіянт 28*5^.

86: Аще персть оутнеть кии любо то... 80, K-39: перьсть оутнеть мечемь кии любо боудеть.

(3) Варіянт 4217-19.

86, 87: а боудеть ихь. 80, 79, K-39: аще ли ихъ будеть.

(4) Варіянт 46-12.

82, 83, 84, 86, 87: черньчьскыи. 80, 79, K-39: черньцевы.

(5) Варіянт 48-26.

86: самомоу ротЬ. 80, 79, K-39: на ротоу.

(6) Варіянт 52-24.

86: промиловался. 80, 79, K-39: провиновался.

(7) Варіянт 68-15.

86: вылЪзуть. 80, 79, K-39: влЪзуть.

(8) Варіянт 68*21-23.

86: а за зоубь. 80, 79, K-39: добавлено взяти ємоу.

Таким чинші, текст сп. 86 є найближчим до тексту сп. 83, з якого можливо він був списаний. До тексту сп. 83 наближується і текст сп. 85. Щодо тексту сп. К-39,то його переписувач використав текст що мав властивості спільні для списків 80 і 83; ним міг бути текст- архетип цих обох списків. Існує список текст якого є поправніший і має спільні варіянти з текстом списків 79, 80, 83, 85, 86 і K-39. Це є текст списка 87 ОГолстого V). Про таку властивість його тексту свідчать численні варіянти:

(1) Варіянт 16 3.

83, 85, 86, 87, 88, K-39: A смердіи. 79, 80: A за смердь и.

(2) Варіянт 21-4^.

82, 83, 85, 87, 88, K-39: а не лЪэеть. 79, 80, 84: а не налЪэеть.

(3) Варіянт 4217-19. Див. вар. 3 ст. 67.

(4) Варіянт 4612. Див. вар. 4 ст. 67.

(5) Варіянт 46 26.

87, 88: къ истьцю. 83, 86: истьцю. 79, 80: къ истцю. K-39: кь истцу.

(6) Варіянт 48 26. Див. вар. 5 трохи вище ст. 67.

(7) Варіянт 49*38.

87, 88: былогодЪялъ. 79, 80, K-39: благодЬяль. 82, 83, 84: богодЬяль. 85: богадЪлья.

(8) Варіянт 53 52.

80, 83, 87. K-39: о рЪзЪ же. 82, 85: о рЪзЪхь. 88: о рЪзахь. 84: о рЪзи же.

(9) Варіянт 66 6-7.

80: не въскладають. 83, 85, 87, 88, K-39: не вскладываи. 82, 84: не выкладьшаи.

(10) Варіянт 6617-18.

86: не вьшладьшати. 80, 87, K-39: не въскладати.

(11) Варіянт 711-2.

82, 83, 88: O борти. 84: O бортіи. 79, 80, 87, K-39: Оже борть разломить.

(12) Варіянт 90*1-2.

82, 83, 84, 85, 87, K-39: O смердіи сьстаткЪ. 88: O смердіи остаткЪ. 80: O смердьси задници.

Bci ці приклади показують, що текст списка 87 або його архетип став оригіналом для тексту списків 83 і К-39 або їх архетипу. Що текст його є старший від тексту третьої групи (83, 85, К-39) вказують такі приклади:

(1) Варіянт 9-32-35. B списках 72, 73, 75,76, 78 і 88 читається: а коуровь по двоє ємоу. Список 87 має короувь, а текст сп. 83, 86 і К-39: коровь. Цей приклад ясно показує що вислів сп. 87 є попсований із коуров (курей) і ліг в основу дальшого викривлювання тексту списків 83 і K- 39 на коровь.

(2) Варіянт 108-8-9 виявляє що текст сп. 87 заховав найстарший вислів разом із списками 79, 80 і К-39, а власне заголовок „О задници“ тоді як всі інші списки (83, 85 і т.д.) мають пізніший вислів „О статкЬ“.

(3) Найголовніший доказ давности сп. 87 є то, що він заховав усі статті Широкої Правди (крім останньої) в їхній нормальній послідовності, тоді як текст списків 83 і К-39 (про що вже була згадка), первісну послідовність статтей змінив.

Але не самий текст сп. 87oro ліг в основу тексту сп. 83 і К-39. Основою для них послужив його архетип; бо в тексті сп. 87-ого зустрічаються вирази далеко пізніші, аніж у списках 83, 85 і К-39. Наприклад:

(1) Варіянт 57-26.

B тексті списків 83 і К-39: оть него же копоу ємлеть. B тексті списка 87 замість копоу маємо купоу.

(2) Варіянт 85-63^4.

Списки 83, 85, К-39 дають: за не похолопии. Список 87 і 88 має а не похолопии. 82,84: за не по холопьєи.

(3) Варіянт 8710-18.

82, 83, 84, 85, 88, К-39: любо ли запа нань будеть любо прихожениє нощнос. 87: любо ли запа нань будеть ли запа не боудеть любо прихожениє нощноє.

Ці варіянти показують що текст сп. 87 безпосередно не міг бути оригіналом для тексту списків 83,85 і К-39. Таким оригіналом був якийсь старший текст (а можливо його архетип), поки що невідомий.

