1. Підстави виникнення майнових прав та майнових обов’язків у сфері го-сподарювання. Цінні папери у господарській діяльності. Особливості корпоративних прав учасників суб’єктів господа-рювання
Згідно зі ст. 139 ГК майном визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи вико-ристовуються у діяльності суб’єктів господарювання та відо-бражаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб’єктів.
Але таке визначення є неповним.
Нас амперед, відповідно до ст. 190 ЦК, майном як особливим об’єктом визнається як окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки. Варто наголосити, що майнові права і обов’язки також відображені у балансі суб’єкта господарювання.Тому майно можна класифікувати як:
рухоме і нерухоме майно (ст. 181 ЦК);
залежно від використання/невикористання в безпосередній виробничій діяльності;
за оборотоздатністю: майно, вилучене з обігу, обмежене в обігу та таке, що перебуває у вільному обігу (ст. 178 ЦК);
матеріальні і нематеріальні активи.
У ст. 139 ГК наведена класифікація майнових цінностей залежно від економічної форми, якої вони набувають у процесі здійснення господарської діяльності, а саме: основні фонди, оборотні засоби, кошти, товари.
Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів.
Оборотними засобами є сировина, паливо, ма-теріали, малоцінні предмети та предмети, що швидко зношу-ються, інше майно виробничого і невиробничого призначення, що віднесено законодавством до оборотних засобів.
Коштами у складі майна суб’єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валютах, призначені для здійснення товарних відно-син цих суб’єктів з іншими суб’єктами, а також фінансових від-носин відповідно до законодавства.
Товарами у складі майна суб’єктів господарювання визнаються вироблена продукція (товарні запаси), виконані роботи та послуги.
Особливим видом майна суб’єктів господарювання є цінні папери.
Класифікація майна має надзвичайно важливий прикладний аспект, оскільки віднесення майна до того чи іншого виду може визначати його правовий режим.
Так, віднесення майна до категорії нерухомого автоматично передбачає його обов’язкову державну реєстрацію.Наголосимо, що джерелами формування майна суб’єктів господарювання є:
грошові та матеріальні внески засновників;
доходи від реалізації продукції (робіт, послуг);
доходи від цінних паперів;
капітальні вкладення і дотації з бюджетів;
надходження від продажу (здавання в оренду) майнових об’єктів (комплексів), що належать їм, придбання майна інших суб’єктів;
кредити банків та інших кредиторів;
безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій і громадян;
інші джерела, не заборонені законом.
На початковому етапі діяльності майно суб’єктів господарювання формується за рахунок вкладів їх учасників та засновників. Такими вкладами можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, у тому числі в іноземній валюті.
Вклад, зроблений у гривнях, становить частку учасника (засновника) у статутному фонді. Порядок оцінки вкладів визначається установчими документами товариства, якщо інше не передбачено законодавством України. Науковці-економісти вважають, що починаючи з 2004 р. наявність статутного фонду є обов’яз-ковим для всіх видів підприємств.
Законодавством передбачені випадки, коли для створення певного суб’єкта господарювання (або залежно від організаційно-правової форми, або від напряму діяльності) необхідною умовою для державної реєстрації має бути формування мінімального ро-зміру статутного фонду.
Забороняється використовувати для формування статутного фонду бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу.
Зверніть увагу, що у суб’єктів господарювання може створюватись резервний (страховий) фонд у розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25 % статутного фонду, а також інші фонди, передбачені законодавством України або установчими документами товариства.
Залежно від співвідношення прав на майно учасників (засновників) і власне суб’єкта господарювання — юридичної особи виокремлюють три моделі організації.
