2. Поняття, ознаки та функції господарсько-правової відповідальності. Господарські правопорушення

Як зазначено в частині 1 ст. 216 ГК, учасники господарських відносин несуть господарську відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушника господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законами.

Запам’ятайте, що господарська відповідальність — це настання несприятливих майнових нас-лідків (стягнення збитків, штрафу тощо) у разі порушення пра-вил функціонування господарського механізму, які встановлю-ються державними органами в інтересах держави або сторонами в договорі.

Студенти повинні знати, що госпо-дарська відповідальність відрізняється сукупністю певних ознак:

суб’єктами відповідальності є як суб’єкти господарювання та їх структурні підрозділи, так і учасники господарських відносин, у тому числі відповідні органи державної влади;

у разі притягнення до господарської відповідальності йдеться про перетерпіння несприятливих наслідків економічного характеру (зменшення благ суб’єкта господарювання, однак спрямована не на саму особу суб’єкта господарювання, а на його майнову базу та організацію діяльності);

застосовується у формі певної системи економічних санкцій, передбаченої господарським законодавством, укладеними договорами, локальними нормативними актами суб’єктів господарювання;

застосовується лише у разі правопорушення;

на відміну від цивільно-правової, адміністративної, відповідальності, передбаченої нормами трудового права, господарська відповідальність наступає незалежно від вини правопорушника;

за формою ця відповідальність є юридичною, тому що являє собою вплив потерпілого (суб’єкта господарювання) або іншого учасника господарських відносин (державного органу управління або контролю) на правопорушника (суб’єкта господарювання) безпосередньо або за допомогою господарського суду, суду загальної юрисдикції або третейського суду.

Але в будь-якому разі держава забезпечує реалізацію господарської відповідальності за допомогою системи вповноважених державних органів.

Наголосимо, що господарсько-правова відповідальність базу-ється на таких принципах:

потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застережен-ня про це в договорі;

передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

сплата штрафних санкцій за порушення зобов’язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов’язань у натурі;

у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.

Нині вирізняють кілька основних функцій господарської відповідальності: компенсаційно-відновлювальну, стимулюючу, попереджувальну, превентивну (запобіжну), контрольно-інформаційну, сигналізаційну, регулюючу (адміністративну).

Підставою господарської відповідальності є скоєне учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

Тому господар-ське правопорушення — це протиправна дія або бездіяльність суб’єктів господарських відносин, яка не відповідає вимогам норм господарського права, не узгоджується з юридичними обов’язками зазначеного суб’єкта, порушує суб’єктивні права іншого учасника відносин або третіх осіб.

Так, згідно з ча-стиною 2 ст.

Саме тому правопору-шення залежно від юридичної підстави можуть бути договірні (неналежне виконання господарського зобов’язання) та позадо-говірні (порушення правил здійснення господарської діяльності, встановлених компетентними державними органами).

А тому договірні поділяються на правопорушення:

на стадії виникнення договорів;

пов’язані з порушенням строків ви-конання;

пов’язані з порушенням зобов’язань щодо якості;

пов’язані з порушенням державної дисципліни цін;

пов’язані з порушеннями у сфері кредитних і розрахункових ві-дносин;

порушення господарських зобов’язань щодо перевезення вантажів.

Для поглибленого засвоєння цього питання студенти повинні знати, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим унаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у бо-ржника необхідних коштів.

Сторони зобов’язання мо-жуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний ха-рактер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у разі порушення зобов’язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

За невиконання або неналежне виконання господарських зобов’язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на правах власності або закріпленим за ним на правах господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено законами.

Частина 2 ст.

В цьому аспекті є надзвичайно цікавим питання щодо відповідальності суб’єкта господарювання за зобов’язаннями свого засновника, і особливість відповідальності суб’єктів господарювання державного сектору за зобов’язаннями свого засновника — держави.

Частина 3 ст. 96 ЦК України закріплює: «Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов’язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов’язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та зако-ном».

Запам’ятайте, для реалізації відповідальності за правопорушення у сфері господарювання встановлюється зага-льний (3 роки) та скорочені строки позовної давності (спеціальна позовна давність), передбачені цивільним законодавством.

Учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб’єктів, зобов’язані поновити їх, не чекаючи пред’явлення їм претензії чи звернення до суду.

У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб’єкт господарювання чи інша юридична особа — уча-сник господарських відносин, чиї права або законні інтереси по-рушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.