Текст сп. 87 веде до першої групи тексту літописної громади списків (82, 84,88), а також до другої групи f79, 80). B передмові до видання першого Софійського літопису правильно зазначувалося, що текст Софійського першого літопису в спискові 79 є точна копія тексту сп. 80. Щодо першої групи (82, 84, 87, 88), то з її чотирьох списків, текст сп. 87ч>го є найпізніший. Про це свідчить щойно наведений варіянт 8710-18; а таких прикладів є далеко більше. Текст сп. 82 є пізніший від тексту списків 84 і 88, хоч найближче стоїть до тексту списка 84. Про це свідчать варіянти 53-52 Сцив. ст. 68); 104-9; 1081-2; 62-24 а особливо варіянт 79-20-24. Тут в списку 82 пропущене ціле речення (а за набоиную лодию 2 гривны) яке є в списках 84 і 88.

Щодо обопільности тексту цих двох останних списків (84, 88), то варіянти 66 6-7 (ст. 68), 7M-2 (ст. 68), 90-1-2 (ст. 68), варіянт 63 3 (правильний вислів: юбельныи; списки 83, 84, 85, 86, 87, К-39 мають шбельмыи; сп. 79, 80 - обилньм), варіянт 85-63^4 (ст. 69), варіянт 99-8- 9 (сп. 82, 83, 84, К-39: а не доужи; сп. 87,88: и не дежи) - виразно доказують що текст сп. 84 є старший від тексту сп. 88. 3 цього виникає, що в першій групі літописних списків найпоправніший текст заховався в списку 84-ім; а в другій групі найпоправнішим є текст списка 80 (популярно знаний в правничій літературі як „Карамзін- ський“. Владимирський-Буданов клав його в основу цілої Широкої Правди).

Залишається ще зясувати обопільності в тексті цих двох списків: 84 і 80. Які їх особливості? (1) Текст списку 84юго зберігає всі статті Широкої Правди в нормальній послідовності, тоді як список 80-ий пропускає статпо 109 (оуроци ротнии). (2) У варіянті 8710-18 сп. 84 заховує правильний вислів, а сп. 80 додає фразу ли запа не будеть, що явно плутає первісно намічений сенс. (3) Текст списку 80 у варіянтах 90-1-2; 90-9; 104-8-9; 108*1-2; 98-1-2 і інш. заховує старший вислів для розуміння спадщини - задница, тоді як текст сп. 84 вже переправляє його на новіший вираз сьстаток.

Вже на підставі цих трьох прикладів можна зрозуміти, що ні один із текстів цих двох списків не був оригіналом для другого бо, коли б сп. 80 був списаний із 84юго,не було б у ньому тих висловів що ми зустрічаємо у варіянтах 901-2; 90-9; 104-8-9; 108-1-2; 9918-19 і 87-10-18; з другого боку,коли б сп. 84 був списаний із сп. 80, то і він пропустив би статтю 109 про оуроци ротнии. Огже обидва списки виходять посередно із одного для них спільного тексту.

He один раз приходилось зустрічати поруч цієї літописної громади в численних варіянтах анальоґічні до них варіянти списків 78 і Бол. B тексті сп. Бол. є переставлення статті 108 перед статтею 72,i це достатний знак що він складає у цьому одну спільну групу із сп. 85, 83 і K-39. Текст сп. 78 є розділений на дві окремі частини. Перша частина Правди міститься на листку 15 зворот.-21 зворот. Троїцького rV рукопису, а друга частина (від статті 55 до кінця) пересунена наперід і міститься на лист. 8 зв.-лист. 14 зв. Обидві частини Правди знаходяться між статтями „Судебника царя Константина⁴¹.¹²² Особливості тексту цих списків (78, Бол.) показують що архетип тексту сп. 84 і 80 не лучиться з ними, а вийшов із іншого джерела. Ha правдоподібний протоґраф тексту списків 80 і 84 вказують з одного боку варіянти 59 5-8; 807-15; 8710-18, а з другого варіянти 4919^0; 90-3-9; 107 3-52; 81-28-34; 118-1191-13. Почну з останних.

(1) Варіянт 49-19^0.

80 і 84: но соже начнеть большимь клепати томоу итьти роті oy кого лежало. Како толко єси oy мене положиль занеже ємоу (84: нема ємоу) благодЬяль (84: богодіяль) и храниль.

72: оже начнеть того клепати болшимь томоу ити роті oy кого лежало како толко єси положилъ oy мене за неже сси бологодЬялъ ємоу - хорониль.

73, 76: то агце начнеть клепати болшимь тому иті роті oy кого лежало како толко еси oy мене положиль занеже емоу бологодЪяль и храниль. 8: нь оже начтеть болшимь кльпати томоу ити роті oy кого то лежаль товарь а толко єси oy мене положиль зане же ємоу бологодялъ и хорониль товарь єго.

У спискові 3 ця стаття дуже попсована,але досить близька до тексту сп. 8: [но оже] начнеть большимь клепати томоу ити роті oy кого то ліжал товарь [а толко] єси oy мене положиль зан [e же] ємоу вь бологодЬялъ и хорониль товарь того.

Огже в цім варіянті текст статті в списках 80 і 84 є найближчим до тексту списків 72,73 і 76.

(2) Варіянт 90-3-9.

80, 84: Оже (84: Иже) смердь оумреть безь дЬтии то задница (84: сстаток) князю.

73, 76: Агце смердь оумреть безь дьтии то задница князю.

8: Аже оумреть смердъ то задница князю.

3: Аже смерді оумреть то задницю князю.

I в цім варіянті текст списків 80 i 84 є найближчим до тексту списків 73,76.

