§ 1. Поняття збитків у господарській діяльності

Забезпечуючи захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання, держава визначає шляхи, якими досягається стабільність господарського обігу. Так, у ст. 20 Господарського кодексу України зазначається, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються втому числі і шляхом відшкодування збитків.

219

Відшкодування збитків є способом відновлення майнового стану суб'єкта господарського права за рахунок іншого суб'єкта-правопоруш-ника, тобто цей спосіб має передусім компенсаційну функцію.

Під збитками розуміють витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч.

Відшкодування збитків є видом відповідальності, господарською санкцією (ч. 2 ст. 217 ГК України) за порушення як господарсько-правових зобов'язань (договірна відповідальність), так і за порушення встановлених вимог шодо здійснення господарської діяльності (позадо-говірна відповідальність). Усвою чергу, порушення цих зобов'язань та встановлених вимог с підставою для відшкодування збитків суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Що стосується договірної відповідальності, то збитки відшкодовуються, коли один з контрагентів не виконує зобов'язання за договором або виконує його з порушенням умов договору (неналежне виконання). При цьому невиконання чи неналежне виконання умов договору повинно бути протиставлене належному виконанню договору з боку іншого контрагента. Позадоговірна відповідальність настає в разі, коли між правопорушником та потерпілою особою (особами) не існувало договірних зобов'язань, проте, внаслідок певних лій чи бездіяльності, порушуються права та законні інтереси інших суб'єктів господарювання, наприклад, при порушенні норм антимонопольного законодавства, правил випуску та обігу цінних паперів, прав інтелектуальної власності тошо.

Слід зазначити, то відшкодування збитків, крім матеріальної компенсації моральної шкоди, є загальною (універсальною) мірою відпові-дальності і застосовується в будь-якому випадку незалежно від того, чи зазначено це в договорі або законодавстві, яке регулює певний вид зобов'язань. Проте законодавець обмежує розмір збитків і ставить їх у залежність віл розміру штрафних санкцій, якшо вони підлягають стягненню.

З цього загального правила законом або договором можуть бути передбачені певні винятки, а саме: коли допускається стягнення тільки неустойки (виключна неустойка); коли збитки стягуються в повній сумі понад неустойку (штрафна); коли за вибором кредитора можуть бути стягнуті або неустойка, або збитки (альтернативна неустойка).

Вказане правило існувало і раніше, за чинності Цивільного кодексу Української РСР 1963 року. Стаття 204 цього кодексу передбачала, що якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлена неустойка (штраф, пеня), то збитки відшкодовувалися в частині, непокритій

220

неустойкою. При вирішенні питання про стягнення неустойки та штрафних санкцій законодавець виходить із загального принципу, що потерпіла сторона в разі с і ягнении на її користь збитків та штрафних санкцій не повинна перебувати у вигіднішому становищі, ніж у разі, коли зобов'язання було б виконано належним чином. Таким шляхом досягається стабільність господарського обігу і ставиться перепона діям учасників господарських правовідносин, які можуть бути спрямовані на створення перешкод для інших учасників правовідносин, в результаті яких зобов'язання не виконується, проте одна зі сторін отримує відшкодування навіть більше за прибуток, який вона отримала б при належному виконанні зобов'язання.