Процесуальні засоби захисту відповідача

За процесуальною формою, змістом і порядком застосування процесуальні засоби захисту відповідача мають різний характер. Як і в цивільному процесі України вони можуть бути класифіковані на загальні (що можуть бути реалізовані як позивачем, так і відповідачем) і спеціальні (можуть бути реалізовані тільки відповідачем).

У Болгарії до таких засобів належить зустрічний позов, який може бути пред'явлений відповідачем до позивача не пізніше першого засідання у справі, якщо він за своїм характером підсудний тому ж суду і якщо він пов'язаний з первісним позовом (предмет зустрічного позову пов'язаний з предметом первісного) або якщо за цими двома позовами вимоги можуть зараховуватися (ст.

Зустрічний позов пред'являється у порядку, встановленому для пред'явлення позову. Недоліки зустрічної позовної заяви підлягають усуненню в тому ж судовому засіданні, по-іншому — зустрічний позов розглядається окремо.

На продовження провадження за зустрічним позовом не впливає закриття провадження за первісним позовом внаслідок його відкликання, відмови від нього, укладення мирової угоди і відсутності права на його пред'явлення.

У цивільному процесі Угорщини до закінчення слухання справи і винесення судового рішення по першій інстанції відповідач може пред'явити до позивача зустрічний позов, якщо його вимога випливає з того ж правовід-ношення, що і вимога позивача, або пов'язана з ним, або якщо вимога, яка є предметом зустрічного позову, може бути зарахована для покриття позовної вимоги позивача (§ 147 ч. 1 ЦПК). На зустрічний позов поширюється дія норм ЦПК, які регулюють вимоги до письмових заяв, що подаються в суд (§§ 93-95), і правила про підсудність ( § 147, чч. 2, 3)

У цивільному процесі Польщі відповідач після вручення йому позову (позовної заяви) має право пред'явити зустрічний позов (ст. 192 п. 2 ЦПК).

Зустрічний позов приймається для сумісного розгляду з первісним тоді, коли він взаємопов'язаний з ним: коли фактичні обставини (підстави, вимоги) є для них загальними або зустрічна вимога підлягає зарахуванню.

З метою захисту своїх майнових прав сторони можуть пред'явити регрес-ний позов у провадженні в справі до третьої особи для сумісного розгляду з первісним (ст.

До процесуальних засобів захисту відповідачів у цивільному процесі зазначених держав допускається широка можливість подання заперечення на позов.

За ЦПК Румунії воно виконується в письмовій формі і дає відповіді на позовні вимоги позивача, зазначені в його заяві. Заперечення на позов повинно містити: процесуальні відводи, що висуваються відповідачем з приводу вимоги позивача; відповіді на фактичні і правові позовні вимоги; докази, якими він спростовує кожну з вимог позивача, і підпис (ст. 115) та має бути поданим не пізніше дня першого судового засідання. Разом із запереченням на позов відповідач може пред'явити також зустрічний позов, який повинен бути пов'язаний з позовом або із засобами захисту позивача та відповідати умовам, передбаченим для пред'явлення позовної заяви.

У цивільному процесі Франції, Англії, США відповідач для захисту своїх прав від пред'явленого до нього позову може застосувати такі процесуальні засоби як заперечення, відводи і зустрічний позов.

Запереченнями називаються процесуальні засоби, спрямовані на спростування пред'явленого позову, його фактичного і правового обгрунтування. Заперечення процесуально-правового характеру, якими обґрунтовується неправомірність виникнення позовного провадження у справі і що спрямовані на його припинення, визначаються як відводи. Вони тимчасово перешкоджають розгляду справи, викликають її припинення, але не стосуються суті позову і не викликають відмову в позові по суті. З усуненням таких перешкод позов може бути пред'явлений знову. Підстави і процесуальний порядок застосування відводу, як правило, врегульовані законом.

ЦПК Франції (розділ IX, книга друга, статті 166-192) визначаються наступні види і підстави відводів: відвід позивачу-іноземцю, який пред'явив позов, але не подав забезпечення на оплату відповідачу судових витрат і відшкодування збитків внаслідок відмови йому в позові. Цей відвід є першим. Другий — відвід за непідсудністю позову тому суду, в який він пред'явлений.

Інші відводи пред'являються одночасно: відвід за вимогою про відстрочку розгляду справи, зокрема, з метою залучення до участі на сторону відповідача гаранта; відвід, спрямований на визнання окремих процесуальних дій сторони недійсними (вручення повістки про виклик в суд), у випадках заподіяння ними шкоди стороні, яка заявила відвід; відвід, пов'язаний з витребуванням однією зі сторін документів6, що знаходяться у другої сторони, з метою використання їх в суді, в тому числі витребування оригіналу документа замість врученої копії.