(3) Варіянт 107*3-52.

80, 84: A се оуроци судебнии оть виры 9 коунъ а металникоу 9 вЬкошь а оть борътнои земли 30 коунъ а металникоу 12 вЪкошъ а оть рольиньш (80: ролеінои) земли такожІь, e! а оть свободивше (80: освободивше) челядина 9 коунъ а металникоу 9 вЬкошь а оть инькъ оть всЬхъ тяжь комоу помогоуть по 4 коуны а металникоу по б вЬкошь.

73, 76: A се оуроци соудебнии оть виры 9 коунъ а метьникоу 9 вЬкошь а бортьнос земли 30 коунъ а метникоу 12 вЬкши а оть ролЬинои земли такожде а сосвободивше челядинъ 9 коунъ а митникоу 9 вЬкошь а оть инькъ соть всЪхъ тяжь комоу помогоуть по 4 коуны а метникоу 6 вЬкошь. 8: A се оурочи соудебнии сот виры 9 коунъ а мятелникоу 9 вЬкошь а сот бортьнои земли 30 коунъ а онЬхъ всЬхъ тяжь комоу помогоуть по 4 коуны а метелникоу б вЬкошь.

3: A се оуроци соудебнии оть виры 9 коунъ а метелникоу 9 вЬкошь а оть бортноЬ земли 30 коунъ а о инЬхъ о всЬхъ тяжь комоу помогоуть по 4 коуны а метелникоу б вЬкошь.

I в цій статті текст сп. 80 i 84 ближчий до тексту 73, 76. Так само споріднений текст цих списків (80, 84, 73, 76) і в варіянті 81*28-34.

(4) Варіянт 118-119*1-13.

80, 84: Оже кто коупить чюжь холопъ /а/ не вЬдая то первому господи- ноу холопъ пояти а ономоу коуны имати ротЬ ходивше яко не вЬдая есмь коупилъ вЬдая ли бдудЬть коупилъ то коунъ емоу лишеноу быти Q)же холопЪ бЬгая добоудеть товароу то господиноу холоиЬ и долгы господиноу же и товаръ...

73, 76: Аще кто коупить чюжь холопъ не вЪдаа то первому господиноу поняти холопъ а юномоу коуны имати ходивше ротЬ како не вЬдаа коупилъ есмь вЬдаа ли боудеть коупилъ то коунъ емоу лишеноу быти аще холопъ Gbeaa добоудеть товара то господиноу же и долгъ господиноу и товаръ а не лишитися его.

8: Оже кто крьнеть чюжь холопъ не вЬдая то пьрвомоу господиноу холопъ пояти а сономоу коуны имати ротЬ ходивше яко не вЬдая есмь коупилъ... господиноу же и товаръ а не лишатися его. 3: так як в сп. 8, себто з пропуском після підкресленої фрази.

Ото ж із усіх цих яскравих прикладів видно, що старший текст Широкої Правди із першого Софійського літопису у списках 80 і 84 найстисліше наближається до тексту списків 73 і 76. Для остаточного зясування цього питання слід навести ще кілька варіянтів.

(5) Варіянт 93.

73, 76: Аще жена сядеть по моужи то дати на ню чясть аще на ню что моужь възложилъ томоу же єсть госпожа а задниця еи моужня ненадобЬ.

8: Аже жена сядеть по моужи то oy своих дЬтеи взят часть а что на ню моужь вьзложить ть томоу госпожа єсть а заднича єи моужня ненадобЬ.

(6) Варіянт 59-1-15.

80, 84: Оже господинъ приобидить закоупа оувЬдеть враждоу и оувередить цЬноу а введетъ в коупоу (84: копноу сго) его или сотарицоу то то емоу все воротити.

73, 76: Аже господинь приобидить закоупа а въведетъ копоу его или отарици то /то/ емоу все воротити.

3: Аже господинь переобидить закоупа а оувидить купу его ілли отарицю то то ємоу все воротити.

8: Аже господинъ перешбидить закоупа а оувЬдить враждоу сго или отарицю то то емоу воротити.

(7) Варіянт 80.

80, 84: Аще кто посЪчетъ (84: пересЬнеть) верею или вервь перетнеть вь перевЬсЬ то 3 гривны продажи а господиноу за верею и за верш> гривна коунъ.

73, 76: Аще кто посЬчеть верею въ перевЬсЬ то 3 гривны продажи а господиноу гривъна за верею.

8: Аже перетнеть вьрвь въ перевесЬ то 3 гривне продаже а за вьрвь гривна коунъ.

3: Аже кто поодотнеть вервь в перевЪсЪ...

B останних наведених трьох варіянтах помітне цікаве явище, а власне - текст списків 80 і 84 контамінує з одного боку текст списків 73 і 76, а з другого боку текст сп. 8. Факт такої комбінації свідчить що автор коли він заносив копію Широкої Правди з тексту списків 73, 76 чи їх архетипу, або архетипу одного із них до першого Софійського літопису, мав під руками список Правди ч. 8; і деякі вислови що незадо- вольняли його в тексті сп. 73 чи 76 він кореґував відповідними доповненнями із списка ч. 8. Цей факт контамінації проливає світло на час повстання тексту літописної групи Широкої Правди, а власне, що текст и не міг утворитися раніше часу повстання тексту сп. 8, себто раніше 1282 року.

