83. Сервітутні права.

Право користування чужим майном (сервітут – С.) може бути встановлене щодо земельної ділянки (ЗД), інших природних ресурсів (земельний С.) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом (ст.401 ЦК).

С. може належати власникові (володільцеві) сусідньої ЗД, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий С.). С. може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний С. може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) ЗД. Цей договор підлягає держ. реєстрації. У разі недосягнення домовленості про встановлення С. та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення С. С. визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. С. може бути встановлено або на певний строк, або безстроково. Користування С. є платним, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. С. не підлягає відчуженню та не позбавляє власника майна, щодо якого його встановлено, права володіння, користування та розпоряджання цим майном та зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого його встановлено. Збитки, завдані власникові (володільцеві) ЗД або іншого нерухомого майна, особою, яка користується С., підлягають відшкодуванню. Право користування чужою ЗД або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду на транспортному засобі через чужу ЗД, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, можливості складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд тощо. Членам сім'ї власника житла, які проживають разом із ним, надається право на користування цим житлом (особистий С.). Член сім'ї втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад 1 рік, якщо інше не встановлено домовленістю або законом. Дія земельного С. зберігається у разі переходу прав на ЗД до іншої особи. Такий С. не може бути предметом купівлі-продажу та не може передаватися будь-яким способом. С. припиняється у разі: поєднання в одній особі того, в інтересах кого встановлено С. і власника майна, обтяженого С.; відмови від нього особи, в інтересах якої встановлено С.; спливу строку, на який було встановлено С.; припинення обставини, яка була підставою для встановлення С.; невикористання С. протягом 3 років підряд; смерті особи, на користь якої було встановлено особистий С.; за рішенням суду.

<< | >>

↑

Источник: Vse-Znaniya.com. Шпаргалки по гражданскому праву Украины. 2011. 2011

Еще по теме 83. Сервітутні права.:

- Антропология - Астрономия - Безопасность жизнедеятельности - Библиотечное дело - Биология - Военное дело - География - Зоология - История - Культурология - Литература - Математика - Медицина - Педагогика - Политология - Право России - Право України - Психология - Религоведение - СМИ и журналистика - Социология - Технические науки - Транспорт - Физика - Философия - Финансы - Экология - Экономика - Этнография и демография - Юриспруденция - Языкознание -