Відводи можуть бути заявлені в початковій частині процесу до розгляду судом справи по суті (ст. 192 ЦПК), за винятком відводів про порушення абсолютної родової підсудності, а також у зв'язку з витребуванням документів.

У цивільному процесі Англії відповідач повинен подавати свої заперечення на позов по кожному пункту позовної вимоги протягом чотирнадцяти днів після перебігу строку, встановленого для явки в суд або одержання заяви (наказу). Відповідач може в своїх поясненнях на позов подати заперечення шляхом відхилення тверджень позивача: таким визнанням формальних підстав для позовних вимог і, навіть, правових положень, значення яких повністю спростовується наведенням інших фактичних обставин; заперечень суто правового характеру.

При цьому підлягають врахуванню положення Правил Верховного Суду: кожне твердження однієї із сторін, яке стосується фактичних обставин і прямо не заперечується другою стороною, вважається визнаним нею; сторона, що заперечує фактичні обставини, на які посилається друга сторона, повинна оспорити кожну з фактичних обставин, котрі вона спростовує; заявлене заперечення фактичних обставин не повинно бути умовним, ухиленим, двозначним.

Відповідач може заявити про відвід позовної заяви, який подається помічнику судці, якщо вона не розкриває підстави позову або зазначає нові, які відсутні в проіндосованому наказі.

Важливе значення для подачі заперечення має встановлений процесуальний строк, який може бути продовжений за погодженням сторін і наказом помічника судді.

У цивільному процесі СІЛА відповідно до Федеральних правил цивільного процесу відповідач повинен у своїх запереченнях зазначити щодо кожного твердження позивача: визнає він його чи відхиляє. Він може заявити відводи проти розгляду справи на її припинення за підставами: відсутності предметної юрисдикції суду (некомпетентність суду у вирішенні конкретної спірної вимоги); відсутності особистої юрисдикції суду (некомпетентність суду, обумовлена становищем сторін в процесі); порушення правил територіальної підсудності; безпредметності, беззмістовності процесу; неправильностей, допущених при врученні відповідачу повістки про виклик в суд; відсутності підстав для пред'явлення позову. Відводи можуть бути заявлені суду до подання пояснення на позов і повинні бути заявлені до того, як суд почне розгляд справи по суті, а також можуть бути об'єднані з поясненнями на позов.

Самостійними цивільними процесуальними засобами захисту прав відповідача є також залік вимог і зустрічний позов. У процесуальній літературі Англії їх називають ще особливими запереченнями.

Залік вимог — це вимога відповідача про повне або часткове зарахування вимог позивача з пред'явленого ним позову, виражених у грошовій сумі. Даний залік характеризується тим, що він спрямований на погашення (ліквідацію) вимог з пред'явленого позову; випливає з одного і того ж правовідношення; може бути пред'явлений проти позовної вимоги, строк якої настав до часу виклику відповідача в суд за поданим наказом.

Зустрічний позов — самостійна правова вимога, пред'явлена відповідачем у справі до позивача для сумісного розгляду з первісним позовом. Він характеризується тим, що пред'являється у цивільному процесі, розпочатому в справі, і при цьому учасники процесу немов би змінюють своє становище: позивач за первісним позовом виступає одночасно відповідачем за зустрічним, а відповідач — позивачем.

В Англії для пред'явлення зустрічного позову застосовуються правила, які регулюють позовне провадження, з окремими винятками.

Для нього не є обов'язковим, щоб він був поєднаний спільним пра-вовідношенням з первісним позовом або мав будь-який інший зв'язок. Він може бути пред'явлений за межами компетенції, в якій діє позивач.

У зустрічному позові відповідач може спрямувати свою вимогу також проти осіб, які не беруть участі в процесі, а залучаються ним в процес у справі відповідачами за первісним позовом і котрі пред'явити зустрічний позов не можуть. Але суд може відмовити в прийнятті зазначеного позову до розгляду з первісним, якщо вони настільки різні за своїм предметом і змістом, що доцільніше розглянути зустрічний позов не разом з первісним, а як самостійно пред'явлений. Процесуально-правове становище відповідача, який заявив зустрічний позов, прирівнюється до позивача.

Первісний і зустрічний позови можуть бути вирішені судом шляхом прийняття одного рішення або окремих рішень. Якщо відповідач не одержав заперечення на зустрічний позов, то він вирішується постановленням заочного рішення або у порядку спрощеного провадження.

В англійському цивільному процесі як виняток із загальновизнаного принципу міжнародного права про підсудність суверенної держави іноземному суду допускається пред'явлення названого позову до іноземної держави, якщо така пред'явила позов в англійському суді, за умови, що обидва позови випливають з одного правовідношення і зустрічна позовна вимога може повністю зарахуватися.