Докази такої контамінації я бачу і в інших місцях тексту списків 80 і 84, особливо у варіянті 8710-18. Цей варіянт вкупі із варіянтами 901-2; 90-9; 104 8-9; 1081-2; 98-1-2 і інш. Ov^ie- ст. 69-70 приклад 2) показує, що текст списка 80 є ближчий до архетипа списків 80 і 84 та краще передає їх оригінал; а цей останний засновується на тексті типу списків 73 і 76.

Останні списки (73, 76), а також списки Мірила Правдивого, зокрема списки 3, 4 (а особливо протоґраф X всієї цієї громади 3, 4,5, 6,7, який, можливо є також один із основних джерел тексту найстаршої громади всіх списків Широкої Правди) - приводять до тексту ще не перевіреної громади списків Широкої Правди, а саме до тексту збірників стародавних законів в списках 72, 73, 75, 76, 78, Бол., „Ц.У“. Вивчання цього тексту, його стосунок до студійованих вже списків є темою наступного розділу.

vn.

Вже в попереднім розділі із цієї громади списків Широкої Правди були вилучені списки 78 і Бол. Слід тут додати, що до тексту списка Бол. треба ставитися з великою обачністю. Цей список видано Болтіним ще року 1792, а вдруге p. 1799; отже праця була зладжена ще тоді, коли про принципи наукового видання тексту старої пам’ятки не сперечались, бо то були лише початки науки взагалі. Видавці не тільки не передавали тексту до друку таким яким він був у рукописові, а навіть змінювали його, ніби то виправляючи, а властиво той текст нівечели, бо рукописи читали і розбирали погано, без знання палеоґрафічних основ; а ще й до того невідомо з якого оригіналу цей текст списували; так що не існує можливости це видання перевірити.¹³ Дубенський, наприклад, гадав що видавці копіювали текст Правди для свого видання із тексту сп. ч. 72.¹²⁴ Після моїх спостережень до тексту згаданого списка (72) виданий текст не має жадного відношення; його радше можна приєднати до редакції тексту Софійського літопису; коли ж ми не маємо його оригіналу, то тяжко про виданий текст щось певного твердити. Через це саме текст списку Бол. можна долучити до текстольоґічних міркувань тільки в крайнім випадкові, як деяка варіяція в числі інших списків далеко поправншіих.

Необачно було би судити і про текст списка .,Царського V“, бо з тих нечисленних варіянтів які наводить H. Калачов у свойому звідному тексті, дуже тяжко вивести якісь висновки щодо історії його тексту.¹²⁵ Таким чином, щодо найстаршої громади списків тексту Широкої Правди доступні мені залишаються тільки списки: 72, 76, почасти 73, 75, 78. До них відносяться дальші помічення.

Ці списки, для улегчення їх студіювання можна поділити на три групи: (1) сп. 72; (2) сп. 78 і (3) сп. 73, 75, 76. Серед останних списків текст сп. 75 здається наймолодший. Це доказують слідуючі варіянти:

(1) Варіянт 112-13.

73, 76: братоу чяд(ъъ/. Підкреслена форма старша,¹²⁶ а сп. 75 має: братоу чада.

(2) Варіянт 36 8.

73: Аще боудеть въ сдиномь граді, то цсца тоу до конца того свода. 75,76: .. .то ищють...

Правильний вислів знаходиться в списку ч. 72: Аще боудеть вь сдиномь городі, [то ити] истьчю до конца того свода.

3 цього прикладу видно, що текст списків 75 і 76 найдалі відходить від первісного вислову.

(3) Варіянт 4M51-22.

73: Аще крадеть скотъ въ хліві или кліть то аще боудеть єдинь то платити ємоу 3 гривны и 30 коунь а боудеть ихъ много то всімь по 3 гривны и по 30 коунь платити. O тадбЬ. Аще крадоуть скоть на полЬ или овци или козы или свиньи то 60 коунь боудеть ли ихъ много то асЬмь по 60 коунь. Аще крадеть гоумно или животь вь ямЬ то колико ихь боудеть бьиго то всЬмь по 3 гривнЬ u по тридесяти коунь. A у него же погыбло аже боудеть лице лицемь вьзметь а за літо по полоугривні вьзметь пакы лиця не боудеть а боудеть княжь конь то платити за нь 3 гривні а за иніхь по дві» гривні. Підкреслений уступ в тексті списка 75 пропущений; це доказує що текст цього списка дефектний і тим самим пізніший.¹²⁷

(4) Варіянт 76*8.

B списку 73 читається: боудеть ли солекоть то 5 коунъ, а на марґінесі дотичного місця в рукописові подасться пояснення слова олекоть: - гнЪздо. Це пояснення сп. 73 на полях окремо від слова в тексті в списках 75 і 76 вже вноситься до самого тексту: олекъ рЪкше (76: рекше) гн'Ьэдо. Така інтерполяція в тексті можлива тільки як пізніша стадія в розясненні незрозумілого слова.

Гадаю що й цих прикладів досить щоб переконатися що текст сп. 75 є пізніший від тексту сп. 73. A приклади 2 і 4 свідчать про те, що і текст списку 76 є пізніший від тексту сп. 73, хоч дуже йому близький, а може навіть і копія з нього. Зате текст сп. 75 не є пряма копія із тексту сп. 73; доказом тому є варіянт 64 3-10 тексту сп. 73: Иже закоупъ вьшедеть что то господинь вь немь. B такому вигляді це речення перейшло до великої кількості списків Софійського літопису, деяких списків (3, 5, 6) Мірила Правдивого, і всіх списків Кормчої Книги. Текст сп. 75 передає це речення правильно: Иже закоупь вьшедеть что то господиноу вь томь не платити. Про деякі поправніші речення в тексті сп. 75 свідчить також варіянт 45 74-76. Огже я переконаний, що текст списків 73 і 75 вийшов Ь третього тексту спільного їм обом архетипа Б.