Перша модель організації полягає в тому, що засновники передають юридичній особі майно і відповідно втрачають майнові права на нього, отримуючи при цьому права зобов’язальні. Друга модель визначає, що заснов-ники залишають за собою право власності на майно, передане створеному суб’єктові господарювання. Суб’єкт господа-рювання отримує певні права на це майно, які мають назву або право господарського відання, або право оперативного управління. Третя модель організації передбачає, що засновники в процесі передачі майна новому суб’єктові господарювання втрачають право власності на майно, але не отримують зобов’язальних прав (наприклад, під час створення об’єднань підприємств).Частина 2 ст. 135 ГК визначає: «Власник має право особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно на праві власності, праві господарського відання, а для здійснення некомерційної господарської діяльності — на праві оперативного управління, визначати мету та предмет діяльності таких організацій, склад і компетенцію їх органів управління, порядок прийняття ними рішень, склад і порядок використання майна, визначати інші умови господарювання у затверджених власником (уповноваженим ним органом) установчих документах господарської організації, а також здійснювати безпосередньо або через уповноважені ним органи у межах, встановлених законом, інші управлінські повноваження щодо заснованої організації та припиняти її діяльність відповідно до Господарського кодексу та інших законів».
Отже, у разі реалізації першої моделі організації засновник під час забезпечення майном суб’єкта господарювання певною мірою обмежує себе в майнових правах. Але в обмін на це за да-них умов власник отримує певні правомочності щодо суб’єкта, стосовно якого він є засновником, і права на якого мають зобов’язальний характер.
Такі правомочності мають назву корпоративні права, і згідно зі ст.
167 ГК визначаються як права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. В п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» аналогічні положення визначають корпоративні права як «право власності на частку (пай) у статутному фонді (капіталі) ...».Зазначимо, що ст. 116 Цивільного кодексу передбачає, що учасники господарського товариства мають право у порядку, вста-новленому установчим документом товариства та зако-ном:
1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом;
2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди);
3) вийти у встановленому порядку з товариства;
4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом;
5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим доку-ментом.
Володіння корпоративними правами не є підприємницькою діяльністю, крім випадків, передбачених зако-нодавством.
Крім того, за ст. 100 ЦК, право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі.
Студент повинен знати, що після створення суб’єкта господарювання його майнові права та майнові обов’язки можуть виникати:
з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать;
з актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у випадках, передбачених законом;
унаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом;
унаслідок заподіяння шкоди іншій особі, придбання або збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх підстав;
унаслідок порушення вимог закону під час здійснення господарської діяльності;
з інших обставин, з якими закон пов’язує виникнення майнових прав та обов’язків суб’єктів господарювання.
Запам’ятайте, що право на майно, яке підлягає державній реєстрації, виникає з дня реєстрації цього майна або відповідних прав на нього, якщо інше не встановлено законом.
Потрібно зазначити, що законодавством може бути передбачена реєстрація угод, майна, що є предметом угоди і прав на вказане майно (наприклад, реєстрація договорів — ч.
3 ст. 640 ЦК, реєстрація земельних ділянок — ч. 7 ст. 128 Земельного кодексу України, реєстрація прав на нерухомість — ч. 2 ст. 331 ЦК). За-конодавство в певних випадках передбачає реєстрацію як угоди, так і прав на майно, що є предметом угоди.Суб’єкти господарювання в межах своєї компетенції та від-повідно до встановленого законодавством порядку можуть ви-пускати та реалізовувати цінні папери, а також придбавати цінні папери інших суб’єктів господарювання.
Цінним па-пером визначено документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і ви-значає відносини між суб’єктом господарювання, який його ви-пустив (видав), і власником та передбачає виконання зобов’язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.
Цінні папери можуть бути іменними або на пред’явника. В Україні можуть випускатися і перебувати в обігу пайові, боргові та інші цінні папери. У сфері господарювання у випадках, передбачених законом, використовуються такі види цінних паперів: акції, облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик, облігації місцевих позик, облігації підприємств, казначейські зобов’язання, ощадні сертифікати, векселі, інші види цінних паперів, передбачені Господарським кодексом та іншими законами.
Правовий режим цінних паперів визначається Господарським, Цивільним кодексами та Законами України «Про цінні папери і фондову біржу», «Про обіг векселів в Україні» та ін.
Майнові права суб’єктів господарювання захищаються законом. Вилучення державою у суб’єкта господарювання його майна допускається не інакше як у випадках, на підставах і в порядку, передбачених законом. Збитки, завдані суб’єктові господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються суб’єкту господарювання відповідно до закону.