У цивільному процесі США передбачена широка можливість пред'явлення зустрічного позову. При цьому Федеральними правилами закріплено також обов'язок пред'явлення названого позову у встановлених ними випадках під загрозою неможливості пред'явлення позову в майбутньому.

Обов'язковим є пред'явлення зустрічного позову, коли вимога, яка складає його предмет, виходить з тих же договірних відносин або з того ж факту правопорушення, що і первісний позов, за умови, що розгляд зустрічного позову можливий без участі у справі третіх осіб, які перебувають за межами юрисдикції судів США.

У інших випадках пред'явлення зустрічного позову має диспозитивний характер. При цьому не потрібна наявність правового зв'язку між первісним і зустрічним позовом, який може бути пред'явлений також до особи, що не бере участі у цивільному процесі, але таким шляхом залучається відповідачем, та її участь є необхідною з метою винесення остаточного судового рішення

Суд не може відмовити у прийнятті до розгляду зустрічного позову з підстав доцільності і надати відповідачу право пред'явити його самостійно, але може з міркувань доцільності виділити позов у окреме провадження з винесенням по ньому окремого судового рішення.

На відміну від цивільного процесу Англії в США передбачена можливість пред'явлення перехресного позову, який подається одним відповідачем за первісним чи зустрічним позовом до другого відповідача за таким же позовом за умови, що перехресний має загальну з первісним чи зустрічним позовами договірну основу або той же факт правопорушення.

У цивільному процесі Франції функціонують вироблені судовою практикою правила про можливість і обов'язковість пред'явлення зустрічного позову. Суд зобов'язаний прийняти такий позов, коли він пред'являється в порядку судового заліку або як засіб захисту проти первісного позову, чи його предметом є вимога про відшкодування шкоди, заподіяної пред'явленням первісного позову.

На розсуд суду прийняття зустрічного позову можливе з підстав його зв'язку з первісним. Перехресний позов (проти зустрічного позову пред'явлення іншого зустрічного) не допускається, за винятком, коли вони грунтуються на спільному правовідношенні.

Підсудність зустрічного позову визначається підсудністю первісною. Цивільний трибунал розглядає зустрічні позови, що будуть йому підсудні, якщо розглядатимуться самостійно, а також й ті, які при їх самостійному розгляді підсудні мировим суддям або комерційним судам.

При пред'явленні зустрічного позову в мирового судді, який йому не підсудний, останній може на свій розсуд відмовитися від його розгляду і розглянути тільки первісний позов або відмовитися від розгляду як первісного, так і зустрічного позову та передати 'їх розгляд до цивільного трибуналу. В разі коли предметом вимоги зустрічного позову є збитки, обумовлені виключно первісним позовом, мировий суддя компетентний розглянути його незалежно від грошової ціни позову.

Посилання до глави 15

1 Гурвич М. А. Учение об иске. — М., 1981. — С. 5; Добровольский А. А., Иванова С. А. Основные проблемы исковой формы защиты права. — М., 1979. — С. 17; Логинов П. В Понятие иска и исковой формы защиты права // Советское государство и право. 1983. — № 2. — С. 104; Кожухарь А. Н. Право на судебную защиту в исковом производстве. — Кишинев, 1989. — С. 4; Осокина Г. Л. Право на защиту в исковом производстве. — Томск, 1990. — С. 7-24; ПащукА. Й. Позов в радонському процесуальному праві — Львів, 1971 — С 5, Штефан М Й Захист прав соціалістичних організацій в суді Вип 1 / Процесуальні засоби порушення цивільного судочинства — К, 1970 — С 4-8, Щеглов В Н Иск о судебной защите гражданского права — Томск, 1987 — С 16, Зайцев И М функции иска в судопроизводстве // Государство и право — 1996 — № 7, Гражданский процесс — М , 1993 — С 218, Цивільне процесуальне право України — Харків, 1992 —С 188таін

2 Гурвич М А Вказ праця — С 5, Елисейкин П ф Предмет судебной деятельности в советском гражданском процессе (его понятие, место, значение) Автореф док дисс — Л , 1974 — С 9, Добровольский А А, Иванова С А Вказ праця — С 12-14, Штефан М Й Вказ праця — С 7, Юридическая процессуальная форма Теория и практика — М 1976 —С 198

3 Добровольский А А, Иванова С А Вказ праця — С 32-54, Гурвич М А Вказ праця — С 5, Штефан М Й Вказ праця — С 8-12

4 Авдеенко Н И Иск и его виды в советском гражданском процессуальном праве Автореф канд дисс — Л , 1951 — С 14

5 Гражданское судопроизводство — Свердловск, 1974 —С 146

6 Щеглов В Н Вказ праця — С 20

7 Гурвич М А Вказ праця — С 6

8 Добровольский А А, Иванова С А Вказ праця — С 128, Щеглов В Н Вказ праця — С 19