Між архетипом Б і текстом списка 75 був дещо пізніший архетип В, з якого вийшов текст Г, що посередньо спичинився до повстання з одного боку тексту сп. 78,a з другого - архетипу цілої групи списків

79, 80, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 88, K-39, Бол. - себто тексту громади списків першого Софійського літопису, а зокрема архетипу списків 79 і 80. Що це так було, показує варіянт 93 6-10, що на підставі списка 73 читається: то дати на ню чясгь, а в тексті сп. 75 читається: тО дати eu часть. Речення сп. 75 читається в списках 80, 87,K-39, а списка 73-ого у списках 78, 83, 84, 86, 87, 88, 82, Бол. Далі, варіянт 64*3-10 читається у сп. 73, як вже було зазначено: Иже закоупь вьшедеть (78: оуведеть) что то господинь вь немь; і це речення перейшло до тексту списків 78, 79,

80, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 88, K-39, Бол., хоч правильне речення находиться в списку 75. Таким чином, був якийсь інший текст що причинився до повстання як тексту Софійської громади, так і тексту сп. 78. Той текст є архетип Г, що ввійшов в основу архетипу Д і тексту списка 78. Від архетипу Д міг вийти архетип Є і текст списка 80. Від архетипу Є повстав текст списка 84, від якого пішли списки 82, 87 і архетип 3 списків 83, 88, і Бол., а від 83oro списка - текст списків 85 і K-39.

Чому я вводжу низку архетипів як переходові до тексту дальших списків? Попросто тому, що інакше не можна пояснити дальший етап розвитку тексту цих списків. Коли б не припустити архетип Д, а виводити текст сп. 78 і всіх інших безпосередно із Г, то тоді не можна б вияснити чому всі інші списки не пішли за текстом сп. 78, який є розбитий на дві частини, переставлені в середину Судебника царя Константина. Позатим текст сп. 78 в варіянтах 21*12; 31*2; 38*1-2; 91*1-2; 107*19 і інш. є далеко старший від тексту всій Софійської громади списків. Це доказує що між ним а списками 80 і 84 було ще якесь проміжне кільце (один чи навіть кілька текстів, що до нас не дійшли або ще не віднайдені). Особливо почувається необхідність припустити проміжні і переходові тексти т.зв. архетипів коли взяти до уваги що в тексті сп. 78 немає тих 17 нових статтей щодо почислення приплоду худоби, збіжжя, сіна і т.д. які c у списках Софійської літописної громади і які ввійшли до цього тексту як нова і орґанічна складова частина.¹²*^у Таким чином, через відсутність тексту дійсних, ще не віднайдених проміжних списків, треба припускати їх існування, бо на це вказують очевидні факти в тексті тих списків якими розпоряджається. Тільки віднайдення нових відповідних списків спроможне замінити специфіку цієї робочої гіпотези.

Ti самі варіянти (93-6-10; 59*5-8; 80, див. ст. 71-72) які свідчать про те, що текст списків 80 і 84 повстав у наслідок контамінації тексту сп. 8 і тексту-архетипу від Д й Є - знаходяться також в тексті сп. 78. Це свідчить в свою чергу про те що вони (ті варіянти) були і в його архетипі Г, який належав до тієї самої громади списків (72, 73, 75, 76, 78). Отже процес контамінації відбувся тоді коли текст Софійської літописної громади ще не існував.

О. Шахматов вважає, що Широка Правда вже читалась в літописному ізводі 1448 p., хоч тільки поки що в додатках до нього. B самім же тексті цього ізводу містилась Коротка Правда, b цього літописного ізводу Коротка Правда, записана під роком 1016 попала до тексту Новгородського 1-ого літопису 2-гої редакції - до списків Академічного, Толстовського і Комісійного, а в додатках до літопису містилася Широка Правда.¹²⁹ B іншім місці своєї студії, Шахматов зазначує: „В Новгородськім ізводі 1448 року за словами „давь имь правду и устань, списав грамоту, рече: по сему ходите и держите, якоже списахь вамь“, словами віднесеними на кінець p. 6527 (1019), читалася Руська Правда“; а в примітці (1) до цих слів Шахматов додає: „звідсіль висновок, що в ізводі 1448oro року, в статті p. 6527 (1019), читався той самий текст Руської Правди що і в Комісійному та Академічному списках; а Софійська 1-а літопись замінила цей текст іншим, з додатком ще інших статтей позичених із прилогів до ізводу 1448 p.“ A перед щойно цитованими словами в тій самій примітці дослідник пише: „Пор. Софійську 1-у літопись, де до Руської Правди приєднані Судебник царя Константина та інш.“¹³⁰ Ще в іншім місці, Шахматов цю саму думку передає такими словами: „Упорядник Софійської Іої літописи замінив невдалий, на його погляд, текст іншим, взятим із додаток до ізводу 1448 p., і переписав після Руської Правди також і інші статті цих додаток. Пор. ці статті в додатках до Комісійного списку, який доповнив і в цих статтях текст Софійського Временника на підставі ізводу 1448oro року“.¹³¹

