22.2. Розгляд справ про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним

Згідно зі СТ.256 ЦПК справа про визнання громадянина обмежено дієздатним унаслідок зловживання спиртними напоями чи наркотичними засобами може бути розпочата за заявою членів його сім'ї, профспілок та інших громадських організацій, прокурора, органів опіки і піклування (ст.256 ЦПК).

Пленум Верховного Суду України в постанові від 28 березня 1972 р.

Заява про визнання громадянина обмежено дієздатним подається до суду за місцем проживання цього громадянина. У заяві про визнання громадянина обмежено дієздатним повинні бути викладені обставини, що стверджують дії, внаслідок яких громадянин, що зловживає спиртними напоями або нарко-тичними засобами, ставить себе і свою сім'ю в тяжке матеріальне становище (ст.257 ЦПК).

Справи про визнання громадянина обмежено дієздатним суд розглядає з обов'язковою участю представників органів опіки і піклування. Питання про виклик громадянина, щодо

313

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес

якого розглядається справа, вирішується в кожному випадку судом з урахуванням стану його здоров'я.

Судові витрати по провадженню справи про визнання громадянина обмежено дієздатним відносяться на рахунок держави.

Суд, встановивши, що заявник діяв несумлінно, з метою позбавити дієздатності здорового громадянина, стягує з заявника всі судові витрати (ст.259 ЦПК).

Рішення суду про визнання громадянина обмежено дієздатним після набрання ним законної сили надсилається органу опіки і піклування.

Скасування обмеження дієздатності громадянина, який припинив зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами, здійснюється рішенням суду за заявою самого громадянина, його піклувальника або установ, організацій і осіб, зазначених у статті 256 ЦПК України, а також з власної ініціативи суду (ст.260 ЦПК).

Згідно зі ст.256 ЦПК справа про визнання громадянина недієздатним внаслідок психічної хвороби чи недоумства може бути розпочата за заявою членів його сім'ї, профспілок та інших громадських організацій, прокурора, органів опіки і піклування, психіатричного лікувального закладу.

Право на порушення справи про визнання особи недієздатною внаслідок психічної хвороби чи недоумства мають батьки, діти, один з подружжя незалежно від того, чи проживають вони разом з цією особою або знаходяться на його утриманні, а також інші родичі і непрацездатні утриманці, що проживають з ним однією сім'єю.

Заява про визнання громадянина недієздатним подається до суду за місцем проживання цього громадянина, а якщо він перебуває на лікуванні у психіатричному лікувальному закладі, то за місцем знаходження лікувального закладу (ст.256 ЦПК).

314

В заяві про визнання громадянина недієздатним повинні бути викладені обставини, що свідчать про психічну хворобу або недоумство, внаслідок чого особа не може розуміти значення своїх дій чи керувати ними (ст.257 ЦПК).

Відповідно до СТ.258 ЦПК суддя в порядку підготовки справи до судового розгляду при наявності достатніх даних про психічну хворобу або недоумство громадянина для визначення його психічного стану зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу.

Достатніми даними про психічну хворобу або недоумство є документи лікувальних установ, які підтверджують наявність у громадянина психічної хвороби, знаходження його на спеціальному обліку, акти, що свідчать про відхилення від поведінки, не властиві психічно здоровій людині. Неприпустиме призначення такої експертизи тільки на підставі заяви про наявність у громадянина психічної хвороби.

Пленум Верховного Суду України в постанові від 28 березня 1972 р.

У виняткових випадках, коли особа, відносно якої порушено справу про визнання її недієздатною, явно ухиляється від проходження експертизи, вона ухвалою суду направляється на судово-психіатричну експертизу в примусовому порядку. Питання щодо призначення експертизи розглядається в судовому засіданні.

Суд розглядає такі справи з обов'язковою участю представника органів опіки і піклування.

Відповідно до ст.260 ЦПК рішення суду про визнання громадянина недієздатним після набрання ним законної сили надсилається органам опіки і піклування. Воно є підставою для призначення недієздатному опікуна.

315

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес

Відповідно до ст.259 ЦПК України судові витрати по провадженню справи про визнання громадянина недієздатним відносяться на рахунок держави.

Суд, встановивши, що заявник діяв несумлінно, з метою позбавити дієздатності психічно здорового громадянина, стягує з заявника всі судові витрати (ст.259 ЦПК).

Поновлення громадянина в дієздатності у разі його видужання або значного поліпшення здоров'я здійснюється рішенням суду на підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи за заявою опікуна або установ, організацій і осіб, зазначених у ст.256 ЦПК, а також за власною ініціативою суду (ст.260 ЦПК).