9 Гурвич М А Вказ праця —С 11,21-34

10 Добровольский А А, Иванова С А Вказ праця — С 70-86

11 Клейнман А Ф Новейшие течения в науке гражданского процессуального права — М , 1967 — С 40

12 Гурвич М А Право на иск — М , 1978 — С 7-Ю

13 Вопросы теории и практики гражданского процесса — Саратов, 1976 — Вып 1 — С 50, Осокина Г Л Право на защиту в исковом производстве — Томск, 1990

14 Щеглов В Н Вказ праця — С 123

15 Чечина Н А Предмет гражданского судопроизводства / Предмет процессуальной деятельности в суде и арбитраже — Ярославль, 1985 — С 14 Викут М А Субъективные гражданские процессуальные права (понятие и виды) / Вопросы теории и практики гражданского процесса — Саратов, 1984 — С 8, Штефан М Й Гражданская процессуальная ответственность / Повышение роли гражданской правовой ответственности в охране прав и интересов граждан и организаций — К , 1988 — С 204-206, Теория и практика права на судебную защиту и ее реализация в гражданском процессе — Саратов, 1991 — С 3-7, 8-13, 23-30, 31

16 Алексееве С Общая теория права — М , 1982 — С 94, ЧечотД М Субъективное право и формы его защиты — Л , 1968 — С 16-17 17 Щеглове Н Вказ праця —С 57-58

18 Шакарян М С Субъекты советского гражданского процессуального права — М , 1970 — С 84-84, Осокина Г Л Вказ праця — С 20-24

19 Мельников А А Правовое положение личности в советском гражданском процессе — М , 1969 — С 50-59 Штефан М Й Гражданская процессуальная ответственность — С 202-208

20 Братусь С Н Субъекты гражданского права — М , 1950 — С 13

21 Чечина Н А Нормы гражданского процессуального права и их применение — Л ,1965 —С 17

22 Мицкевич А В Субъекты советского права — М , 1962 — С 15

23 Алексеев С С Вказ праця — С 74

24 Щеглов В Н Вказ праця — С 58

25 Васьковский Е В Учебник гражданского процесса —- М , 1914 — С 303-308

26 Штефан М Й Правосубъектность социалистических торговых организаций в гражданском судопроизводстве — К, 1977 — С 22-27, Козлов А Ф Суд первой инстанции как субъект советского гражданского процессуального права — Свердловск, 1970 — С 12-13, Чечина Н А Вказ праця — С 17

27 Пушкар Е Г Конституционное право на судебную защиту — Львов, 1982 — С 78

28 Кожухарь А Н Вказ праця — С 80-84

29 Пушкар Е Г Вказ праця —С 51-56

30 Щеглов В Н Вказ праця — С 74

31 Гукасян Р Проблемы интереса в советском гражданском процессуальном праве — Саратов, 1970 — С 50

32 Постанова Пленуму Верховного Суду України № 1 від 26 січня 1990 р «Про практику розгляду судами справ про відповідальність за порушення законодавства про охорону природи» (п 16), зі змінами, внесеними постановами № 3 від 4 червня 1993 р № 3 від 13 січня 1995 р , № 11 від 1 листопада 1996 р

33 Постанова Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29 грудня 1976 р «Про судове рішення» (п 8), зі змінами, внесеними постановами № 4 від 24 квітня 1981 р , № 13 від 25 грудня 1992 р , № 15 від 25 травня 1998 р

34 Боннер А Т Применение нормативных актов в гражданском процессе — М , 1980 — С 50

35 Поляков И Н Контроль суда за распорядительными действиями сторон в гражданском процессе / Научный комментарий судебной практики за 1972 г — М , 1973 — С 83

36 Понятие исковых требований и право суда выйти за их пределы / Проблемы защиты субъективных прав граждан и организаций — М , 1988 — С 47 37. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31 березня 1989 р. «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» (п. 4), зі змінами, внесеними постановою № 13 від 25 грудня 1992 р.

38. Штефан М. Й. Гражданская процессуальная ответственность. — С. 234.

39. Кейлин А. Д. Судоустройство и гражданский процесс капиталистических государств. Часть вторая. — М., 1958. — С. 51-67, 67-79, 96-102; Гражданский процесс в социалистических странах — членах СЭВ. — М., 1977. — Т. 1. — С. 105-112, 234-242; М., 1978. — Т. 2. — С. 279-283; М., 1978. — Т. 3. — С. 37-43; Рональд Уолкер. Английская судебная система. — М., 1980. — С. 322-324, 333-337; Пучинский В. К. Гражданский процесс США. — М., 1980; Шишкін В. I. Забезпечення прав людини в судочинстві США. — К., 2000