Думки Шахматова про текст Правди в 1-ім Софійськім літописові, цебто в сп. 80, 84 і інш., що вийшов із літописного ізводу 1448 p., підтверджують гіпотезу про архетип Д, яким, за його думкою, і є текст Правди що був вписаний у додатках до літописного ізводу 1448 p. Але сама контамінація тексту Правди повстала раніше, може й негайно після повстання сп. 8, цебто після 1282 p. Про це свідчать деякі вислови і терміни (як нпр. метельникь в сп. 78, тоді як у списку 80 і інш. Ioro Софійського літопису - метальникь) далеко старіші аніж у 1-ім

Софійським літописові, у списках 80, 84 і інш. Потреба в такому тексті Правди виявилась тому, що текст сп. 8 не задовольняв сучасних йому високих осіб міста Новгорода і через це саме був зладжений новий поправніший текст - контамінований на підставі тексту сп. 8 й архетипу В. Текст архетипу Г це той перший контамінований текст з якого повстав текст Д літописного ізводу 1448 p. Його компонування відбулося десь при кінці ХШюго або на початку XWoro ст.

Текст списків 72 і 73 в цілому не однаковий. Це свідчить про те, що згадані списки повстали незалежно один від одного із якогось невідомого тексту - А. Цей останний текст був протоґрафом тексту Широкої Правди, або дуже близький до нього. Котрий із списків 72 і 73 краще затримав читання свого оригіналу? Варіянти M2-13; 21*12-13; 901-2; 80; 87*10-18 показують поправніший текст в списку 73; а варіянти 615; 20*22; 38*1-2; 38*45; 45*74-76; 90*6; 91*1-2; 64*3-12; 77*5-8; 77*9-16; 77*47; 85*27-30; 97*6-13 показують, що поправніший є текст списка 72. Огже текст списка 72 поправніших варіянтів має більше, і вони є яскравіші і характерніші. Ось декілька їх прикладів:

(1) Варіянт 6.

73: Аже боудеть оубилъ или свадилъ или въ пироу явлень то тако емоу платити по верви нЬнЬ иже ся прикладывають вирою.

72: Оже боудеть оубилъ или въ свадЬ или вь пироу явлень то тако емоу платити по верві иныи же ся прикладьіваєть вирою.

B тексті сп. 72 виявляється сенс цілого уступу, і слова та речення як вь свадЪ, по верві иныи же ся прикладьшаєть - є зрозумілі і не попсовані.

(2) Варіянт 38*45.

73: A то єсть не скотъ нелзЪ рЪчи не вЪдаю oy кого есми коупилъ.

72: A то єсть не скотъ нилзЪ рЪчи не видЬвъ oy кого купилъ єсмь.

8: A то єсть не скотъ нельзЪ рЪчи не вЪдЪ oy кого єсмь коупилъ.

30, 31, 32: .. .не видЬ oy него єсмь коупилъ.

B цім прикладі в тексті сп. 72 є попсований вираз не видЪвъ; але він піддаєсться реституції текстом сп. 30, 31, 32 не видЪ, а особливо на підставі вислову сп. 8 не вЪдЪ. Вже Є. Карський звернув увагу в примітці до цього слова, що аорист не вЪдЪ є первісний вислів. Дослідник пише: „“вЪдЬ” - стара, рідкісна форма perfecti ( о і д а): знав. Як показують варіянти, в XW і слідуючих ст. вона вже не була зрозуміла переписувачам*⁴.¹³² Мало зрозумілою вона була і для того переписувача що замінив її на пізнішу форму теперішного часу Q?re- sens) - вЪдаю, в якій вона дійшла до нас через текст списків 73, 75, 78,¹³³ і всієї літописної громади списків (80, 84 і інш.). Оця старша форма вЪдЪ пробивається виразно в тексті списка 72.

(3) Варіянт 45*74-76.

73: Оуречи сьмердомь шже платять княжю продажю.

72: За коровьє молоко б ногать то ти оуроци смердомь оже платять княжю (діялект. від: князю) продажю.

B цім прикладі видно і без пояснень поправніший і цілком зрозумілий вислів оуроци (від оурок: грошева покута) у сп. 72, та затемнений і незрозумілий оуречи в списку 73.

(4) Варіянт 90-6.

73: Аще смердъ оумреть безъ дЪтии то задница князю.

72: Аще смердъ оумреть безажю то князю задница.

8: Аже оумреть смердъ то задница князю.

Про безажю правильно висловився ще Дубенський, розуміючи під тим словом потомство.¹³⁴ Цей вислів він поставив поруч із словами „безадщина⁴⁴, „беззадше⁴⁴, „беззадщина⁴⁴, як слова одного пня й одного значіння. Мрочек-Дроздовський концепцію „безадщина⁴⁴, „безотщина⁴⁴, ставить поруч термінів ,ютуморщина⁴⁴, ,ютмерщина⁴⁴, і протиставить її як звичайну маєткову спадщину „по ряду⁴⁴ спадщині тестаментовій, цебто свавільному відпису маєтка за життя власника.¹” Ty саму інтерпретацію висуває Владимирський-Буданов.¹³⁴ Про слово безажю Карський у примітці до нього писав, що воно є „недописане і попсоване⁴⁴.¹³⁷ M. Максимейко гадав, що „тут маємо до діла з попсованим текстом: просте та ясне значіння оригіналу (якого? - Л.Б.) тут перекручено вкрай та затемнено⁴⁴.¹³* Що розуміє дослідник під оригіналом⁴⁴? Із всього видно, що таким оригіналом у нього є Синодальний список (ч. 8); справді трохи вище Максимейко пише: „якщо взяти за підвалину для наших висновків список Синодальний та інші з ним однорідні, то доведеться визнати,що за Руською Правдою діти померлого смерда спадку по ньому не діставали, а майно його переходило до князя⁴⁴. Далі Максимейко шляхом анальоґій із пізніших часів Московщини доказує, що так дійсно і було. Отже найновіші дослідники ДСарський і Максимейко) не розслідивши самого терміну залишили його не зясо- ваним ^Сарський) або допустились таких гіпотез з історії правного становища смердів які зовсім не випливають із дійсности ^аксимейко).

