§1. Поняття права власності

Економічні відносини власності є одним з найважливіших об’єктів державно-правового регулювання. Поняття права власності як юридичної категорії виникає внаслідок врегулювання економічних відносин за допомогою юридичного інструментарію, та має велике значення для усіх, без винятку, галузей права.

В наш час у вітчизняному праві існує декілька нормативних визначень права власності. Так, за ст. 316 чинного Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно зі ст. 2 Закону України “Про власність” від 14 жовтня 1992 р. право власності – це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування й розпорядження майном. Здійснювати відносини щодо володіння, користування та розпорядження власністю в Україні можуть не тільки народ України, громадяни, юридичні особи України та держава, а також інші держави, їхні юридичні особи, міжнародні організації, громадяни іноземних держав та особи без громадянства. Різновиди майна, яке може знаходитися у власності тих чи інших суб’єктів та форми власності, підстави її набуття та правовий режим, тощо визначаються окремо кожною державою.

Однак, постійна міграція населення, розширення меж зовнішньоекономічного ринку та багато інших чинників зумовлюють наявність у відносинах власності “іноземного елемента”. Відповідно, колізійні питання права власності це питання, пов’язані з необхідністю обрання одного з колідуючих національних законів для вирішення конкретного питання, пов’язаного із правом власності, зокрема, з визнанням права власності на річ, яка придбана за кордоном; встановленням змісту права власності; визначенням правомочностей власника; підставами набуття та припинення права власності тощо.