Як пояснити слово безажю? B церковнім уставі кн. Ярослава читається: „беэатщина ихъ (людей церковних і монастирських) єпископу идеть⁴⁴. A в другому спискові Ярославого уставу читаємо: „А что ся диеть вь манастирьскькъ людехь и въ церковныхъ и въ самЪхъ монас- тырехъ, да не вьступается князь ни волостель в то, да вЪдають ихъ митрополичи волостими, а безьзадщина ихъ поидеть къ волостелю митрополичю.⁴⁴¹³⁹ B тексті списку 72 Руської Правди два рази читається як заголовок статті: O безадници/t/.¹⁴⁰ B Судебнику царя Константина маємо: „Иже брату даси. Аще брату нищу взаемь даси не буде тощь его, ни зажи роста.⁴⁴¹⁴¹ B Тверському літописі читається: „а коли розмирье... а тогды ихъ (жителей - Л.Б.) въ безадщину не ставити.⁴⁴¹⁴²

3 цілої низки прикладів виходить, що до слів безажю, зажи можна ще навести такі: безадница, задница, беззадже, безатщина, безадщина, безьзадщина. B усіх цих висловах один і той самий пень: зад. Отже всі ці слова є споріднені й однієї родини, хоч із цілої групи безперечно первісними є зажю, зажи, а перший відмінок зажя (із ^icZADJA) жіночого роду, основа на a|ia|. Що це поняття означає? Деякі списки Руської Правди літописної громади (нпр. сп. 84) в деяких статтях замінюють слово задница іншим словом: ссгатокь, яке значить - маєток, маєткова спадщина. Знаходяться теж вислови: безадница і безадщина. Перший вислів це заголовок до статті сп. 72 і означає що стаття має на меті пояснити хто спадщини не одержує: дружина при дітях; сестра при братах, діти від рабині, мати дітей коли виходить замуж вдруге і т.д. Трохи інше значення має слово безадщина. Воно означає маєгок що немає прямих потомків, себто - ,£езспадкоємщина“, маєток без спадкоємців. Від цього терміну маємо безпосередно перехід до безажю, первісно безажя (орудний відмінок однини).¹⁴³ Аще смердь оумреть безажю то князю задниця, себто - „коли смерд помре безпо- томним, то спадщина його князеві“; як в церковних уставах князів в подібнім випадку спадщина переходить на монастир. Це значить: коли смерд помре і не буде мати синів, тоді і т.д., бо про дочок говориться в дальшім уступі тої самої статті.

Отже термін безажю філольоґічна аналіза вияснує цілком задовільно і в наслідок цього кидається нове світло на правниче становище смердів у їх спадковім праві. Видно що в XW-XV ст. цей термін уже не був зрозумілим для переписувачів Правди й одні (сп. 73, 75, 78, 79, 80, 82, 83, 84, 86, 87, 88, K-39, Бол.) замінили його виразом безь дЬтей, а другі (сп. 3, 4, 8, 10, 21,30, 53, і т.д.) цілком його викинули і тим чином дійсний правночяадковий стан смердів викривили. Лише переписувач сп. 72 заховав первісний вислів, і тим текст сп. 72 залишився вірним до ориґіналу і старшим від аналогічного тексту сп. 73, хоч загалом текст цих двох списків є найближчим до протографу А.

Текст списків 73 і 75 вміщено як додаток до Новгородського літопису 2-гої редакції; а текст сп. 72 вміщено до збірника що був самостійним твором, незвязаним із літописом. Це промовистий доказ за тим, що протоґраф A теж знаходився у збірникові який не був звя- заний із літописом, а містив у собі „судні і безсудні“ грамоти,що відігравали ролю законів стародавньої доби.

До цього тексту Правди,що містилась у юридичних збірниках також сходить текст архетипа X згадуваної збірки Мірило Правдиве. Коли я вияснив (за Калайдовичем) що Мірило Правдиве повстало на початку ХП ст., то мушу послідовно прийняти, що текст Правди із первісного збірника юридичного повстав ще раніше - або в другій половині XI cr., або на самім початку ХП ст. Про це докладніше буде далі.

Отже історія тексту Широкої Правди уявляється в загальнім зарисі ось якою:

(1) Текст кодексу Широкої Правди повстав у збірникові законів подібного до типу якого видрукував Дубенський, і в нього Руська Правда містилась на першому місці.

(2) Від цього збірника у XII ст. повстала нова колєкція законів - збірник Мірило Правдиве.

(3) Від Мірила Правдивого повстав текст Правди сп. 8 p. 1282, що ввійшов до Кормчої Книги.

(4) Збірник Мірило Правдиве увійшов як цілість до тексту Кормчих де знаходиться підгрупа Б того рода списків Руської Правди.

(5) Текст цієї підгрупи поширився на всі інші Кормчі, даючи дальші підгрупи Руської Правди - В, Г, Є.

(6) Від першого кодексу типу юридичного збірника, до якого ввійшов текст Правди сп. 72(A), повстав і текст Правди літописної групи ф). Дещо раніший архетип Б остаточно дав текст що ввійшов до першого Новгородського літопису і др. (сп. 73, 75, 76).

(7) Від архетипу B з бігом часу повстав контамінований текст архетипу Г; від нього ж утворився архетип Д (що ввійшов до літописного ізводу 1448 p. як додаток) і текст сп. 78.

(8) Від архетипу Г^Д з бігом часу вийшов текст Правди що долучився до 1ч>го Софійського літопису (сп. 79, 80, 82,83, 84, 85, 86, 87,88, K-39).

B такій історичній послідовності уявляється мені розвиток тексту Широкої Правди уцілілих списків. 3 цього виникає, що цей текст розвивався разом із змінею тексту тих збірників в яких Широка Правда містилася. Внутрішний розвиток тексту Правди йшов у парі з долею самого рукопису в якому перебував і текст Правди.

Вже в Кормчих Книгах можна спостерегти три різновиди Широкої Правди: одна редакція містить у собі аж чотири підгрупи Б, Г, Д, Є списків Кормчих Книг; друга редакція - текст списка 25/66 (підгрупа В); відмінну редакцію складає текст підгрупи A (сп. 8). Bci три редакції вийшли із збірника Мірило Правдиве.

Побіч цих трьох редакцій Кормчої Книги витворилися дві додаткові редакції Широкої Правди, але вже в іншій площині. Одна редакція створилася шляхом контамінації тексту редакції сп. 8 із текстом редакції збірника 1-ого Новгородського літопису типу сп. 73, 75. Оригінал цієї контамінованої редакції в її найстаршім тексті ще не знайдений. Можливо що текст її ввійшов до Софійського Временника 1423 p. а звідся (у формі Д) до літописного ізводу 1448 p. Пізний вияв редакції, що повстала від цієї контамінації є текст Правди який заховався у списку 78. Інша редакція, доповнена 17-ми новими статтями про приплід худоби, надбавку збіжжя й сіна і т.д. це текст що ввійшов до Ioro Софійського літопису і репрезентується списками 79, 80, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 88,K-39. Редакції Мірила Правдивого і контамінована літописна ведуть нас до найранішої редакції, текст якої (протограф А) був оригіналом кодексу Широкої Правди. Цей оригінал частинно заховався в збірниках законів і репрезентується текстом списків 72, 73,75, і 76.

Огже, підводячи підсумки щодо історії самого тільки уцілілого тексту Широкої Правди (про ідеольогічні аспекти правової свідомости буде далі), то можна зазначити такі хронольоґічні етапи редакційних перемін.

(1) Перша редакція кодексу Широкої Правди найкраще заховалась у правничих збірниках типу збірника Пушкінського ХГУюго ст. (сп. 72), у списку Археографічної Комісії XV-ого ст. в додатках до Новгородського 1-ого літопису 2-гої редакції (сп. 73), і в літописові Авраамки 1495 p. Повстала вона не пізніше 1118 p.

(2) Друга редакція, Мірила Правдивого,заховалася (хоч в дещо попсованому вигляді) в списках Троїцькому ХГУ ст. (сп. 3), Московської Духовної Академії ХУюго ст. (сп. 4), Синодальному П-му XV-XVI ст.

(сп. 5), Синодальному Ш-му кінця XVI ст. (сп. 6), i в списку Петербурґської Публичної бібліотеки ХУЛ ст. (сп. 7). Повстала вона приблизно в 30-их чи 40-их роках ХПчлю ст. До цієї редакції посередно долучуються тексти списків 10,13, 14, 15, 17,21, 27, і списків 30, 31, 32, а в пізнішій стадії також і тексти всіх Кормчих Книг (сп. 36,38, 39, 41, 42, 43, 45, 48, 53, 54, 55, 58, 60, 61, 64, K-21, K-26, K-30, K-33,Apx.)

(3) Третя редакція, Синодальної Кормчої 1282 p. (сп. 8) повстала з наказу Новгородського князя Димитрія Александровича і на кошти Новгородського архиєпископа Климента, і була перерібкою тексту збірника Мірило Правдиве.

(4) Четверта редакція була вислідом контамінації раніших текстів, але без нових 17-ти статтей про приплід худоби і т.п. Архетип цієї редакції (Г) повстав при кінці ХІІІ-ого або на початку ХГУ-ого ст. Він увійшов до Софійського Временника 1423 p. з якого потім повстав літописний ізвод 1448 p. Текст списку 78,хоч і розрушений переставленням статтей, найближче підходить до цієї редакції.

(5) ГГята редакція, не тільки „контамінована“, але із додатком 17-ти нових статтей про приплід і т.д. безсумнівно вийшла із 4-ої. Її архетипом був текст Д, що включився до літописного ізводу 1448oro p. Репрезентують цю редакцію тексти списків із 1-ого Софійського літопису (сп. 79, 80, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 88, K-39).

(6) Шоста редакція, це текст Кормчої Книги, що репрезентується єдиним списком ч. 25/66.®